МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

М. Й. Варій

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

3-є видання, виправлене та доповнене

ПІДРУЧНИК

ЗатвердженноМіністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Київ“Центр учбової літератури”

2009

УДК 159.9(075.8)ББК 88я73 В 18

Гриф наданоМіністерством освіти і науки України(Лист № 1.4/18–Г–1001 від 02.11.2006)

Рецензенти:Москалець В. П. – доктор психологічних наук, професор;Рибалка В. В. – доктор психологічних наук, професор.

Варій М. Й. Загальна психологія.: підр. [для студ. вищ. навч. закл.]/ М. Й. Варій – [3-тє вид.]. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 1007 с.– ISBN 978-966-364-817-0

У підручнику висвітлено всі головні аспекти загальної психології в обсязі, не-обхідному для підготовки професіональних психологів і педагогів.

Викладення навчального матеріалу має проблемно-дослідницький харак-тер, що дає студентові змогу не лише розширити свої уявлення про психологічну науку, а й активізувати свою пізнавальну діяльність. Водночас у написанні підруч-ника автор дотримувався власної психоенергетичної концепції психіки та психіч-ного і побудованої на її основі психологічної структури особистості.

УДК 159.9 (075.8)ББК 88я73

ISBN 978-966-364-817-0 © Варій М. Й. 2009.© Центр учбової літератури, 2009.

В 18

ЗЗММІІССТТ ПЕРЕДМОВА ............................................................................................................................9

Глава 1 .............................................................................................................................................................12 РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ ......................................................................................................12 1.1. Основні підходи до визначення історичних етапів розвитку психологічної науки.12 1.2. Психологія як наука про душу.......................................................................................13 1.3. Психологія як наука про свідомість .............................................................................19 1.4. Психологія як наука про поведінку ...............................................................................29 1.5. Психологія – наука про психіку як єдність свідомого і несвідомого, зовнішнього і внутрішнього психічного у взаємодії людини зі світом ..................................................34

Глава 2 .............................................................................................................................................................41 ПСИХОЛОГІЧНІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ І КОНЦЕПЦІЇ...........................................................41 2.1. Структуралізм, функціоналізм і гештальтпсихологія ...........................................41 Структуралізм .....................................................................................................................41 Функціоналізм ........................................................................................................................42 Гештальтпсихологія ...........................................................................................................43 2.2. Фройдизм, психоаналіз ..................................................................................................45 Неофройдизм ........................................................................................................................48 2.3. Трансперсональна психологія ......................................................................................49 2.4. Біхевіоризм .....................................................................................................................60 Необіхевіоризм ......................................................................................................................66 Оперантний біхевіоризм ......................................................................................................67 2.5. Когнітивізм і гуманістична психологія .......................................................................68 2.6. Гуманістична психологія ..............................................................................................70 2.7. Психологічні концепції ...................................................................................................73 Концепція Піаже: стадії розвитку інтелекту ...................................................................73 Концепція Л.С. Виготського: теорія вищих психічних функцій ......................................75

Глава 3 .............................................................................................................................................................80 ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ, ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ............................................................................................80 3.1. Предмет і завдання сучасної психології .....................................................................80 3.2. Місце психології в системі наук ...................................................................................87 3.3. Галузі психології.............................................................................................................91

Глава 4 .............................................................................................................................................................98 ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА ЛЮДИНИ, ЇЇ ПСИХІКА І ВСЕСВІТ У СВОЇЙ ЄДНОСТІ ТА САМОСТІЙНОСТІ............................................................................................98 4.1. Структура і функціонування центральної нервової системи людини ...................98 4.2. Мозок, людська психіка і психічне в єдності світу ..................................................106 4.3. Розвиток психіки в онтогенезі ..................................................................................108

Глава 5 ...........................................................................................................................................................119 ПСИХІЧНА НОРМА ТА ВІДХИЛЕННЯ ...............................................................................119 5.1. Психічна норма, нормативні відхилення та аномалії .............................................119 5.2. Причини та наслідки ненормативного психічного розвитку .................................122 5.3. Рівні ненормативного психічного розвитку .............................................................124

Глава 6 ...........................................................................................................................................................134 МЕТОДОЛОГІЯ, ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ ...............................................134 6.1. Методологічний простір психології ..........................................................................134 6.2. Принципи психології ....................................................................................................138

4

6.3. Методи психології .......................................................................................................140 Глава 7 ...........................................................................................................................................................150 ОСОБИСТІСТЬ У ВИМІРАХ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ ...................................................150 7.1. Особистість у психоаналізі, трансперсональній психології, біхевіоризмі............150 7.2. Особистість у когнітивній та гуманістичній психології ......................................170 7.3. Жіночі теорії особистості .........................................................................................177 7.4. Факторні теорії особистості....................................................................................179 7.5. Теорії особистості В. Райха, Дж. Келлі, Г. Стек Саллівана, К. Левіна, Р. Мей, А.Бандури, Дж. Роттера, Е. Дюркгейма, В. Франкла, В. Джемса...................181 7.6. Особистість у психології Сходу ................................................................................197 7.7. Типологія особистостей О.Ф. Лазурського .............................................................204 7.8. Особистість у радянській та українській психології .............................................206 7.9. Людина як багатосистемне явище...........................................................................215 7.10. Концепція психоенергетичної цілісності особистості.........................................217

Глава 8 ...........................................................................................................................................................221 ЛЮДСЬКА ПСИХІКА І ПСИХІЧНЕ ......................................................................................221 8.1. Сутність людської психіки і психічного ....................................................................221 8.2. Багаторівневість психіки ...........................................................................................225 8.3. Багатосистемність психіки ......................................................................................231

Глава 9 ...........................................................................................................................................................235 БІОПСИХІЧНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ..............................................................235 9.1. Загальна характеристика біопсихічної підструктури особистості ....................235 9.2. Генетичні, вікові й статеві особливості особистості .........................................235 9.3. Темперамент ...............................................................................................................242

Глава 10.........................................................................................................................................................252 МЕНТАЛЬНО-ПСИХІЧНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ............................................252

Глава 11.........................................................................................................................................................259 ІНТРАІНДИВІДУАЛЬНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА .............................................................................................................259 11.1. Поняття інтраіндивідуальної підструктури особистості..................................259 11.2. Особливості функціонування інтраіндивідуальної підструктури особистості 260

Глава 12.........................................................................................................................................................265 ВІДЧУТТЯ .............................................................................................................................265 12.1. Відчуття як явище....................................................................................................265 12.2. Фізіологічне підґрунтя відчуттів.............................................................................267 12.3. Класифікація та різновиди відчуттів......................................................................272 12.4. Загальні властивості відчуттів .............................................................................275

Глава 13.........................................................................................................................................................287 СПРИЙНЯТТЯ ......................................................................................................................287 13.1. Поняття сприйняття ..............................................................................................287 13.2. Функції, характеристика образу сприйняття та його процесуальність .........288 13.3. Теорії і методи дослідження сприйняття ..............................................................292 13.4. Властивості та види сприйняття .........................................................................300

Глава 14.........................................................................................................................................................309 ПАМ’ЯТЬ............................................................................................................................... 309 14.1. Поняття пам’яті та її теорії ..................................................................................309 14.2. Фізіологічне підґрунтя пам’яті .................................................................................312 14.3. Процеси пам’яті.........................................................................................................313 14.4. Різновиди пам’яті ......................................................................................................320

5

14.5. Пам’ять та організація знань ..................................................................................328 14.6. Індивідуальні особливості пам’яті...........................................................................342 14.7. Шляхи розвитку пам’яті ...........................................................................................344

Глава 15.........................................................................................................................................................352 МИСЛЕННЯ ..........................................................................................................................352 15.1. Поняття мислення ...................................................................................................352 15.2. Теорії мислення ..........................................................................................................355 15.3. Розумові дії та операції мислення ...........................................................................361 15.4. Форми мислення та його різновиди ........................................................................362 15.5. Процес мислення і розуміння ....................................................................................367 15.6. Індивідуальні особливості мислення .......................................................................373

Глава 16.........................................................................................................................................................377 МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ ..................................................................................................377 16.1. Види мислення і репрезентації ................................................................................381 16.2. Індивідуальні особливості інтелекту .....................................................................387 16.3. Теорії інтелекту........................................................................................................394

Глава 17.........................................................................................................................................................405 УЯВА .....................................................................................................................................405 17.1. Поняття уяви ............................................................................................................405 17.2. Види уяви ....................................................................................................................407 17.3. Процеси уяви ..............................................................................................................410

Глава 18.........................................................................................................................................................415 ПСИХОСЕМАНТИКА............................................................................................................415 18.1. Поняття психосемантики .......................................................................................415 18.2. Сутність психосемантики.......................................................................................416 18.3. Основні психосемантичні методи ...........................................................................420 18.4. Психологічні закономірності й моделі семантичної обробки ..............................424 18.5. Суб’єктивна психосемантика ..................................................................................431

Глава 19.........................................................................................................................................................437 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМОЦІЙ ТА ПОЧУТТІВ ...............................................437 19.1. Розуміння емоцій та почуттів ................................................................................437 19.2. Класифікація емоцій та почуттів ...........................................................................445 19.3. Експресивний компонент емоційного реагування ................................................453 19.4. Характеристика різних видів емоційного реагування .........................................458 19.5. Теорії емоцій...............................................................................................................465 19.6. Роль і функції емоцій у керуванні поведінкою та діяльністю ..............................480 19.7. Прикладна роль емоцій..............................................................................................485

Глава 20.........................................................................................................................................................491 ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ЕМОЦІЙ................................................................................491 20.1. Емоції очікування й прогнозу ....................................................................................491 20.2. Фрустраційні емоції...................................................................................................500 20.3. Комунікативні емоції .................................................................................................506 20.4. Інтелектуальні емоції, або афективно-когнітивні комплекси ...........................509 20.5. Характеристика емоційних станів, які виникають у процесі діяльності..........511 20.6. Емоційні властивості людини..................................................................................515

Глава 21.........................................................................................................................................................523 РОЗУМІННЯ ЕМОЦІЙ ІНШОЇ ЛЮДИНИ ТА УПРАВЛІННЯ СВОЇМИ ЕМОЦІЯМИ..........523 21.1. Розуміння емоцій інших людей та емоційна здатність .......................................523 21.2. Ідентифікація емоцій за мімікою та пантомімікою ..............................................527

6

21.3. Керування емоціями...................................................................................................532 Глава 22.........................................................................................................................................................543 ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ПОЧУТТІВ ............................................................................543

Глава 23.........................................................................................................................................................560 ЕМОЦІЙНО ЗУМОВЛЕНА ПОВЕДІНКА ТА ЕМОЦІЙНІ ТИПИ .........................................560 23.1. Емоційна поведінка ....................................................................................................560 23.2. Емоційні типи.............................................................................................................566

Глава 24.........................................................................................................................................................576 ПРОФЕСІЙНІ, ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА ПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ПОЧУТТЄВОЇ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ЛЮДИНИ ...........................................................576 24.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій ........................576 24.2. Вікові й статеві особливості емоційної сфери особистості .............................578 24.3. Емоції при патології..................................................................................................589

Глава 25.........................................................................................................................................................602 ВОЛЯ.....................................................................................................................................602 25.1. Поняття волі та її функцій......................................................................................602 25.2. Типи критеріїв волі та локус контролю. Вольові дії ............................................605 25.3. Фази та ознаки вольових дій, їх стимулювання....................................................607 25.4. Вольові якості ............................................................................................................612

Глава 26.........................................................................................................................................................616 ЗДІБНОСТІ............................................................................................................................616 26.1. Поняття здібностей та їхнього розвитку ............................................................616 26.2. Види здібностей ........................................................................................................616 26.3 Розвиток здібностей .................................................................................................619

Глава 27.........................................................................................................................................................621 СОЦІОПСИХІЧНА ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ........................................................621 27.1. Досвід ..........................................................................................................................621 27.2. Характер ....................................................................................................................622 27.3. Акцентуації характеру .............................................................................................627 27.4. Спрямованість...........................................................................................................629 27.4.1. Поняття спрямованості особистості................................................................629 27.4.2. Теорії мотивації ......................................................................................................634 27.4.3. Мотивація і мотивування та їх компоненти. Полімотивованість мети ......646 28.4.4. Види мотивів...........................................................................................................649 27.4.5. Ієрархія і зміна мотивів ..........................................................................................658 27.4.6. Зовнішня і внутрішня мотивація ..........................................................................659

Глава 28.........................................................................................................................................................666 ПІДСТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ «СВІДОМІСТЬ-САМОСВІДОМІСТЬ» .........................666 28.1. Свідомість особистості...........................................................................................666 28.2. Самосвідомість особистості ..................................................................................668 28.3. «Я-концепція».............................................................................................................669 28.4. Самоповага і комплекс меншовартості особистості.........................................674 28.5. Самореалізація особистості....................................................................................676

Глава 29.........................................................................................................................................................681 ПСИХІЧНІ СТАНИ ................................................................................................................681 29.1. Сутність психічних станів.......................................................................................681 29.2. Класифікація психічних станів .................................................................................682 29.3. Особливості психічних станів .................................................................................684 29.4. Фізіологічні основи і зовнішні вияви психічних станів ...........................................685

7

29.5. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності....................686 29.6. Стан страху та шляхи його подолання.................................................................692

Глава 30.........................................................................................................................................................699 УВАГА ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ............................................699 30.1. Поняття уваги ..........................................................................................................699 30.2. Фізіологічне підґрунтя уваги ....................................................................................702 30.3. Теорії уваги.................................................................................................................703 30.4. Методи дослідження уваги.......................................................................................705 30.5. Моделі уваги...............................................................................................................708 30.6. Основні властивості та види уваги .......................................................................712

Глава 31.........................................................................................................................................................718 ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ................................................................................718 31.1. Поняття діяльності .................................................................................................718 31.2. Психологічна структура діяльності .......................................................................718 31.3. Рухи і дії ......................................................................................................................720 31.4. Знання, навички і вміння............................................................................................721 31.5. Перенесення та інтерференція ..............................................................................724 31.6.Основні види діяльності.............................................................................................727

Глава 32.........................................................................................................................................................735 ПСИХОМОТОРИКА..............................................................................................................735 32.1. Підходи до розуміння психомоторики.....................................................................735 32.2. Сутність психомоторики ........................................................................................740 32.3. Функціональна будова психомоторики....................................................................745 32.4. Рухи, дії та їх регулювання в психомоториці.........................................................749 32.5. Функції психомоторики .............................................................................................756

Глава 33.........................................................................................................................................................765 ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ НАУЧАННЯ...................................................................................765 33.1. Поняття научання, навчання та учіння .................................................................765 33.2. Научання і розвиток ..................................................................................................770 33.3. Класичні концепції научання .....................................................................................773 33.4. Моделі научання.........................................................................................................776 33.5. Типологія научання ....................................................................................................779

Глава 34.........................................................................................................................................................784 МОВА І МОВЛЕННЯ. ПСИХОЛІНГВІСТИКА .....................................................................784 34.1. Предметна сфера .....................................................................................................784 34.2. Мова та її функції ......................................................................................................791 34.3. Фізіологічні механізми мовної діяльності ................................................................794 34.4. Різновиди мовлення ...................................................................................................796

Глава 35.........................................................................................................................................................801 СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ .........................................................................................801 35.1. Поняття соціалізації.................................................................................................801 35.2. Особливості, умови й механізми соціалізації.........................................................802 35.3. Процес соціалізації.....................................................................................................804

Глава 36.........................................................................................................................................................814 ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ ОСОБИСТОСТІ ....................................................................814 36.1. Загальне уявлення про «психологічний захист» і його функції ...........................814 36.2. Різновиди психологічного захисту та їхня характеристика..............................817 36.3. Особливості психологічного захисту в дітей ......................................................828 36.4. Використання захисту в життєдіяльності ...........................................................833

8

Глава 37.........................................................................................................................................................846 ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА І ДЕПРИВАЦІЯ .........................................................................846 37.1. Психологічне розуміння відхильної поведінки ........................................................846 37.2. Особливості особистості з девіантною поведінкою...........................................851 37.3. Депривація ..................................................................................................................855

Глава 38.........................................................................................................................................................861 ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ .............................................................................861 38.1. Розуміння психічного здоров’я..................................................................................861 38.2. Вплив суспільної дійсності на психічне здоров’я особистості .............................865

Глава 39.........................................................................................................................................................872 ГАРМОНІЯ ОСОБИСТОСТІ ................................................................................................872 39.1. Поняття гармонії особистості ..............................................................................872 39.2. Гармонія взаємин особистості, її сенс життя, духовність і свобода.................876 39.3. Шлях особистості як сукупність життєвих процесів .........................................879 39.4. Психічна стійкість ....................................................................................................883 39.5. Залежна поведінка як наслідок зниження психічної стійкості .............................891 39.6. Самоуправління і саморегулювання ........................................................................901

Глава 40.........................................................................................................................................................909 САНОГЕННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ...909 40.1. Розуміння саногенного потенціалу особистості ..................................................909 40.2. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості.....................910 40.3. Активізація саногенного потенціалу у важких життєвих умовах .....................913

Глава 41.........................................................................................................................................................919 КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ..................................................919 41.1. Розуміння криз особистості у психології ...............................................................919 41.2. Типи криз особистості .............................................................................................920 41.3. Ставлення до кризи та її подолання ......................................................................933

Глава 42.........................................................................................................................................................939 КОНТРОЛЬ І ПЛАНУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ.............................................939 42.1. Поняття психологічних механізмів цілеспрямованої поведінки..........................939 42.2. Теоретичні підходи до аналізу структури регуляції дії .......................................940 42.3. Вплив мети на поведінковий акт ............................................................................944 42.4. Зворотний зв’язок та ефективність наступної дії ..............................................950

Глава 43.........................................................................................................................................................956 РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ..................................................................956 43.1. Підходи і теорії розвитку особистості ..................................................................956 43.2. Гармонійний і дисгармонійний розвиток особистості.........................................967 43.3. Формування змісту особистості ............................................................................969

Глава 44.........................................................................................................................................................974 РОЗВИТОК КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ.......................................................................................................................974 44.1. Розуміння поняття «конкурентоспроможна особистість» ...............................974 44.2. Етапи розвитку конкурентоспроможної особистості........................................976 44.3. Психологічні основи розвитку інтегральних характеристик конкурентоспроможної особистості ...............................................................................978

Словник психологічних понять..............................................................................................................988

Загальна психолог ія

ППЕЕРРЕЕДДММООВВАА

Психологія – одна з наук про людину, людські спільноти, їхнє життя й діяльність. Вона вивчає закономірності, механізми, умови, чинники та особливості розвитку й функціонування психіки, її взаємодію з внутрішнім і зовнішнім психічним, а також сутність і зміст останніх.

У наш час психологія одержала змогу для подальшого наукового продуктивного розвитку в різних напрямах. Які особливості психології як науки?

По-перше, психологія – наука про найскладніше явище – психіку, яке людство ще до кінця не вивчило й не усвідомило, про внутрішнє і зовнішнє психічне та їхню взаємодію.

По-друге, психологія є однією з наймолодших наук. Умовно її наукове становлення пов’язують з 1879 роком, коли німецький психолог В. Вундт у Лейпцизі створив першу у світі Лабораторію експериментальної психології. Однак у практичній площині психологія є однією із найдавніших, оскільки її застосовували ще в сиву давнину, коли наші предки готувалися до полювання, війн тощо. У кожному племені, фактично, були свої практичні психологи – це заклинателі, шамани, пророки, чаклуни, ясновидці та ін.

По-третє, наукова психологія відрізняється від побутової, народної і релігійної, тому що використовує більш фундаментальний і різноманітний інструментарій для здобування знання, прагне до узагальнень, дає змогу побачити загальні закономірності розвитку особистості й групи. Наукові знання не мають інтуїтивного характеру, а є більш раціональними й усвідомленими. Отже, наукова психологія володіє унікальним фактичним матеріалом, недоступним жодному іншому носію.

По-четверте, психологія є наукою розгалуженою, оскільки має десятки галузей.

По-п’яте, психологія має унікальне практичне значення для будь-якої людини та діяльності, у тому числі й психолога-практика.

На жаль, нині досягнення психологічної науки дуже повільно, з певним острахом запроваджують у життя українського суспільства, а часом і зовсім ігнорують. Важливі рішення, і навіть закони, по-перше, приймають без попередньо проведеної психологічної експертизи, унаслідок чого вони «не спрацьовують», оскільки або суперечать психологічним закономірностям, або не враховують психологічних особливостей індивідуальної психіки окремих громадян і соціальної психіки різних людських спільнот, або ігнорують їх, або, навпаки, зумовлюють психологічне неприйняття. По-друге, фактично нема психологічного супроводу їхнього впровадження в життя й діяльність суспільства.

10

Щоб докорінно змінити наше суспільство, мобілізувати його потенціал на розбудову правової, заможної держави, необхідно змінити світовідчуття, світосприймання і світорозуміння всіх її громадян, наповнити їхню свідомість і самосвідомість відповідним змістом. А це під силу лише тим, хто добре озброєний психологічними знаннями, навичками і вміннями.

Тепер створюють різні психологічні, психотерапевтичні, соціально-психологічні служби, центри, лабораторії тощо, але ефективність їхньої діяльності ще не досягла необхідного рівня, оскільки не змінено підходи до підготовки психологів-професіоналів.

Здійснюючи свої функціональні обов’язки, психологи мають активно брати участь у навчанні та вихованні молоді, в управлінні різнобічними соціальними, соціально-правовими, соціально-економічними і політичними процесами, в оптимізації всієї системи різноманітних соціальних зв’язків – у родині, колективі, школі, організаціях, партіях, підприємствах, установах, закладах, суспільстві тощо. Психолог має забезпечувати психічне здоров’я людей, їхній соціальній оптимізм, розвиток, віру в майбутнє, допомагати в життєвих, службових, сімейних і професійних труднощах, сприяти тому, щоб вони отримували задоволення від життя і діяльності.

Серед усіх галузей психології особливе місце належить загальній психології, оскільки вона пов’язана з усіма іншими. Це галузь психологічної науки, предметом дослідження якої є загальні закономірності, тенденції, особливості розвитку психіки у філо- та онтогенезі, а також теоретичні методи й принципи психології, її основні поняття та категоріальний апарат. Загальну психологію іноді називають теоретичною та експериментальною психологією. В її завдання входить розроблення проблем методології та історії психології, теорії і методів дослідження найбільш загальних законів виникнення, розвитку і буття психічних явищ. Вона вивчає пізнавальну і практичну діяльність; загальні закономірності відчуттів, сприйняття, пам’яті, уяви, мислення, психологічну саморегуляцію; диференціально-психологічні особливості особистості; характер і темперамент, провідні мотиви поведінки тощо. Отож результати досліджень у галузі загальної психології – фундаментальна основа розвитку всіх галузей і розділів психологічної науки.

Методологічну основу психології становить учення про психіку і світ психічних явищ людини, про принципи психології, про найбільш загальні підходи до пізнання людини з метою її навчання, виховання, розвитку, підготовки до життєдіяльності, здійснення психологічного впливу на неї тощо.

На цьому етапі розвитку українського суспільства, коли відбуваються глобальні зрушення у свідомості громадян, зростає значення вищої школи. Тому цей навчальний посібник щодо змісту і структури побудовано таким чином, щоб спонукати студентів до оволодіння науковими психологічними знаннями, навичками і вміннями.

11

У главах навчального посібника розкрито загальні теоретичні аспекти, принципи і найважливіші методи психології, охарактеризовано основні наукові поняття психології, під час аналізу яких виявлено її найважливіші закономірності.

Викладення матеріалу підручника має проблемний і дослідницький характер. У ньому розкрито різні підходи, погляди й позиції вчених на те чи інше питання, явище, проблему. Отже, студенти одержують змогу не тільки осмислити їх, а й сформувати широкий психологічний кругозір. Водночас у написанні навчального посібника автор дотримується власної психоенергетичної концепції психіки і психічного та побудованої на її основі психологічної структури особистості.

Така постановка питання зумовлена тим, що психологічні проблеми в сучасних умовах здобувають нового звучання. Фактично, нині немає таких сфер і галузей, які не потребували б втручання психологів. У нинішніх умовах психологія стає продуктивною силою діяльності та невід’ємною частиною соціального, економічного, політичного, громадського, сімейного та особистого життя. Це все вимагає серйозної підготовки професіональних психологів.

Здійсненню саме такого підходу сприяють структура і логіка вивчення навчальної дисципліни. Вони передбачають систематичність і послідовність освоєння навчального матеріалу, оптимальність переходу від простих проблем до складніших.

Для досягнення кінцевих цілей навчання можна використовувати різноманітні види занять. Їхній перелік, співвідношення і логіку розкриття навчальних питань визначають наукові рекомендації, вимоги Держстандарту і практична доцільність. Як засвідчує досвід, потрібно поєднувати лекції й семінари, індивідуальні контрольні співбесіди і теоретичні конференції, практичні заняття і самостійну роботу студентів під керівництвом викладачів, тренінги, практикуми, заліки, іспити та інші види і форми активної навчальної роботи.

Важливу роль у своєму професійному становленні мають відіграти самі студенти. Цьому сприятимуть курсові й дипломні роботи, реферати, практичні завдання, практику й активна участь у громадському житті факультету, вищого навчального закладу і країни загалом.

У цьому підручнику при написанні багатьох глав, особливо „Психомоторика”, „Мова і мовлення, психолінгвістика”, „Основи психології научання”, „Основи психологічної діяльності” та інших використано наукові досягнення відомого вченого далеко за межами України академіка Сергія Дмтровича Максименка.

Загальна психолог ія

Глава 1

РРООЗЗВВИИТТООКК ППССИИХХООЛЛООГГІІЇЇ

1.1. Основні підходи до визначення історичних етапів розвитку психологічної науки Вживання слова «психологія» (від давньогрецьких слів «psyche»

(душа) і «logia» (розуміння, знання) уперше зафіксовано в західноєвропейських текстах XVI ст. Поступово слово «психологія» ввійшло до буденного вжитку.

Психологами тоді називали знавців душі, людських пристрастей і характерів. Такі психологи користувалися життєвими знаннями. Наукове знання відрізняється від життєвого тим, що воно, спираючись на силу абстракції і загальнолюдського досвіду, відкриває закони. Психологія за своїми теоретичними досягненнями і практичними спробами змінити життя поступається, зокрема, точним наукам. Адже психологічні явища набагато складніші ніж, наприклад, фізичні, їх важче пізнати. Недаремно великий фізик Альберт Ейнштейн, ознайомившись із дослідами великого психолога Жана Піаже, зазначив, що вивчення фізичних проблем – це дитяча гра порівняно із загадками дитячої гри.

Психологія на шляху до самостійної науки пройшла тривалий шлях, і лише всередині XIX ст. з розрізнених знань вона стала самостійною наукою. Однак і в попередні епохи уявлення про психіку (душу, свідомість, поведінку) не були цілковито позбавлені ознак науковості. Вони прорізувалися в надрах інших наук, зокрема філософії, медицини, природознавства, у різних явищах соціальної практики та ін. У цьому вічному пошуку людства науково-психологічна думка дедалі більше набувала значення і сили, усвідомлюючи свій предмет.

В історії психології, яка досліджує процес становлення психологічних знань та уявлень, виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів розвитку психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини ХІХ ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини ХІХ ст.) та історія (з другої половини ХІХ ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап – донаукова (міфологічна) психологія – коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап – філософська психологія – коли психологія була частиною філософії, об’єднана з нею спільним методом (від античності до ХІХ ст.);

Глава 1

13

3-й етап – власне наукова психологія, з другої половини ХІХ ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалася вся історія психології). Цей період пов’язують із застосуванням у психології об’єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дав їй змогу відокремитися від філософії. Цей підхід сьогодні є найпоширенішим. Недолік його у тому, що наукову психологію протиставляють усій попередній.

Третій підхід – культурологічний – розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у ХІХ ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. «scientia» – наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

Такий поділ історії психології є доцільним, оскільки в психології кожної історичної епохи були суттєві відмінності, акценти на тих чи інших психічних явищах. Психологічна думка від Міфологічного періоду до епохи Середньовіччя наголошувала на ситуативних феноменах, від епохи Відродження до Просвітництва – на мотиваційних, а у ХІХ – ХХ ст. – на феноменах дії та післядії. Ситуація, мотивація, дія та післядія є компонентами вчинку як осередку (пояснювального принципу) психології.

Проте, на наш погляд, розвиток психологічної науки можна розглядати також залежно від того, що було її предметом. Саме з цього погляду етапи розвитку психології розглядають під кутом розуміння її предмета. У такому контексті доцільно виокремлювати перший етап, коли психологію розглядають як науку про душу; другий – як науку про свідомість; третій – як науку про поведінку; четвертий – як науку про психіку, що становить єдність свідомого і несвідомого у взаємодії людини зі світом.

1.2. Психологія як наука про душу Розуміння психології як науки про душу охоплює найбільший її

період. Найперші з відомих нам уявлень про душу належать до

архаїчного суспільства (Міфологічний період) і їх можна позначити терміном анімізм. Анімістичні уявлення про душу наближали її до повітря, тобто пов’язували з матерією. Душею, подібною до повітря, згідно з анімістичними уявленнями, були наділені не тільки люди й тварини, а й рослини, і навіть камені. Стародавні уявлення про навколишній світ були пов’язані з анімізмом (від лат. «anima» – душа, дух) – вірою в прихований за видимими речами сонм духів (душ) як

Розвиток психолог і ї

14

особливих «агентів» або «примар», які покидають людське тіло з останнім подихом, а за деякими вченнями (наприклад, знаменитого філософа і математика Піфагора), вони безсмертні і вічно мандрують у тілах тварин і рослин. Стародавні греки називали душу словом «психе», що й дало назву науці «психологія».

Міфологічне уявлення про душу було цілком підпорядковане уявленню про фатум, невідворотність наперед визначеної долі, протистояти якій було марно. Магію, яка нібито протистояла фатуму, насправді вважали також фатально запрограмованим способом практичного діяння. Від людини в ситуації її життя нічого не залежало, і вона навіть не намагалася протистояти цій фатальній ситуації. Вирішальною характеристикою свідомості людини того періоду був синкретизм – первісне злиття людини зі світом та суспільним оточенням.

Міфологічна картина світу, згідно з якою тіла заселяють душі (їхні «двійники» або «примари»), а життя залежить від свавілля богів, століттями панувала в суспільній свідомості.

Згодом відбувся перехід від анімізму до гілозоїзму (від грец. «hyle», що означає речовину, матерію і «zое» – життя), який розглядав увесь світ як універсум, де космос вважали живим. Межі між живим, неживим і психічним не робили. Усе це розглядали як породження єдиної первинної матерії (праматерії). Однак нове філософське вчення стало значним кроком на шляху пізнання природи психічного, стало альтернативою анімізму (хоча він і після цього впродовж сторіч, аж до наших днів, знаходив безліч прихильників, які вважають душу зовнішньою для тіла сутністю). Гілозоїзм уперше розглянув душу (психіку) з погляду загальних законів єства, усталив непорушний і для сучасної науки постулат про початкову залученість психічних явищ у кругообіг природи.

Гілозоїст Геракліт душу («психею») вбачав в образі іскри космосу – «вічно живого вогню», тому він говорив: «Пізнай самого себе». Але в устах філософа це зовсім не означало, що пізнати себе – значить зануритися вглиб власних думок і переживань, які відволікають від усього зовнішнього. «Якими б дорогами не йшов, не знайдеш меж душі, такий глибокий її Логос», – учив Геракліт.

Термін «логос», який увів Геракліт і який вживають донині, має тепер чимало значень. Але для древнього філософа він означав закон, за яким «усе тече», явища переходять одне в одне. Малий світ (мікрокосм) окремої душі подібний до макрокосму всього світоустрою. Тому осягати себе (свою психею) – значить заглиблюватися в закон (Логос), який додає вселенському перебігу речей виткану із суперечностей і катаклізмів динамічної гармонії.

Згідно з поглядами Демокріта, самі боги – ніщо інше як сферичні скупчення вогненних атомів. Людину також було створено з різного сорту атомів. Найрухоміші з них – атоми вогню. Вони утворюють душу.

Глава 1

15

Єдиним і для душі, і для космосу він визнав закон, згідно з яким немає безпричинних явищ, усі вони – невідворотний результат зіткнення атомів, що безперервно рухаються. Випадковими здаються події, причин яких ми не знаємо. Так з’явився принцип причинності, який потім назвали детермінізмом. Саме завдяки йому розвивалося наукове знання про психіку.

Для медика Гіппократа важливо було знати будову живого організму, причини, від яких залежать здоров’я і хвороба. Такою причиною Гіппократ вважав пропорцію, у якій змішані в організмі різні «соки» (кров, жовч, слиз). Різну пропорцію цих соків в організмі було названо темпераментом. Тому з ім’ям Гіппократа пов’язують назви чотирьох темпераментів, що дійшли до наших днів: сангвінічний (переважає кров), холеричний (переважає жовта жовч), меланхолійний (переважає чорна жовч), флегматичний (слиз). Для подальшої психології цей пояснювальний принцип, попри всю його наївність, мав важливе значення. Недаремно назви темпераментів збереглися дотепер. По-перше, було висунуто гіпотезу, відповідно до якої численні відмінності між людьми можна вмістити в дещо загальну картину поведінки. Тим самим Гіппократ поклав початок науковій типології, без якої не виникли б сучасні вчення про індивідуальні відмінності між людьми. По-друге, джерело і причину відмінностей Гіппократ шукав усередині організму. Душевні якості було поставлено в залежність від тілесних. Про роль нервової системи в ту епоху ще не знали, тому типологію Гіппократа називають гуморальною (від лат. «humor» – рідина).

Афінський філософ Анаксагор вважав, що природа складається з безлічі найдрібніших частинок. Однак виникало запитання: якими є ці частинки? Що вони собою становлять? І загалом, що є початком, завдяки якому з безладного скупчення і руху цих частинок виникають цілісні речі, а загалом з хаосу – організований космос. Він визнав таким початком «якнайтоншу річ», якій дав назву «нус» (розум). Від того, яка частка його є в різних тілах, залежить їхня досконалість. Однак «людина, – говорив Анаксагор, – є найрозумнішою з тварин унаслідок того, що має руки». Виходило, що не розум, а тілесна організація людини визначає її переваги.

Отже, Геракліт, Демокріт та Анаксагор створили інструмент майбутнього наукового способу осмислення світу. В основі наукового пізнання психічних явищ було три ідеї: закономірного розвитку, причинності, організації (системності). Відкриті дві з половиною тисячі років тому пояснювальні принципи стали на всі часи основою пояснення душевних явищ.

Свій внесок у розуміння психіки зробили філософи, яких називали софістами («учителями мудрості», хоча згодом софістами стали називати лжемудреців, які за допомогою різних прийомів видають уявні докази за істинні). Їх цікавила не природа з її незалежними від людини законами, а сама людина, яку софіст Протагор назвав «мірою всіх речей». Софісти на перше місце

Розвиток психолог і ї

16

ставили не пошуки природної «матерії» (вогненної, атомної тощо), а мову і мислення, як засіб маніпулювання людьми. У зв’язку з цим було докладно обговорено прийоми логічних міркувань, будову мови, характер відношень між словом, думкою і предметами. Відповідно до цих поглядів, з уявлень про душу зникали ознаки її підпорядкованості суворим законам і невідворотним причинам, які є у фізичній природі. Мова і думка були позбавлені такої невідворотності. Вони сповнені умовностей і залежності від людських інтересів і пристрастей, тобто дії душі набували хиткості й невизначеності. Але в історії психологічного пізнання діяльність софістів відкрила новий об’єкт: взаємини між людьми, які пояснювали за допомогою засобів, що мали довести і навіяти будь-яке твердження, незалежно від його достовірності.

Давньогрецький філософ Сократ радив звернутися до внутрішнього світу людини, її переконань і цінностей, до вміння діяти згідно з розумінням кращого. Сократ довів нероздільність мислення і спілкування (діалогу). Він був майстром усного спілкування. З кожною людиною, яку зустрічав, розпочинав бесіду, щоб змусити її замислитися над тим, як безтурботно вона вживає слова. Згодом почали говорити, що тим самим він став піонером психотерапії, мета якої – за допомогою слова оголити те, що приховано за покривом свідомості.

У його методиці таїлися ідеї, які відіграли через багато сторіч ключову роль у психологічних дослідженнях мислення. По-перше, роботу думки було поставлено в залежність від завдання, яке створює перешкоду в її звичайному перебігу. По-друге, робота розуму спочатку мала характер діалогу. Обидві ознаки: а) детермінуюча тенденція, створювана завданням, і б) діалогізм, який припускає, що пізнання спочатку соціальне, оскільки міститься в спілкуванні суб’єктів, – стали у XX столітті головними орієнтирами експериментальної психології мислення.

У центр Сократ ставив розумову діяльність індивідуального суб’єкта (його продукти і цінності), уявлення про душу наповнилося новим наочним змістом. Його становили абсолютно особливі реалії, яких фізична природа не знає. Світ цих реалій став серцевиною філософії головного учня Сократа Платона, який з нового погляду оцінив процес мислення, відійшовши від сократівського зовнішнього діалогу. На думку Платона, процес мислення замінює діалог внутрішній. «Душа, роздумуючи, нічого іншого не робить, як розмовляє, питаючи сама себе, відповідаючи, стверджуючи і заперечуючи».

Феномен, який описав Платон, відомий сучасній психології як внутрішня мова, а процес її породження з мови зовнішньої (соціальної) одержав назву «інтеріоризації» (від лат. «interior» — внутрішній). У самого Платона цих термінів немає.

Однак у всіх об’єктах Платон бачив сферу вічних ідеальних форм, прихованих за небосхилом в образі царства ідей. Усе, що чуттєво сприймається, від нерухомих зірок до предметів, що

Глава 1

17

безпосередньо відчуваються, – це лише затемнені ідеї, їхні недосконалі слабкі копії. Стверджуючи принцип первинності надміцних загальних ідей щодо всього того, що відбувається в тлінному тілесному світі, Платон став родоначальником філософії ідеалізму.

А душа, що осіла в тлінній плоті, залучається до вічних ідей через згадування, оскільки згадка є знанням. Душа згадує (для цього потрібні спеціальні зусилля) те, що їй довелося споглядати до свого земного народження.

Подальший розвиток поняття душі відбувався через виокремлення в ній різних «частин» і функцій. До сфери вивчення душі вводили такі найважливіші аспекти, як конфлікт мотивів, що мають різну етичну цінність, і роль розуму в його подоланні. У Платона їхнє розмежування набуло етичного значення. Його пояснював платонівський міф про візника, який править колісницею, у яку запряжено двох коней: дикий, що рветься йти власним шляхом за всяку ціну, і породистий, благородний, яким можна керувати. Візник символізував розумну частину душі, коні – два типи мотивів: низькі та вищі. Розум, який має погоджувати ці два мотиви, переборює, на думку Платона, значні труднощі через несумісність низьких і благородних потягів.

Через багато сторіч версія про взаємодію трьох компонентів, які утворюють особистість як динамічну, яку роздирають конфлікти, сповнену суперечностей структуру, відновиться в психоаналізі З. Фройда.

Отже, філософи до Сократа, роздумуючи над психічними явищами, орієнтувалися на природу. Вони шукали як еквівалент цих явищ одну з її стихій, створюючи єдиний світ, яким правлять природні закони. Велика вибухова сила цього напряму думки в тому, що він завдав нищівного удару по древній вірі в душу як особливого двійника тіла.

Після софістів і Сократа в поясненнях душі позначився поворот до розуміння її діяльності як феномену культури. Бо абстрактні поняття й етичні ідеали, які входять до складу душі, не походять із сутності природи. Вони – породження духовної культури. В обох орієнтаціях – і на природу, і на культуру – душу

сприймали як зовнішню щодо організму реалію, або тілесну (вогонь, повітря тощо), або безтілесну (осередок понять, загальнозначущих норм тощо). Йшлося про атоми (Демокріт) чи про ідеальні форми (Платон) – передбачали, що і одне, й інше потрапляє в організм ззовні.

Іншого погляду дотримувався Арістотель, який пояснював, що тілесне й духовне творять нероздільну цілісність. Душа, за Арістотелем, – це не самостійне єство, а форма, спосіб організації живого тіла. Підсумок роздумів Арістот