1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ББІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра організації агробізнесу

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ ВИРОБНИЧОЮ ТА

ОБСЛУГОВУЮЧОЮ СФЕРАМИ В АПК

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для практичних занять та самостійного вивчення дисципліни

для студентів денної, заочної та екстернатної форми навчання ОКР

«Магістр» спеціальності 8.03050401 “Економіка підприємства”

спеціалізації «Організація виробничого обслуговування підприємств

аграрної сфери»

КИЇВ - 2013

2

УДК 338.433.4

Висвітлено функції і завдання основних видів виробничого

обслуговування аграрних підприємств. Викладені теоретичні положення і

практичні завдання для самостійноі роботи студентів та методика їх

виконання з курсу «Економічні відносини між виробничою і

обслуговуючою сферами в АПК».

Рекомендовано науково-методичною радою економічного

факультету НУБіП України протокол №5 від 27.12.2012 р.

Укладачі: к.е.н., доцент М.С. Маршалок, к.е.н., доцент В.І. Радько,

к.е.н., ст. викладач Нікітченко С.О.

Рецензенти: д-р, екон. наук, проф. О.Ю. Єрмаков,

канд. екон. наук, доц. В.І. Артиш

Навчальне видання

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ ВИРОБНИЧОЮ І

ОБСЛУГОВУЮЧОЮ СФЕРАМИ В АПК

Методичні вказівки

для самостійної підготовки студентів ОКР «Магістр»

спеціальності – 8.03050401 „Економіка підприємства”,

спеціалізації «Організація виробничого обслуговування підприємств

аграрної сфери»

3

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………….. 4

1. Програма вивчення дисципліни …………………………………. 5

2. Вивчення економічних взаємовідносин між аграрними

товаровиробниками та організаціями аграрного сервісу………….

9

2.1. Економічне обгрунтування маркетингових тарифів на

виробничі послуги…………………………………………….

9

2.2. Економічні відносини суб’єктів лізингу……………………. 11

2.3. Визначення показників економічної ефективності надання

виробничих послуг надання…………………………………..

27

Питання на для самоперевірки знань студентів…………………… 28

Тестові завдання для самоконтролю знань……………………….. 30

Список рекомендованої літератури………………………………… 35

4

ВСТУП

Сучасне високопродуктивне аграрне виробництво не можливе без

добре налагодженого виробничого обслуговування і належного

матеріально-технічного його забезпечення. Матеріально-технічні засоби і

послуги є основними складовими виробничих відносин ринкової

економіки. Тому обслуговуюча сфера набуває сьогодні виняткового

значення і актуальності.

В основі економічних відносин між аграрною виробничою та

обслуговуючою сферами лежить система матеріально-технічного

забезпечення та виробничого обслуговування аграрних товаровиробників,

ефективне функціонування якої може забезпечити створення ринків

товарів та послуг.

Дисципліна передбачає освоєння сучасних підходів до формування

взаємовигідних економічних відносин в усій системі „аграрний виробник

– виробниче обслуговування”. Використання останніх досягнень науково-

технічного прогресу та сучасних економіко-математичних методів

оптимізації використання виробничих ресурсів та раціональної побудови

системи виробничого обслуговування та матеріально-технічного

забезпечення.

Метою курсу „Економічні відносини між виробничою та

обслуговуючою сферами” є озброєння майбутніх спеціалістів науковими

знаннями з питань ефективного виробничого обслуговування

сільськогосподарських підприємств різних форм власності і

господарювання. На сучасному етапі особливого значення набуває

освоєння майбутніми фахівцями системи економічних і правових

взаємозв'язків в процесі фірмового виробничого обслуговування

сільськогосподарських підприємств, регулювання раціонального

використання виробничих ресурсів тощо.

5

I. ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1. Наукові основи формування економічних відносин

між виробничою і обслуговуючою сферами

1.1. Економічна сутність та завдання системи виробничого

обслуговування

Поняття систем аграрного сервісу. Їх значення в діяльності різних

організаційних аграрних формувань. Організаційна, галузева і соціальна

структура служби аграрного сервісу. Основні вимоги до системи

аграрного сервісу. Прогресивні технології та їх значення в визначенні

системи аграрного сервісу. Система аграрного сервісу в рослинницьких

галузях, тваринництві, в сфері переробки та реалізації продукції,

будівництва, тощо. Організаційно-правові та еколого-економічні вимоги

до перебудови системи аграрного сервісу. Показники економічної та

екологічної діяльності. Запровадження систем аграрного сервісу в різних

сферах сільськогосподарського виробництва.

1.2. Економічний механізм господарювання в сфері аграрного сервісу

Поняття економічного механізму. Особливості функціювання

економічного механізму в умовах ринкової економіки. Специфіка дії

економічного механізму в сфері аграрного сервісу. Повний господарський

рахунок - основа економічного механізму. Принципи побудови

економічних взаємовідносин між обслуговуючою та виробничою сферами

аграрного виробництва. Ціновий механізм в формуванні виробничих

відносин між товаровиробником і обслуговуючою сферами. Принципи

побудови ціни на матеріально-технічні засоби і послуги в аграрній сфері.

Парітет цін.

6

Внутрішньогосподарський розрахунок, його завдання та принципи

організації. Економічні умови і соціальні фактори забезпечення діяльності

підприємств на самофінансуванні.

Формування та порядок розподілу прибутку в підприємствах і

організаціях служби аграрного сервісу. Оцінка господарської діяльності

організаційних формувань сфери аграрного сервісу.

1.3. Спеціалізація в сфері аграрного сервісу

Поняття спеціалізації і особливості її здійснення в сфері аграрного

сервісу. Суспільний поділ праці - об'єктивна передумова спеціалізації

виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств та

фактори, що зумовлюють її рівень. Основні напрямки спеціалізіції

аграрного сервісу. Поняття галузі в сфері аграрного сервісу. Галузева

структура служби аграрного сервісу. Показники рівня спеціалізації сфери

аграрного сервісу. Спеціалізація і типізація виробничого обслуговування

сільськогосподарських підприємств. Організація фірмового типізованого

обслуговування аграрного виробництва. Показники економічної і

екологічної ефективності спеціалізації сфери аграрного сервісу. Розміри

підприємств і організацій служби аграрного сервісу, показники їх

визначення та обгрунтування.

Модуль 2. Економічні відносини між виробничою і

обслуговуючою сферами в умовах ринкової економіки

1.1. Ціни, тарифи, прибуток в сфері аграрного сервісу

Принципи ціноутворення на виробничі послуги в умовах ринкової

економіки. Види цін. Поняття відпускного (маркетингового) тарифу на

виробничі послуги. Визначення цін на матеріально-технічні засоби та

7

виробничі послуги, які надаються сільськогосподарським

товаровиробникам. Прибуток. Порядок визначення прибутку на роботи і

послуги. Основні напрямки підвищення прибутковості підприємств і

організацій аграрного сервісу. Показники рентабельності виробництва в

сфері аграрного сервісу.

1.2. Маркетинг в сфері аграрного сервісу

Сутність і основні принципи маркетингу. Основні види і функції

маркетингу в аграрному сервісі. Маркетингові служби в аграрному сервісі.

Поняття сегментації ринку на матеріально-технічні засоби та виробничі

послуги. Порядок просування виробничої послуги та матеріально-

технічних засобів на ринку. Еластичність попиту до ціни на матеріально-

технічні засоби і виробничі послуги. Життєвий цикл послуги та

матеріально-технічного засобу. Значення маркетингової служби в

підвищенні ефективності аграрного сервісу і сільськогосподарського

виробництва.

1.3. Економічні відносини підприємств аграрного сервісу в

ринкових умовах

Функціювання аграрного сервісу в умовах ринкової економіки.

Об'єктивна необхідність забезпечення паритетності економічних

взаємовідносин між аграрним товаровиробником і службою аграрного

сервісу. Монополізм в сфері аграрного сервісу і шляхи його подолання в

перехідний період до ринку.

Кооперування виробничої і обслуговуючої сфер з метою

забезпечення паиітетності їх економічних інтересів. Акціонування та

інтеграція виробничої і обслуговуючої сфер. Фірмове обслуговування

аграрного виробництва. Шляхи подальшого удосконалення кооперативних

форм організації служби аграрного сервісу.

8

1.4. Матеріально-технічне забезпечення сільськогосподарських

підприємств

Поняття матеріально-технічного забезпечення

сільськогосподарських підприємств. Види та форми постачальницької

діяльності. Робота з матеріально-технічними засобами на складах (базах).

Доставка матеріально-технічних засобів в сільськогосподарські

підприємства на умовах франко-господарство споживача. Складання

відомостей-замовлень на матеріально-технічні ресурси. Методика

складання договорів (угод) на постачання матеріально-технічних засобів.

Зміст договорів (угод).

План завезення і реалізації матеріально-технічних засобів, його зміст

і особливості розробки. Поняття обіговості товарів і нормування запасів

товарно-матеріальних цінностей. Витрати обігу, їх структура та шляхи

скорочення. Оцінка економічної ефективності постачальницької

діяльності.

1.5. Екологічні аспекти виробничого обслуговування

Екологічні суперечності розвитку суспільства. Тенденції стану

навколишнього середовища в умовах техногенного навантаження на

нього. Поняття екологічної безпеки та об'єктивні пріоритети при

використанні природних ресурсів. Методи і оцінка впливу господарської

діяльності на стан навколишнього середовища.

Екологічні вимоги до надання виробничих послуг в галузі

механізації, електрофікації, автоматизації, хімізації, аграрного

будівництва, зооветобслуговування, зберігання, переробки і реалізації

продукції, наукового забезпечення тощо. Екологічна експертиза в сфері

аграрного сервісу. Еколого-економічне обгрунтування програм і заходів.

9

Екологічний бюджет та джерела формування природоохоронних фондів

при виробничому обслуговуванні сільськогосподарських підприємств.

2. Вивчення економічних взаємовідносин між аграрними

товаровиробниками та організаціями аграрного сервісу

Рівень економічних взаємовідносин між виробничою та

обслуговуючими сферами відображається конкретно в цінах і тарифах на

матеріально-технічні засоби та послуги, які мають місце в процесі

виробництва. Тому вони повинні бути економічно обгрунтованими та

взаємовигідними для обох сторін.

2.1. Економічне обгрунтування маркетингових тарифів на

виробничі послуги

Для обгрунтування маркетингового тарифу на ту, чи іншу виробничу

послугу необхідно мати такі дані:

розмір балансової вартості того матеріально-технічного засобу, за

допомогою якого буде надаватися ця послуга;

норма амортизаційних відрахувань;

розмір фонду заробітної плати;

вартість паливно-мастильних матеріалів та інших ресурсів;

вартість поточного ремонту та технічних доглядів;

витрати на утримання апарату управління;

плановий рівень рентабельності надання послуги;

обсяги надання послуг протягом року експлуатації даного

.матеріально-технічного засобу.

10

При наявності цієї інформації послідовність розрахунків така.

Спочатку визначається річний розмір амортизаційних відрахувань за

формулою

%100

авр

НБР

,

де Рр - річний розмір амортизаційних відрахувань, грн.;

Бв - балансова вартість технічного засобу, гри.;

На - річна норма амортизаційних відрахувань, %.

Після цього одержані результати складаються з розміром фонду

заробітної плати, вартістю паливно-мастильних матеріалів та інших

ресурсів, затратами на поточний ремонт та технічний догляд, витратами на

утримання апарату управління. Ця сума витрат буде являти собою загальні

витрати на весь обсяг послуг, які надаються за допомогою даного

технічного засобу аграрним товаровиробникам. Далі визначається

собівартість надання послуги за формулою.

р

зб

О

ВС , .

де Сб - собівартість одиниці послуги, яка надається підприємством

або організацією аграрного сервісу;

Вз – валові затрати;

Ор - річний обсяг надання послуги даним матеріально-технічним

засобом.

Розмір маркетингового тарифу на послуги визначається за

формулою

100

бр

бт

СРСМ

,

де Мт - розмір маркетингового тарифу на одиницю послуги, грн.;

Рр - плановий рівень рентабельності, %.

11

Приклад. Обгрунтувати розмір маркетингового тарифу виробничої

послуги на авгоперевезення автомобілем КАМАЗ, якщо відомо:

Показник Значення показника

Балансова вартість (Бв), грн. 86500

Сезонна продуктивність, т-км 190580

Фонд заробітної плати, грн. 31741,7

Норма амортизації (На), % 15

Вартість паливно-мастильних матеріалів,

грн.

44802,3

Вартість поточного ремонту та

технічного догляду, грн.

9975

Витрати на утримання апарату

управління, грн.

11308,23

Плановий рівень рентабельності (Рр), % 40

Маркетинговий тариф за 1 тонно-

кілометр, грн.

?

2.2. Економічні відносини суб’єктів лізингу

2.2.1. Роль лізингу в технічному оснащенні сільського

господарства

Дефіцит фінансових ресурсів в сільському господарстві є наслідком

істотного послаблення його матеріально-технічної бази, руйнування

економічних основ її оновлення і розвитку. Нестача фінансових ресурсів

на рівні сільськогосподарських підприємств означає, що парк

сільськогосподарських машин зменшується, скорочується закупівля

запасних частин, внаслідок чого не провадяться в необхідних обсягах

капітальні і відновлювальні ремонти.

За останні роки було списано сільськогосподарських машин майже у

два рази менше, ніж належало списати за нормативними строками їх

експлуатації. Це призвело до різкого старіння парку машин, збільшення

навантаження на одиницю застарілої техніки, продовження строків

польових робіт, тривалих простоїв машин з технічних причин. За оцінками

12

вчених і фахівців, загальні втрати сільського господарства, пов’язані з

нестачею та низьким технічним станом машин, становлять: за

перевитратами пального 10-12%, за недобором врожаю-більш як 30%.

Відсутність в Україні визначеного права власності на землю, як

об'єкта власності під заставу, створює великі перешкоди на шляху

практичного здійснення фінансування підприємницької діяльності в

значній мірі обумовлює той факт, що за останні роки практично

припинилося надання сільськогосподарським товаровиробникам

довгострокових банківських кредитів, які відігравали ключову роль в

оновленні їх матеріально-технічної бази.

Потреба в значних обсягах коштів і надто малі потужності

українських банків не дають можливості останнім резервувати кошти для

видачі сільськогосподарським товаровиробникам гарантій по кредитах на

оновлення та закупівлю машин і обладнання. Існують різні варіанти

залучення коштів в економіку сільського господарства, Однією із реальних

і ефективних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є

лізинг.

Ефективний вплив лізингу на оновлення матеріально-технічної бази

сільськогосподарських товаровиробників пояснюється тими потенційними

можливостями, які закладені в лізинговій формі підприємницької

діяльності, а саме:

• кредитування в формі машин і обладнання на відміну від

грошового кредиту зменшує ризик неповернення коштів, так як за

лізингодавцем зберігається право власності на передане майно, тобто

лізингове майно виступає в якості застави. В зв'язку з цим за кордоном

багато лізингових компаній не вимагають від лізингоодержувача ніяких

додаткових гарантій, тому підприємству простіше отримати майно за

лізингом, як кредит на його придбання;

• лізинг передбачає 100 процентів кредитування і не вимагає

13

негайного початку платежів, що дає можливість без різкого фінансового

напруження поновлювати виробничі фонди, набувати дороге майно;

• умови лізингової угоди більш гнучкі, в порівнянні з кредитом, так

як надають можливість двом сторонам вибрати вигідну схему виплат;

• лізингове майно не знаходиться на балансі лізингоодержувача, що

не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

• лізингові платежі відносяться на витрати виробництва

(собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижується оподаткування

прибутку.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує

всезростаючий вплив лізингу на процес відтворення основних фондів і

відкриває широкий доступ користувачам до передової техніки і

технологій.

По-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові інвестиції від

іноземних партнерів в формі машин і обладнання.

По-друге, до лізингових операцій залучаються значні кошти банків,

страхових компаній, акціонерних товариств та інших фінансових установ,

що знаходяться безпосередньо в Україні.

По-третє, привабливість лізингу для сільськогосподарських

підприємств пояснюється тими потенційними можливостями, які

закладені в лізинговій формі підприємницької діяльності. Так, у випадку,

якщо сільськогосподарські товаровиробники мають гостру потребу в

техніці і не мають достатніх коштів на її придбання, вони можуть

отримати техніку шляхом лізингу, при чому на більш вигідних умовах, ніж

за контрактом купівлі-продажу.

Для порівняння: якщо підприємство закуповує техніку за рахунок

власних коштів та довгострокових банківських кредитів, то фінансує це із

фонду розвитку, що формується з прибутку після його оподаткування у

14

встановленому законодавством порядку; крім того, сплачує податок на

додану вартість із купівлі-продажу.

Зовсім інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає

в дію при укладенні лізингового контракту. Лізингові платежі, що

сплачуються лізингоодержувачем, відносяться на собівартість його

продукції чи послуг, а після повної сплати лізингового майна

підприємство, як правило, стає його власником. У даному випадку кошти,

що витрачаються на лізингові платежі формуються з прибутку

підприємства до його оподаткування.

Лізинг також вигідний і державі. Оскільки заборгованість

підприємств іноземним лізингодавцям не зараховується до загальної

фінансової заборгованості країн-імпортерів, на чиїй території знаходяться

лізингоодсржувачі.

З народногосподарської точки зору, лізинг служить засобом

реалізації продукції, розвитку виробництва, впровадження науково-

технічного прогресу, створення нових робочих місць, тому держава

зацікавлена в підтримці і розширенні лізингових операцій.

Отже, лізинг можна розглядати як одну з найпривабливіших та

найпсрспек-тивніших форм інвестування, здатну значно пожвавити процес

оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських

товаровиробників та входження економіки України в структуру світового

ринку.

7.2.2. Класифікаційна характеристика видів лізингу

Сучасний ринок лізингових послуг характеризується

різноманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів і

юридичних норм, які регулюють лізингові операції.

До основних видів лізингу відносяться фінансовий і оперативний.

Критерієм їх розмежування служать ознаки за обсягом зобов'язань

15

лізингодавця і строками використання лізингового майна. Всі останні види

лізингу - це різновиди основних видів лізингу і в залежності від ознак,

вони можуть бути віднесені до оперативного чи фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це комплекс економічних і майнових відносин,

що виникає у зв'язку з придбанням майна у власність з подальшою його

передачею в тимчасове володіння і користування за відповідну плату на

строк, наближений за тривалістю до строку його експлуатації і амортизації

всієї або більшої частини вартості майна. Основними ознаками, що

характеризують фінансовий лізинг, є:

• участь в лізинговій угоді крім лізингодавця і лізингоодержувача

третьої сторони (виробника або постачальника лізингового майна);

• лізингодавець придбає майно не для власного використання, а

спеціально для передачі його в тимчасове володіння і користування

лізингоодержувачу право вибору майна і його продавця належить

лізингоодержувачу;

• продавець майна знає, що майно придбається спеціально для

передачі його в тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу;

• майно безпосередньо доставляється лізингоодержувачу і

приймається ним в експлуатацію;

• претензії щодо якості майна, його комплектності, виправлення

дефектів в гарантійний строк лізингордержувач направляє безпосередньо

продавцю майна;

• ризик випадкової гибелі і пошкодження майна переходить до

лізикгоодержувача після підписання акту приймання-передачі майна в екс-

плуатацію.

Оперативний лізинг - характеризується тим, що строк, на який майно

передається в тимчасове володіння і користування, набагато менший

нормативного строку служби майна. Для оперативного лізингу характерні

такі ознаки:

16

• внаслідок того, що строк лізингового договору значно менший

нормативного строку служби майна, лізингодавець не розраховує

відшкодувати вартість майна за рахунок платежів від одного лізингового

контракту;

• майно передається в лізинг багаторазово;

• в лізинг передається не спеціально придбане майно зазамовленням

лізингоодержувача, а наявне в лізинговій компанії;

• лізингова операція має двосторонній характер (лізингодавець

- лізингоодержувач);

• обов'язки щодо технічного обслуговування, ремонту, страхування

покладаються на лізингову компанію;

• лізингоодержувач може розірвати договір, якщо майно через

непередбачені обставини виявиться непридатним до використання;

• ризик випадкової гибелі, втрати, пошкодження лізингового

майна покладається на лізингодавця;

• після закінчення строку лізингового договору майно, як правило;

повертається лізингодавцю.

При виділенні видів лізингу виходять в першу чергу, із ознак їх

класифікації і, диференціюються в залежності від форми організації

контракту, тривалості відносин, обсягу обслуговування, особливостей

об'єктів лізингу і умов їх амортизації, форми лізингових платежів, сектора

ринку, відносин до податкових пільг.

В залежності від форми організації і техніки проведення лізингової

операції лізинг ділиться на:

- прямий лізинг, при якому власник майна (виробник, постачальник)

самостійно без посередника здає об'єкт в лізинг;

- посередній лізинг, коли майно в лізинг передає не постачальник, а

фінансовий посередник, в якості якого виступає лізингова компанія;

- зворотній лізинг, є різноманітністю двосторонньої лізингової угоди

17

і однією з форм прямого лізингу. Зміст взаємовідносин, що складається

при цьому виді лізингу, полягає в наступному.

Підприємство-власник обладнання продає останнє лізинговій

компанії і одночасно укладає угоду про довгострокову оренду своєї

колишньої власності на умовах лізингу. Зворотній лізинг застосовується у

випадку, коли власник об'єкта угоди мас гостру потребу в грошових

коштах і за допомогою даного виду лізингу хоче покращити свій

фінансовий стан;

- лізинг постачальнику відрізняється від зворотного тим, що

постачальник, хоча і виступає в якості продавця і орендатора одночасно,

але не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг

третій особі.

За ознаками тривалості угод, обсягу зобов'язань лізингодавця і

ступені окупності об'єктів виділяють два основних види лізингу:

фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг являє собою взаємовідносини сторін, які

передбачають на протязі дії терміну угоди виплату лізингових платежів,

які покривають повну вартість амортизації машин і обладнання або більшу

частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

Оперативний лізинг представляє собою взаємовідносини при яких

витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням і утримуванням лізингового

майна, що не покриваються орендними платежами на протязі одного

лізингового контракту.

Стосовно, обсягу обслуговування лізинг ділиться на:

- чистий, коли всі витрати з обслуговування майна бере на себе

лізингоодержувач,

- повний, тобто з повним набором послуг, або його ще називають

"мокрий лізинг", коли лізингодавець бере на себе всі витрати з

обслуговування об’єкта угоди (комплексну систему технічного

18

обслуговування, ремонту, страхування, підготовки кваліфікованого

персоналу, поставки, необхідної сировини, реклами, маркетингу, податку

на майно і т.д.);

- частковий ( з частковим набором послуг) передбачає погоджений

розподіл функцій щодо технічного обслуговування об'єкта лізингу між

сторонами угоди,

- генеральний лізинг дає можливість при постійному і

перевіреному співробітництві лізингоодержувача з лізинговою компанією

укладати загальну угоду по наданню лізингової лінії, після якої

лізингоодержувач може при необхідності брати додаткове обладнання без

укладення нових контрактів.

За типом майна розрізняють:

- лізинг рухомого майна (робочі машини і обладнання,

обчислювальна техніка, транспортні засоби і т.д.), в тому числі нове і

бувше у використанні);

- лізинг нерухомого майна (виробничі лриміщення і споруди).

В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові

операції розділяють:

- внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну

країну;

- зовнішній (міжнародний) лізинг, до нього відносяться угоди, в яких

хоча би одна із сторін належала різним країнам.

В свою чергу зовнішній лізинг підрозділяється на імпортний, коли

зарубіжною стороною є лізингодавець, і експортний, коли зарубіжною

стороною є лізингоодержувач.

Міжнародний транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли

лізингодавець однієї країни, бере кредит або придбає обладнання в другій

країні і передає його лізингоодержувачу, який знаходиться в третій країні.

19

В залежності від умов амортизації майна виділяють лізинг з повною

і неповною амортизацією:

- лізинг з повною (або близько до повної) окупністю, коли на протязі

строку дії лізингового договору відбувається повна або близька до повної

амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

- лізинг з неповною окупністю, при якому на протязі строку дії

одного лізингового договору відбувається окупність тільки певної частини

вартості майна і часткова його амортизація.

Прискорена амортизація є різновидом повної амортизації і є

методом більш прискореного перенесення балансової вартості основних

фондів на затрати виробництва і обігу в порівнянні з нормативними

строками їх служби.

По відношенню до податкових і амортизаційних пільг лізинг

ділиться на фіктивний і дійсний.

Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на

отримання прибутку за рахунок діючих в країні пільг (по оподаткуванню

майна, прибутку, ПДВ, прискореної амортизації і т. і.)

Дійсний лізинг в правовому відношенні повинен відповідати діючому

законодавству і економічному змісту лізингової форми підприємницької

діяльності.

За характером лізингових платежів розрізняють грошовий,

компенсаційний і змішаний лізинг.

Грошовий лізинг має місце у випадку, коли всі платежі здійснюються

в грошовій формі.

Компенсаційний лізинг передбачає платежі в формі поставок товарів,

які надають один одному лізингодавець і лізингоодержувач.

Змішаний лізинг передбачає поєднання грошового і

компенсаційного платежів.

20

2.2.3. Основні етапи лізингового процесу

Лізинговий процес - від концептуальної ідеї до практичної

реалізації лізингового проекту, експлуатації техніки, виробництва

продукції і закінчення договору - умовно можна поділити на такі чотири

великі етапи:

- підготовка і обгрунтування;

- юридичне оформлення;

- використання об'єкта лізингу;

- оформлення відносин по закінченні строку дії договору.

На першому - попередньому - етапі здійснюють всі підготовчі

роботи, які необхідно виконати перед укладенням ряду юридичних

договорів. На цьому етапі оформляються такі документи: заява

майбутнього лізингоодержувача до лізингодавця на покупку лізингового

майна; висновок про платоспроможність лізингоодержувача і

ефективність лізингового процесу; заява-наряд, яка подається

лізингодавцем постачальнику обладнання; заява лізингової компанії банку

про надання кредиту для проведення лізингової операції. Проведення цих

робіт обумовлено складним характером багатосторонніх відносин при

лізингу, необхідністю детального вивчення всіх умов і особливостей

кожної угоди.

Надзвичайно важливу роль в організації управління лізингом

відіграє другий етап - юридичне закріплення лізингової угоди. Для

досягнення цієї мети оформляються такі документи: кредитний договір

між лізинговою компанією і банком про надання позички для проведення

лізингової операції; договір купівлі-продажу об'єкта лізингу; акт

прийняття- передачі об'єкта лізингу в експлуатацію; договір з технічного

обслуговування техніки; договір із страхування майна, переданого в

лізинг; лізинговий договір.

21

Третій етап лізингової операції - період використання об'єкта

лізингу. Він супроводжується тим, що лізингоодержувач забезпечує

збереження лізингового майна, виконує роботи направлені на підтримку

його в робочому стані, проводить виплати лізингових платежів. Лізингові

операції відображуються в бухгалтерському обліку і звітності.

Четвертий етап лізингового процесу - період оформлення

взаємовідносин між лізингодавцем і лізингоодержувачем після закінчення

строку дії лізингового договору.

Лізинговий договір вважається припиненим після закінчення строку

його дії. Лізингоодержувач після закінчення або до закінчення строку дії

договору може стати власником об'єкта лізингу після повної сплати його

вартості відповідно до умов лізингового договору та законодавства

України.

У разі якщо лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об'єкта

лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії

договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві в стані, зазначеному в

договорі.

Послідовність і тривалість лізингових процедур на прикладі

американських лізингових компаній показано на схемі 1.

Схема 1. Послідовність і тривалість лізингових процедур1.

Тривалість процедур Зміст процедур

10 днів І. Отримання лізинговою компанією заявки на

лізинг

1. Характеристики робочих параметрів об'єкта

лізингу

2. Визначення вартості лізингу

3. Завдання по підготовці реклами

20 днів

II. Аналіз умов лізингу

1.Одержання лізинговою компанією даних від

заявника

2.Встановлення потенційних можливостей

заявника

3. Перевірка його місце розташування

22

4.Остаточне оформлення заявки.

5. Незалежна експертиза лізингового процесу.

30 днів ІІІ. Попередня підготовка власника

60 днів

ІV. Вироблення попереднього рішення

1. Переговори з клієнтом (заявником)

2.Оцінка вартості лізингу

3.Визначення кращого клієнта

4. Розробка лізинговою компанією угоди

5. Затвердження вартості об'єкта лізингу

6. Вивчення митних умов

Від двох до восьми

місяців

V. Прийняття пропозиції

1. Підготовка схеми організації робіт

2. Уточнення і зміна початкових умов

Загальна тривалість лізингових процедур може коливатися в межах

180 - 360 днів

Дана організація лізингового процесу властива великим компаніям в

умовах насиченої інфраструктури лізингового ринку і необхідності

боротьби за клієнтів. В лізингових процедурах значне місце відводиться

незалежній експертизі лізингового проекту, на основі якої робиться

висновок про відбір найкращогого клієнта.

2.2.3. Види лізингових платежів

Під лізинговими платежами розуміється загальна сума, яка

виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право

користування лізинговим майном.

Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого

лізингодавець відшкодовує свої фінансові затрати на купівлю майна і

отримує прибуток.

Загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна

включати:

• суму, яка відшкодовує повну (або близьку до неї) вартість лізингового

майна;

23

• суму, яка виплачується лізингодавцю за кредитні ресурси

використані ним для придбання майна за лізинговим договором;

• комісійну винагороду лізингодавцю;

• суму викупу вартості майна , якщо у договорі передбачений викуп

вказаної вартості у вигляді складової частини загальної суми лізингових

платежів;

• суму, яка виплачується за страхування лізингового майна, якщо

воно було застраховане лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені лізинговим договором.

Наприклад, навчання персоналу, технічне обслуговування

лізингового майна, ремонт і та ін.

Крім того, в лізингових платежах слід враховувати податок на

майно, податок за користування автомобільними дорогами, податок на

придбання автотранспортних засобів, якщо в лізинг будуть передаватися

автотранспортні засоби.

При укладенні лізингового договору сторони встановлюють загальну

суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність

виплати внесків, а також способи їх виплати.

За формою лізингові платежі можуть здійснюватись

• грошовими коштами (грошова форма),

• продукцією або послугами лізингоодержувача (компе-нсаційна

форма).

• грошовими коштами в поєднанні з поставкою продукції або надання

послуг лізингоодержувачем (змішана форма).

За періодичністю лізингові платежі бувають:

• щорічними;

• піврічними;.

• щоквартальними:

• щомісячними

24

Графік лізингових платежів з вказанням конкретних дат виплат є

невід’ємною частиною лізингового договору. Поряд з періодичними

виплатами можливий одноразовий платіж, при якому передбачена виплата

лізингодавцю авансу (депозиту) або відстрочка платежу, якщо у

лізингоодержувача в даний час виникли фінансові труднощі або йому

вигідніше перенести платіж на більш пізній період.

За способом виплати лізингові платежі здійснюються:

• рівними частинами;

• збільшуваними розмірами;

• зменшуваними розмірами.

Вибір того чи іншого способу платежу залежить, в основному, від

фінансового стану і платоспроможності лізингоодержувача. В період

освоєння лізингоодержувачем лізингового майна і відсутності у нього

достатніх грошових коштів можуть бути передбачені зменшені розміри

лізингових платежів з подальшим їх збільшенням в часі до закінчення

строку дії лізингового договору. І навпаки, якщо у лізингоодержувача

хороший фінансовий стан він може значну суму лізингового платежу

сплатити через аванс.

2.2.4. Методика розрахунку лізингових внесків

На кожному етапі лізинговий платіж складається із суми

відшкодування вартості майна (амортизації); комісійної винагороди, яка

нараховується на невиплачену вартість майна; процентів за кредит і

додаткових витрат лізингодавця.

В зв'язку з тим, що із зменшенням заборгованості за кредитом,

отриманим лізингодавцем на придбання майна, зменшується і розмір

плати за кредити, що використовуються, а також зменшується і розмір

комісійної винагороди лізингодавцю, якщо ставка винагороди сторонами

встановлена в процентах до невиплаченої частини вартості майна.

25

Розрахунок лізингових платежів доцільно здійснювати в слідуючій

послідовності:

• розраховуються розміри лізингових платежів по роках на

протязі дії лізингового договору;

• розраховується загальний розмір лізингових платежів за

весь строк лізингового договору як сума платежів по роках;

• розраховуються розміри лізингових внесків у відповід-ності з

вибраною сто роками періодичністю внесків, а також погодженими ними

методами нара хування і способами виплати.

Загальну суму лізингових платежів слід розраховувати за формулою:

ЛП=АВ+ПК+КВ+ДП+ПДВ,

де ЛП - загальна сума лізингових платежів лізингодавцю;

АВ - розмір амортизаційних відрахувань лізингодавцю за поточний

рік, який визначається за формулою

%100

аНСАВ

;

ПК - плата лізингодавцю за надані кредитні ресурси для одерження

майна - об’єкта лізингу, яка визначається за формулою

%100

крр ССПК

,

де: Ср - середньорічна вартість технічних засобів, наданих у лізинг;

КВ - комісійна винагорода лізингодавцю за надане майно за

договором лізингу, що знаходиться за формулою

%100

кмр ССКВ

;

ДП - плата лізингодавцю за додаткові, послуги (затрати на

відрядження, наукові, технічні та юридичні консультації тощо)

лізингоодержувачем згідно з договором про лізинг, яка визначається за

формулою

26

Т

РДП і

,

де Рі - витрати лізингодавця одавця за додаткові послуги, Т-строк

договору про лізинг;

ПДВ - податок на додану вартість, який виплачується

лізингоодержувачем за послуги .лізингодавця. Ця сума розраховується

за формулою

%100

пСВПДВ

,

де: В - виручка від угоди за договором лізингу в розрахунковому

році, грн.,

Сп - ставка податку на додану вартість, %.

Приклад. Розрахувати загальну суму лізингових платежів

лізингодавцю за чотири роки, якщо відомо:

Показник Значення показника Вартість технічних засобів, які здаються під лізинг (С), тис. грн.

5500

Строк лізингу (Т), років 4 Норма амортизаційних відрахувань (На), %

10

Процентна ставка кредиту для здійснення лізингової операції (Скр), %

25

Погоджений річний процент комісії по лізингу (Ском), %

4

Витрати по відрядженнях лізингодавця (Рком), тис. грн.

160

Витрати лізингодавця на консультації стосовно експлуатації техніки (Рекс), тис. грн.

35

Витрати по наданню юридичних консультацій (Ркон), тис. грн.

25

27

2.3. Визначення показників економічної ефективності надання

виробничих послуг надання

Прнклад. Розрахувати показники економічної ефективності

виробничих послуг сільськогосподарським підприємствам, якщо відомо:

Показник Значення показника

Балансова вартість комбайна

«Моро-електа-електронік», грн.

532 000

Сезонна продуктивність, га 728

Затрати праці за сезон, люд.-год. 1120

Норма амортизації, % 15

Фонд заробітної плати, грн. 30 914

Вартість мастил і пального, грн. 14 136

Маркетинговий тариф за 1 га

збирання, грн.

570

Вартість поточного ремонту та

технічного догляду, грн.

53 200

Витрати на утримання апарату

управління, грн.

16 703

28

Питання на для самоперевірки знань студентів

1. Об’єктивна необхідність функціонування аграрного сервісу.

2. Види аграрного сервісу.

3. Функції окремих видів аграрного сервісу.

4. Поняття системи аграрного сервісу.

5. Порядок розробки системи аграрного сервісу.

6. Комплексний підхід при розробці системи аграрного сервісу.

7. Бізнес-план агросервісного підприємства.

8. Спеціалізація в аграрному сервісі.

9. Економічний механізм господарювання в сфері агросервісу.

10. Валова продукція в аграрному сервісі та її розподіл.

11. Виручка та формування прибутку в аграрному сервісі.

12. Витрати виробництва, їх види та облік в аграрному сервісі.

13. Розрахунок собівартості надання виробничих послуг.

14. Напрями зниження собівартості виробничих послуг в агросервісі.

15. Принципи ціноутворення на виробничі послуги в ринкових умовах.

16. Види цін та маркетингових тарифів на послуги.

17. Зарубіжний досвід формування цін на товари та послуги.

18. Дохід, прибуток та рентабельність у сфері аграрного сервісу.

19. Суть та основні принципи маркетингу.

20. Види та функції агросервісного маркетингу.

21. Функції та завдання маркетингових служб в агросервісних

структурах.

22. Економічні передумови функціонування агросервісу.

23. Монополізм в аграрному сервісі та його подолання.

24. Фінансово-кредитна система та її роль у функціонуванні агросервісу.

25. Кооперація в аграрному сервісі.

29

26. Економічна суть та особливості матеріально-технічного

забезпечення аграрних товаровиробників.

27. Види, форми та організація постачальницької діяльності.

28. Організація постачання матеріально-технічних засобів аграрним

підприємствам.

29. Особливості та види агротехсервісу.

30. Організація матеріально-технічного забезпечення аграрних

підприємств.

31. Планування на підприємствах агротехсервісу.

32. Організація технічного обслуговування та ремонту с.-г. техніки.

33. Організація роботи машинно-технологічних станцій.

34. Організація електропостачання та використання електроенергії в

сільському господарстві.

35. Будівництво та монтаж об’єктів сільської електрифікації.

36. Технічне обслуговування та ремонт електроустаткування с.-г.

підприємств.

37. Взаємовідносини між аграрними товаровиробниками та

переробними підприємствами.

38. Економічна ефективність переробки та зберігання с-г продукції.

39. Економічна суть, завдання та функції зооветсервісу.

40. Ліцензування підприємницької діяльності в сфері зооветсервісу.

41. Організаційно-економічні основи зооветсервісних підприємств.

42. Розрахунок економічної ефективності проведення зооветзаходів.

43. Види економічних збитків у зооветсервісі та їх визначення.

44. Екологічні аспекти аграрного сервісу.

30

Тестові завдання для самоконтролю знань

Питання 1. Боротьба з ціновим диспаритетом на товари і послуги

здійснюється:

1 Біржовим сервісом,

2 Фінансово – кредитним;

3 Науковим;

4 Будівельним.

Питання 2. Яку роль відіграє конкурентне середовище в формуванні

економічного механізму?

1 Позитивну,

2 Негативну;

3 Нейтральну;

4 Розвиваючу.

Питання 3. Однією з вимог, які ставляться до раціональної

системи аграрного сервісу є організація виробництва з метою

1 отримання прибутку,

2 Підвищення рівня рентабельності;

3 Задля здійснення виробництва;

4 Зменшення витрат.

Питання 3. Одним із обмежень, які існують в економіко-

математичних моделях задач є:

1 Сума всіх послуг не повинна бути меншою за обсяги передбачені

технологією,

2 Обсяги послуг повинні дорівнювати обсягам передбаченим

технологіями;

3 Обсяги послуг повинні бути більшими від обсягів передбачених

технологією;

4 Обмежень не має.

31

Питання 4. Обсяги витрат при наданні виробничих послуг:

1 Повинні дорівнювати витратам передбачених технологією;

2 Не повинні перевищувати витрати передбачені технологією,

3 Повинні бути більшими;

4 Дорівнювати нулю.

Питання 5. Визначення ринку послуг та пропозиції є:

1 Принцип організації системи аграрного сервісу,

2 Вид аграрного сервісу;

3 Виробнича послуга;

4 Функція фінансово – кредитного сервісу.

Питання 6. Вид маркетингу, який покликаний стимулювати

попит на послуги:

1 Розвиваючий;

2 Підтримуючий;

3 Конверсійний;

4 Стимулюючий,

Питання 7. Рівновага попиту і пропозиції на ринку товарів

пояснюється маркетингом:

1 Розвиваючим;

2 Стимулюючим;

3 Підтримуючим,

4 Синхромаркетингом.

Питання 8. Прибуток розраховується з використанням:

1 Виручки;

2 Повної собівартості,

3 Рівня рентабельності;

4 Собівартості одиниці послуги.

Питання 9. Моральне і матеріальне старіння товарів і послуг

32

агросервісної структури називається:

1 Попит;

2 Пропозиція;

3 Життєвий цикл;

4 Сегментацією,

Питання 10. Маркетинговий тариф визначається з

використанням:

1 Прибутку;

2 Рівня рентабельності,

3 Повної собівартості;

4 Витрат.

Питання 11. Довгострокова оренда із правом подальшого викупу є:

1 Кредит;

2 Лізинг,

3 Оренда;

4 Позика.

Питання 12. Собівартість одиниці послуги визначається з

використанням:

1 Повних витрат,

2 Маркетингового тарифу;

3 Прибутку;

4 Рівня рентабельності.

Питання 13. Здійснення наукових досліджень є функцією:

1 Переробного сервісу;

2 Біржового сервісу;

3 Наукового сервісу,

4 Енергетичного сервісу.

Питання 14. Що є основним елементом формування цін на

послуги?

33

1 Попит на послуги;

2 Попит та пропозиція,

3 Пропозиція від виробника;

4 Можливості агросервісної структури.

Питання 14. Маркетинговий тариф це:

1 Вартість послуги,

2 Вартість товару;

3 Економічний показник;

4 Певний коефіцієнт.

Питання 15. Маркетинговий тариф на виробничу послугу

розраховується з використанням:

1 Виручки від реалізації;

2 Повної собівартості виробничих послуг;

3 Собівартості одиниці послуги,

4 Загальних витрат.

Питання 16. Виробничий тариф використовують для

порівняння ефективності роботи агросервісних структур:

1 Які входять до складу певної галузі,

2 Які містяться в різних галузях;

3 Які надають різноманітні послуги;

4 Аграрного переробного сервісу;

Питання 17. Лізинг це:

1 Кредит із правом власності на техн. Засіб;

2 Кредит на певну грошову величину;

3 Довгострокова оренда,

4 Вид кредитування.

Питання 18. Рівень рентабельності визначається через

відношення:

34

1 Повних витрат до прибутку;

2 Прибутку до повної собівартості,

3 Виручки до загальних витрат;

4 Чистого доходу до виручки.

Питання 19. Маркетинг в сфері аграрного сервісу це:

1 Сукупність різних видів діяльності,

2 Сукупність різних агросервісних структур;

3 Система управління виробництвом;

4 Витрати на надання послуг.

Питання 20. Агросервісний маркетинг поділяється на:

1 4 види;

2 6 видів;

3 8 видів,

4 9 видів.

35

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна:

1. Економіка і організація аграрного сервісу. За ред. Мосіюка П.О. – К.:

ІАЕ УААН, 2001. – 501 с.

2. Управління аграрними виробничими ресурсами / Під ред.. П.О.

Мосіюка. – К.: Міжнародна фінансова агенція, 1996. – 62 с.

3. Наукова концепція адаптації служб аграрного сервісу до умов

ринкової економіки. - К.: НАУ, 2002. – 26 с.

4. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери. - Ужгород: ІВА,

2005.- 400 с.

5. Попова О.Л. Сталий розвиток агросфери управління, політика і

механізми. К.: ТОВ Ком-принт, 2009.-352 с.

Додаткова:

1. Закон України “Про фінансовий лізинг” від 11 грудня 2003 р. //

Урядовий курєр. – 2004. - №8. – С. 10.

2. Про товарну біржу: Закон України від 15 квітня 1992р. //

Відомості Верховної Ради України.- 1992.- №10.- с.139.

3. Про основи державної політики у сфері науки і науково-

технічної діяльності: Закон України. // Відомості Верховної Ради

України.- 1992.- №12.- 24 березня.

4. Про освіту: Закон України. // Відомості Верховної Ради України.-

1991.- №34.-20 серпня.

5. Бабич А. Світові, земельні продовольчі і кормові ресурси. К:

Аграрна наука, 1996.- 555с.

6. Баутин В. и др. Экономика агротехсервиса.- М.: Информатика.-

1994.- 288с.

7. Бузовський Є. Організація та економічний механізм технічного

агросервісу. К.: УСГА, 1992. - 57с.

36

8. Берлин М. Экономика сельскохозяйственного строительства.-

М.: Стройиздат, 1993.- 209с.

9. Гайдуцький П., Лобас М. Відродження МТС. К.: НВАТ

Агроінком, 1997.- 497с.

10. Збірник матеріалів з питань розвитку технічних послуг в АПК

підприємствами НАК “Украгролізинг” / За ред. В.Ф. Шпак. – Київ: “Труд -

Гри Пол”, 2003. – 226 с.

11. Макаренко П., Покотилов А., Кириленко И. Рыночное хозяйство

в Украине.- Дніпропеировськ.: Пороги, 1997.- 353с.

12. Мельник С.І. Соціально-економічні проблеми відтворення та

ефективного використання ресурсного потенціалу села. – К.: ННЦ ІАЕ,

2004. – 428 с.

13. Мосиюк Ф., Лисовал А., Власенко Н., Гетманец А. Справочник

по определению норм удобрений под планируемый урожай. К.: Урожай,

1989.- 511с.

14. Мосіюк П. Добрива і економіка сільськогосподарського

виробництва. К.: Урожай, 1989.- 511с.

15. Мосиюк Ф., Збарский В. Прогнозирование урожая

сельскохозяственных культур. К.: УСХА, 1986.- 44с.

16. Курсове і дипломне проектування з організації агробізнесу. За

ред. Л.Я.Зрібняка, М.М.Ільчука. К: НІЧЛАВА, 2003. – 124 с.

17. Організація і планування сільськогосподарського виробництва.

За ред. Л.Я.Зрібняка, М.М. Ільчука. К.:НАУ. – 2003. – 104 с.

18. Організація і планування сільськогосподарського виробництва.

За ред. Л.Я.Зрібняка, М.М. Ільчука. К – НАУ. – 2004, 304 с.

19. Организация и планирование сельскохозяйственного

производства. Под ред. Л.Я.Зрибняка. - М.: Колос, 1992.-272с.

37

20. Положення про організацію сільськогосподарських кооперативів

/ Авт. колектив: П.Т.Саблук, М.Й.Малик, В.Я.Месель-Веселяк та ін., Ін-т

аграр. економіки УААН.-К.,1997.-91с.

21. Посібник по реформуванню сільськогосподарських та

переробних підприємств / П.Т.Саблук, М.В.Зубець, В.Я.Месель-Веселяк та

ін.; За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Месель-Веселяка, ІАЕ УААН.-К., 1997.-647с.

22. Скворцов Н.Н. Бизнес-план предприятия.К.: Выща школа, 1995.-

189с.

23. Стан та перспективи розвитку матеріально-технічного

забезпечення аграрного виробництва. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 48с.

24. Формування ринків матеріальних ресурсів АПК / За ред. Г.М.

Підлісецького. – К.: Інститут Аграрної Економіки, 2001. – 428с.

25. Формування виробничого потенціалу та ринку засобів

виробництва. За ред. П.Т.Саблука, В.Г.Більського.-К.:Урожай,1993.-264с.

26. Хобта В.М. Методические рекомендации по обоснованию

лизинговых платежей. – Мариуполь, 1998. – 38 с.

27. Хоскинг А. Курс предпринимательства: Пер. с англ.-М.:

Междунар.отношения,1993.-352с.

28. Хоменко И. Экономика сельского электроснабжения. К.: Вища

школа.- 1987.- 307с.

29. Чабан В.Г. Агролізинг: проблеми і перспективи // Економіка

АПК. – 2003. - №1. – С. 104-107.

30. Шалагіна Т.О. Лізинг як форма матеріально-технічного

забезпечення сільськогосподарських підприємств // Аграрна наука – селу:

науковий збірник / Подільська державна аграрно-технічна академія. –

1998. – вип.6. – С. 157-158.

31. Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької

діяльності в сільськогосподарських підприємствах: Підручник. - К.:

Урожай, 1997.-336с.

38

32. Штурба Д. Методичні вказівки для самостійної роботи і

контролю знань студентів економічного факультету з дисципліни

«Організація будівництва об’єктів виробничого і соціального призначення

в сільському господарстві». К.: НАУ.- 1995.- 40с.