#6 (14) • 2018

ПОЗИЦІЯ

Олівер Лооде: «Україна

наближається до дотримання

декларації ООН, тоді як Росія ніяк не позбавиться старих

колоніальних та імперських звичок»

стор. 6-7

ТЕРИТОРІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ

«Справа кримських диверсантів». Єдина

надія – на обмінстор. 10-11

ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА

Орьнек. Історії, зашифровані в

кримськотатарському орнаменті.

стор. 14-15

Бахчисарайський палацУнікальний об'єкт кримськотатарської архітектури перетворюють на новобуд, позбавлений історичної цінності

ПОРУШЕННЯ РОСІЄЮ ПРАВ ЛЮДИНИ НЕ ПРИПИНЯЮТЬСЯ Одним з найактуальніших питань, яке залишається пред-метом стурбованості в ОБСЄ та її виконавчих структурах, є ситуація з правами людини та основними свободами на оку-пованих територіях Донбасу та Криму. Про це йдеться у заяві української делегації щодо триваючої російської агресії, яку було виголошено заступником Постійного представника Укра-їни при міжнародних організаціях у Відні Ігорем Лоссовським на 1194-му засіданні Постійної ради ОБСЄ 30 серпня 2018 року.Окупаційна російська адміністрація продовжує переслідуван-ня, затримання і тортури інакомислячих, національних мен-шин, а також правозахисників. Окупанти обшукують їхні до-мівки, залякують їхні родини та забороняють публічні збори. Тільки в першій половині поточного року в тимчасово окупо-ваному Криму було проведено 66 обшуків, 73 затримання та 89 допитів. Оскільки Російська Федерація постійно перешкоджає доступу міжнародних гуманітарних організацій до окупова-них територій України, то це, очевидно, лише частина систем-них порушень прав людини, що відбуваються щодня.Територіальна цілісність та суверенітет України мають бути повністю відновлені у межах міжнародно визнаних кордонів. Це єдиний правильний шлях вирішення російсько-україн-ського конфлікту та пом'якшення його важкого гуманітарного впливу, йдеться у заяві.

РОСІЯ ВИКРАЛА БІЛЬШЕ МІЛЬЙОНА ОБ’ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ За попередніми даними, за час окупації з Криму незакон-но вивезено більше мільйона об’єктів культурної спадщини. Таку інформацію оприлюднило Міністерство з питань тим-часово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МТОТ). Факти видобутку і вивезення об’єктів культурної спадщини зафіксовані у доповідях ЮНЕСКО «Ситуація в Автономній Республіці Крим (Україна)» від 8 серпня 2017 року та від 9 бе-резня 2018 року. Зокрема, зафіксовано факт вивезення частини музейної ко-лекції картинної галереї ім. І. Айвазовського. (м. Феодосія) до Третьяковської галереї (м. Москва).Але левова частка найцінніших артефактів збувається на чорному ринку археологів і осідає у приватних колекціях.

«Журнал Крим Інформ», № 6 (14). Свідоцтво про державну реєстрацію КВ №22665-12565 Р від 04.05.2017 р. Засновник: Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ».

Видавець: ПП «Компанія «Аполлон», 79054, м. Львів, вул. Яворницького, 8/82, тел.: +38 (032) 290-15-80, +38 (067) 671-15-80, e-mail: imperial@mail.lviv.ua. Головний редактор: Каздобіна Ю.

Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 8/16, м.Київ, 01001, тел.: (044) 299-00-10; факс: (044) 279-86-65, e-mail: office@ukrinform.ua.Передрук тільки з письмового дозволу редакції.

Віддруковано: ТзОВ «Компанія Імперіал Груп». Адреса: 79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1, тел. +38 (032) 290-15-80, +38 (063) 122-26-25, e-mail: imperial@mail.lviv.uaЗамовлення № КА-00031-5 від 11.09.2018 року. Наклад: 800 примірників. Розповсюджується безкоштовно.

шкіл з викладанням кримськотатарською мовою

залишилося на весь Крим, де мешкають понад

200 тисяч кримських татар. Це дані окупаційно-

го Міністерства освіти Криму. Навчальних закла-

дів з українською мовою викладання після 4 ро-

ків окупації Криму Росією не лишилося жодного.

7

«Минають десятиліття й століт-

тя, змінюються системи, але

загарбницькі, грабіжницькі

апетити ніколи не вмира-

ють в Росії…

В окупованому Криму

встановлено режим, який

набагато гірший за радян-

ський тоталітарний режим.

Це бандитський режим. Зно-

ву корінний народ витісняєть-

ся зі своєї Батьківщини і знову з

Російської Федерації завозять на нашу

землю своїх громадян. Як довго триватиме цей міжнарод-

ний бандитизм – залежить від людей доброї волі з усього

світу».

Народний депутат України, уповноважений Президента у

справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв під час

заходів з нагоди 50-ї річниці вторгнення радянських військ до

Чехословаччини.

ФАКТИ

#FreeSentsov

Голодування українського режисера Олега Сенцова, який вимагає звільнення усіх політичних бранців Кремля, триває вже близько 4 місяців. Життя політв’язня підтримує лише поживна суміш, на введення якої він погодився, щоб уникнути примусового годування. Втім, дві мірних ложки цієї суміші на день – десята частина мінімальної добової дози – важко назвати «лікувальним голодуванням», як заявила російська омбудсмен Тетяна Москалькова. Проте така доза дозволяє йому перебувати у свідомості після вже трьох криз.

На жаль, чутки про нібито таємне звіль-нення Сенцова і вивезення з колонії у Лабитнангі, які поширилися 11 серпня, не підтвердилися. Голодування і погір-шення стану тривають. У листі до продюсера Ганни Паленчук Олег Сенцов повідомив, що в нього дис-трофія, анемія та гіпоксія. Дещо раніше, у заяві, переданій через адвоката Дми-тра Дінзе, Сенцов написав: «Мій стан не для транспортування». Втім, додав: «Я не хворію, а голодую, і не збираюся зупиня-тися. Всім дякую! Всім великий привіт! Слава Україні». Доля українця сьогодні вирішується на найвищому міжнародному рівні. Так, про звільнення Сенцова йшлося під час пере-говорів з Путіним канцлера Німеччини Ангели Меркель та Президента Франції Еммануеля Макрона. Наприкінці серпня ЄС виступив із заявою, в якій вкотре за-

кликав Росію звільнити Сенцова «негай-но і без всіляких умов». Про занепокоєння станом Олега Сенцова заявив Генераль-ний секретар ООН Антоніу Гутерриш. На сайті Білого дому з’явилась петиція за звільнення Олега Сенцова. Громад-ськість України влаштувала флешмоб зі збору підписів на підтримку петиції з проханням сприяти звільненню Оле-га. Міністр закордонних справ Украї-ни Павло Клімкін заявив, що Україна готова розглядати різні варіанти щодо звільнення кожного зі своїх громадян, не лише Сенцова. «Ми готові до будь-яких ідей щодо їх звільнення», - сказав очіль-ник МЗС. «Нам потрібно пам‘ятати, що Олег Сен-цов тримає голодування не заради себе. Він голодує за всіх нас, за державу, за батьківщину» - заявив Мустафа Дже-мілєв.

Попри все, російська влада не реагує на вимоги світової спільноти. Чекає, що Сенцов здасться і сам попросить про по-милування. «За інформацією дипломатів, що кон-тактують з Росією, Сенцова не планують відпускати. На кшталт - нехай помирає в науку іншим в'язням», - розповів адво-кат Сенцова Дмитро Дінзе.

3# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

В ЦЕНТРІ УВАГИ

Унікальний об'єкт кримськотатарської архітектури перетворюють на новобуд, позбавлений історичної цінностіОкупаційна російська влада продовжує варварські будівельні роботи в музеї-за-повіднику «Ханський палац» у Бахчи-сараї, незважаючи на протести україн-ських офіційних органів та міжнародних організацій. Про те, яких збитків вже завдано унікальному пам'ятнику архі-тектури та кримськотатарської культу-ри, розповідає колишній директор му-зею-заповідника Ельміра Аблялімова.– На жаль, повної картини того, що від-бувається з об'єктами комплексу, ми не маємо. Нинішнє керівництво заповід-ника вжило заходів, щоб максималь-но ускладнити можливість контролю або моніторингу робіт - аж до заборони фотографування об'єктів. Ми знаємо, що вже частково втрачено оригіналь-ну покрівлю Великої ханської мечеті. Повністю втрачена унікальна історична технологія укладання черепиці-«татар-ки» на глину. Черепиця, виготовлена ручним способом, знята, а замість неї покладена сучасна черепиця, вироблена на фабриці в Іспанії, причому закріпили її шурупами. Оригінальна покрівля, яка була об'єктом вивчення етнографів та іс-ториків, знищена. Втрачено декор стелі. Втрачена історична традиція укладання дерев'яного сейсмопоясу. Цю технологію здавна використовували при зведен-ні схожих будівель: дерево покривали спеціальним глиняним розчином. При сейсмічній активності споруда рухалася

як єдине ціле, не давала тріщин, не руй-нувалася. У процесі робіт споруджений армований бетонний сейсмопояс, що збільшує навантаження на старі стіни і може призвести до тріщин мечеті. Оку-

панти називають ці роботи «першочер-говими аварійними». Але за змістом це реставраційні роботи, а за технологією - виключно будівельні. Роботи проводять з використанням сучасних матеріалів і технологій, що неприпустимо на пам'ят-ках XVI-XVIII століть. Саме тому робо-ти викликали серйозну стурбованість міжнародних організацій. Ми не знаємо подальших планів окупаційної влади. Прозвучала навіть інформація, що є на-міри розібрати один із мінаретів і звести його заново. Безумовно, дуже не хотілося б, щоб методи, які вже застосовувалися при роботах у Великій ханській мечеті, тривали й надалі, оскільки, в такому випадку, замість унікального об'єкта кримськотатарської архітектури ми бу-демо мати справу з новобудом, абсолют-но позбавленим історичної цінності.

Бахчисарайський палац

СУДОВІ ПОЗОВИ СТОСОВНО «ХАНСЬКОГО ПАЛАЦУ»

� У Центральний районний суд Сімферополя подана скарга до Держкомітету з охо-

рони культурної спадщини Республіки Крим у зв'язку з відмовою в ознайомленні з

документами на проведення ремонтно-реставраційних робіт у «Ханському пала-

ці». Скаргу подали юристи Ліля Гемеджі та Назим Шейхмамбетов.

� У Коптєївський районний суд Москви подано позов до підрядника «реставрацій-

них» робіт на території Ханського палацу – ТОВ «Корпорація ATTA Груп». Позов

подав російський адвокат Микола Полозов за дорученням екс-директора музею

«Ханський палац» Ельміри Аблялімової, вимагаючи негайної зупинки всіх робіт на

об'єкті і проведення комплексної експертизи.

� Раніше Микола Полозов подавав позов у кримський суд до субпідрядника «рес-

тавраційних» робіт. Однак позов був відхилений.

� У разі незадоволення позовних вимог Україна має намір звернутися до Міжнарод-

ного суду ООН, а також в інші міжнародні суди.

4 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ГОСТРА ТЕМА

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Україна подала 5 позовів щодо порушення

Росією Конвенції про захист прав людини

і основних свобод на тимчасово окупова-

них українських територіях. 26 червня 2018

року ЄСПЛ об’єднав 4 позови у 2 прова-

дження – по Криму і по Донбасу. 5-й позов

– справа про вивіз дітей з Донбасу в Росію.

У березні 2018 року російські ЗМІ повідо-

мили, що Росія може денонсувати Євро-

пейську конвенцію з прав людини, якщо

ЄСПЛ не припинить приймати «антиросій-

ські» рішення. МІЖНАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ ПРИ ПОСТІЙНІЙ ПАЛАТІ

ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ В ГААЗІПозов подав НАК «Нафтогаз України» щодо

захоплення активів в окупованому Криму.

Загальна сума претензій – 8 млрд доларів

США.

МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД

Україна подала позов у 2014 році щодо

військових злочинів та злочинів проти лю-

дяності, які Росія здійснює на Донбасі та

в Криму. За попереднім висновком суду,

ситуація в Криму має всі ознаки міжнарод-

ного військового конфлікту. Росія заявила,

що не визнає юрисдикцію Міжнародного

кримінального суду.

МІЖНАРОДНИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД В ГААЗІ

Позов України стосовно порушення Росі-

єю положень Конвенції ООН з морського

права. А саме: порушення Росією суверен-

них прав України в Чорному та Азовському

морях та Керченській протоці.

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

На розгляд СОТ подано 4 україно-російські

справи. За двома з них вже ухвалено рішен-

ня, втім, не на користь України.

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООНУ 2016 році Україна подала позов щодо

порушення Росією Конвенції з морського

права. Розмір компенсації має визначити

суд.

У 2017 році Україна подала ще один позов

проти Росії у цей суд. У ньому містяться об-

винувачення Росії у підтримці тероризму

на сході України, у дискримінації етнічних

українців та кримських татар в окуповано-

му Криму. Суд зобов’язав Росію забезпечи-

ти право мешканців Криму на україномовну

освіту, а також зняти заборону на діяльність

Меджлісу. Це рішення суду не виконується.

Стосовно інших обвинувачень Росії оста-

точного рішення ще не винесено.

Позови України проти РосіїУкраїна захищає свою територіальну цілісність усіма законними

способами, зокрема шляхом звернень до міжнародних судових інстанцій. З початку військової агресії Росії Україна подала до міжнародних судів велику кількість позовів проти РФ, пов’язаних з тимчасовою окупацією Донбасу та Криму. Наразі в Україні створюється державна міжвідомча

структура для консолідації позовних претензій до країни-агресора.

5# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ

Олівер Лооде – фахівець-практик у галузі прав людини і розвитку, що спеціалізується на проблемах корінних народів та меншин. У 2014–2016 рр.

п. Лооде був членом Постійного форуму ООН з питань корінних народів. Він веде підкаст «Година корінних народів» («Indigenous Hour»: www.indigenoushour.org). «Крим Інформ» розмовляє з п. Лооде про права корінних народів в Україні, яким чином їх слід захищати, а також про проблеми, що постають у цій сфері внаслідок окупації Криму.

- Олівере, що вирізняє корінні народи з-поміж інших народів і як Україна їх захищає? - Загальна чисельність корінних наро-

дів у світі становить 400 мільйонів. Піс-ля окупації Криму Росією в 2014 р. Укра-їнська держава визнала свої корінні народи, а саме кримських татар, крим-чаків та караїмів. Невдовзі після цього Україна приєдналась до Декларації ООН про права корінних народів, яку вперше прийняли 2007 р. Тоді Україна утрима-лась від ї ї підтримання. Приєднавшись же до Декларації, вона зобов’язалась як

перед цілим світом, так і перед власни-ми громадянами її підтримати і втіли-ти в життя. На мою думку, кожна кра-їна, що має корінні народи, зобов’язана забезпечити дотримання їхніх прав, як і прав решти громадян. При цьому ко-рінні народи вирізняє наявність в них колективних прав, яких не мають, на-приклад, меншини. А ще одним важли-вим правом є право на самовизначення.

Олівер Лооде:

«Україна наближається до дотримання декларації ООН, тоді як Росія ніяк не позбавиться старих колоніальних та імперських звичок»

6 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ПОЗИЦІЯ

- Яка практика стосовно здійснення права на самовизначення склалась в інших країнах?- Ідеального зразка тут не існує. Але чи-мало країн світу мають досвід, який Україна може й повинна перейняти. Я часто наводжу приклад Гренландії. Ще більш прийнятним для Україні є спосіб організації та розвитку саамами своїх ін-ституцій у Фінляндії та Норвегії, а саме Саамські парламенти. Держави Фінлян-дія, Швеція та Норвегія визнають саамів як корінний народ, підтримують їхні парламенти та працюють з ними, про-вадять діалог. Він не завжди проходить гладко й бездоганно, і між державою та корінним народом є наболілі питання, але, принаймні, держава визнає саамів як корінний народ із відповідними правами.Я вважаю, що тепер, коли Україна під-тримала Декларацію ООН, дуже важливо, щоб вона втілила в життя її принципи та ідеї. Я розумію, що Україна опинилась у дуже складній ситуації, коли споконвічні землі її корінних народів на сьогодніш-ній день є окуповані, і вона має обмеже-ні можливості реально забезпечити їхні права. Втім, держава все ж таки в змозі дещо зробити. І роблячи те, що в її силах, Україна пошле світові сигнал про те, що вона серйозно ставиться до своїх обов’яз-ків стосовно корінних народів.

- Не могли б ви докладніше зупинити-ся на питанні саамського народу? Чого вони досягли і що з цього досвіду може бути запроваджено в Україні?- Усе починається із визнання представ-ницьких органів корінних народів. У ви-падку із саамами це Саамські парламен-ти. Вони фінансуються державою, але в своїх рішеннях та резолюціях є незалеж-ні. Мандат Саамського парламенту в кож-ній з цих трьох країн має свої відмінності. Скажімо, у Фінляндії Саамський парла-мент відповідає за культурну автономію та мовні питання, а в Норвегії наділений більшими правами у вирішенні питань використання традиційно саамських земель та природних ресурсів. Вони, як правило, залучаються до прийняття рі-шень стосовно використання саамських земель. Наслідувати норвезький приклад Україні було б надзвичайно важко через те, що її земля знаходиться під іноземною окупацією. Але він є доречним з огляду ресурсів, які держава виділяє на роботу представницьких органів.

- У 2016 році було оголошено, що для кримських татар в Росії буде створе-

но національно-культурну автономію. Якої ви думки про цю ініціативу?- Те, що Росія справді робить, - проти-лежне забезпеченню прав. Забороною Меджлісу Росія позбавляє кримських татар права на власні представницькі інститути. Меджліс – це демократично обраний представницький орган корін-ного народу, що ідентифікував себе як такий і сприймається як такий майже в цілому світі. А представницькі органи корінних народів є інструментом реалі-зації ними своїх колективних прав. Інші підходи, що держава намагається залу-чити, створюючи якусь іншу структуру, відбираючи і призначаючи представ-ників цієї певної структури, повністю суперечать духу Декларації ООН. Росія утрималась від голосування за цю Де-кларацію, так само як це зробила Укра-їна ще в 2007 р., але важлива різниця полягає в тому, що Україна змінила свою точку зору. Україна наближається до до-тримання декларації ООН, тоді як Росія ніяк не позбавиться старих колоніаль-них та імперських звичок, зневаги до прав етнічних груп і корінних народів у тому числі.

- Як міжнародна спільнота може допо-могти Україні, її корінному народові та Криму?

- Я вважаю, що схвалення Україною Де-кларації ООН про права корінних наро-дів свідчить про той напрямок, що його Україна обрала, ще більше приєднав-шись до глобального консенсусу щодо прав людини, включно із правами ко-рінних народів. Україна може здобути з цього певну реальну користь. Одна з можливостей полягає у тіснішому залученні до трьох міжнародних ме-ханізмів в рамках ООН, пов’язаних з корінними народами. Це форум ООН з питань корінних народів, експертний механізм щодо прав корінних народів та спеціальний доповідач з питань прав корінних народів. До 2014 р. Укра-їна не приділяла практично жодної уваги цим механізмам ООН. Але відто-ді ї ї інтерес зростає. Україна має дуже гарну можливість найближчим часом запросити спеціального доповідача з питань прав корінних народів пані Ві-кторію Таулі-Корпус відвідати країну, щоб оцінити ситуацію з правами ко-рінних народів, що склалася в Україні. Можливо, ї ї візит вдасться поєднати з поїздкою до окупованого Криму. Я ду-маю, важливо привертати більше ува-ги міжнародної спільноти до станови-ща його корінних народів, а особливо тих, що постраждали від окупації пів-острова.

7# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ПОЗИЦІЯ

Суворі випробування, які випали на долю кримськотатарського народу впродовж його довгої історії, призвели до того, що сьогодні за межами Криму проживає більше кримських татар, аніж на півострові, який вони вважають своєю батьківщиною.

Кілька хвиль еміграції розкидали цей невеликий народ на різні материки. Від-так частина емігрантів осіли на терито-рії Канади, де інтегрувалися в місцеве суспільство і згодом створили об'єднан-ня - Канадську асоціацію кримських та-тар. «Укрінформ» поспілкувався з її пре-зидентом Рустемом Ірсаєм, який разом із сім'єю живе в Торонто.

- Скільки кримських татар живе у Ка-наді?- Близько сотні сімей. Наші люди поча-ли приїжджати сюди у 1990-х з Румунії. Є також представники останньої хвилі еміграції, яка почалася після розвалу СРСР і спроби повернення в Крим. Ті, хто не знайшов себе там або хотів кращого життя, переїжджали сюди. Так у Канаді опинився й я.

- Наскільки активно працює діаспора і в яких напрямках?- Наша активна участь у житті україн-ської громади розпочалася на хвилі Єв-ромайдану. Ми намагалися поділитися нашими традиціями з канадським то-вариством, показати, які ми, кримські татари. Це прагнення наклалося на по-дальшу анексію, і ми включилися в полі-тичну роботу.Звичайно, є люди, для яких політичний аспект не важливий, а головне – збере-ження культури і традицій. Ми, все ж, вважаємо, що на сьогодні пріоритетною

є політична складова. Є також люди, які елементарно боять-ся показуватися на політичних заходах (мітинги, протести), тому що мають родичів у Криму або самі їздять туди. На жаль, путінська Росія своїми діями у Криму, обшуками, арештами посіяла страх навіть серед розкиданої по всьому світу діаспори. Проте загалом ми – ціліс-на організація, яка дотримується позиції Курултаю кримськотатарського народу та Світового конгресу кримських татар: Крим - це Україна.

- Кримська тема є важливою для ка-надського політикуму?- Так, важлива. Щоправда, це було більш відчутно під час перебування при владі Консервативного уряду на чолі зі Стіве-ном Харпером. Ліберали спочатку були не дуже активними в цьому питанні, але позиція нинішньої глави МЗС Христі Фріланд дуже чітка: вона підтримує су-веренітет України і незмінну приналеж-ність Криму. Пані Фріланд також зустрі-чалася з нашими лідерами та колишніми політв'язнями.

- Парламент Канади минулого року від-мовився підтримувати законопроект про визнання актом геноциду депорта-ції кримських татар. Плануєте продов-жувати роботу в цьому напрямку?- До цього законопроекту ми зможемо повернутися лише після наступних фе-деральних виборів. Хто б не переміг, ми запропонуємо його знову і, сподіваюся, проведемо, адже питання депортації максимально докладно роз’яснили вже усім.

- Що ви вважаєте для себе головним на даний час?- Основне – донести проблеми Криму до політиків і всіх тих, хто здатний впли-нути на їхнє вирішення. Звісно, це пе-редбачає роботу з місцевими ЗМІ, публі-кації в соцмережах, мітинги, зустрічі з депутатами, бізнесменами, лідерами. Ми також будемо підтримувати українську громаду, залучати кошти від підприєм-ців, допомагати біженцям, берегти та пропагувати нашу культуру.

Максим Наливайко, Торонто

Рустем Ірсай, президент Канадської асоціації кримських татар: «Арештами у Криму Росія сіє страх навіть серед діаспори»

8 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ПРАВДА ПРО КРИМ

Український історик Сергій Громенко спростовує російські міфи щодо Криму

ЧИ ДІЙСНО КРИМ – «ИСКОННО РУССКАЯ» ЗЕМЛЯ?

Першим серед низки доводів, якими Росія виправдовує захоплення Криму, є начебто належність півострова до «русских» етнічних земель. Відповідно до «канонічної» версії цього міфу, Крим справіку населяли слов’яни, і лише з приходом кочовиків – печенігів, половців та монголів – вони були звідти витіснені. Поверхневий погляд на сучасну етнографічну мапу півострова, 60% населення якого складають росіяни, нібито додає ваги цьому твердженню.

«Щоб зрозуміти, чому був зроблений саме такий вибір, достатньо знати історію Криму, знати, що означала й означає Ро-сія для Криму та Крим для Росії. У Криму буквально все пронизане нашою спільною історією й гордістю... Усі ці роки і самі гро-мадяни, й багато громадських діячів нео-дноразово порушували цю тему, казали, що Крим – це споконвічно російська земля, а Севастополь – російське місто».

Путін В. «Кримська промова», 18 березня 2014 р.

Насправді жодних археологічних дово-дів наявності постійного слов’янського населення на півострові до ХІ – ХІІІ ст. немає, та й пізніше у деяких містах існу-вали лише окремі квартали для руських (не обов’язково саме російських) купців. Також немає свідчень про стале росій-ське населення за доби Кримського ха-нату. Захоплених у полон невільників

або продавали до Туреччини, або через 6-7 років відпускали на волю, переваж-но навертаючи в іслам та асимілюючи у місцеве суспільство. Під час «виведен-ня» (де-факто депортації) з півострова християнського населення, яке відбу-валося 1778 року за наказом Катерини ІІ, серед вигнанців росіяни (та українці) зафіксовані не були. На момент першої анексії Криму Російською імперією 1783 року там знаходилися заледве 2 тисячі вихідців з Росії, а понад 95% населення складали кримські татари.А ось перетворення росіян з меншості на рівні статистичної похибки на абсо-лютну більшість жителів Криму стало наслідком цілеспрямованої політики Росії – як імперської, такі радянської. З одного боку, центр створював неспри-ятливі умови для кримськотатарського населення, головним чином через ма-хінації із землею, змушуючи кримських

татар масово виїжджати до Османської імперії (уже в середині ХІХ ст. кількість емігрантів перевищила кількість «за-лишенців»). З іншого – імперія всіляко стимулювала переселення до Криму ро-сіян з центральних регіонів країни.Та навіть за цих умов кількість росіян перевищила кількість кримських татар лише на початку ХХ ст. (не раніше 1901 року), а на абсолютну більшість насе-лення півострова росіяни перетворили-ся тільки після депортації кримців 1944 року За доби незалежної України чисель-ність росіян невпинно зменшувалася, а її різке зростання після анексії 2014 року пояснюється тими ж причинами: витіс-ненням українців та кримських татар, залученням російських переселенців та спотворенням статистики (записом змі-шаних родин як російських під тиском пропаганди або залякування). Таким чином, «исконно русской» зем-лею Крим став вже у ХХ ст., і лише через злочинну політику імперської та ра-дянської Росії.

"На момент першої анексії Криму

Російською імперією 1783 року там знаходилися

заледве 2 тисячі вихідців з Росії, а понад 95%

населення складали кримські татари"

9# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ПРАВДА ПРО КРИМ

«Справа кримських диверсантів». Єдина надія – на обмін

Ранок 9 листопада 2016 року починався для мешканця Севастополя, колишнього військового, а на той час працівника МНС Криму Володимира Дудки дещо незвично. Звечора він почувався зле, тож цього дня пішов не на роботу, а в лікарню. Однак до медичного закладу Володимир не дійшов, - був затриманий ФСБ Російської Федерації. Цього ж дня в інших частинах міста були арештовані двоє його товаришів - Дмитро Штибліков та Олексій Бессарабов, експерти аналітичного центру «Номос». Так в анексованому Криму окупаційна влада розпочала чергову справу «українських диверсантів».

«ДИВЕРСАНТИ»Володимир Дудка родом з українського обласного центру Суми, однак значна частина його життя пов’язана з Кри-мом. Одразу після закінчення Калінін-градського вищого військово-морського училища (нині – РФ) за розподілом по-трапив служити у Чорноморський флот СРСР. Служив у Мирному, на Донузла-ві. Після розділу ЧФ СРСР перейшов у ВМС України. Був командиром корабля управління «Сімферополь». Військову

службу полишив у 2009 році, після чого влаштувався на цивільну посаду у відділ Міністерства надзвичайних ситуацій України адміністрації Ленінського ра-йону Севастополя. «Тоді якраз Україна розпочала розміну-вання Інкерманських штолень. Володю як колишнього військового призначи-ли курувати цю програму. Згодом він пройшов курси саперів і займався вже безпосередньо пошуком мін та набоїв, що залишились з часів Другої світової.

ДОВІДКА:

За приблизними оцінками, на початок

2000-х в Інкерманських штольнях зали-

шалося близько 3 тисяч тонн боєприпа-

сів часів Другої світової війни. Зважаю-

чи на небезпеку для міста та численні

трагічні випадки, Україна у 2006 році

розпочала багаторічну програму роз-

мінування штолень. З початком анек-

сії Криму окупаційна влада припинала

розмінування.

10 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ТЕРИТОРІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Він так і говорив «Йду рятувати місто», - розповідає брат Володимира Дудки Пе-тро.Після окупації півострова Володимир Дудка залишився працювати в МНС Криму – знешкоджував залишки набо-їв часів Другої світової на місцях будів-ництв. Рідні кликали його переїхати до Сум, але він волів залишитися в Криму, з сином та маленькою онукою.Не полишили рідну землю після анексії й Дмитро Штибліков та Олексій Бессара-бов. Теж колишні військові, після виходу у відставку працювали в аналітичному центрі «Номос», були заступниками го-ловного редактора журналу «Чорномор-ська безпека».

ЗАТРИМАННЯФСБ РФ подало затримання кримчан 9 листопада 2016 року як викриття «ди-версійно-терористичної групи голов-ного управління розвідки Міністерства оборони України, яка планувала вчи-

нення диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури». «Для нас усіх затримання Володимира стало абсолютною несподіванкою. Спо-чатку ми навіть думали, що затриманий - наш однофамілець. Згодом, на жаль, з’ясувалося, що жодної помилки нема. Брат розповідав, що також якийсь час думав, що це помилка, розберуться, ви-пустять…» - розповідає Петро Дудка.Вісім діб представники окупаційної вла-ди відмовлялися говорити рідним Во-лодимира, де його тримають. Син Ілля об’їздив усі СІЗО в навколишніх містах. Зрештою, знайшли Володимира в СІЗО Бахчисарая. Адвокат, яка першою поба-чила заарештованого, стверджує, що він перебував у жахливому стані. «Весь цей час брата катували, вибиваючи «зізнан-ня», - каже Петро Дудка. - Як він згодом нам розповів – електричним струмом. Ніяких доказів у цій сфальсифікованій справі у них не було, отже залишалося от-римати його зізнання таким незаконним методом». Зрештою, катуванням та по-грозами «зізнання» у «диверсантів» таки вибили. Втім, вже незабаром, з допомогою незалежних адвокатів, Володимир Дудка і Олексій Бессарабов відмовились від по-передніх показань, зазначивши, що вони свідчили проти себе під тиском. «Стосов-но Дмитра Штиблікова, то, напевне, вони намацали болючі точки, знайшли, на що тиснути. Можливо, на небезпеку рідним чи близьким. Можливо, спокусили не-

великим терміном ув’язнення. Тому він уклав досудову угоду зі слідством», - го-ворить Петро Дудка.

СУД16 листопада 2017 року Севастопольський міський суд засудив Дмитра Штибліко-ва до 5 років колонії суворого режиму і штрафу в розмірі 200 неоподатковува-них мінімумів доходів громадян. Воло-димирові Дудці та Олексію Бессарабову, що не визнають провини, загрожує до 20 років ув’язнення за обвинуваченням у підготовці диверсії.Перебування у СІЗО, тиск та тортури вкрай негативно відбилися на здоров’ї Володимира Дудки. Як розповідає Пе-тро Дудка, у брата почалися проблеми з серцем, загострилися хронічні хвороби. «Він значно схуд, виглядає дуже хворим. Належної медичної допомоги не отри-мує».У липні 2018-го суд подовжив термін утримання Володимира Дудки та Олек-сія Бессарабова на півроку. На початку серпня відбулося перше слухання спра-ви «по суті». «Те, що справа шита білими нитками, доводить і той факт, що навіть суддя спочатку відмовився її розглядати – у квітні повернув прокурору на доопра-цювання. Зрештою, ми не віримо, що суд в окупованому Криму може ухвалити справедливе рішення. Тому уся надія на обмін», - говорить брат Володимира Дуд-ки Петро.

ДОВІДКА:

Центр сприяння вивченню геополітич-

них проблем і євроатлантичного спів-

робітництва Чорноморського регіону

«Номос» - незалежна неурядова орга-

нізація, аналітичний центр, що прово-

дить дослідження у сфері міжнародних

відносин у Чорноморсько-Каспійсько-

му регіоні.

«У реальності ніяких диверсантів ФСБ не

затримувала, оскільки їх в Криму і Севастополі

немає. Російські спецслужби таким чином намагаються

показати свою ефективність, вкотре вводячи в оману вище

російське керівництво, народ і міжнародне співтовариство».

З офіційної заяви спікера Міністерства оборони України з питань АТО

Андрія Лисенка.

11# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ТЕРИТОРІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ

Володимир Притула:

«Безпека журналістів і фізичне унеможливлення доносити інформацію були найбільшими проблемами в перші місяці окупації» Володимир Притула – керівник та головний редактор проекту української служби Радіо Свобода «Крим.Реалії». Проукраїнський активіст, який на початку окупації об’єктивно висвітлював події у Криму. Через тиск та погрози фізичної розправи був змушений виїхати на материкову Україну. Розмовляємо з ним про перші дні окупації та про те, що зараз відбувається на півострові.

- У Криму періодично спостерігали-ся сплески сепаратизму, але щоразу їх вдавалося нівелювати. У який момент ви зрозуміли, що цього разу ситуація вийшла з-під контролю офіційного Ки-єва? - Важливо зазначити, що потенціалу для внутрішнього політичного чи між-етнічного конфлікту, для зміни статусу півострова в Криму не було. Рівень се-паратизму з кожним роком знижував-ся. Наприклад, у 1994 році «Блок Россия» отримав близько 70% голосів виборців, у 2012 році «Русское единство» отрима-ло 4% – і це попри те, що Росія надавала їм потужну інформаційну та фінансову підтримку. Водночас проукраїнським силам, які були об'єднані довкола Медж-лісу та відчутно обігнали на виборах російську партію, місцева влада всіляко протидіяла. Серйозність ситуації, яка складалась на півострові, я відчув не 27 лютого 2014 року, коли проросійські активісти за-хопили державні будівлі Криму, а дещо

пізніше, коли побачив, що до бойовиків – «зелених чоловічків» – почали виходи-ти депутати кримського парламенту та спікер. А коли Володимир Константинов (колаборант, з 17 березня 2014 року голо-ва так званої «Державної Ради Криму», - Ред.) заговорив про скликання сесії, то стало зрозуміло, що відбуваються доволі серйозні процеси. І все це діялося на тлі безвладдя в Україні, коли президент втік, припинив викону-вати обов'язки глави держави і покинув її територію, коли армія була фактично

розвалена, коли в українському парла-менті велись затяжні перемовини про формування нового уряду. Втрачався час. Тож було зрозуміло, що ситуація для Криму є критичною.

- З якими проблемами зіткнулися жур-налісти на початку окупації? - Перше, що зробили російські структу-ри, – захопили телевізійні передавачі, відключили українські телеканали та унеможливили роботу незалежних ЗМІ. Крім того, почали залякувати журналіс-

12 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ДЕТАЛІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

тів: били, викрадали, ув’язнювали. Та-кож почалось залякування громадських активістів, які стрімили чи фільмували кримські події і викладали відео у соцме-режах. Кримчан відрізали від незалеж-ної інформації та намагалися перекрити витік інформації з Криму до української, російської, зарубіжної аудиторії. Це все відбувалося за підтримки російських військових та проросійських парамілі-тарних структур. Безпека журналістів і фізичне унеможливлення доносити ін-формацію були найбільшими проблема-ми у перші місяці окупації. Тоді ж знайшли мертвим Решата Наме-това, кримськотатарського активіста, викраденого 3 березня 2014 року, на той момент не була відома доля викрадено-го 9 березня «кримською самообороною» проукраїнського активіста і видавця Ан-дрія Щекуна, декількох інших активістів та журналістів. Тому, коли ФСБешники говорили кримським журналістам «на вас може чекати така ж доля», це, звичай-но, впливало на їхнє рішення – працюва-ти чи ні.

- Чи вдається проекту «Крим.Реалії» в сьогоднішніх умовах співпрацювати з місцевими журналістами? - За роки окупації близько 30 журналіс-тів з Криму відмовились від співпраці з «Крим.Реалії» під тиском, частина з них пішла з журналістики. Ще стільки ж журналістів після погроз і цькування російської влади і спецслужб змушені були покинути Крим. Тим не менше, інформаційний майдан-чик для кримчан продовжує працювати. Зараз, окрім трьох сайтів, ми маємо ра-діопроект, ведемо мовлення на середніх хвилях у партнерстві з Національною суспільною радіокомпанією. Також веде-мо цілодобове мовлення в FM-діапазоні на північні регіони Криму. Ще маємо дві телевізійні програми про Крим – одна виходить українською мовою для укра-їнського глядача, друга – російською мо-вою - виходить на міжнародному кана-лі «Настоящее время» і транслюється в більш як 20 країнах Східної та Централь-ної Європи і Центральної Азії, також її можуть дивитися і в Криму.Не можу не сказати про нашого автора, відомого кримського журналіста Миколу Семену, який з перших днів роботи на-шого проекту почав писати аналітичні матеріали стосовно ситуації в Криму. Він одразу потрапив під приціл російських спецслужб. Його комп’ютер зламали і от-римали, як вони вважають, докази того,

що журналіст закликав до порушення те-риторіальної цілісності РФ. Зараз Микола засуджений до двох з половиною років ув’язнення умовно із забороною вести пу-блічну діяльність, в тому числі й журна-лістську. Компанія «Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа» вважає це порушенням прав людини, порушенням права на по-ширення інформації та свободи слова.

- Чи маєте зворотню реакцію від меш-канців окупованого півострова? - В умовах морального пресингу і тиску, який зараз є в Криму з боку російської влади, багато людей побоюються від-крито висловлювати свою думку. Вони навіть бояться просто вподобати пост чи поширити матеріал, який їх зацікавив, оскільки потім можуть за це опинитися за ґратами. Попри це, багато людей пи-

шуть, просять звернути увагу на якісь економічні чи соціальні проблеми, про-блеми з майном, дотриманням права на приватну власність. Адже в Криму наці-оналізовано багато не тільки державної власності, а й приватної. У людей від-бирають будинки, землі, аргументуючи це державною необхідністю – будівни-цтвом мосту через Керченську протоку, федеральної траси «Таврида» тощо. Також нас просять розповідати про те, про що не пишуть кримські та росій-ські мас-медіа. Зокрема, про обшуки, арешти, затримання, суди над людьми. Скаржаться люди на низькі зарплати, пенсії, на зростання цін в Криму, на малу кількість туристів. Люди незадоволені логістикою, адже їм нелегко виїхати на материкову Україну, так само непросто виїхати і до сусідньої Росії.

13# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ДЕТАЛІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

Есма Аджиева:

«Орьнек – історії, зашифровані в орнаменті»

У лютому 2018 року кримськотатарський орнамент орьнек був включений до Національного реєстру елементів нематеріальної культурної спадщини України.

Відтепер орьнек перебуватиме під за-хистом держави поряд з такими значу-щими елементами культури України, як опішнянська кераміка та петриків-ський розпис. У перспективі - включен-ня орьнек у список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Про минуле та сьо-годення орнаменту, його особливості розмовляємо з керівником громадської організації «Алем», радником міністра культури України Есмою Аджиєвою.

- Громадська організація «Алем» стала ініціатором включення орьнек до пере-ліку елементів нематеріальної куль-турної спадщини України. Коли і чому виникла така ідея?- До окупації Криму «Алем» займалася переважно соціальними проектами на території півострова. З 2015 року, після переїзду до Києва, ми вирішили займа-тися проектами, які принесуть користь нашому народові, представлять його

якомога ширше і в Україні, і за кордоном.Орьнек - це справді та частина культу-ри кримськотатарського народу, яка дає глибоке уявлення про нашу менталь-ність, традиції та відношення до навко-лишнього світу. Символіка орнаменту, яка розвивалася і поповнювалася протя-гом століть, дуже багата й різноманітна. При цьому в ній відсутня будь-яка агре-сія, войовничість, негативні мотиви. Тільки позитивні значення, позитивна

14 КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА

енергетика, відкрите і разом з тим дуже тактовне ставлення до світу. На мою думку, популяризація орьнек в Україні та світі - чудовий спосіб розповісти про мій кримськотатарський народ.

- Коли і як зародилася кримськота-тарська орнаменталістика? Наскільки вона популярна сьогодні?- Історія орьнек налічує багато століть. По суті, орнаменталістика зародилася з формуванням кримськотатарського народу. Пік її розвитку припадає на пе-ріод, коли наш народ мав державність. З початком першої анексії Криму Росі-єю орьнек, як і багато інших складових кримськотатарської культури - мова, література і т.ін., - позбувся можливо-сті динамічно розвиватися. Колосаль-ного удару по культурі, в тому числі й по традиціях орнаменталістики, завдала депортація. На жаль, тоді чимало зраз-ків, що мали багатовікову історію, були втрачені. Проте сама традиція залиши-лася жива і передавалася в кримськота-тарських сім'ях з покоління в покоління. Тож після повернення на рідну землю все більше майстрів почали вивчати й популяризувати орьнек. Але всі ці знан-ня до останнього часу були дуже фра-гментарними: не існувало повної карти-ни того, що ж являє собою національний кримськотатарський орнамент в цілому. І ми поставили собі завдання зайнятися власне структуруванням інформації.Щодо розвитку орьнек, то сьогодні прак-тично немає кримськотатарських сімей, у яких би не було предметів із зображен-ням орнаменту: вишивка на одязі, при-краси, кераміка, металевий посуд, пред-мети декору інтер'єру. Для нас це дуже важливий елемент національної само-ідентифікації. Але ще важливіше, на мій погляд, що людям цікавий орьнек не лише як маркер національної приналеж-

ності. Неабияке зацікавлення викликає саме символізм орнаменту, а це - найго-ловніше, найунікальніше в орьнек.

- Розкажіть хоча б коротко про сим-волізм, закладений в національному кримськотатарському орнаменті.- Орьнек - це цілі історії, зашифровані в орнаменті. У ньому можна прочитати про його носія все: від ставлення до зо-внішнього світу аж до його бажань та планів. Орнамент має безліч символів. Наприклад, є чоловічі символи: кипа-рис - чоловік, глава і опора сім'ї, ляле (тюльпан) - юнак. Є жіночі: гуль - квітка, що символізує жінку репродуктивного віку, бадем (мигдаль) - дівчину. Залеж-но від форми і розмірів квітки, це може бути дівчина юна або вже готова до за-міжжя. Каранфіль (гвоздика) символізує людину поважного віку, мудру, досвідче-ну. Є символи-обереги, наприклад калі (фортеця), козь тікен (колючка). Дрібні елементи, переважно означають поба-жання берекета - миру, добра, любові,

здоров'я, благополуччя у всіляких його проявах. За допомогою орнаменту лю-дина багато чого може розповісти про себе, «запрограмувати» своє майбутнє або майбутнє того, для кого складається орнаментальна композиція.

- Чи плануєте ініціювати включення орьнек до переліку елементів нематері-альної культурної спадщини ЮНЕСКО?- Так, це наступний крок, над яким ми працюємо. Щоб подати відповідну за-явку, необхідно підготувати номінацій-не досьє, відеоролик, виконати чимало дій, які регламентовані і з якими можна ознайомитися на сайті ЮНЕСКО. Зараз ми готуємо ілюстрований каталог, в яко-му будуть зібрані зображення елементів орнаменту, носії елемента (майстри, які володіють знаннями про орнаменті). До кінця року плануємо подати заявку в Міністерство культури України. Ми ві-римо, що кримськотатарський орнамент орьнек - елемент нематеріальної куль-турної спадщини ЮНЕСКО.

15# 6 (14) • 2018 / КРИМ ІНФОРМ

ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА

24 серпня - День Незалежності України

Святкові заходи до Дня Незалежності України відбулися також поза межами України.

Наприклад, у курортному турецькому місті Анталія представники української діаспори влаштували великий концерт, а також пригощали гостей традиційними українськими стравами: українським борщем, пампушками з часником, запашним короваєм та солодощами. З вітальними словами до закордонних українців звернулися перший секретар Посольства України в Туреччині Ореста Старак та голова громади кримських татар.

За підтримки Міністерства інформаційної політики України було організовано фестиваль «Твоя Країна fest». Сучасна українська музика лунала по всій Україні. Зокрема, 18 серпня фестиваль пройшов у Генічеську - неподалік від адміністративної межі з окупованим Кримом. Концерт відвідали тисячі жителів та гостей Генічеська. Послухати українську музику приїздили і мешканці тимчасово окупованого Криму.

У столиці України – Києві - з нагоди свята відбувся урочистий військовий парад «Марш нової армії».

КРИМ ІНФОРМ / # 6 (14) • 2018

ФОТОФАКТ