MONOGRAFIA POKONFERENCYJNA SCIENCE, RESEARCH,...

MONOGRAFIA

POKONFERENCYJNA

SCIENCE,

RESEARCH, DEVELOPMENT #8

Economy. Management.

State and Law

Berlin (Берлин)

30.08.2018- 31.08.2018

2

MONOGRAFIA POKONFERENCYJNA

U.D.C. 004+62+54+66+082B.B.C. 94Z 40

Zbiór artykułów naukowych recenzowanych.(1) Z 40 Zbiór artykułów naukowych z Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-

Praktycznej (on-line) zorganizowanej dla pracowników naukowych uczelni, jednostek naukowo-badawczych oraz badawczych z państw obszaru byłego Związku Radzieckiego oraz byłej Jugosławii.

(31.08.2018) - Warszawa, 2018. - 80 str.

ISBN: 978-83-66030-44-2

Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour»Adres wydawcy i redakcji: 00-728 Warszawa, ul. S. Kierbedzia, 4 lok.103 e-mail: [email protected]

Wszelkie prawa autorskie zastrzeżone. Powielanie i kopiowanie materiałów bez zgody autora jest zakazane. Wszelkie prawa do artykułów z konferencji należą do ich autorów.

W artykułach naukowych zachowano oryginalną pisownię. Wszystkie artykuły naukowe są recenzowane przez dwóch członków Komitetu Na-

ukowego. Wszelkie prawa, w tym do rozpowszechniania i powielania materiałów opubliko-

wanych w formie elektronicznej w monografii należą Sp. z o.o. «Diamond trading tour».

W przypadku cytowań obowiązkowe jest odniesienie się do monografii.Nakład: 80 egz. «Diamond trading tour» © Warszawa 2018ISBN: 978-83-66030-44-2

3

Economy. Management. State and Law #8

Redaktor naukowy: W. Okulicz-Kozaryn, dr. hab, MBA, Institute of Law, Administration and Econom-

ics of Pedagogical University of Cracow, Poland; The International Scientific Associa-tion of Economists and Jurists «Consilium», Switzerland.

KOMITET NAUKOWY:W. Okulicz-Kozaryn (Przewodniczący), dr. hab, MBA, Institute of Law, Adminis-

tration and Economics of Pedagogical University of Cracow, Poland; The Interna-tional Scientific Association of Economists and Jurists «Consilium», Switzerland;

C. Беленцов, д.п.н., профессор, Юго-Западный государственный универси-тет, Россия;

Z. Čekerevac, Dr., full professor, «Union - Nikola Tesla» University Belgrade, Ser-bia;

Р. Латыпов, д.т.н., профессор, Московский государственный машиностроительный университет (МАМИ), Россия;

И. Лемешевский, д.э.н., профессор, Белорусский государственный универ-ситет, Беларусь;

Е. Чекунова, д.п.н., профессор, Южно-Российский институт-филиал Россий-ской академии народного хозяйства и государственной службы, Россия.

KOMITET ORGANIZACYJNY:A. Murza (Przewodniczący), MBA, Ukraina;А. Горохов, к.т.н., доцент, Юго-Западный государственный университет, Рос-

сия;А. Kasprzyk, Dr, PWSZ im. prof. S. Tarnowskiego w Tarnobrzegu, Polska;А. Malovychko, dr, EU Business University, Berlin – London – Paris - Poznań, EU;S. Seregina, independent trainer and consultant, Netherlands;M. Stych, dr, Uniwersytet Pedagogiczny im. Komisji Edukacji Narodowej w Kra-

kowie, Polska;A. Tsimayeu, PhD, associate Professor, Belarusian State Agricultural Academy,

Belarus.Recenzenci:L. Nechaeva, PhD, Instytut PNPU im. K.D. Ushinskogo, Ukraina;М. Ордынская, профессор, Южный федеральный университет, Россия.

4

SPIS/СОДЕРЖАНИЕ

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ПРОДУКЦІЄЮ В УКРАЇНІІванишин В.В., Марусей Т.В., Білик Т.Л. .................................................................6

СУЧАСНИЙ РИНОК ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІМарусей Т.В., Білик Т.Л. ........................................................................................12

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИДзюрах Ю.М. ...........................................................................................................18

PROBLEMS AND DIRECTIONS OF INVESTMENT PROCESS IN UKRAINENikoliuk O.V., Levchuk Yu.S., Korenman M.I ...........................................................21

УЧАСТЬ ІВАНА ЛИПИ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНІЗАЦІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ЧАСИ УНРГрабовська І.М., Талько Т. М. .................................................................................24

УПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМИ УСЛУГАМИ В ПОЛЬШЕ: КАКОЙ СПОСОБ ПРОВЕДЕНИЯ ЛЕКЦИЙ ПРЕДПОЧИТАЮТ СТУДЕНТЫ-ЭКОНОМИСТЫ?W. Okulicz-Kozaryn, A. Mucha .................................................................................27

SOURCES FOR THE FORMATION OF LOCAL BUDGETS REVENUES IN UKRAINEM. Tanasiuk ..............................................................................................................30

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІКазарян Г. Г..............................................................................................................33

ЛОБІЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ АГРАРНОЇ СФЕРИМарчук Л. Л. ............................................................................................................38

5

SPIS/СОДЕРЖАНИЕ

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДОСВІДУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В СШАРазгуліна Н. О. ....................................................................................................... 42

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКОВОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ ТОВАРІВ У ПРОДАВЦЯІ.Я. Максименко, Е. В. Васильченко ..................................................................... 48

ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ АДМИНИСТРАТИВНЫХ СУДОВ: ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТДоброва А.В. .......................................................................................................... 50

МДҲ ДАВЛАТЛАРИ ҚОНУНЧИЛИГИДА ЖИНОЯТ ПРОЦЕССУАЛ МАЖБУРИЯТЛАР ВА УЛАРНИ БАЖАРМАГАНЛИК УЧУН ЖАВОБГАРЛИКНИНГ БЕЛГИЛАНИШИҚулматов Ш. А. ...................................................................................................... 54

CONCEPT OF THE NEW BANKING LAW OF THE REPUBLIC OF UZBEKISTAN Khujaev Shokhjakhon. ............................................................................................ 65

CONFLICT SITUATION AS THE REASON OF MURDERS COMMITING BY WOMENAbzalova Khurshida Mirziyatovna. ........................................................................ 68

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЛУЧЕННЯ ПОСВІДЧЕННЯ НА ПРАВО КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ, ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 265-1 КОДЕКСУ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ УКРАЇНИПавлович-Сенета Я..П .......................................................................................... 72

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІДЯкайтіс І. Б. ........................................................................................................... 75

6


Використання інформаційних технологій призвело до кардиналь-них змін традиційних способів ве-дення бізнесу та виникнення ново-го виду економічної діяльності – електронного бізнесу. Активний розвиток мережі Інтернет сприяє формуванню мережевих форму-вань, які суттєво впливають на сферу товарного обігу, тому Інтер-

нет є не тільки місцем обміну ін-формацією, а й майданчиком для здійснення операцій купівлі-про-дажу як електронного контенту, так і матеріальних благ. Е-commerce стала сьогодні чи не найперспек-тивнішим напрямком бізнесу в Україні. Вона активно залучає в країну сучасні технології та пози-тивно впливає на інші галузі. Про-

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЮ ПРОДУКЦІЄЮ В УКРАЇНІ

Іванишин В.В.,д.е.н., професор кафедри транспортних технологій та засобів агропромислового комплексу Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-ПодільськийМарусей Т.В.,к.е.н., доцент кафедри інформаційних технологій Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-ПодільськийБілик Т.Л.,к.е.н., асистент кафедри економіки, підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-Подільський

Ключові слова: інформаційні технології, електронна комерція, елек-тронні торгівельні майданчики, електронні закупівлі, електронна агро-торгівля, аграрна продукція, електронний маркетинг, Prozorro.

Keywords: information technology, e-commerce, electronic trading platforms, e-procurement, electronic agrotrade, agrarian products, e-marketing, Prozorro.

7


никнення Інтернет-технологій в сільське господарство призводить до виникнення модернізованих по-слуг, розвитку електронного бізне-су і появи нових можливостей. Ін-тернет-технології мають допомогти сільськогосподарському сектору досягти відповідності комплек-сним вимогам якості, урегульова-ності та ефективності. Це може змінити на краще аграрні ринки і відносини між окремими елемен-тами ланцюга постачання та рин-кової інфраструктури, а також привести до більш високого рівня насиченості ринку. Інтернет надає постійний доступ до ринків, роз-ширює права та можливості агра-ріїв щодо ведення переговорів за вигіднішими цінами, налагоджува-ти стосунки в ланцюгу створення вартості.

Україна сьогодні знаходиться на початковому етапі розвитку е-комерції В2В-сегменту і має мож-ливості для швидкого її росту, уріз-номанітнення сфер та категорій електронних продажів. Сприятли-вими тенденціями для цього, як зазначено вище, є темпи зростання е-комерції, рівень проникнення Ін-тернету, ріст кількості інтернет-по-купців. В нашій державі торгівля в

Інтернеті є галуззю, яка демонструє досить швидкі темпи зростання се-ред усіх галузей економіки. Визна-чено, що e-commerce в нашій країні тільки недавно пережила етап за-родження і перемістилася на етап зростання.

Ми спостерігаємо досить суттє-ві зміни в українській галузі елек-тронної комерції. За даними сайту gemius.com, впродовж 2016 року кількість споживачів в Україні збільшилася на 1,3 млн. Взагалі, по-пулярність сайтів електронної ко-мерції в Україні зростає. У червні 2017 року 13,6 мільйонів користу-вачів Інтернету відвідали веб-сайти електронної торгівлі, це май-же 71 % усіх користувачів мережі, які використовують персональні комп’ютери та ноутбуки. Найпо-пулярнішими вітчизняними торго-вельними сайтами залишаються Rozetka.com.ua, Olx.ua Prom.ua, іноземними – Aliexpress.com, Amazon.com, Ebay.com. В структурі товарів, що продаються он-лайн найбільшу частку займають одяг та взуття (81 %), техніка та електро-ніка (73 %), товари з категорії «Кра-са та здоров’я» (58 %) товари для дому тощо. Продукти харчування та напої також купують через Ін-

8


тернет, але частка їх продажів в структурі e-commerce на 2016 рік досить невелика – 19 %[7].

Як бути аграріям у сучасній си-туації? Керівники великих сільсько-господарські підприємств давно зрозуміли необхідність створення та підтримки веб-сторінок у мережі Інтернет, але, останніми роками, зростає кількість сайтів середніх і малих підприємств аграрного сек-тору. Сільськогосподарські підпри-ємства, як решта бізнесу корпора-тивного сектору В2В, зіткнулися з необхідністю змінювати підходи до власних бізнес-моделей в умовах стрімкого розвитку технологій елек-тронної комерції. Вона дає безліч можливостей, серед яких можна ви-ділити [4]: швидке поширення ін-формації про товари та послуги; зв’язок із потенційними партнера-ми в режимі 24/7; зниження витрат на рекламу, просування та логісти-ку; доступ до світових цін на сіль-ськогосподарську продукцію в ре-жимі реального часу; пошук парт-нерів в будь-якій країні; складання угод, підписання паперів; оформ-лення та передача фінансової звіт-ності за допомогою цифрового під-пису; проведення миттєвих грошо-вих та інших трансакцій.

За даними міжнародного центру Allbiz, ринок агропродукції є до-сить суттєвим за кількістю розмі-щених торговельних пропозицій серед 100 інших ринків, продукцію яких представлено на даному тор-говельному майданчику. Кількість запитів від споживачів складає по-над 200 тис. на місяць. Серед най-популярніших видів сільськогос-подарської продукції, яку купува-ли он-лайн у 2016 році: домашні кури, приладдя бджільництва (у т.ч. вулики), інкубаційне обладнан-ня для птахів, саджанці кущів і де-рев, свійські тварини, домашні пта-хи, ґрунти та посівні матеріали[7].

Важливу роль електронні тор-говельні майданчики відіграють в експортних та імпортних операці-ях з купівлі та продажу сільсько-господарської продукції. Так, за допомогою інтернет-технологій надходять запити на українські товари, укладаються зовнішньое-кономічні контракти, налагоджу-ються міжнародні зв’язки. Осно-вними імпортерами української агропродукції в електронній тор-гівлі у 2016 році були Росія (20 %), Молдова (16 %), Польща (10 %), Казахстан (5 %) та Азербайджан (4 %). Окремої уваги заслуговує он-

9


лайн попит на сільськогосподар-ську техніку, частка запитів за цим видом продукції склала в 2016 році 4,5 %. Серед основних культур, на які проходять торги он-лайн: пше-ниця – 43 %, соя – 33 % кукурудза – 14 % ячмінь – 5 %, просо – 3 %, також у 2016 році експортним то-варом було борошно з українсько-го зерна – пшеничне, житнє, куку-рудзяне, мигдалеве та вівсяне. На думку експертів, правильна орга-нізація експортної політики до-зволить аграріям і надалі знаходи-ти покупців на свою продукцію, оскільки вона є конкурентоспро-можною на світовому ринку[7].

Регулювання державних закупі-вель в усьому світі є об’єктом уваги з боку законодавців – адже в дано-му випадку сам покупець, тобто держава, зацікавлений у макси-мальній ефективності процесу. Так команда волонтерів і однодумців створила електронну систему «Prozorro», яка за рік роботи в пі-лотному режимі показала надзви-чайні результати, а з 01.08.2016 згід-но закону України № 922-VIII «Про публічні закупівлі» стала обов’язковою для всіх закупівель. В IV кварталі 2017 року в системі Prozorro успішно завершились

більше 295 тис. лотів закупівель з очікуваною вартістю понад 134 млрд. грн. Економія склала 5,8 млрд. грн. В цьому кварталі успішно завершились закупівлі в 10 558 замовників, в яких взяло участь 27 363 учасника (не врахову-ючи учасників у звітах про укладе-ні договори), які подали понад 173 тис. пропозицій. Найбільша кількість унікальних учасників прийшла на конкурентні допорого-ві закупівлі – 16 571 учасник та на процедури відкриті торги – 14 521 учасник відповідно. За ре-зультатами проведених закупівель в IV кварталі було укладено 295 013 договорів[1]. На сьогодні система Prozorro має більше 210 тис. активних постачальників, близько 50 тис. оголошених тенде-рів і 20 авторизованих майданчи-ків: «Держзакупівлі. Онлайн» (www.dzo.com.uа), «Українська уні-версальна біржа» (uub.com.ua), «Про закупівлі» (https://zakupki.prom.ua), APS Market (https://aps-market. com), «SmartTender.biz» (https://smarttender.biz), «Приват-Маркет» (privatmarket.ua), «E-ten-der» (https://e-tender.biz), «Public Bid» (public-bid.com.ua) тощо. Ін-ший напрям, за яким аграрії змо-

10


жуть представляти свою продук-цію в мережі – використання до-щок оголошень: Аграрний сектор України (аgroua.net), аграрний сайт (agroserver. com.ua), АгроЛайф (agrolife.info), agro-ukraine.com, agrotorg.net тощо. Деякі з них є вбу-дованими в сторінки агро-порта-лів, інші – окремими сайтами. За-раз на порталі Аграрного сектору України зареєстровано 951 веб-сайт для аграріїв. Дошки оголо-шень дозволяють безкоштовно розмістити інформацію про під-приємство та продукцію, зв’язатися із представниками фірм, здійснити моніторинг цін на сільськогоспо-дарську продукцію. На пошуковий запит «інтернет-магазин для агра-ріїв» система Google видає більше 150 тис. результатів, серед яких найвищі позиції займають інтер-нет-магазини Інтернет магазин Аграрій (https://agrarij.com.ua), Ін-тернет-магазин для Аграріїв – Аг-ромаркет АгроПроцвітання (https://agrozahyst.com.ua/uk/inter-net-magazin-dlya-agrariyiv), Агроді-лер (agrodiler.net), Вінаві (vinavi.ub.ua), стартап магазин для ферме-рів «Яблуком» (yablukom.com.ua), магазин капельного зрошення (idcompass. com) тощо[7].

Отже, спостерігаємо, що елек-тронний ринок набирає значних обертів. Вітчизняна електронна ко-мерція знаходиться на початку ін-тернет-еволюції та демонструє ви-сокі темпи зростання. Бар’єри для входу на інтернет-ринок порівняно невисокі, а переваги електронної торгівлі для користувачів і підпри-ємців відчутні. Проте на сучасному етапі вітчизняний ринок е-комерції має багато невирішених питань, що стримує його розвиток. За умо-ви ефективного вирішення най-важливіших проблем, розвиток електронної комерції в Україні ма-тиме майбутнє. Перехід аграрного ринку в систему електронної ко-мерції дозволить значно підвищи-ти стійкість і результативність ді-яльності підприємств АПК Украї-ни, яким сьогодні доводиться здій-снювати свою діяльність в умовах нестабільного політичного та еко-номічного середовища.

Список використаних джерел1. Закон України «Про публічні заку-

півлі». [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/922-19

2. Звіт сфери публічних закупівель: IV квартал 2017 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/ 1T-FnvS-

11


7FQ9pDhNlZqCRTmwXklev24WIT/view

3. Дослідження ринку електронної комерції в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ain.ua/2013/04/11/ e-commerce-v-ukraine

4. Кислюк Л. В. Аналіз електронної агроторгівлі в Україні / Л. В. Кис-люк // Молодий вчений. Серія «Економічні науки». – 2016. – № 11(38) – С. 606-610.

5. Марусей Т.В., Білик Т.В. Актуальні аспекти реформи державних заку-півель. [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу:

6. http://188.190.33.56:7980/jspui/bit-stream/123456789/2415/1/ANOUE- 18-2-190-192.pdf

7. Марусей Т.В. Основні тенденції розвитку ринку електронної комер-ції в Україні. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу:

8. http://economyandsociety.in.ua/journal/14_ukr/144.pdf

9. Що купують в аграріїв онлайн-до-слідження. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://agravery.com/ uk/posts/show/so-kupuut-v-agrariiv-onlajn-doslidzenna-allbiz

12


Органічне сільське господар-ство України, як з екологічної, так і з економічної точки зору має по-тенціал для збільшення площ. По-пит на українську органічну про-дукцію постійно зростає на вну-трішньому та зовнішньому ринках. Переваги органічного сільського господарства в Україні є надзви-чайно великими – для економічно-го зростання, захисту навколиш-нього середовища, якості та безпе-ки харчових продуктів, запобіган-ня зміні клімату. Ринок органічної продукції уже з початку 1990-х ро-ків є найдинамічнішим ринком

продовольства у світі й стає попу-лярною альтернативою споживан-ню традиційних продуктів. Вели-кий попит на органічну продукцію існує у країнах Європейського Со-юзу, і багато української органічної сировини експортується у ці краї-ни для подальшої переробки та споживання.

Багаторічна практика інших країн демонструє екологічні, еко-номічні та соціальні переваги орга-нічного виробництва, серед яких: підвищення незалежності вироб-ника від зовнішніх джерел фінан-сування, поставок отрутохімікатів,

СУЧАСНИЙ РИНОК ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Марусей Т.В.к.е.н., доцент кафедри інформаційних технологій Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-ПодільськийБілик Т.Л.,к.е.н., асистент кафедри економіки, підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-Подільський

Ключові слова: органічна продукція, виробництво органічної про-дукції, сертифікація, маркування, ринок органічних продуктів.

Keywords: organic products, organic production, certification, labeling, market for organic products.

13


мінеральних добрив, зменшення енерго- і трудовитрат на одиницю продукції; нарощування кількості робочих місць в сільській місце-вості, розвиток місцевих ринків екологічної продукції; високі сма-кові і поживні якості виробленої продукції; мінімізація негативного впливу на природу, в тому числі зменшення забруднення ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод, ат-мосфери, збереження біорізнома-ніття.

Протягом останнього десяти-ліття органічне сільське господар-ство відчуває небувалий економіч-ний підйом. В основному, збіль-шення попиту пов’язане зі зроста-ючою тривогою з боку споживачів з приводу безпеки харчових про-дуктів, вироблених загальноприй-нятими способами. У свою чергу, сільгоспвиробники усвідомили, що споживачі готові платити більш високу ціну за продукти, вирощені органічним способом. Проблема органічного виробництва досить нова, проте набуває великої попу-лярності. Вимоги до виробництва органічної продукції наблизили до євростандартів і тому згідно Зако-ну України № 2496 – VІІІ «Про основні принципи і вимоги до ор-

ганічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції», який набув чинності 2 серпня 2018 року, і вводиться в дію через рік, але вже з 2 серпня Кабміну не-обхідно вжити заходів щодо при-ведення нормативно-правових ак-тів у відповідність до Законом. Зо-крема, забезпечити на момент вве-дення в дію Закону функціонування реєстрів операторів, органів серти-фікації, органічного насіння і са-дивного матеріалу, а також Перелік органів іноземної сертифікації.

Сертифікацію та інспекцію ор-ганічного виробництва здійснює ТОВ «Органік стандарт», створене в рамках україно-швейцарського проекту в 2007 році. На сайті ком-панії є вся інформація про вимоги до органічного виробництва як в Україні, так і у країнах Європи. Крім того, є онлайн-форма, запо-внивши яку, можна замовити по-слуги із сертифікації чи інспекції виробництва. 25 грудня 2015 року Міністерство аграрної політики та продовольства України видало на-каз №495 «Про затвердження дер-жавного логотипу для органічної продукції (сировини)» [2].

За даними провідного органу сертифікації «Органік Стандарт», у

14


2017 році головними органічними продуктами (за обсягом), які екс-портували його клієнти з України, були кукурудза, пшениця, соя, яч-мінь, пшениця спельта, соняшник, пшоно, ріпак, чорниця (замороже-на), овес, просо, люпин, яблука (свіжі), гречка, гірчиця, бузина (плоди), насіння гарбуза, березо-вий сік, льон, пластівці, жито, грецький горіх (ядро), обліпиха (заморожена), ожина (замороже-на), шипшина (заморожена), корі-андр, горох, цвіт бузини (заморо-жений), суниця (заморожена), жу-равлина (заморожена), яблучний концентрат, глід (заморожений), макуха соняшника, борошно твер-дої пшениці, брусниця (замороже-на), аронія (заморожена), ромашка (сушена), коноплі, малина (заморо-жена) та соняшникова олія.

Все більше українські оператори прагнуть продавати за кордон не лише сировину, а й органічну на-півперероблену та перероблену продукцію.

У 2016 році обсяг органічної продукції, експортованої з Украї-ни, склав близько 300 тис. тонн на суму понад 65 млн. доларів США (оціночні дані відповідно до опиту-вання усіх українських експортерів

органічної продукції, проведеного органом сертифікації «Органік Стандарт»). Експортери органічної продукції з України користуються перевагами Угоди про асоціацію, підписаної у червні 2014 року між ЄС та Україною, яка зменшила тор-гівельні бар’єри для експортерів з України. З січня 2016 року ЄС та Україна застосовують Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної тор-гівлі, що є частиною Угоди про асоціацію. Водночас, українські експортери страждають від Наста-нов ЄС щодо застосування додат-кових заходів офіційного контро-лю до продукції з України, що за-стосовуються з січня 2016 року[3].

За даними органу сертифікації «Органік Стандарт», головними 11 країнами-імпортерами (за обся-гом) української органічної про-дукції є Нідерланди, Німеччина, Велика Британія, Італія, Австрія, Польща, Швейцарія, Бельгія, Чехія, Болгарія та Угорщина. Українські виробники також експортують до США, Канади, Австралії та деяких країн Азії.

У 2017 році Офіс підтримки ре-форм при Міністерстві аграрної політики та продовольства України зібрав дані оперативного моніто-

15


рингу про основні показники орга-нічного сільського господарства серед органів сертифікації, які сер-тифікували органічне виробни-цтво і торгівлю органічними про-дуктами в Україні відповідно до органічного законодавства ЄС. За цими даними станом на 31.12.2016 року: площа сільсько-господарських земель з органічним статусом становить 289 551 га; пло-ща сільськогосподарських земель перехідного періоду – 91 622 га; за-гальна площа сільськогосподар-ських земель з органічним стату-сом та перехідного періоду – 381 173 га; частка органічних земель від загальної площі сільськогоспо-дарських земель – 0,89%; за пло-щею сільськогосподарських орга-нічних земель в Україні лідирують чотири області – Одеська (102 238 га), Херсонська (75 866 га), Дні-пропетровська (37 750 га) та Жито-мирська (31 576 га); загальна кіль-кість операторів ринку – 426, в тому числі 294 сільськогосподар-ські виробники; загальна кількість органів сертифікації в рамках да-ного моніторингу – 19.

Більшість органічних операто-рів в Україні сертифіковані за орга-нічним стандартом ЄС, що є екві-

валентним Регламентам ЄС 834/2007 та 889/2008, що застосову-ється як для експорту органічної продукції, так і на внутрішньому ринку. Українські органічні опера-тори також часто сертифіковані відповідно до Національної орга-нічної програми США (NOP). Інші органічні стандарти, які викорис-товують в Україні: Bio Suisse (Біо Свісс, Швейцарія), Bioland (Біо-ланд, Німеччина), Naturland (На-турланд, Німеччина), COR (Кана-да), Soil Association (Велика Брита-нія) та KRAV (Швеція) [5].

За останні п’ять років ринок ор-ганічної продукції в Україні зріс вдвічі. Сьогодні в Україні зареє-стровано близько 300 органічних господарств. Їхня кількість постій-но зростає. В експорті органічної продукції зацікавлені країни Євро-пи. Виробляти її в Україні можуть навіть невеликі господарства з пло-щею до десяти гектарів. За даними Союзу виробників органічних сер-тифікованих продуктів «Органічна Україна», найбільшими органічни-ми підприємствами в Україні є ви-робники молочної продукції: ТОВ «Органік Мілк» (ТМ «Organic Milk»), ТОВ «ЕтноПродукт» (ТМ «ЕтноПродукт»), яке виробляє мо-

16


лочну та м’ясну продукцію, ТОВ «Старий Порицьк» (ТМ «Старопо-рицьке»), ТОВ «Органік оригінал» (ТМ «Екород») – бакалія, «Галекс-Агро» – виробник зерна, орієнто-ваний на експорт[3].

Багато українських споживачів позитивно ставляться до органіч-ної продукції, оскільки останнім часом вони все більше уваги звер-тають на своє харчування та пере-ходять до здорового харчування, яке включає в себе екологічно без-печні продукти. Споживачі готові купувати органічну продукцію за таких умов: забезпечення й під-твердження контролю якості з боку держави; широкий асорти-мент продукції, який є доступний у торговельних мережах; націнка на органічну продукцію у розмірі 10-20% відносно традиційної. Для українських споживачів відомими є торговельні марки таких вироб-ників, як ТОВ «Фабрика бакалій-них продуктів», ТМ «Жменька» (органічні крупи, борошно, цукор), ТОВ «Органік Оригінал», ТМ Еко-род (органічні крупи, борошно, ка-вуни, дині, олія соняшникова, мед), ТМ «ЕтноПродукт» (органічне мо-локо, кефір, сметана, м’ясо, мед), «Пан Еко» (органічні джеми, сиро-

пи, соки, сухофрукти, м’ясні про-дукти зі свинини), ТОВ «Велс Ор-ганік» (органічні овочі), ТМ «Цар-ський садовник» (органічні овочі), ТМ «Хлібіо» (хлібобулочні виро-би), ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт» (органічні чаї ТМ «Карпатський чай»), ТОВ «Екохліб-плюс» (органічний хліб), «Галка» (органічна кава) тощо, переважно в Києві. Працюють також онлайн-мережі, в яких споживач може отримати інформацію про продук-ти та зробити замовлення[3].

На сьогодні Україна вдоскона-лила нормативно-правову базу, яка буде підтримувати вітчизняних ви-робників органічної продукції, впроваджувати ефективну марке-тингову політику, стимулювати розвиток органічного ринку за під-тримки держави та організовувати органічне виробництво відповідно до всіх міжнародних вимог і стан-дартів. Це питання є досить акту-альним у сучасній глобальній еко-номіці і потребує подальших більш глибоких досліджень.

Список використаних джерел1. Закон України № 2496 – VІІІ «Про

основні принципи і вимоги до ор-ганічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції». [Електронний ресурс]. – Режим до-

17


ступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2496-19

2. Наказ «Про затвердження державно-го логотипу для органічної продукції (сировини)» зареєстровано в Мініс-терстві юстиції України 19.01.2016 р. за № 99/28229. [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0099-16.

3. Коротко про органік / ukraine.fibl.org: Проект розвитку органічного ринку в Україні (2012–2016) [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: ukraine.fibl.org/fileadmin/documents-ukraine/Коротко_про_органік.doc.

4. Марусей Т.В. Особливості розвитку інфраструктури продовольчого ринку / Т.В. Марусей // Збірник на-укових праць Подільського дер-жавного аграрно-технічного уні-верситету. – Кам’янець-Подільський: ПДАТУ, 2006. – Вип. 14. – С. 387-390.

5. Ольга Трофімцева, Наталія Про-копчук. Органіка в Україні 2018р. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://organicinfo.ua/shared/promo/72/3/Organic_in_Ukraine_Trofimtseva_Prokopchuk-2017_UA.pdf

18


Явище корпоративної культури існувало завжди, незалежно від того, усвідомлювали це її носії чи ні. Незважаючи на те, що проблема впровадження корпоративної куль-тури поставлена відносно недавно, витоки її привертають увагу дослід-ників вже досить тривалий час.

Культура (від лат. culture – обро-блення, виховання, розвиток, освіта) є специфічним способом організації та розвитку людської життєдіяль-ності, який відображено у продуктах матеріальної і духовної праці, у сис-темі соціальних норм і засад, духо-вних цінностей, у сукупності відно-шень людей до природи, між собою і до самих себе [1, c. 86-87].

Корпоративна культура підпри-ємства дає змогу розв’язати дві ключові проблеми: встановити оптимальні зв’язки підприємства із

зовнішнім середовищем (зовнішня адаптація) та сприяти стабільній та продуктивній роботі персоналу на партнерських засадах (внутрішня інтеграція).

Корпоративна культура виконує такі функції: визначає внутріш-нє уявлення про підприємство та його головні цінності; допома-гає новим співробітникам швидко адаптуватись і прилучитися до ефективної роботи, правильно сприймати явища, що відбувають-ся на підприємстві; стимулює про-яв як індивідуальної, так і колек-тивної відповідальності при вико-нання певних завдань, зокрема у сфері інновацій (впливає на мо-більність і здатність до розроблен-ня інновацій) [2].

Корпоративна культура – це певна сукупність правил і норм, що

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ

Дзюрах Ю.М.Асистент кафедри адміністративного та фінансового менеджменту Національний університет «Львівська політехніка»

Ключові слова: культура, корпоративна культура, принципи корпо-ративної культури.

Keywords: culture, corporate culture, principles of corporate culture.

19


приймаються на підприємстві й виражаються в цінностях, які за-дають працівникам орієнтири по-ведінки і діяльності.

Варто зазначити, що саме про-цес розвитку корпоративної куль-тури підприємства є безперерв-ним, адже вона може частково змінюватися під впливом різних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Кор-поративна культура визначає шляхи вирішення проблем та взаємозв’язки в процесі організа-ції діяльності підприємства. Змі-на ринкових умов господарюван-ня, державного регулювання, еко-номічні зміни та впровадження інновацій вимагають змін корпо-ративної культури на підприєм-стві, якщо вона стримує підви-щення її ефективності.

Основними принципами корпо-ративної культури є:

1. Принцип соціально-еконо-мічного та інтелектуального розви-тку. Корпоративна культура пови-нна орієнтуватись на забезпечення економічного достатку, соціально-го та інтелектуального розвитку усіх працівників.

2. Принцип всеохопленості та системності передбачає формуван-

ня та розвиток корпоративної культури з позиції охоплення нею усіх працівників, явищ, елементів та процесів, що забезпечують ді-яльність підприємства.

3. Принцип вимірності та ко-рисності. Корпоративна культура повинна виконувати функцію ко-рисності як для людей, так і для підприємства.

4. Принцип відкритості та по-стійного удосконалення передба-чає орієнтацію корпоративної культури на удосконалення та ста-більний розвиток. Корпоративна культура повинна бути відкритою, постійно вдосконалюватись, праг-нути до нових досягнень.

5. Принцип координації полягає у тому, що корпоративна культура першочергово повинна забезпечу-вати порядок у роботі підприєм-ства та координувати поведінку людей на підприємстві, а також поза його межами.

6. Принцип обов’язковості. Ке-рівництво компанії має право здій-снювати контролювання за дотри-манням норм і правил корпоратив-ної культури.

7. Принцип винагороди. Корпо-ративна культура повинна забез-печити однакову та справедливу

20


винагороду працівникам, що до-тримуються її норм.

8. Принцип відповідності чин-ному законодавству. Підприємство самостійно визначає норми та пра-вила корпоративної культури, сис-тему винагород за їх дотримання, механізм здійснення контролю за їх дотриманням, моделі розвитку корпоративної культури, проте відповідно до вимог законодавства, такі дії можна здійснювати лише на підставі чинних законодавчих та нормативно-правових актів та не суперечити їм [1].

Корпоративна культура орієн-тована на внутрішнє середовище і проявляється, перш за все, у пове-дінці співробітників: стійкості, ефективності та надійності органі-заційних зв’язків; дисципліні і культурі виконання обов’язків; ди-намізмі й адаптивності до нововве-день відповідно до прийнятих норм і цінностей.

Отже, для забезпечення стабіль-ного розвитку підприємств та під-вищення ефективності їх діяльнос-

ті, керівникам необхідно інвестува-ти ресурси у формування та вдо-сконалення корпоративної культури. Саме тому, корпоратив-на культура повинна знаходитися в центрі постійної уваги менеджерів та сприяти досягненню ефектив-них результатів діяльності підпри-ємства. Формування корпоратив-ної культури дасть змогу підвищи-ти конкурентоспроможність під-приємств та їх продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньо-му ринках та сприятиме адаптації підприємства до ситуації в Україні та в світі загалом.

1. Бала О.І. Принципи корпоративної культури підприємств: сутність та види / О.І. Бала, О.В. Мукан, Р.Д. Бала // Вісник Національного уні-верситету “Львівська політехні-ка”. – 2010. – № 682. – С. 11-15.

2. Бурлакова А. Розвиток корпоратив-ної культури в Україні / А. Бурлако-ва, Л. Савчук // Персонал. – К., 2005. – № 5. – С. 86-89.

3. Семикіна А. Корпоративна культу-ра та її роль у розвитку трудового потенціалу / А. Семикіна // Регіо-нальні аспекти розвитку продук-тивних сил України. – 2010. – № 15.

21


Investments are the material and financial basis and update the accu-mulation of fixed capital, which deter-mines the structure of the economy, the rate of its growth and the level of competitiveness on the world market. Therefore, the establishment and ap-plication of an effective mechanism of the influence on investment processes by the state is of particular impor-tance, especially for transition econo-mies, in particular Ukraine [1].

The process is a two-way change in the form of the motion of matter, dur-ing which there is a transition from one side of the process to another, which is externally hidden by the field of uncertainty [2, p. 14].

The investment process in the eco-

nomic literature is considered as a con-sistent change of certain stages: the moti-vation of investment activity, forecasting and programming of investments, justi-fication of the feasibility of investments, investment insurance, state regulation of the investment process, design and pric-ing, provision of investments in materi-al and technical resources, investment development, preparation for produc-tion products, previous submission and acceptance of the facility, the final com-missioning [3, p. 13].

The key issues include:– raw orientation of the foreign

investment;– unfavorable investment climate

(for both foreign and national investors).

PROBLEMS AND DIRECTIONS OF INVESTMENT PROCESS IN UKRAINE

Nikoliuk O.V.Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Odessa National Academy of Food TechnologiesLevchuk Yu.S.Senior Lecturer Odessa National Academy of Food TechnologiesKorenman M.Imaster’s degree/ magister Odessa National Academy of Food Technologies

Key words: investments, investment process, investment climate, invest-ment activity.

22


The optimal investment climate in the country is determined by the sys-tem of the following indicators: the potential of the country’s market; pro-vision of natural and manpower re-sources; the state and development of economic reforms; the status of the legislative framework in the sphere of investment activity; the nature of tax privileges; peculiarities of making managerial decisions in state bodies; the level of development of market infrastructure and the currency mar-ket; the degree of stability of the bank-ing system; the state of the political climate in the country.

– the relative underdevelopment of the stock market, making it difficult to attract and efficient use of portfolio investments;

– the problem of ranking indus-tries and industries in terms of the possibility and need to attract foreign investors [4].

The accompanying problems are: insufficient development of the cor-porate governance system; lack of the clear criteria for selecting investment projects; lack of the staff with modern methods in the field of international management and marketing; lack of an own investment climate assess-ment system, especially in some re-

gions of the country; the absence of a national system for monitoring the investment climate.

Ukraine is competing with many countries whose markets are more at-tractive to investors. Foreign investors believe that the investment climate in the country is not stable, however, they point to positive changes that have taken place in the Ukrainian economy in recent years.

One of the big problems now lies in the corruption and inability of the state to ensure the transparency of public services, and there are major reforms in the judicial, banking, tax spheres.

For further rationalize the invest-ment processes in the country, it should be guided not only by interna-tional financial organizations, but also by the government structures of those industrialized countries that are able to provide support for the economic transformation in Ukraine and while at the same time aiming to solve the problem of ensuring equal conditions for the activity of national and foreign investors by setting the same legal and regulatory framework with national investors both in the field of taxation and in the field of export and import operations.

23


The perspective directions of de-velopment of investment processes in Ukraine are connected with the strengthening of the state regulation of the practice of attracting and spending investments, further re-forming the financial system, the de-velopment of the institute of state guarantees, ensuring the high effi-ciency of the use of allocated funds, their real impact on the formation of an optimal structure of the economy in terms of branches.

Therefore, for reviving investment activity requires a system of urgent measures of the state regulation, which should include: the rational use of public and private investment; im-provement of the mechanism of for-mation of state investment programs; definition of the specific directions of investment activity in order to restore reproductive processes in the econo-my; promotion by the state of the de-velopment of the securities market and the creation of an effective system for transforming savings in invest-ment; reorganization of the banking sphere in order to strengthen the in-vestment orientation of their financial resources; continuation of work in the

direction of creating an effective sys-tem of guaranteeing investments, di-rected to the sphere of production; improvement of depreciation policy for increasing own funds for invest-ment attachments.

References:1. Investing: Teach method. manual for

self. learn dist. / A. A. Peresada, A. O. Smirnova, S. V. Onikienko, A. O. Lyakhova. – K.: KNEU, 2001. – 251 p.

2. Martynenko V.F. Investment Process in the New Business Management Sys-tem in Ukraine // Theory and Practice of Market Transformations in Coun-tries with Transition Economies: In-ternational. science-practice Conf., November 27-29. 2002; KNU n. Taras Shevchenko // Vysn. «Economy». – 2003. – Vip. 64-65. – P. 77-79.

3. Peresada A.А. Management of the invest-ment process. – K.: Libra, 2002. – 472 p.

4. Investment processes: theory issues, problems and development prospects [Electronic resource]. – Access mode: https://articlekz.com/article/13470

5. Kirichenko O. A. Management of for-eign economic activity: book. / for red. O. A. Kirichenko. – [2-nd ed., processing and add.]. – K.: Knowl-edge, 2008. – 518 p.

6. Kravchuk A.O. Activation of the in-vestment process in the context of the tax burden of the national economy of Ukraine / A.O. Kravchuk, O.V. Nikoli-uk // The Scienti ic Papers of the Legis-lation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. – 2017. – No. 4. – P. 86-93.

24


Питання українізації вітчизня-ного православ’я сьогодні набуває особливої актуальності у зв’язку зі спробами використати у гібридній війні Росії проти України право-славну Церкву, загострюючи релі-гійні конфлікти, і, зокрема, спеку-люючи на проблемі україномов-ності. Проблема українізації пра-вославної церкви в історії боротьби за незалежність держави поставала щораз гостріше. Особливої гостро-ти вона набула після проголошення незалежності. До сьогодні її неви-рішеність є одним із факторів, які загрожують нашій свободі і дер-жавності [1]. Дослідники зауважу-ють, що нині Українську Право-славну Церкву доводиться захища-ти вже не від християн іншого, ка-толицького віросповідання, «її доводиться боронити вже від хрис-тиян православних, але іншої по-літичної орієнтації» [3, с. 3]. Деякі

служителі УПЦ (колишньої МП) зберігають проросійські настрої та виступають прибічниками сепара-тистських рухів на Сході країни. Вони поділяють думку одного з українських митрополитів, який свого часу заявляв, що єдність УПЦ з РПЦ є свідченням святості православ’я [4, с. 100-101]. Виникає питання, чому проекти українізації нашого канонічного церковного православ’я у різні часи борні за незалежність і українськість були і нині залишаються почасти нездій-сненими, у чому їх недолугість, чи помилковість? Дошукуючись від-повіді на запити сьогодення слід звернутися до історії і розглянути один із проектів, запропонованих за часів УНР Іваном Львовичем Липою.

Наш співвітчизник у складі пер-шого уряду Директорії УНР з груд-ня 1918 року був керівником управ-

УЧАСТЬ ІВАНА ЛИПИ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНІЗАЦІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ЧАСИ УНР

Грабовська І.М.кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Центру українознавства філософського ф-ту КНУТШ, Київ,Україна;Талько Т. М.кандидат філософських наук, доцент каф. філос. Дніпровського НУ ім. Олеся Гончара, Дніпро, Україна

25


ління культів при міністерстві освіти, з січня 1919 р. він очолював Міністерство культів. Дослідники життя та творчості знаменитого українця зазначають, що основу єднання та благополуччя народу І. Липа бачив у духовності, відтак релігія для нього «багато важила» [5, с. 50]. На думку І. Липи, україн-ська Церква, на противагу росій-ській, яка завжди існувала відо-кремлено від свого народу, висту-паючи частиною бюрократичного апарату держави, має єднатися зі своїм народом [2].

Виборюючи своє право на неза-лежність від Московського патріар-хату, наша Церква отримала право на автокефалію. Закон Директорії про автокефалію було прийнято 1 січня 1919 р. Він свідчив, що відо-кремлення Церкви від держави то-дішнім урядом не передбачалося. З метою реалізації положень Закону при Міністерстві культів, очолюва-ному з 4 січня 1919 р. І. Липою, було створено тимчасову комісію для складання проекту статуту Автоке-фальної української Церкви. Спро-ба заснування Українського Цер-ковного Синоду відібрала немало творчих сил, але була неоднозначно оцінена Собором українських єпис-

копів, в результаті чого набуло чин-ності компромісне рішення, згідно з яким назва управлінської структу-ри церкви «Синод» була замінена на назву «Українська Вища Освящена Церковна Рада». На жаль, наступ більшовиків унеможливив діяль-ність цієї структури. Висвятити у Києві українських національно сві-домих єпископів, кандидатури яких підібрав І. Липа, не вдалося. Узго-джуючи вирішення питань релігії із наміром уряду будувати державу на міцній національній основі, міністр запровадив наказ, який зобов’язував здійснювати ділову церковну кому-нікацію виключно українською мо-вою. З метою вивчення реального стану справ у житті релігійних гро-мад у міністерстві було створено аналітичний відділ, який надавав допомогу місцевим релігійним гро-мадам. Міністр підтримував думку, яка панувала серед урядовців УНР, про необхідність надання церков-ним організаціям, особливо єпархі-альним, матеріальної допомоги, ви-ходячи з їхніх реальних потреб. Він докладав чималих зусиль, щоб за-хистити й зберегти українських свя-щенників на непідконтрольних уря-ду територіях. Зокрема, це стосува-лося захисту отця Вержанського з

26


Холмщини від звинувачень з боку польської влади у державній зраді.

Зазвичай дослідники примен-шують значимість діяльності І. Липи, але слід віддати належне тим зусиллям, які він докладав для ви-рішення проблеми українізації на-шої Церкви. Очевидно, що враху-вання історичного досвіду допомо-же успішному вирішенню пробле-ми українізації церковного життя, що стане одним із факторів успіш-ного подолання нашою культурою постколоніального синдрому.

Література:1. Грабовская И.Н., Талько Т.Н.

Проблемы религиозной самоиден-тификации в контексте формирова-ния этнонациональной идентичнос-

ти современных украинцев // Этнічная, моўная і культурная раз-настайнасць у сучасным грамадстве: зборнік навуковых прац удзельнікаў Міжнар. навук. – практ. канф., 29–30 мая 2014 г., г. Магілёў. – Магілёў: МДУХ, 2014. – С. 162 – 166.

2. Липа І. Сучасний рух і духовенство // Громадська думка. – 1906. – № 2.

3. Могильницька Г. Літос (або Камінь із пращі правди на розбиття митро-поличого блудословія). – Вид. 4-е. – К.: Вид. від. УПЦ КП, 2009. – 111 с.

4. На круги своя. РУХ против Право-славия. Заявление Митрополита Агафангела // Могильницька Г. Літос (або Камінь із пращі правди на роз-биття митрополичого блудосло-вія). – Вид. 4-е, Додаток № 3. – К.: Вид. від. УПЦ КП, 2009. – С. 100 – 101.

5. Стамбол І.І., Кучеренко С. В. Іван та Юрій Липи. – Харків: Фоліо, 2016. – 121 с.

27


Целью исследования был поиск ответа на вопрос: какой способ по-лучения знаний на лекциях пред-почитают студенты-экономисты из Польши? Цель вытекает из второго риторического вопроса дидактики: «Как учить?».

Основными методами исследова-ния были анкетирование и статисти-ческая обработка [1]. Исследование было выполнено в апреле-июле 2018 г. в Педагогическом Университете в

Кракове и в Экономическом Универ-ситете в Кракове. Были проанкетиро-ваны две группы студентов экономи-ческих специальностей (табл.).

При проведении анкетирова-ния, в числе главных, был вопрос «Какой метод обучения на лекциях Вам нравится больше всего?».

Этот вопрос имел три варианта ответа:

1. Лектор имеет презентацию, и студенты пишут со слайдов.

УПРАВЛЕНИЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫМИ УСЛУГАМИ В ПОЛЬШЕ: КАКОЙ СПОСОБ ПРОВЕДЕНИЯ ЛЕКЦИЙ ПРЕДПОЧИТАЮТ СТУДЕНТЫ-ЭКОНОМИСТЫ?

Walery Okulicz-KozarynПедагогический Университет в Кракове, ПольшаAnna MuchaЭкономический Университет в Кракове, Польша

Слова ключевые: лекция, образовательные услуги, средства обуче-ния, презентация, электронные средства обучения

Таблица Характеристика респондентов

№ СпециальностьКол-во, (м/ж/транс)

Форма обуче-ния

Университет

1 Социальная экономика,1 ступень

12(4/8/0)

очные Педагогический Университет в Кракове

2 Финансы и бухгалтерский учет, 1 ступень

29(10/19/0)

очные Экономический Университет в Кракове

Всего респондентов: 41

28


2. Лектор медленно диктует, и студенты пишут под диктовку.

3. Лектор быстро рассказывает, и студенты конспектируют.

РезультатыПо результатам обработки ан-

кет, на рисунке представлена диа-грамма, показывающая долю сту-дентов-экономистов, предпочита-ющих лекции с презентацией (ви-зуальный способ проведения лекций).

Рисунок показывает, что доля респондентов, выбравших прове-дение лекций с презентацией со-ставляет большинство среди опрошенных студентов (58%). Менее половины студентов-эко-номистов сохраняют привержен-ность традиционному, слуховому

способу проведения лекций. При этом, около одной трети опро-шенных студентов предпочитают писать лекции под диктовку.

Использование методов стати-стической обработки (в частности, математического ожидания и сред-неквадратичного отклонения для генеральной совокупности), позво-ляет нам отнести полученный ре-зультат на всех студентов-экономи-стов Польши с точной, контролиру-емой вероятностью. Это значит, что преподаватели, в большей степени, должны оказывать образователь-ные услуги на лекциях с применени-ем электронных презентаций.

ВыводыБольшая часть студентов-эконо-

мистов предпочитают визуальный

58%32%

10%

- Лектор имеет презентацию, и студенты пишут со слайдов

- Лектор медленно диктует, и студенты пишут под диктовку

- Лектор быстро рассказывает, и студенты конспектируют

Рисунок. Предпочтения студентов-экономистов из Польши при выборе способа получения знаний на лекциях, 41 респондент

29


способ проведения лекций. Препо-даватели должны шире использо-вать визуальные способы проведе-ния лекций для удовлетворения образовательных приоритетов сту-дентов, как потребителей образо-вательных услуг.

Результаты можно использо-вать для управления образова-тельными услугами, в частности, через повышение компьютерной квалификации педагогических ка-дров в университетах.

БлагодарностьИсследование выполнено при

поддержке Восточно-Европейской научной группы (Азербайджан, Бе-ларусь, Польша, Сербия, Украина).

Авторы благодарят респонден-тов за участие в анкетировании.

Список использованных источников:

1. BUS_9641_Business_Statistics_5M. Lecture notes for the Program «Mas-ters of Business Administration». – Kingston University. NY. USA. 2009. – 106 p.

30


Local budgets as an economic cat-egory show the monetary relations that arise between local authorities and the subjects of the distribution of the part of the value of the gross do-mestic product on the formation of funds for the funds to ensure the so-cio-economic development of territo-ries and improve the well-being of their population [4, p.275].

Local budgets are developed on the basis of the current legislation, taking into account the basis of budget poli-cy at the local level, which is formed before the drafting of the draft budget and includes: the definition of the main problems and directions of the socio-economic development of the administrative-territorial unit; defini-tion of the main problems of the de-velopment of the income base and increase of efficiency of use of budget funds; analysis of the implementation of social programs; studying the real

needs of the population in budget ser-vices and adjusting the structure of budget services in accordance with these needs; reforming the network of budget institutions and the structure of services they provide; definition of directions of development of commu-nal ownership enterprises and in-crease of management efficiency of them; making corrections in the long-term and medium-term programs, reviewing and adopting new pro-grams; definition of directions of ef-fective use of budget funds. The pro-cess of development of local budgets should correspond to the national principles of budget formation, the directions of the state budget policy, take into account the macroeconomic situation and prospects of socio-eco-nomic development [1, p.168].

Local budgets are the main instru-ment for implementing regional eco-nomic policy, the main tasks of which

SOURCES FOR THE FORMATION OF LOCAL BUDGETS REVENUES IN UKRAINE

Mykhailo TanasiukChernivtsi Trade and Economics Institute of KNTEU, Chernivtsi, Ukraine

Keywords: local budgets, revenues of local budgets, tax, transfers, public authorities.

31


are decentralization of power and the transfers of additional functions for the management of economic development of local self-government bodies, elimi-nation of significant disparities and rais-ing the levels of socio-economic devel-opment of the regions, ensuring state social standards and guarantees of so-cial protection of the population, irre-spective of the economic opportunities of the territories, etc. [3, p.23].

Local budget revenues arise from different sources, and the order of their formation depending on the source is regulated by various legisla-tive acts, but the essence of the forma-tion of these different sources is one – tax or non-tax revenues from enter-prises of all forms of ownership and from the population, which are united in financial resources and are concen-trated in the local budget [2].

The local budget consists of gen-eral and special funds. General Fund Revenues – Revenues used to provide financial resources for general expen-ditures and not directed at a specific purpose. The Special Fund should be formed from specific sources of reve-nue and used to finance specific ob-jectives [5, p.256].

Budget revenues are classified ac-cording to the following sections [3]:

1) Tax revenues are determined by the established laws of Ukraine on taxation of national taxes and fees and local taxes and fees.

Taxes are the largest fiscal value for local budgets: national (personal in-come tax, land tax) and local taxes and fees.

2) Non-tax revenues are defined as:– income from property and entre-

preneurial activity;– administrative fees and payments,

income from non-profit business;– other non-tax revenues.Non-tax revenues include admin-

istrative fees and payments, revenues from non-profit and indirect sales, including lease of integral property complexes, government fees, and own revenues from budget institutions.

3) Income from capital transac-tions is the proceeds from the sale of capital assets (fixed assets, state re-serves and reserves, land).

Income from operations with capi-tal is the most significant gain on sales of fixed assets, land and intangible assets in communal ownership.

4) Transfers – money received from other bodies of state power, bod-ies of local self-government, other states or international organizations on a gratuitous and irrevocable basis.

32


Consequently, local budgets are provided for redistribution of value between territories, sectors of the na-tional economy, sectors of the econo-my and spheres of social activity. At the same time, the proportions and forms of budgetary distribution are determined by the needs of social production and the tasks facing the society at every historical stage of de-velopment [2].

References:1. Budget system: Textbook / ed. S.I. Yuriy,

V.G. Demyanishina, O.P. Kirilenko. – Ternopil: TNEU, 2013. – 624 p.

2. Local Finance: Textbook / Author’s team; for ed. Dr. Econ. Sciences, prof. O. B. Zhikhor, Dr. Econ. Sciences, prof. O. P. Kirilenko. – K.: University of Banking NBU, 2015. – 579 pp

3. Local finances: Textbook. / ed. doctor of sciences, prof. O. P. Kirilenko. – 2-nd form., Additional. and process-ing. – Ternopil: Economic Thought TNEU, 2014 – 448 pp.

4. Theory of Finance: Textbook / Ed. prof. V. Fedosov, S. Yuriy. – K.: Center for Educational Literature, 2010. – 576 pp.

5. Finances: Textbook / Krutova A.S., Bliznyuk O.P., Lachkova L..I. etc. – Kharkiv.: Publishing House “Leader”, 2013 – 560 p.

33


Основна мета інституційного регулювання соціально-економіч-ного забезпечення осіб з обмеже-ними фізичними можливостями – максимально можлива їх інтегра-ція у соціально-економічну систе-му шляхом гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами мож-ливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення не-обхідних умов для ведення повно-цінного способу існування згідно з індивідуальними здібностями та інтересами. Досягнення даної мети передбачає реалізацію ряду за-вдань. Одним із головних серед них є адаптація людей з обмеженими фізичними можливостями через професійну та освітню діяльність.

Розуміння інституційного регулю-вання соціально-економічного за-безпечення осіб з обмеженими фі-зичними можливостями у цьому контексті на перше місце ставить поняття людського капіталу та ін-вестицій у нього.

В наукових працях вітчизня-них науковців Гришовой І.Ю., Баймуратова М.О., Мищака І.М., Стояновой-Коваль С.С., Дяченка О.П. широко обговорюються про-блеми соціалізації та норматив-ного забезпечення цих процесів в Україні [1-6]

Головний вектор розвитку нау-кових поглядів на проблему інсти-туційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можли-

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВАЛІДІВ В УКРАЇНІ

Казарян Генріх Генріхович.к.е.н., докторант директор Асоціації «Всеукраїнська спілка протезно-ортопедичних підприємств «Ортонет»

Ключові слова: державна політика, європейські цінності, особи с осо-бливими потребами, інституційне регулювання.

Key words: state policy, European values, persons with special needs, institutional regulation.

34


востями сьогодні, на наш погляд, визначають такі чинники: 1) мо-дель соціально орієнтованої держа-ви, яка передбачає створення для осіб з обмеженими фізичними можливостями необхідного серед-овища існування та їх активне со-ціально-економічне залучення, ви-магає зміни парадигми інституцій-ного регулювання. Разом із тим, активна інтеграція осіб з обмеже-ними фізичними можливостями в соціально-економічну систему, можлива, насамперед, через здій-снення комплексу заходів щодо: медичного та соціального страху-вання, трудової та професійної ре-абілітації, розвитку інклюзивної освіти; 2) неготовність вітчизняно-го ринку до використання робочої сили такої якості і конкуренто-спроможності, що перешкоджає залученню осіб з обмеженими фі-зичними можливостями до сфери трудової діяльності, та відтак – їх соціально-економічного забезпе-чення.

Аналіз сутності та змісту соці-ально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями дає підстави ствер-джувати, що воно являє собою складну систему. Запропоновано

визначити систему соціально-еко-номічного забезпечення осіб з об-меженими фізичними можливос-тями як сукупність окремих суб›єктів, компонентів, елементів, що перебувають у постійному взаємозв›язку, взаємозалежності та взаємодії в процесі розкриття складу і змісту соціально-еконо-мічного забезпечення осіб з обме-женими фізичними можливостя-ми, спираючись на принципи й ме-тоди її інституційного регулюван-ня. Саме завдяки такій інтерпретації можливе не лише здійснення її роз-гляду як цілісної множини компо-нентів у сукупності відносин та зв’язків між ними, але й з’ясування складності проблем функціонуван-ня системи соціально-економічно-го забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями та роз-роблення стратегії їх розв’язання.

Успішність функціонування як усієї системи соціально-економіч-ного забезпечення осіб з обмеже-ними фізичними можливостями у цілому, так і її окремих компонен-тів значною мірою залежить від того, наскільки комплексно та сис-темно здійснено підхід до її інсти-туційного регулювання. Основни-ми методами, якими повинно здій-

35


Рис. 1. Структурна схема ключових елементів системи соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями*Джерело: розроблено автором

36


снюватися інституційне регулю-вання означеної системи, пропонуємо вважати: прогнозу-вання (виявлення сучасних та пер-спективних потреб осіб з обмеже-ними фізичними можливостями у соціально-економічному забезпе-ченні); нормативно-правовий (роз-роблення та прийняття відповідної законодавчо-нормативної бази, що регламентує порядок функціону-вання системи соціально-еконо-мічного забезпечення осіб з обме-женими фізичними можливостя-ми); програмно-цільовий (визна-чення головної мети соціально-економічного забезпе-чення осіб з обмеженими фізични-ми можливостями, розроблення програми її досягнення, створення механізму управління реалізацією програми); кадрового забезпечен-ня (підготовка та підвищення ква-ліфікації необхідної чисельності працівників, які здійснюватимуть професійну реабілітацію осіб з об-меженими фізичними можливос-тями на всіх рівнях функціонуван-ня системи); фінансово-економіч-ний (прогнозування обсягів видат-ків із бюджетів усіх рівнів на забезпечення ефективного функці-онування системи соціально-еко-

номічного забезпечення осіб з об-меженими фізичними можливос-тями).

Отже, усе викладене вище дає змогу визначити систему соціаль-но-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можли-востями як сукупність окремих суб›єктів, компонентів, елементів, що перебувають у постійному взаємозв›язку, взаємозалежності та взаємодії в процесі розкриття складу і змісту соціально-еконо-мічного забезпечення осіб з обме-женими фізичними можливостя-ми, спираючись на принципи й ме-тоди її інституційного регулюван-ня. У схематичному вигляді систему соціально-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями подано на рис. 1.

Таким чином, виходячи з викла-деного, стає очевидним, що всебіч-не вивчення та дієве практичне ін-ституційне регулювання соціаль-но-економічного забезпечення осіб з обмеженими фізичними можли-востями як системою може бути забезпечено за допомогою систем-ного підходу. Саме завдяки йому можливе не лише здійснення її роз-гляду як цілісної множини компо-

37


нентів у сукупності відносин та зв’язків між ними, але й з’ясування складності проблем її функціону-вання як системи та розроблення стратегії їх розв’язання.

Список літератури:1. Мищак І. М. Реформування зако-

нодавчого забезпечення права на освіту людей з особливими потре-бами в Україні. Конституційна ре-форма в Україні: новий етап та су-часні виклики. К. : Інститут законо-давства Верховної Ради України, 2015. С. 173–179.

2. Мищак І. М. Правове забезпечення запровадження інклюзивної освіти в Україні. Наукові записки Інститу-ту законодавства Верховної Ради України. 2014. № 5. С. 37–43

3. Баймуратов М.О. Сучасні тенденції правового забезпечення надання освітніх послуг в європейських

країнах. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: право, 2015, вип.9-10. С.129-135.

4. Grуshоva I. Yu., Nikoliuk E.V, Shestakоvska T.L. Conceptualization of the Organizational Management Mechanism of the Development of the National Education System in the Context of Its Quality. Science and education. 2017. №10. C. 118-125

5. Наумов О. Б., Стоянова-Ко-валь С. С. Методологічні контури державного регулювання розвитку та безпеки соціально-економічних систем. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2017, №6., С.123-129.

6. Гришова І.Ю. , Щербата М.Ю., Гришов В.В. Соціальна відповідальність бізне-су як чинник соціально-економічного розвитку Проблеми і перспективи економіки та управління: науковий журнал / Чернігів: Черніг. нац. технол. ун-т, 2015.– № 3 (3). C.17-28.

38


Головною метою органічного виробництва є не тільки забезпе-чення умов для збереження довкіл-ля, а й також виробництво органіч-них продуктів харчування, які мо-жуть бути вироблені безпосеред-ньо на полі чи внаслідок первинної обробки сировини чи внаслідок її переробки на підприємствах хар-чової промисловості згідно із ви-могами до переробки органічної продукції.

Згідно закону органічна продук-ція та сировина – це продукція та сировина рослинного і тваринного походження, до яких належать:

а) не перероблена сільськогоспо-дарська продукція рослинного по-ходження; а також продукція тва-

ринництва та не перероблена про-дукція тваринного походження;

б) перероблена сільськогоспо-дарська продукція рослинного та тваринного походження, призна-чена для споживання

в) корми, концентровані корми, комбікорми та кормові добавки, окрім тих, що призначені для лісо-вого господарства), лісова, бджоло та рибна продукція, що вирощу-ється, виробляється, переробля-ється, сертифікується, маркується, зберігається та реалізується за пра-вилами органічного виробництва.

Органічне агровиробництво є єдиним серед широкого спектру ме-тодів господарювання на Землі, що не завдає шкоди довкіллю. Системи

ЛОБІЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ АГРАРНОЇ СФЕРИ

Марчук Лариса Леонідівна,викладач кафедри економіки та управління Одеська державна академія технічного регулювання та якості продукції

Ключові слова: лобіювання економічних інтересів, вітчизняні това-ровиробники, органічна продукція, нормативне забезпечення, конку-рентосроможність

Key words: lobbying of economic interests, domestic commodity producers, organic production, normative support, competitiveness

39


органічного виробництва базують-ся на специфічних та точних вимо-гах (стандартах) до процесу вироб-ництва, спрямованих на підтримку оптимального стану екосистеми на соціальному, екологічному та еко-номічному рівнях. Повторне вико-ристання поживних речовин та по-силення природних процесів допо-магають підтримувати родючість ґрунтів та забезпечувати прибутко-ве виробництво. Рівень шкідників та захворювань рослин контролю-ється природним шляхом, а також профілактичними, біологічними та іншими сучасними науковими ме-тодами. Органічне агровиробни-цтво виключає застосування штуч-них добрив та пестицидів, а також використання генетично модифіко-ваних організмів та продуктів (ре-човин), що від них походять.

Аналогічно органічне агрови-робництво суттєво відрізняється від так званої інтегрованої системи землеробства, що базується на ін-тегрованій системі боротьби із шкідниками та хворобами, яка пе-редбачає обмежене застосування речовин хімічного походження, з метою запобігання розмноженню паразитів, але не виключає вико-ристання синтетичних хімікатів.

На даний час органічний сектор перетворився на одну із найбільш динамічних галузей сільського гос-подарства в країнах ЄС. Цьому сприяло підвищення рівня поін-формованості споживачів про без-пеку харчових продуктів та про-блеми пов’язані із захистом довкіл-лям протягом останніх років. Так, у період з 1993 по 1998 рік обсяги виробництва органічної продукції зросли на 25%, а у період з 1998 року і до тепер щорічні темпи зростання сягнули 30%. У цілій плеяді країн – членів ЄС розвиток органічного агровиробництва досягнув зна-чних успіхів.

Коли мова йде про переваги ор-ганічного агровиробництва перед традиційним фахівці мають на ува-зі два аспекти – це перш за все пе-реваги самих органічних продуктів харчування та переваги власне ор-ганічних методів господарювання.

Органічне виробництво має цілу низку економічних, екологіч-них та соціальних переваг, а також цей метод завдяки виробництву та споживанню власне органічних харчових продуктів позитивно впливає на здоров’я населення.

Екологічні переваги органічного виробництва полягають у тому, що

40


воно: зберігає довкілля в процесі виробництва; сприяє збереженню та відновленню біорізноманіття в агроландшафтах; сприяє збережен-ню та відтворенню родючості ґрун-тів; оберігає від забруднення водні джерела.

Економічні переваги органічно-го виробництва полягають у тому, що за умов належного впроваджен-ня сучасних технологій вирощу-вання сільськогосподарських куль-тур та розведення худоби згідно із принципами та вимогами органіч-ного виробництва, при подальшо-му розвитку внутрішнього ринку в Україні в середньостроковій пер-спективі зростатиме прибутковість виробництва органічної продукції та її конкурентноздатність.

Це відбуватиметься шляхом:• поступового зростання при-

родної продуктивності агро-ценозів та ґрунтів в умовах органічного аграрного вироб-ництва;

• суттєвого зниження виробни-чих витрат завдяки відмові від застосування дорогих хіміка-тів та зменшення енергоєм-ності виробництва, зокрема витрат на пальне та мастильні матеріали;

• підвищення самодостатності та скорочення залежності вироб-ників від невигідних умов зо-внішнього фінансування – бан-ківських кредитів і виплат з них.

Соціальні переваги органічного виробництва полягають у створен-ні додаткових робочих місць у сіль-ській місцевості й нових перспек-тив для малих та середніх фермер-ських господарств, збільшенні життєздатності сільських громад тощо. Про це свідчить досвід роз-витку органічного сільського гос-подарствау світі, який є надзвичай-но актуальним і для України. Орга-нічне виробництво базується на екстенсивних технологіях вирощу-вання культур та розведення худо-би, що потребує більших затрат праці, а значить збільшує потребу у робочій силі та через це збільшує зайнятість населення у сільській місцевості.

Список літератури:1. Джерело: http://www.organic.com.ua/2. Baimuratov M., Gryshova I.,

Akhmetova I. (2018) Leadership of Territorial Communities: Local and Global Factors. In: Strielkowski W., Chigisheva O. (eds) Leadership for the Future Sustainable Development of Business and Education. Springer Proceedings in Business and Economics. Springer, Cham 179-188

41


3. Наумов О.Б. Механізм державно-при-ватного партнерства як інструмент стабілізації інвестиційного процесу./ О.Б. Наумов, С.С. Стоянова-Коваль// Наукові записки Інституту законо-давства Верховної Ради України. 2016. – № 6. – С.98-105.

4. Gryshova I. Yu., Shestakovska T. L. The asymmetry of the resource configuration and its destructive impact on the capitalization of agribusiness / І. Ju. Gryshova, T. L. Shestakovska // The Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. – 2017. – №2. – Р.128-133.

5. Nikoliuk O., Grуshоva I., Shеstаkоvskа T. Thе оrgаnіс prоduсtіоn іn thе соntеxt оf іmprоvіng thе есоlоgісаl safety оf prоduсtіоn оf the fооd іndustry / O. Nikoliuk, І. Grуshоva, T. Shеstаkоvskа // Food Science and Technology. – 2017. – Volume 11, №4. – P.103-111

6. Ніколюк О.В. Активізація інвес-тиційних процесів у контексті по-даткового навантаження націо-нальної економіки України / А.О. Кравчук, О.В. Ніколюк // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2017. – № 4. – С. 86-93

42


Іпотечне кредитування в США є прикладом іпотечної системи, яка функціонує як складний ринок за-гальнонаціонального масштабу. На ньому діють велика кількість різ-них структур: банки, кредитні асо-ціації, страхові компанії, пенсійні фонди тощо. Характерною особли-вістю фінансування іпотечних опе-рацій в США є створення вторин-ного ринку за допомогою Феде-ральної національної іпотечної асоціації (FNMA-FannieMaе).

Ця державна структура спочатку займалася купівлею і продажем іпо-течних кредитів для малозабезпече-них верств населення, застрахова-них Федеральною житловою асоціа-цією (FHA). Проте розуміння тих можливостей, які відкриваються при збільшенні обсягів іпотечного кредитування, спонукали уряд США

до нових кроків у подальшій розбу-дові вторинного іпотечного ринку.

У 1968 році «Фенні Мей» була розділена на дві юридичні особи, одна з яких зберегла назву «Фенні Мей», але стала приватною акціо-нерною компанією. На неї було по-кладено гарантування по цінних паперах, забезпечених пулом за-ставних і право викуповувати так звані «стандартні» іпотечні креди-ти, які не потребували спеціально-го страхування іпотечних ризиків. Інша юридична особа – Державна національна іпотечна асоціація (GNMA або Джині Мей) отримала статус державної корпорації, ство-реної для управління іпотечними програмами, які не могли розвива-тися у приватному секторі та по-требували державних субсидій. Джинні Мей також була уповнова-

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДОСВІДУ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В США

Разгуліна Наталія Олександрівназдобувач Херсонського державного аграрного університету

Ключові слова: іпотечне кредитування, імплементація досвіду, бан-ківські установи.

Key words: mortgage lending, implementation of experience, banking institutions.

43


жена надавати гарантії по іпотеч-них цінних паперах, застрахова-ним FHA та створеної в 1994 році Асоціації ветеранів (VA).

У 1970 році Законом «Про над-звичайне житлове фінансування» була створена ще й федеральна корпорація іпотечного кредиту-вання (FHLMC, FreddiMac) Фредді Мак для обслуговування вторин-ного ринку стандартних іпотечних позик, які не підпадали під гаран-тування FHA та VA).

Ці три спеціалізовані організації мають повноваження купувати іпотечні житлові кредити і випус-кати цінні папери, забезпечені дер-жавною гарантією та викупленими іпотечними кредитами. MBS мають досить низьку прибутковість, але вони гарантовані цими спеціалізо-ваними організаціями і в разі де-фолту позичальників іпотечні асо-ціації можуть виконати свої зобов’язання за цінними паперами за допомогою держави.

Це дає можливість розглядати їх цінні папери як практично без ри-зикові і використовувати для них найбільш дешеві та довгострокові ресурси на ринку – ресурси інсти-туційних інвесторів (пенсійних фондів, страхових компаній).

Таким чином, в США ставки по іпотечним кредитам виявляється, що не зв’язані ні зі ставками по ін-шим банківським кредитам, ні з вартістю депозитів. Єдине що їх визначає, це ставка по якій іпотеч-ні кредити купляються агентства-ми. До кінця 60-х років джерелом їх коштів був бюджет і відповідно, ставки по іпотечним кредитам ви-значались державою. [1]

FannieMaе найбільша націо-нальна корпорація по активам, а також найбільше джерело звичай-них іпотечних фондів в США. Ак-ціями FannieMaе торгує Н’ю Йор-ська біржа і інші великі фірми. ЇЇ акції находяться серед більш ак-тивних що продаються. [5]

В 2014 році стало відомо про підготовлювану реформі іпотечно-го ринку, яка передбачає ліквідацію Fannie Mae і Freddie Mac. Замість них буде створена система іпотеч-них цінних паперів з федеральною гарантією, володіти нею будуть банки, що видають іпотечні креди-ти. Вони будуть нести перші 10% збитку, перш ніж в справу всту-пить нова структура – Федеральна корпорація страхування іпотеки.

Захистом кредиторів від втрат, пов’язаних з несплатою платежів за

44


кредитом клієнтів по іпотеці, в США займається Федеральне управління житлового будівництва (FederalHousingAdministration, FHA). Якщо позичальник кредиту не виконує своїх зобов’язань, то FHA виплачує підтверджену суму кредитору. Інший функцією FHA є сприяння малозабезпеченим сім’ям в отриманні іпотеки. У свою чергу створена Конгресом Адміні-страція у справах ветеранів (VeteransAdministrations, VA) несе гарантії по іпотечних кредитах, ви-даних окремим категоріям ветера-нів війни, які відповідають вимо-гам Адміністрації. [4].

Протягом останніх десятиліть в сфері законодавства та регулю-вання в США спостерігається тенденція до послаблення суво-рого обмеження, які існували у відношенні видачі банкам позик під заставу нерухомості. Був змі-нений ряд правил, в результаті чого комерційної банки і ощадні установи набули право пропону-вати різні види іпотечних обліга-цій з плаваючою процентною ставкою. На федеральному рівні відмінені діючі в штатах ліміти процентних ставок по іпотечним облігаціям, що зняло важливу пе-

репону до розповсюдженню іпо-теки з плаваючою ставкою. З 1981 р. діяло правило, яке регу-лює надання позик з плаваючою процентною ставкою національ-ними, позико- ощадними і взаємо ощадними банками.

Згідно з Кодексом законів США всі національні банки мають право надавати іпотечні кредити при умові, що забезпеченням виступає якісна нерухомість, тобто благоу-стрій жила і виробничих примі-щень або поліпшені земельні ді-лянки сільськогосподарського призначення.

Щоб нерухомість могла стати забезпеченням позики в цьому від-ношенні, як це розглядається в за-коні, вона повинна бути покраще-на, тобто мати значно збільшену в результаті суттєвих і систематич-них робіт вартості. Крім того ця нерухомість повинна належати її власнику на основі абсолютного права власності. Разом з тим закон передбачає, що Контролер грошо-вого обігу може предписати додат-кові правила і норми, які дозволя-ють приймати в якості забезпечен-ня орендовану власність, при умові що раніше вона не була в закладі і строк аренди закінчується не рані-

45


ше ніж через десять років після погашення боргу. [4]

Сума кредиту не повинна пере-вищувати 50% оціночної вартості нерухомості, яка надається в якості застави, а строк її не може переви-щувати п’ять років, за винятком деяких випадків:

– сума кредиту може бути не біль-ше 66,3% оціночної вартості застави і надаватись на строк не більше 10 років, коли в якості забезпечення використовується застава, що амор-тизується, трастова згода або інший подібний інструмент, по вимогам якого періодичні надходження ви-являться достатніми для погашення не менш 40% основної суми боргу протягом не більше 10 років;

– сума боргу може складати не більше 66,3% оціночної вартості за-

стави і надаватись на строк не біль-ше 20 років, якщо в якості забез-печення використовується застава, що амортизується, трастова згода або інший подібний інструмент, по умовам якого періодичні надхо-дження будуть достатніми для по-гашення всієї суми основного бор-гу протягом 20 років;

– сума боргу, може складати не більше 90% оціночної вартості за-стави і надається на строк не біль-ше 30 років, якщо в якості забез-печення використовують застава, що амортизується, трастова згода або інший подібний інструмент, за умовами якого періодичні надхо-дження будуть достатніми для по-гашення всієї суми основного бор-гу протягом періоду, який закінчу-ється датою значення строку. [4]

Рис.1. Перелік документів для отримання іпотечного кредитув США(Джерело: систематизовано та узагальнено автором на підставі [1-4])

46


Позики які надаються для удо-сконалення будинків в залежності від платоспроможності позичаль-ника, страхування, забезпечення або деяку схожість цих факторів, не є позиками під заставу нерухомості і тому додаткове забезпечення в формі молодшої закладної, оформ-леної в порядку звичайної банків-ської процедури, не обо в’язкові. Такі позики застраховані Федеральним управлінням житлового будівни-цтва, можуть видаватись без обліку вимог Закону про те, що нерухо-мість в заставі повинна бути вільна від попередніх обов’язків. [4]

В США, при наданні звичайної іпотечного кредиту, повинні бути оформлені наступнідокументи, які наведено на рис.1.:

Наданням іпотечних кредитів в США займаються чотири типи ор-ганізацій:

– позикоощадні асоціації (вони застраховані, їх діяльність регулю-ється федеральними агентствами);

– комерційні банки;– кооперативні ощадні банки;– іпотечні банки.Після кризи 30-х років в США

була зруйнована система іпотечно-го кредиту і страхування. Виникла ситуація замкнутого кола. Немож-

ливо отримати кредит під заставу нерухомості, яка стрімко знеціню-ється. В умовах кризи великі ризи-ки, а застрахувати їх неможливо. В підсумку немає інвестицій і спад поглиблюється.

Звичайні умови кредитування під звичайну першу закладну для певного регіону і виду житлової нерухомості в США характеризу-ється строком кредиту, річною процентною ставкою і відношен-ням величини кредиту і вартості заставного майна. Визначення вартості об’єкту нерухомості базу-ється на тому, що він придбаваєть-ся потенційним покупцем, який фінансує його придбання за допо-могою звичайної іпотечної пози-ки, доступною на ринку. Тому там де нерухомість продається і фінан-сується за допомогою нетрадицій-них джерел, передбачається, що таке фінансування має вплив на ціну продажу. Коли об’єкт нерухо-мості використовується в якості аналога при оцінці, вимагатиметь-ся коригування ціни на умови не-традиційного фінансування. Зау-важимо, що процентні ставки і доступність іпотечних кредитів прямо впливають на вартість жит-лової нерухомості.

47


Список літератури:1. Gryshova I. Yu., Shestakovska T. L.

The asymmetry of the resource configuration and its destructive impact on the capitalization of agribusiness / І. Ju. Gryshova, T. L. Shestakovska // The Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. – 2017. – №2. – Р.128-133.

2. Гришова І.Ю. Визначення рівня економічної стійкості підприємств на основі показників ефективнос-ті./ О.В. Глушко, І.Ю. Гришова, М.Ю. Щербата// Економічний

часопис-ХХІ. – 2015. – № 155(11-12). – С. 82-86.

3. Gryshova, І. Ju. The methodological principles of determining the level of performance of the functions of consumerism / І. Ju. Gryshova, V. S. Negodenko, T. L. Shestakovska // На-уковий вісник Полісся. – 2017. – № 3 (11). Ч. 1. – С. 62-67.

4. Іпотечні агентства США – US Mortgage Agency //Абетка інвесто-ра Електронний ресурс]: //Режим доступу: http:// mindspace.ru/ abcinvest/ipotechnye-agentstva -ssha-u-s-mortgage-agency.

48


Право покупця повернути то-вар передбачене Цивільним ко-дексом України. Згідно зі ст. 673 ЦКУ, продавець повинен пе-редати покупцеві товар, якість котрого відповідає умовам дого-вору купівлі-продажу. За відсут-ності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару прода-вець зобов’язаний передати по-купцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай використовується.

Водночас у ч. 2 ст. 678 ЦКУ ви-значено – у разі істотного пору-

шення вимог стосовно якості това-ру (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунен-ня котрих пов’язане з непропо-рційними витратами чи затратами часу, недоліків, що виявилися нео-дноразово або з’явилися знову піс-ля їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

• відмовитися від договору та вимагати повернення сплаче-ної за товар грошової суми;

• вимагати заміни товару.Причинами для повернення то-

вару також можуть слугувати:

СЕКЦІЯ: БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ: НА-ЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКОВОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ ТОВАРІВ У ПРОДАВЦЯ

І.Я. Максименко,к.е.н., доц. Запорізький національний технічний університет м. Запоріжжя, УкраїнаЕ. В. Васильченко,магістрант Запорізький національний технічний університет м. Запоріжжя, Україна

Ключові слова: асортимент товару, бухгалтерський облік, договір, по-купець повернення товару, торгівельна націнка.

Keywords: assortment of goods, accounting, contract, buyer return of goods, trade margin.

49


• порушення умов договору щодо кількості та асортименту товару;

• сплив строку придатності то-вару тощо.

Згідно з Методичними рекомен-даціями з бухгалтерського обліку запасів № 2, повернення товарів у бухобліку постачальника супрово-джується такими проводками:

• Дт 902 «Собівартість реалізо-ваних товарів» Кт 281 «Товари на складі», 282 «Товари в тор-гівлі» (методом сторно) – оприбуткування товарів, по-вернених покупцями;

• Дт 704 «Вирахування з доходу» Кт 36 «Розрахунки з покупця-ми та замовниками» – змен-шення доходу від реалізації на суму продажної вартості;

• Дт 704 Кт 64 «Розрахунки за податками й платежами» (ме-тодом сторно) – зменшення суми надмірно нарахованого податкового зобов’язання з ПДВ. Дт 285 «Торгова націн-ка» Кт 282 (методом сторно) – відновлення списаної суми торгової націнки повернених товарів. Ця проводка відобра-жається у випадку, якщо від-

бувається повернення товарів у роздрібній торгівлі.

Результати повернення спису-ються на фінрезультат Дт 79 Кт 704.

Таким чином, проблема по-вернення товарів покупцями за-вжди буде мати місце у сфері торгівлі, оскільки підприємство-продавець не завжди в змозі по-вністю проконтролювати якість товару, який надійшов, і окремі його одиниці все ж будуть по-трапляти у руки споживачів. Тому належний облік повернен-ня товарів займає важливе місце в організації діяльності підпри-ємства, відіграючи роль індика-тора правомірних дій з боку під-приємства-продавця.

Література:1. Цивільний кодекс України від

16.01.2003 р. № 435-IV (із змінами та доповненнями).

2. Наказ Міністерства Фінансів Укра-їни від 10.01.2007 р. № 2 «Методич-ними рекомендаціями з бухгалтер-ського обліку запасів».

3. Максименко І.Я. Особливості облі-ково-аналітичного відображення товарних запасів в системі управ-ління торгівельним підприємством / І. Я. Максименко, Т.В. Вайло // Науково-практичний журнал Ін-вестиції: практика та досвід – 2016. – № 16.– С. 22-25.

50


Административное судопроиз-водство достаточно развито в за-рубежных странах, что выражается в нормативном закреплении дан-ного вида судопроизводства, в соз-дании и функционировании систе-мы административных судов. Од-нако в России на данный период времени еще не создана система административных судов, в связи с чем, административное судопроиз-водство реализуется в рамках про-цессов, проводимых как в судах общей юрисдикции, так и в арби-тражных судах. Следует отметить, что идеи, касающиеся создания данных судов на территории РФ неоднократно проявлялись как со

стороны Президента РФ, так и не-которых иных лиц. Так, еще до принятия КАС РФ Президент РФ В.В. Путин отмечал важность соз-дания административных судов, говоря о том, что это должно по-способствовать упрощению рас-смотрения «претензий граждан к государству» [3]. В рамках VIII Все-российского съезда судей Россий-ской Федерации, Председатель ВС РФ В.М. Лебедев указал на необхо-димость создания административ-ных судов для реализации решения споров между гражданами и орга-нами власти (государством), и уточнил, что «гражданин должен иметь возможность защитить свои

ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ АДМИНИСТРАТИВНЫХ СУДОВ: ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТ

Доброва А.В.,магистрант 1 курса, юридического факультета ФГБОУ ВО Стерлитамакский филиал «Башкирский государственный университет» Научный руководитель – д.ю.н., профессор Усманова Р.М.

Ключевые слова / Key words: административное судопроизводство / administrative proceedings, юриспруденция / jurisprudence, администра-тивный суд / administrative court.

51


права в споре с властью в открытой и понятной процедуре» [1].

Таким образом, исходя их ранее изложенного, видится достаточно интересным изучить опыт некото-рых зарубежных стран, относя-щихся к романо-германской пра-вовой семье (Германия и Франция) в области функционирования ука-занной системы судов.

Итак, в первую очередь, иссле-дуем систему административных судов Германии. В данном государ-стве органами административной юстиции являются независимые, отделенные от административных органов суды. Они рассматривают все публично-правовые споры, ко-торые не относятся к области кон-ституционного права, если зако-ном разрешение этих споров пря-мо не отнесено к компетенции ино-го суда. Основным актом выступает Закон ФРГ об административно-судебном процессе 1960 г. [2, c. 45]

Органы административной юстиции составляют самостоя-тельную ветвь судебной системы, включающую административные суды и высшие административные суды в землях, а также Федераль-ный административный суд.

Обращаясь к истории возникно-

вения таких судов, следует указать, что свое формирование система административных судов Герма-нии берет начало с 1952 года.

Далее отметим, что администра-тивный суд рассматривает админи-стративные дела в первой инстан-ции. В качестве суда второй ин-станции выступает высший адми-нистративный суд земли. Он выносит постановления по апелля-циям на судебные решения и по жалобам на иные постановления административного суда, а также разрешает в первой инстан-ции дела определенных законом категорий, связанные с оказанием публичных услуг [4, c. 57].

Параграф 48 вышеуказанного закона содержит исчерпывающий перечень категорий дел, которые высший административный суд земли рассматривает в первой ин-станции, в том числе указывает дела, касающиеся строительства, эксплуатации, безопасного отклю-чения и демонтажа оборудования атомной энергии; реконструкции электростанций и прочих спорных аспектов [2, c. 46].

Функции суда высшей инстан-ции выполняет Федеральный ад-министративный суд. Он пересма-

52


тривает судебные решения иных указанных судов, вынося в первой и последней инстанции решения по определенным публично-право-вым спорам, включая дела по спо-рам между Федерацией и землями, а также между землями; по делам, касающимся распоряжений о вы-сылке; по искам к Федеральной службе разведки.

Следует обратить внимание на состав административных судов Германии. Так, к работе привлека-ются не только профессиональные судьи, имеющие юридическое об-разование и квалификацию, но и непрофессиональные, которые не являются профессиональными юристами [4, c. 59]

При этом, непрофессиональных судей на четыре года назначает ко-митет, созданный в каждом адми-нистративном суде и включающий в свой состав председателя адми-нистративного суда; назначенного правительством земли чиновника того или иного административного органа; доверенных лиц, избран-ных парламентом земли из числа жителей судебного округа.

При этом как профессиональ-ные, так и непрофессиональные су-дьи независимы, подчиняются

только закону, имеют равные права в процессе устного разбиратель-ства дела и вынесения судебного решения. Однако подписывают су-дебное решение только профессио-нальные судьи.

В свою очередь, во Франции данные суды также функциониру-ют достаточно продолжительное время. Создание в 1800 г. государ-ственного надзорного органа – Го-сударственного совета – сыграло ключевую роль в формировании административной юстиции во Франции [5, c. 74].

Так, административными судеб-ными учреждениями первой ин-станции являются административ-ные суды, административные суды специальной юрисдикции, в число которых входят также финансовые суды (такие как счетная палата, ре-гиональные счетные палаты, суд по вопросам бюджетно-финансовой дисциплины) и иные. Администра-тивные апелляционные суды, состо-ящие из палат различных специали-заций, выступают в качестве адми-нистративных судебных учрежде-ний второй инстанции. Высшим административным судебным уч-реждением является, как отмечалось ранее, Государственный совет.

53


Таким образом, во Франции ин-ститут административной юстиции сформировался и функционирует внутри исполнительной власти, а независимость административных судов здесь достигается их обосо-блением от органов, принимающих прямое участие в государственном управлении. При этом значение ад-министративных судов примени-тельно к защите прав и законных интересов граждан и организаций во Франции сложно переоценить. Как справедливо указывает Пьер-Оливье Паркель, для гражданина административный судья является самым близким в спорах с админи-стративными органами [5, c. 75].

Таким образом, видится, что в указанных странах администра-тивные суды рассматривают дела, так или иначе, связанные с публич-но-правовыми отношениями, что является схожим с сущностью ад-министративного судопроизвод-ства России. Наличие же таких су-дов позволяет сформировать су-дебный состав, который бы специ-ализировался на данном направлении. Что, в совокупности, обособляет административное су-

допроизводство, как отдельный са-мостоятельный вид.

Подводя итог, укажем, что в Рос-сии вопрос о создании системы административных судов остается открытым и достаточно спорным, в связи с чем, отметим, что при не-обходимости формирования тако-вой системы, полагаем, будет впол-не обусловленным обращение к опыту зарубежных стран в области формирования и функционирова-ния административных судов.

Список литературы:1. Выступление Председателя Верхов-

ного Суда РФ В.М. Лебедева // [Электронный ресурс] / URL: http://www.supcourt.ru/catalog.php?c1 2012&id=8351 (дата обращения: 06.08.2018 г.).

2. Коваленко А.Р. Административное судопроизводство Германии // Эко-номика. Политика. Право. – 2016. – № 2. – С. 44 – 48.

3. Путин В.В. Демократия и качество государства // [Электронный ре-сурс] / URL: https://www.kommersant.ru/doc/1866753 дата обращения: 07.08.2018 г.).

4. Рассказов Л.П. Формирование нор-мативного элемента правовых си-стем Германии и Франции // Поли-тематический журнал. – 2017. – N 3. – С. 57 – 59.

5. Старилов Ю.Н. Административное право. – М.: Юрист, 2016. – С. 73 – 76.

54


МДҲ ДАВЛАТЛАРИ ҚОНУНЧИЛИГИДА ЖИНОЯТ ПРОЦЕССУАЛ МАЖБУРИЯТЛАР ВА УЛАРНИ БАЖАРМАГАНЛИК УЧУН ЖАВОБГАРЛИКНИНГ БЕЛГИЛАНИШИ

Қулматов Шароф АсадовичЎзбекистон Республикаси ИИВ Академияси жиноят процессуал ҳуқуқи кафедраси доценти, подполковник, юридик фанлар номзоди, доцент.

Аннотация. Мақолада МДҲ давлатлари қонунчилигида жиноят процес-суал мажбуриятлар ва уларни бажармаганлик учун жавобгарликнинг белги-ланиши миллий қонунчилигимизга қиёсий таҳлил қилинган ҳолда баён қилинган.

Таянч (энг муҳим) сўзлар: жиноят процесси иштирокчилари, про-цессуал ҳуқуқ ва мажбуриятлар, жавобгарлик.

УГОЛОВНО-ПРОЦЕССУАЛЬНЫЕ ОБЯЗАННОСТИ В ЗАКОНАДАТЕЛЬСТВЕ СТРАН СНГ И ПРЕДУСМОТРЕНИИ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ЗА ИХ НЕ ВЫПОЛНЕНИЕКулматов Ш.А.

Аннотация. В статье раскрываются посредством сравнительного анализа уголовно-процессуальные обязанности в законодательстве стран СНГ и предусмотрении ответственности за их не выполнение

Ключевые слова: участники уголовного процесса, процессуальное пра-во, процессуальная обязанность, ответственность.

THE MEANING AND NECESSITY OF PERFECTION OF THE PROCEDURAL RIGHTS AND DUTIES IN CRIMINAL PROCEDUREKulmatov Sh. A.

Annotation. In article the essence both place of the procedural rights and duties in criminal procedure is opened, the necessity of perfection of the procedural rights and duties is stated.

Key words: The procedural right, procedural duty, participants of process, responsibility.

55


Ривожланган хорижий мамла-катларнинг тажрибасини ўрганиш ва таҳлил этишга таянган ҳолда амалга оширилган ислоҳотлар на-тижасида хорижий мамлакатлар қонунчилигидаги ижобий тажриба-лар миллий қонунларни тайёрлашда самарали фойдаланиш мамлакати-мизда шахс ҳуқуқларини таъминлаш ва муҳофаза қилишнинг механизмини янада такомиллашу-вига олиб келмоқда.

Шу боис, жиноят-процессуал қонун ҳужжатлардаги процесс иштирокчиларининг процессуал мажбуриятлари айниқса уларни ба-жармаганлик учун жавобгарликка оид айрим хорижий давлатларнинг қонунчилигини таҳлил қилиш, улардаги ижобий ютуқлардан мил-лий қонунчилигимизни такомилла-штиришда фойдаланиш ҳақида фикр юритиш ўринлидир деб ҳисоблаймиз.

Молдова, Беларусь, Эстония, Ар-манистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликалари ва Россия Федерацияла-рининг амалдаги жиноят-процессу-ал кодексларда деярли барча про-цесс иштирокчиларининг тегишли процессуал ҳуқуқ ва мажбуриятла-ри алоҳида моддада акс этган. Ле-

кин Қозоғистон Республикаси ва Россия Федерацияларининг Жино-ят-процессуал қодексларида айнан процесс иштирокчиларига бағиш-ланган бўлим ва бобларда гумон қилинувчи ва айбланувчи фақат процессуал ҳуқуқлари кўрсатилган бўлсада, бошқа тарқоқ моддаларида мажбуриятларини ҳам учратиш мумкин (масалан: эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажа-риш мажбурияти Қозоғистон Респу-бликаси ЖПКнинг 145-моддаси, Россия Федерацияси ЖПКнинг 103-моддаси).

Фикримизча, ушбу ёндошув бир томонламадир, тўғри жиноят иши-ни юритиш жараёнида гумон қилинувчи ва айбланувчига ёлғон кўрсатув бермаслик, кўрсатув бе-ришдан бош тортмаслик, дастлабки терговга оид маълумотларни ошкор қилмаслик каби мажбуриятларни зиммасига юклаш мантиқсиз ҳисобланади, лекин айбланувчи ка-филлик билан боғлиқ эҳтиёт чора-лари талабларини бажаради, гувоҳ ва жабрланувчиларнинг кўрсатувларини ўзгартиришга кўндирмайди, иш учун аҳамиятли бўлган далилларни йўқ қилмайди, тергов ҳарақатларини ўтказилишига тўсқинлик қилмайди, дастлабки

56


тергов ва судда қонунда белгилан-ган тартибга риоя қилади деб ким кафолат беради? Шу боис Қозоғистон Республикаси ва Россия Федерацияларининг Жиноят-про-цессуал қодексларда гумон қилинувчи ва айбланувчиларнинг процессуал ҳуқуқлари билан бирга процессуал мажбуриятларини ҳам белгиланиши ўринли бўлар эди.

Молдова, Беларусь, Эстония, Ар-манистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликалари ва Россия Федерацияла-рининг амалдаги жиноят-процессу-ал кодексларда қайсидир иштирок-чиларнинг процессуал мажбурият-лари нисбатан кўпроқ ёки камроқ белгиланган, масалан: Қозоғистон Республикаси жиноят-процессуал кодексда гувоҳ ва жабрланувчининг мажбуриятларига: суриштирувчи, терговчи, прокурор ва суднинг чақирувига кўра келишдан бош тортмаслик; ёлғон кўрсатув бермас-лик ва кўрсатув беришдан бош тор-маслик; дастлабки терговга оид маълумотларни ошкор қилмаслик агарда бу ҳақида олдиндан огоҳлантирилган бўлса; тергов ҳаракатларини ўтказиш ва суд маж-лиси вақтида белгиланган тартибга риоя этиш кирса, Россия

Федерацияcининг жиноят-процес-суал кодексда гувоҳ ва жабрланув-чининг ҳам айнан шу мазмундаги процессуал мажбуриятлари белги-ланган, лекин гувоҳ ва жабрланув-чида тергов ҳаракатларини ўтказиш ва суд мажлиси вақтида белгилан-ган тартибга риоя этиш мажбурияти йўқ.

Шунингдек ушбу кодексларда иштирокчиларнинг процессуал мажбуриятлари тарқоқ моддаларда ўз ифодасини топган, масалан: Мол-дова, Эстония, Қозоғистон, Қирғи-зистон, Туркманистон Республика-лари ва Россия Федерацияларининг Жиноят-процессуал қодексларида суриштирувчи, терговчи, прокурор ва судъянинг процессуал мажбури-ятлари алоҳида процесс иштирок-чиларга бағишланган бўлим ва бо-бларда кўрсатилмаган.

Арманистон, Озарбайжон ва Бе-ларусь Республикалари Жиноят-процессуал қодексларининг эътиборли жиҳати шундаки, унда судъядан ташқари суриштирувчи, терговчи ва прокурорнинг процес-суал мажбуриятлари тарқоқ модда-ларда эмас, балки алоҳида процес-суал иштирокчиларга бағишланган бўлим ва бобларда ўз ифодасини топган.

57


Молдова, Беларусь, Эстония, Ар-манистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликалари ва Россия Федерацияла-рининг амалдаги жиноят-процессу-ал кодексларда иштирокчиларнинг процессуал мажбуриятлари ҳар ҳил шаклда ифодаланган бўлсада, лекин ушбу процессуал мажбуриятлар-нинг мазмун-моҳияти деярли бир-бирига яқин бўлган маъноларни ан-глатади, масалан: Озарбайжон Республикаcи Жиноят-процессуал қодексда жабрланувчи жиноят иши-ни юритаётган органнинг чақирувига биноан келиш мажбури-яти деб белгиланган, Қирғизистон Республикаcи Жиноят-процессуал қодексида жабрланувчи терговчи, прокурор ва суднинг чақирувига би-ноан келиш мажбурияти деб белги-ланган.

Беларусь, Эстония, Арманистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликалари ва Россия Федерацияла-рининг Жиноят-процессуал қодексларда процессуал мажбури-ятларни бажармаганлик учун те-гишли таъсир чораларининг белги-ланганлик ҳолати ўрганилди (Ўзбекистон Республикаси Жиноят-процессуал кодексдаги процессуал

мажбуриятлардан келиб чиқиб).Терговчи ёки прокурорнинг

чақирувига биноан ҳозир бўлиш мажбурияти Молдова�, Беларусь�, Арманистон1, Қозоғистон2, Туркма-нистон3, Россия Федерацияси4 ЖПКга мувофиқ гумон қилинувчи, айбланувчи, жабрланувчи, гувоҳ, холис, фуқаровий даъвогар, фуқаровий жавобгар, ҳимоячи, му-тахассис, эксперт, гумон қилинувчи, айбланувчининг, судланувчининг, жабрланувчининг қонуний вакилла-ри, жабрланувчининг, фуқаровий даъвогарнинг ва фуқаровий жавоб-гарнинг вакилларига нисбатан юклатилади. Эстония Республикаси ЖПКга мувофиқ ушбу мажбурият ҳимоячида, Озарбайжон Республи-касининг ЖПКга мувофиқ экспертда, Қирғизистон Республи-касининг ЖПКга мувофиқ вояга ет-маган гумон қилинувчи, айбланув-чининг вакили, жабрланувчи, фуқаровий давогар, фуқаровий жа-вобгарларнинг вакилида мавжуд.

Терговчи ёки прокурорнинг чақирувга биноан ҳозир бўлиш

1 Қаранг: Молдова Республикаси ЖПК. 14.03.2003г.2 Қаранг: Беларусь Республикаси ЖПК.16.07.1999.3 Қаранг: Арманистон Республикаси ЖПК 01.07.1998.4 Қаранг: Қозоғистон Республикаси ЖПК. 07.11.2014.

58


мажбуриятини узрсиз сабабларга кўра бажармаган айбланувчи, гумон қилинувчи, гувоҳ ва жабрланувчи-ларга Беларусь Республикаси ЖПКнинг 130-моддаси, Қозоғистон Республикачи ЖПКнинг 158-модда-си, Қирғизистон Республикаси ЖПКнинг 117-моддаси, Туркманис-тон Республикаси, ЖПКнинг 166-моддаси, Россия Федерацияси ЖПКнинг 113-моддасига мувофиқ мажбурий келтириш процессуал мажбурлов чораси қўлланилса5, Эстония Республикаси ЖПКнинг 78-моддаси, Озарбайжон Республи-каси ЖПКнинг 178-моддаси, Мол-дова Республикаси ЖПКнинг 199-моддаси, Беларусь Республика-си ЖПКнинг 133-моддаси, Козоғистон Республикаси ЖПКнинг 160-моддаси, Қирғизистон Респу-бликаси ЖПКнинг 120-моддаси, Туркманистон Республикаси ЖПКнинг 168–моддаси, Россия Фе-дерацияси ЖПКнинг 116–моддаси-га мувофиқ терговчи ёки прокурор-нинг чақирувга биноан ҳозир бўлиш мажбуриятини узрсиз сабабга кўра бажармаган фуқаровий даъвогар, фуқаровий жавобгар, гумон қилинувчининг, айбланувчининг,

5 Қаранг: Туркманистон Республикаси ЖПК. 05.03.2008.

судланувчининг, жабрланувчининг қонуний вакиллари, жабрланувчи-нинг, фуқаровий даъвогарнинг ва фуқаровий жавобгарнинг вакилла-ри, эксперт, мутахассис, ҳимоячи, холисдан суд ёки ваколати бўлган бошқа мансабдор шахслар томони-дан ЖПКда белгилаган миқдорда жарима солинади.

Арманистон Республикаси жино-ят-процессуал қонунчилигида эса терговчи ёки прокурорнинг чақирувига биноан ҳозир бўлиш мажбуриятини узрсиз сабабларга кўра бажармаган жиноят процесси иштирокчиларига нисбатан, ҳеч қандай таъсир чоралари белгилан-маган.

Бизнингча, Молдова, Эстония, Озарбайжон Республикаларининг жиноят процессуал қонун-чиликларида чақирувга биноан ҳозир бўлиш мажбуриятини бажар-маган фуқаровий даъвогар, фуқаровий жавобгар, гумон қилинувчининг, айбланувчининг, судланувчининг, жабрланувчининг қонуний вакиллари, жабрланувчи-нинг, фуқаровий даъвогарнинг ва фуқаровий жавобгарнинг вакилла-ри, эксперт, мутахассис, ҳимоячи, ҳолисга ҳам мажбурий келтириш процессуал мажбурлов чорасини

59


қўлланилиши тўғри эмас. Чунки жиноят процессида мажбурий кел-тириш процессуал мажбурлов чора-си шахсни зарурат туфайли консти-туциявий ҳуқуқларини чеклаш би-лан боғлиқдир, шунинг учун маж-бурий келтириш6 гумон қилинувчи, айбланувчи, гувоҳ ва жабрланувчи-лар доираси билан чегараланиши лозим.

Шу билан бирга Беларусь, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркма-нистон Республикалари ва Россия Федерациясининг ЖПКларига мувофиқ гумон қилинувчи, айбла-нувчи, гувоҳ ва жабрланувчилардан ташқари чақирувга биноан ҳозир бўлиш мажбуриятини бажармаган процесс иштирокчиларига нисбатан суд ёки ваколати бўлган мансабдор шахслар томонидан муайян миқдоридаги жарима таъсир чора-сини қўлланилишини қувватлаш ло-зим.

Жиноят иши бўйича ҳаққоний кўрсатувлар бериш мажбурияти Молдова Республикаси ЖПКнинг 60, 90-моддалари, Беларусь Респу-бликаси ЖПКнинг 50, 60-моддала-ри, Эстония Республикаси ЖПКнинг 53, 55-моддалари, Арманистон Рес-

6 Қаранг: Россия Федерацияси ЖПК. 22.11.2001.

публикаси ЖПКнинг 58, 86-модда-лари, Озарбайжон Республикаси ЖПКнинг 87, 95-моддалари, Қозоғистон Республикаси ЖПКнинг 75, 82-моддалари, Қирғизистон Рес-публикаси ЖПКнинг 50, 61-модда-лари, Туркманистон Республикаси ЖПКнинг 86, 94-моддалари, Россия Федерация ЖПКнинг 42, 56-модда-ларига мувофиқ гувоҳ ва жабрла-нувчилар зиммасига юклатилади ва бу мажбурият бажарилмаганлиги учун жиноий жавобгарликка торти-лиши белгиланган.

Жиноят иши бўйича тўғри хуло-са бериш мажбурияти Молдова Рес-публикаси ЖПКнинг 88-моддаси, Беларусь Республикаси ЖПКнинг 61-моддаси, Эстония Республикаси ЖПКнинг 59-моддаси, Арманистон Республикаси ЖПКнинг 85-модда-си, Озарбайжон Республикаси ЖПКнинг 97-моддасига, Козоғистон Республикаси ЖПКнинг 83-модда-си, Қирғизистон Республикаси ЖПКнинг 63-моддаси, Туркманис-тон Республикаси ЖПКнинг 96-мод-дасига мувофиқ экспертга нисбатан юклатилса, Россия Федерацияси ЖПКнинг 57-моддасига кўра экспертдан ташқари мутахассисга ҳам юклатилган ва бу мажбурият бажарилмаганлиги учун жиноий

60


жавобгарликка тортилиши белги-ланган.

Жиноят ишини тергов қилишда тартибга риоя қилиш мажбурияти Молдова, Беларусь, Арманистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликаларининг ЖПКларида бошқачароқ тарзда, яъни Молдова Республикаси ЖПКда «жиноий таъқибни амалга оширувчи орган вакилининг қонуний талабларига бўйсуниш», Беларусь Республикаси ЖПКда «жиноят ишини юритаётган органнинг қонуний талабларига бўйсуниш», ёки «тергов ҳаракатларини ўтказишда тартибга риоя қилиш», Арманистон ва Озар-байжон Республикалари ЖПКда «суриштирув органи, терговчи ва прокурорнинг қонуний талабларига бўйсуниш», Қозоғистон Республи-каси ЖПКда «тергов ҳаракатларини ўтказишда белгиланган тартибга риоя қилиш», Қирғизистон Респу-бликаси ЖПКда «терговчи ва про-курорнинг қонуний талабларига бўйсуниш» ёки «тергов ҳаракатларини ўтказишда тартибга риоя қилиш», Туркманистон Респу-бликаси ЖПКда «жиноят ишини юритаётган органнинг қонуний та-лабларини бажариш» деб ифодалан-

ган. Жиноят ишини тергов қилишда тартибга риоя қилиш мазмунида ифодаланган мажбурият Молдова Республикаси7, Арманистон Респу-бликаси8, Озарбайжон Республика-си9, Туркманистон Республикаси� ЖПКларида (жиноят ишини юритаётган органнинг қонуний та-лабларини бажариш, суриштирув органи, терговчи ва прокурорнинг қонуний талабларига бўйсиниш, жиноий таъқибни амалга оширувчи орган вакилининг қонуний талабла-рига бўйсиниш мажбурияти) гумон қилинувчи, айбланувчи, жабрланув-чи, гувоҳ, ҳимоячи, фуқаровий даъвогар, фуқаровий жавобгар, гу-мон қилинувчи, айбланувчи, жаб-рланувчи, фуқаровий даъвогарларнинг қонуний вакилла-ри ва вакилларига, таржимон, эксперт, мутахассис ва холисга ни-батан юклатилади. Беларусь Респу-бликаси ЖПКда эса юқоридаги иштирокчилардан (жиноят ишини юритаётган органнинг қонуний та-лабларига бўйсиниш ва тергов ҳаракатларини ўтказишда тартибга риоя қилиш мажбурияти) фақат хо-

7 Қаранг:Арманистон Республикаси ЖПК 01.07.1998.8 Қаранг:Озарбайжон Республикаси ЖПК. 14.07.2000.9 Қаранг:Туркманистон Республикаси ЖПК. 05.03.2008.

61


лиснинг зиммасига юклатилмаган. Қозоғистон Республикаси ЖПКда10 (тергов ҳаракатларини ўтказишда белгиланган тартибга риоя қилиш мажбурияти) фақат жабрланувчи, гувоҳ, фуқаровий даъвогар, фуқаровий жавобгар, таржимон, эксперт, мутахассис ва холисга ни-батан юклатилган. Қирғизистон Республикаси ЖПКда (терговчи ва прокурорнинг қонуний талабларига бўйсиниш мажбурияти) гумон қилинувчи, айбланувчи, жабрланув-чи, фуқаровий жавобгар, холис, эксперт ва мутахассисга (тергов ҳаракатларини ўтказишда тартибга риоя қилиш мажбурияти) нисбатан юклатилган. Эстония ва Россия Фе-дерацияси ЖПКда юқоридаги маз-мундаги мажбурият мавжуд эмас.

Жиноят ишини тергов қилишда тартибга риоя қилиш мазмунидаги мажбуриятни бажармаганлик учун тегишли таъсир чоралари юқорида келтирилган хорижий давлатларда деярли бир хил ҳал этилган, яъни Молдова ЖПКнинг 201-моддаси, Беларусь ЖПКнинг 133-моддаси, Қозоғистон ЖПКнинг 160-моддаси, Туркманистон ЖПК 168-моддаси, Қирғизистон ЖПКнинг 120-модда-

10 Қаранг:Беларусь Республикаси ЖПК.16.07.1999.

сида суд ёки ваколатли мансабдор шахс томонидан қонунда белгилан-ган миқдорда жарима таъсир чораси қўлланилиши белгиланган. Лекин Арманистон ва Озарбайжон Респу-бликалари ЖПКда ушбу мажбурият бажарилмаганлиги учун ҳеч қандай таъсир чораси белгиланмаган.

Демак юқоридагилардан кўриш мумкинки жиноят ишини тергов қилишда тартибга риоя қилмаслик ҳолатлари11 ҳар қандай жиноят про-цесси иштирокчилари томонидан учраши мумкин экан. Юқоридаги хорижий давлатларнинг амалдаги ЖПКда жиноят ишини тергов қилишда тартибга риоя қилмаганлик учун тегишли таъсир чораларининг аниқ белгиланганлиги эса ижобий ҳолдир.

Эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажариш мажбурияти Қозоғистон Республи-каси ЖПКнинг 145, 146, 147-модда-лари, Қирғизистон Республикаси ЖПКнинг 106, 107, 108-моддалари, Туркманистон Республикаси ЖПКнинг 151, 152, 155, 156-модда-лари, Россия Федерацияси ЖПКнинг 103, 104, 105-моддалари-га мувофиқ айбланувчи, шахсий ка-

11 Қаранг: Қозоғистон Республикаси ЖПК. 07.11.2014.

62


филликка олувчилар, жамоат ёки жамоа кафиллигига олувчилар, воя-га етмаганларни кузатув остига олувчилар, харбий хизматчининг хулк-атвор устидан қўмондонлик кузатувига олувчиларга нисбатан юклатилади. Озарбайжон Республи-каси ЖПКнинг 169-моддасига мувофиқ эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажариш мажбурияти юқорида кўрсатилган шахслардан ташқари айбланувчи-нинг муносиб ҳулқ-атворда бўлишини назорат қилувчи полици-яга ҳам юклатилади.

Молдова Республикаси ЖПКнинг 179, 181-моддалари, Ар-манистон Республикаси ЖПКнинг 145, 146-моддалари, Озарбайжон Республикаси ЖПКнинг 166, 167-моддаларига мувофиқ шахсий кафиллик ёки жамоа кафиллигига олувчилар давлат депозит хисоб рақамига белгиланган миқдорда пул маблағини ўтказишлари шарт, агар-да эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талаблар улар томонидан бажарилмаса, қўйилган пул маблағи давлат фойдасига ўтказилади. Турк-манистон Республикаси ЖПКнинг 151-моддасида шахсий кафиллик ёки жамоа кафиллигига олувчилар эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган

талабларни бажармаганликлари учун қози томонидан белгиланган миқдорда жарима пули ундирили-ши тартибга солинган. Беларусь Республикаси ЖПКнинг 121-модда-си, Қозоғистон Республикаси ЖПКнинг 145-моддаси, Қирғизистон Республикаси ЖПКнинг 106-моддасида шахсий кафиллардан эҳтиёт чорасидан ке-либ чиқадиган талабларни бажарма-ганликлари учун судья томонидан белгиланган миқдорда жарима пули ундирилиши белгиланган. Эстония Республикаси ЖПКнинг 70, 71-мод-даларида эса шахсий кафилга нис-батан эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажармаган-лик учун жавобгарлик белгиланма-ган, фақат ўз вақтида чақирувга кўра келмаганлик учун жарима ун-дирилиши белгиланган.

Молдова Республикаси ЖПКнинг 184-моддаси, Беларусь Республикаси ЖПКнинг 123-модда-си, Қозоғистон Республикаси ЖПКнинг 147-моддаси, Қир-ғизистон Республикаси ЖПКнинг 108-моддаси, Туркманистон Респу-бликаси ЖПКнинг 155-моддаси Россия Федерацияси ЖПКнинг 105-моддасига мувофиқ вояга етма-ганларни кузатув остига олувчилар-

63


дан эҳтиёт чораси талабларини ба-жармаганликлари учун суд томони-дан белгиланган миқдорда жарима пули ундирилиши белгиланган. Ар-манистон ва Озарбайжон Республи-калари ЖПКда вояга етмаганларни кузатув остига олувчилар ушбу эҳтиёт чорасидан талабларини ба-жармаганликлари учун қонунда белгиланган жавобгарликка торти-лади дейилган, айнан қандай жавоб-гарликка тортилиши эса кўрсатилмаган. Эстония Республи-каси ЖПКнинг 70, 71-моддаларида эса вояга етмаганларни кузатув остига олувчилар эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажар-маганликлари учун жавобгарлик белгиланмаган, фақат ўз вақтида чақирувга кўра келмаганлик учун жарима ундирилиши белгиланган.

Молдова Республикаси ЖПКнинг 183-моддаси, Беларусь Республикаси ЖПКнинг 122-модда-си, Қозоғистон Республикаси ЖПКнинг 146-моддасига мувофиқ харбий хизматчининг хулк-атвор устидан қўмондонлик кузатувига олувчилар эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажармаган-ликлари учун ҳарбий устав низом-ларига мувофиқ интизомий жавоб-гарликка тортилиши белгиланган.

Эстония Республикаси ЖПКнинг 77-моддаси, Арманистон Республи-каси ЖПКнинг 149-моддаси, Озар-байжон Республикаси ЖПКнинг 171-моддаси, Қирғизистон Респу-бликаси ЖПКнинг 107-моддаси, Туркманистон Республикаси ЖПКнинг 156-моддаси, Россия Фе-дерацияси ЖПКнинг 104-моддаси-да ҳарбий хизматчининг ҳулқ-атвори устидан қўмондонлик куза-тувига олувчилар эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талабларни бажар-маганликлари учун хеч қандай жа-вобгарлик ёки таъсир чоралари бел-гиланмаган.

Бизнингча, Молдова Республи-касининг ЖПКда эҳтиёт чораси-дан келиб чиқадиган талабларни бажармаганлик учун жавобгарлик масаласини тўлиқ ҳал этилганлиги жиноят-процессуал қонуннинг мукаммал даражада ишланганли-гидан далолат беради. Эстония, Беларусь, Арманистон, Озарбай-жон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Республикалари ва Россия Федерациясининг ЖПКда эса эҳтиёт чорасидан келиб чиқадиган талаблар бажармаган-лик учун жавобгарлик масаласи қисман ҳал этилганлиги ёки уму-ман ўз ечимини топмаганлиги жи-

64


ноят-процессуал қонуннинг кам-чилигидир.

Юқоридагилардан келиб чиқиб, қуйдаги хулосага қелиш мумкин:

биринчидан Беларусь, Эстония, Арманистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркма-нистон Республикалари ва Россия Федерацияларининг Жиноят-про-цессуал қодексларда процесс ишти-рокчилари жиноят ишини самарали кечишини таъминлашга хизмат қиладиган, натижада одил судловни қарор топишига замин яратадиган тегишли ва зарур бўлган процессу-ал мажбуриятларга эга;

иккинчидан Беларусь, Эстония, Арманистон, Озарбайжон, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркма-нистон Республикалари ва Россия Федерацияларининг Жиноят-про-цессуал қодексларда процессуал мажбуриятлар ҳар ҳил шаклда ифо-далансада, улар мазмун жиҳатдан бир-бирига яқин бўлган маънони билдиради;

учинчидан Эстония, Қозоғистон, Қирғизистон, Туркманистон Респу-бликалари ва Россия Федерацияла-рининг Жиноят-процессуал қодексларда жиноят ишини юритиш учун масъул бўлган давлат органла-

ри ва мансабдор шахсларнинг про-цессуал мажбуриятлари процесс иштирокчиларига бағишланган бўлим ва бобларда эмас балки тарқоқ моддаларда ўз ифодасини топган, Беларусь, Арманистон, Озарбайжон Республикалари Жино-ят-процессуал қодексларда эса жи-ноят ишини юритиш учун масъул бўлган давлат органлари ва мансаб-дор шахсларга бағишланган бўлим ва бобларда алоҳида ўз ифодасини топганлиги ижобий ҳолат;

тўртинчидан: хорижий давлат-ларнинг жиноят-процессуал қонунчилигида процессуал мажбу-риятларни бажармаганлик учун жа-вобгарлик масалалари Ўзбекистон Республикаси жиноят процессуал қонунчилигига нисбатан ўзига хос тарзда тўлиқроқ ҳал этилганлиги ёки умуман ўз ечимини топмаганли-гини кузатиш мумкин.

Ушбу хорижий давлатларнинг жиноят процессуал қонунчили ги-даги ижобий ютуқлари Ўзбекистон Республикаси жиноят-процессуал қонунчилигига процессуал мажбу-риятларни бажармаганлик учун жа-вобгарлик институтидаги мавжуд муаммоларни ҳал этиш мақсадида фойдаланиш мақсадга мувофиқ.

65


One of the important direc-tions of development of the banking sector is improvement of the legisla-tion. Banking law is the broad term for laws that govern how banks and other financial institutions conduct business1. F.Della Negra notes that banks are an important link at devel-opment of business and attraction of investments, therefore the legal safe-guard of their activity is submitted not less significant2.

1 Pierre de Gioia Carabellese, Matthias Haentjens, European Banking and Financial Law, Routledge, 2015. – P. 44.2 Della Negra, Federico, Private law and private enforcement in the post-crisis EU retail financial regulation. EUI PhD theses; Department of Law, Florence

In the Republic of Uzbekistan large-scale measures for improvement of business climate and the sphere of business are carried out. At the same time banks play an important role when performing this task. Therefore, there is an objective need for develop-ment of the new bank law of the Re-public of Uzbekistan. In this regard, the Central bank of the Republic of Uzbekistan has drafted the new Law of the Republic of Uzbekistan “On banks and bank activity”3.

The draft of the new Law con-sists of six sections and 57 articles. It

:European University Institute, 2017. – P. 77.3 http://old.regulation.gov.uz/ru/documents/2726

CONCEPT OF THE NEW BANKING LAW OF THE REPUBLIC

OF UZBEKISTAN

Khujaev Shokhjakhon

PhD researcher of Tashkent state university of law,Republic of Uzbekistan

Annotation: Article analyses distinctive features of the draft of the new Law of the Republic of Uzbekistan “On banks and bank activity”.

Key words: banking law, foreign banks, concept, activity.

66


has the following distinctive features:1. In the draft of the new Law

the following updated important con-cepts are applied:

credit institution – the bank and non-bank credit institutions hav-ing the corresponding license;

bank – the legal entity which is carrying out activity on a commercial basis which has the exclusive right to carry out in total the following opera-tions defined as bank activity (attrac-tion in deposits (deposits) of funds of natural and legal entities, placement of the specified means on its own behalf and at own expense on the terms of recoverability, availability at a price, urgency; opening and maintaining bank accounts of natural and legal entities).

non-bank credit institution – the legal entity which is carrying out separate types of bank operations which admissible combinations are established by the legislation;

foreign bank – the bank recog-nized as that by the legislation of the foreign state in the territory of which it is registered.

2. The draft of the new Law fixes the rule about independence of banks. Banks in the Republic of Uz-bekistan are independent at adoption

of the decisions connected with bank-ing operations by them. To state gov-erning bodies, their officials it is for-bidden to influence the management or employees of banks during perfor-mance of official duties by them or to interfere with activity of bank, except for the cases provided by the law. The employee of bank can work part-time in other place with the consent of the direct head in the place of work. Offi-cials of state governing bodies have no right to work in combination in banks.

3. The draft of the new Law es-tablishes additional requirements to foreign banks. Participation of foreign investors in the capital of resident bank or creation of bank by them is carried out only after obtaining pre-liminary permission of the Central bank.

With the assistance of foreign investors in the capital of resident bank or creation of bank by them the Central bank has the right to request in addition documents on nonresident founders of legal entities and individu-als and also other documents deter-mined by the Central bank.

territory of the Republic of Uz-bekistan the following factors are con-sidered:

finding of this bank under the

67


supervision of control body for the place of his stay and registration;

credit rating of foreign bank;entries into the system of pro-

tection of deposits in the country of finding of foreign bank;

economic and political situation in the country of foreign bank.

Opening of branches by foreign banks in the Republic of Uzbekistan is forbidden by the bill.

4. The draft of the new Law allows to create bank holding. The bank holding is a joint-stock company which part banks are only. The bank holding is created on preliminary permission of the Central bank and is subject to the state registration by entering of the corresponding record into the State register of banks. The bank holding is allowed to create only on condi-tion that the agreement on their creation provides assignment on the main bank of holding of additional organizational func-tions concerning banks - participants of bank holding and also creation of a con-trol system of joint activity.

5. The draft of the new Law strictly sets responsibility of banks to clients. Banks bear responsibility to the clients for safety of means and execution of obliga-tions assumed before investors, including for timeliness of transfer of means and passing of payments of clients. At liquida-

tion of bank his investors who are natural persons have a priority when receiving the deposits due to receipts from elimination. Banks are regularly obliged to inform the clients on terms and conditions on de-posit and credit operations, including on annual interest rates, remunerations and collecting.

In the conclusion it is possible to note that the draft of the new Law in the sphere of bank activity definitely expands possibilities of creation of foreign banks, promotes improvement of relationship be-tween clients and banks.

References:Pierre de Gioia Carabellese, Mat-

thias Haentjens, European Banking and Financial Law, Routledge, 2015. – P. 44.

Della Negra, Federico, Private law and private enforcement in the post-crisis EU retail financial regulation. EUI PhD theses; Department of Law, Florence :Eu-ropean University Institute, 2017. – P. 77.

http://old.regulation.gov.uz/ru/documents/2726

68


Any human behavior proves in the conditions of some situations. For example, Sh. Johnson marks that the acting subject without situation is inconceivable, as well as a situation without subject1. The same can be noted also about crime as kinds of human behavior. Scientists note that “any crime is result of interaction of personal properties of the criminal and a concrete situation. Such situation is manifestation of the external environment in which, proceeding from the personal properties and qualities, internal installations, the individual acts”2.

As results of poll of the Montana University, a considerable share of the

1 Johnson, Shakela Carion. “An Examination of the Social Characteristics and Beliefs of Delinquent and Non-Delinquent Youth.” PhD thesis. Auburn University, 2007. – P. 34. (http://search.proquest.com/)2 http://www.umt.edu/ugresearch/

crimes against life committed by women show has situational character. So, 82 % of such acts have been made under the influence of some adversely developed for a guilty situation. For example, 54 % of the interviewed women have answered that commission by them of murder or other crime against life was promoted by illegal, provocative behavior of the victim who beat them, scoffed at them, made concerning them violent acts of sexual nature. We can note that that commission of violent crime quite often is result of the threats of infliction of harm proceeding from the victim is right. In similar cases there is a situation when the guilty person, remembering continuous threats, for defense makes violent act though at the same time the direct danger to him wasn’t.

In this regard we believe necessary to dwell upon such situations which promote commission by women of crime

CONFLICT SITUATION AS THE REASON OF MURDERS

COMMITING BY WOMENAbzalova Khurshida MirziyatovnaPhD in law, independent researcher of Tashkent state university of law

Annotation: This article analysis conflict situations as one of the reasons of commission of murders by women owing to what the author pays attention to the victimological prevention of murders among women.

Key words: murder, crime, victim, women.

69


against life. At the same time it is necessary to consider that women a little differently, than men, perceive the situations arising in their life. They more emotionally and more sharply perceive negative social impacts: family and production conflicts, stains, disorder of private life, quarrel with close people. Women quite often assess these or those situations as menacing and dangerous as for themselves, and the relatives, for example, of children. From there are their illegal acts having protective character, aiming to protect themselves or the family.

Scientists call such situations differently: concrete life situations, criminogenic situations, conflict situations, conflict criminogenic situations. Violent crimes, as L.M.Gulledge notes, are developed as the conflicts of interests which have either an “object”, or “without object” basis. He notes that such conflicts can be considered as the reason of violent crime3.

H.G.Kennady, R.C.Iveson and O.Hill also noticing that the conflict criminogenic situation in the causal mechanism of violent criminal behavior takes the leading place and acts as his

3 Gulledge, Laura Marie, "The Role of Gender in Self-Control and Intimate Partner Violence" (2016). Graduate Theses and Dissertations. – P. 55. (http://scholarcommons.usf.edu/etd/6246)

external reason4.We recognize that similar

situations act, first of all, as conditions of commission of crimes. As Jonathan Herring notes, “no life situation brings fatally, passing consciousness and will of the individual, to commission of crime”5. Therefore we agree with the authors considering concrete situations first of all as conditions of commission of crimes. In this regard we believe appropriate to talk about conflict situations which promote commission by women of crimes against life.

Usually in structure of the conflict and a conflict situation as his concrete manifestation allocate parties of the conflict, samples of conflict situations, possible actions of participants, the result of conflict actions. We will stop on elements of this structure. Parties of the conflict, led the woman to causing death, first of all, the guilty person and the victim are though also such cases when guilty of crimes against life directly with the victim in the conflict relations didn’t consist are revealed. It is characteristic of group murders when accomplices

4 Kennady H.G., Iveson R.C, Hill O. Violence, Homicide and Suicide, strong correlation and wide variation across districts, Br J. Psychiatry, 1999. – P. 462. 5 Jonathan Herring, Criminal Law: The Basics. Routledge, 2010. – P. 88.

70


“helped” the organizer of crime, committing a crime kind of “for the company” (the murders committed at the request of other persons, for example, on hiring).

If to consider samples of conflict situations, then they are presented by two types, namely: the lasting conflict situations and casual conflict situations. The lasting conflict situations proceed what - that rather long time because of the contradictions, which earlier existed between the parties. As K.T.Brewer notes, during the lasting conflict which is characterized by repeatability of conflict episodes at its participants habitual, stereotypic reactions of behavior and therefore the final, criminal stage of the conflict is kind of the “final end” put on all previous episodes are developed. At this stage participants of the conflict accumulate in themselves all offenses caused them, humiliations, insults and seek to find such ways of permission of the prolonged conflict which would sideline the rival6. The striking example is matrimonial conflicts, because they are the most widespread. According to H.G.Kennady, R.C.Iveson and O.Hill,

6 Brewer, Krista Taralynne, “Intimate Partner Violence and the Capacity and Desire for Self-Control” (2017). Graduate Theses and Dissertations. – P. 89. (http://scholarcommons.usf.edu/)

conflict situations are fixed in 95% of cases of commission matrimonial and in 70% of cases of serious violent crimes7.

Casual conflict situations, on the contrary, aren’t connected with any last relationship between the parties and contradictions between them as they have arisen shortly or just before commission of crime against life. Quarrels between strangers in public places, at restaurants, in discos, etc. can be an example of such conflict situations. They are widespread much less than the lasting conflict situations. The ended crime or attempt at him can be an outcome of conflict situations in relation to the crimes considered by us.

According to results of a research of the Montana University, 74,3% of the conflict situations preceding the crimes against life committed by women were lasting, 25,7% – casual. For prevention of the studied crimes committed by women, in our opinion it is important to know a source of emergence of such conflict situations (the guilty person, the victim or the other person) as taking into account it prevention of such crimes, first of all individual and victimological has to be

7 Kennady H.G., Iveson R.C, Hill O. Violence, Homicide and Suicide, strong correlation and wide variation across districts, Br J. Psychiatry, 1999. – P. 466.

71


based. The conducted research has allowed allocating conflict situations, the crimes promoting commission by women against life, depending on a source of their emergence. So, 54,6% of situations were created by the victim from crime. At the same time it has turned out that the share of situations which have been created by the most guilty of crime, namely 36,3% is big. The rest (9,1%) is the share of the conflict situations created by other persons – girlfriends, husbands of guilty persons8.

Thus, it is visible that the considerable share of the studied crimes is connected with the conflict situations created by the victim from crime. The behavior of the victim acts as the condition promoting commission by the woman of the crime encroaching on life. Not accidentally, we noted earlier that in many violent crimes their victim character is shown most distinctly. Therefore, for prevention of the specified crimes, need of carrying out such kind of their prevention as victimological prevention follows. When carrying out victimological prevention should pay attention to the reasons and conditions promoting emergence of a conflict situation.

References

8 http://www.umt.edu/ugresearch/

1. Brewer, Krista Taralynne, “Intimate Partner Violence and the Capacity and Desire for Self-Control” (2017). Graduate Theses and Dissertations. (http://scholarcommons.usf.edu/).2. Gulledge, Laura Marie, «The Role of Gender in Self-Control and Intimate Partner Violence» (2016). Graduate Theses and Dissertations. ( ht tp : / / s chol arc om mons . us f . e du /etd/6246).3. Johnson, Shakela Carion. “An Examination of the Social Characteristics and Beliefs of Delinquent and Non-Delinquent Youth.” PhD thesis. Auburn University, 2007. (http://search.proquest.com/).4. Jonathan Herring, Criminal Law: The Basics. Routledge, 2010. (https://www.questia.com/).5. Kennady H.G., Iveson R.C, Hill O. Violence, Homicide and Suicide, strong correlation and wide variation across districts, Br J. Psychiatry, 1999. (https://www.questia.com/).6. h t t p : / / w w w . u m t . e d u /ugresearch/.

72


Боротьба з адміністративними правопорушеннями є важливим за-вданням органів Національної поліції та інших правоохоронних органів України. Не дивлячись на те, що адмі-ністративні правопорушення мають меншу суспільну небезпеку, ніж зло-чини, вони наносять суттєву шкоду суспільству в силу своєї поширеності.

Основним законодавчим актом, що регламентує діяльність уповнова-жених органів держави по боротьбі з адміністративними правопорушення-ми, визначає, які саме діяння є адміні-стративними правопорушеннями і ви-значає міру відповідальності за їх вчи-нення є Кодекс України про адміні-стративні правопорушення [1].

Зрозуміло, що будь-який закон тільки тоді чогось вартий, коли забез-печується його реалізація, тобто прак-тичне втілення його приписів у життя. З метою реалізації норм згаданого за-кону та задля забезпечення

об’єктивного, законного та своєчасно-го провадження у справах про адміні-стративні правопорушення, Кодекс передбачає низку адміністративно-примусових заходів, які може бути за-стосовано до особи, що вчинила адмі-ністративне правопорушення [2, с. 128].

Серед вказаних заходів важливе значення належить вилученню, відпо-відно до статті 265-1 Кодексу, посвід-чення на право керування транспорт-ним засобом. Такий захід може засто-совуватись уповноваженими на те службовими особами Національної поліції, за наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення пра-ва керування транспортними засоба-ми. Тимчасове вилучення посвідчення водія здійснюється, згідно частини 1 статті 265-1 до набрання законної сили постановою у справі про адміністра-

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИЛУЧЕННЯ ПОСВІДЧЕННЯ НА ПРАВО

КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМ ЗАСОБОМ, ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 265-1 КОДЕКСУ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУ-

ШЕННЯ УКРАЇНИПавлович-Сенета Я..ПКандидат юридичних наук, доцентЛьвівський державний університет внутрішніх справ

73


тивне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого ви-лучення. При цьому особі, що притя-гається до адміністративної відпові-дальності видають тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

Однією з гарантій захисту прав особи, яку притягають до адміністра-тивної відповідальності є, передбачена у частині другій статті 265-1 Кодексу, можливість звернутися за отриман-ням вилученого документа після спли-ву тримісячного строку, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміні-стративне правопорушення не розгля-нута у встановлений законом строк. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від ста-дії вирішення справи про адміністра-тивне правопорушення [3].

Порівняння частин першої та другої статті 265-1 Кодексу викликає у суб’єктів правозастосування певні труднощі. Адже зі змісту частини пер-шої Кодексу випливає, що особа може отримати вилучене посвідчення після набрання законної сили постановою у справі про адміністративне право-порушення (за умови, якщо її вину не доведено і постанова не передбачає

позбавлення спеціального права нада-ного громадянинові), а зі змісту части-ни другої, що особа по спливу тримі-сячного терміну може отримати своє посвідчення, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне пра-вопорушення не розглянута у встанов-лений законом строк.

Таким чином, слід встановити у якому випадку особа може отримати своє посвідчення на право керування транспортним засобом: у випадку при-йняття рішення чи у випадку набран-ня ним законної сили ?

На наш погляд, поняття «при-йняте рішення» та «рішення, яке на-брало законної сили» мають різне смислове навантаження. Адже, відпо-відно до частини 1 статті 285 Кодексу постанова про накладення адміністра-тивного стягнення оголошується не-гайно після закінчення розгляду спра-ви. Копія постанови упродовж трьох днів вручається особі. Отже, в цьому випадку маємо прийняте рішення по справі про адміністративне правопо-рушення. Але це рішення ще не набра-ло законної сили, оскільки відповідно до частини 1 статті 294 постанова судді у справі про адміністративне право-порушення набирає законної сили піс-

74


ля закінчення строку на подання апе-ляційної скарги (10 днів з дня винесен-ня постанови частина 2 статті 294 Ко-дексу).

Таким чином, «прийняте рішен-ня» по справі про адміністративне правопорушення – це винесена судом постанова, що не набрала законної сили, внаслідок незакінчення строку апеляційного оскарження, або внаслі-док оскарження постанови. «Рішення, що набрало законної сили» - це поста-нова суду після спливу 10-денного строку з моменту її оголошення, що не була оскаржена.

Що ж до законності підстав по-вернення заявнику тимчасово вилуче-ного посвідчення водія, до винесення постанови апеляційним судом, то на наш погляд частина друга статті 265-1 Кодексу однозначно формує правило, згідно з яким після спливу тримісяч-ного строку посвідчення необхідно по-вертати, тільки якщо рішення по спра-ві не прийняте взагалі. На підтвер-дження цього варто згадати і статтю 38 Кодексу, що визначає тримісячний строк давності притягнення до адміні-стративної відповідальності з моменту вчинення адміністративного правопо-рушення, якщо справа підвідомча суду [1].

Якщо ж рішення прийняте, але

ще не набрало законної сили, то по-свідчення можна буде повертати тіль-ки після набрання ним законної сили. Адже, якщо прийняте рішення суду передбачає вилучення посвідчення во-дія, а посвідчення повернено через сплив тримісячного строку, то після набрання рішенням законної сили по-свідчення доведеться знову вилучати.

Список використаних джерел:1. Кодекс України про адміні-стративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 р. № 8073-X (Редакція від 05.03.2016 р.) [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-102. Бандурка О.М. Адміністра-тивний процес: підруч. для вищ. навч. закладів / О.М. Бандурка, М.М. Ти-щенко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 287 с.3. Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв тран-спортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: Наказ Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охоро-ни здоров’я від 09.11.2015 № 1452/735 // [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15/conv.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10

75


Вимоги до якості освітніх по-слуг не піддаються однозначному фор-малізованому опису. Однак, існують, принаймні, два шляхи фіксації і контр-олю виконання вимог до якості освіт-ніх послуг. Перший шлях полягає в тому, щоб зафіксувати окремі фактори і умови надання освітніх послуг. Цей шлях реалізується за допомогою роз-витку системи ліцензування, атестації та акредитації освітніх установ. Дру-гий шлях полягає в тому, щоб залучи-ти самих кінцевих користувачів в оці-нювання якості освітніх послуг, що надаються на контрактній основі. Цей шлях передбачає, що не тільки органи державного управління, а й самі кінце-ві споживачі мають свободу вибору конкуруючих між собою постачальни-ків освітніх послуг. Ваучери в сфері освіти дозволяють реалізувати цей

шлях.Сутність ваучеризації освіти

полягає у тому, що державний орган, який фінансує освіту, може замість укладання договорів безпосередньо з навчальними закладами надавати фі-нансові поручительства на певну суму (ваучери) тим хто навчається або їх сім’ям. При цьому безпосередньо учнями здійснюється вибір навчально-го закладу, якому після цього і випла-чується відповідна сума. Перевагою ваучерів в сфері освіти є те, що вони дозволяють ввести конкуренцію на боці покупця. Дійсно, коли в ролі по-купця освітніх послуг виступає дер-жавний орган, а не окремі особи що навчаються, на освітньому ринку скла-дається монопсонія (відсутність кон-куренції між покупцями), що робить ринковий механізм уразливим, навіть

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВІ ІННОВАЦІЇ У СФЕРІ ОСВІТИ:

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІДЯкайтіс Інга Бронюсівнавикладач технічної експертизи дорожньо-транспортних пригод ДВНЗ Київський транспортно-економічний коледж Національного транспортного університету.

Ключові слова: освіта, інновації, розвиток освіти, ваучери, квазі-ринок, ендаумент.

Key words: education, innovations, development of education, vouchers, quasi-market, endowment.

76


якщо на стороні постачальників є ре-альна конкуренція.

Незважаючи на переваги вау-черів в сфері загальної освіти, необхід-но відмітити і наявність певних обме-жень у їх використанні, та, як наслідок – не безумовну ефективність. По-перше, щоб ваучери були ефективни-ми, необхідно мінімізувати інформа-ційну асиметрію на ринку освітніх по-слуг. Це означає, що інформація, необ-хідна для прийняття рішення про купівлю (продаж) освітніх послуг, не повинна перебувати в переважному розпорядженні однієї із сторін при укладанні контрактів. З чого випливає, що ваучеризація в сфері освіти перед-бачає добре налагоджену систему лі-цензування, атестації та акредитації навчальних закладів та широке інфор-мування населення про їх результати.

По-друге, ваучери можуть бути ефективними тільки в умовах реальної конкуренції між постачаль-никами освітніх послуг. Дійсно, якщо з якихось причин постачальник освітніх послуг є монополістом, то часто кра-ще, якщо цьому монополісту проти-стоїть державний чи муніципальний орган управління освітою, а не роз’єднані володарі ваучерів. Таким чином, введення ваучерів буде ефек-тивним тільки за певних умов, забез-

печити які не завжди можливо. Експерименти з впроваджен-

ня освітніх ваучерів проводилися в системах початкової та середньої осві-ти ряду країн: Бангладеш, Беліз, Чилі, Колумбії, Гватемалі, Лесото, Польщі, Швеції, Великобританії. [2].

В умовах жорсткого обмежен-ня фінансування систем загальної освіти в більшості країн актуально звучить проблема залучення благодій-них коштів в систему загальної освіти. Як показує досвід, в зарубіжній прак-тиці система цільових фондів - ендау-ментів широко поширена. Подібні фонди в основному створюються не-прибутковими організаціями, в число яких входять і навчальні заклади. Фон-ди створюються на основі пожертву-вань від юридичних і фізичних осіб. Основний капітал ендаумента щоріч-но інвестується в активи інших органі-зацій, а витрачаються тільки одержу-вані з вкладів відсотки, що дозволяє зберегти самі передані активи благо-дійниками і вирішити ряд проблем по фінансуванню різних заходів. Головна мета ендаументів за кордоном - при-носити дохід.

Першість по формуванню ен-даументів в системі освіти належить США. Значне число благодійників в США складають випускники. Пожерт-

77


ви на благодійні цілі за кордоном ро-бляться безпосередньо з прибутку, причому благодійник отримує повне податкове вирахування на цю суму. Приклади і досвід ендаументів в систе-мі загальної освіти за кордоном на жаль в літературі не описаний. На під-ставі аналізу зарубіжного досвіду можна зробити висновок, що доходи від використання схеми ендаументів в Україні також можуть стати додатко-вим джерелом фінансових ресурсів не тільки навчальних установ в системі вищої освіти, а й у системі загальної освіти. Однак, робота по створенню ендаументів можлива лише при ство-ренні державою необхідної правової та економічної бази, а також за умови зміни менталітету українських грома-дян щодо загальної освіти, коли воно сприймається не як суспільне благо, за яке відповідає тільки держава, але і як приватне благо, за яке має відповідати кожен громадянин. Отже, аналіз зару-біжних систем освіти та досвіду їх оновлення дозволяє нам зробити на-ступний висновокІнноваціями в удо-сконаленні організаційно-фінансового механізму системи загальної освіти можна вважати явища системного ха-рактеру, що призводять до зміни всіх або декількох елементів механізму, тобто кінцевим результатом якого є

впровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одержання економічного, соціального й загально-освітнього ефекту. В процесі удоскона-лення організаційно-економічного ме-ханізму системи загальної середньої освіти необхідно враховувати світовий досвід впровадження інновацій, які стосуються змін в механізмах управ-ління та фінансування освіти.

Литература:1. Gryshova I.Yu., Zamlynskyi V.A.,

Shestakovska T. L. Implementing Cluster Forms Into National Educa-tion Development Strategy / I.Yu. Gryshova, V.A. Zamlynskyi, T. L. Shestakovska // Наука і освіта. – 2017. – №5. – С. 56-61.

2. Гришова І.Ю. Проблеми фор-мування інноваційної сис-теми України / І.Ю.Гришова, Т.М.Гнатьєва // Інноваційна еко-номіка № 12, - 2012 – С.54-62

3. Гришова І.Ю., Замлінський В.А. Обгрунтованість та ефективність виконання бюджетних програм // Вісник Східноукраїнського на-ціонального університету імені Володимира Даля. – 2013. –– № 3. Ч. 2. –– С. 227˗231.

4. Наумов О.Б. Інституційні детер-мінанти й стратегічні напрями економічного розвитку націо-

78


нального господарства / І.Б. Жи-ляєв, О.Б. Наумов, Л.М.Наумова// Наукові записки Інституту зако-нодавства Верховної Ради Украї-ни. 2016. - № 5. – С.89-95.

5. BuzhinaIryna / The principles of humanism in classical Ukrainian education system / Modern tenden-cies in the pedagogical sciences of Ukraine and Israel: the way to inte-gration / Ariel, Israel, 2016 issue №7 p. 42-48

79


80


MONOGRAFIA POKONFERENCYJNA SCIENCE, RESEARCH,...

Documents

Transcript of MONOGRAFIA POKONFERENCYJNA SCIENCE, RESEARCH,...