Каміння й Сізіф ∙ Микола Рябчук

АктА

Від автора 8

Per aspera

18 Французький Сізіф і українське каміння ∙ Альбер Камю

24 “Небо, наша справжня вітчизна” ∙ Луцій Анней Сенека й Аврелій Авґустин

33 Шевченкова трансатлантична подорож ∙ про книжку Юрія Луцького

40 Два Шевченки 48 Лист до султана ∙ над картиною Іллі Рєпіна 54 Запізнілий предтеча ∙ Олександр Олесь 63 Непростима недуга ∙ Євген Плужник 70 Слава наборг ∙ Еріх Марія Ремарк 76 Випробування Шевельовим 83 Стигми крил ∙ Богдан Рубчак 98 Небесний протяг ∙ Ігор Римарук 108 Людина пограниччя ∙ Кшиштоф Чижевський

Оглав

Рябчук Микола. Каміння й Сізіф : Літературні есеї..– Харків: Акта, 2016.– 354 с.

«Каміння й Сізіф» — збірка літературних есеїв Миколи Рябчука, одного з чільних українських інтелектуалів, який здобув собі в останнє десятиліття міжнародну репутацію блискучого коментатора політичних подій, а проте лишився при тому вірним і своєму давнішому фахові літературного критика. Кожен із чотирьох десятків зібраних тут есеїв — це довірлива співбесіда з автором про ту чи ту книжку, постать, подію, — незмінно прониклива, ледь іронічна, стилево вишукана, інтелектуально захоплива.

УДК 82(049.3)+316.3 Р 985

© «Акта», видання, 2016ISBN 978-966-8917-74-5

Межі канону

118 Про користь ревізіонізму ∙ Григорій Грабович 124 Порцелянові пастушки та українська ідея

∙ про книжку Олександра Гриценка 135 “Міньєт з вершками”

∙ Олександр Кривенко й Володимир Павлів 151 Тексти не ангели ∙ Володимир Цибулько 163 Закарпатці за Дунаєм ∙ русинська поезія

170 Людина і символ ∙ Олесь Гончар 175 Нелояльна підсвідомість ∙ Гончареві щоденники 178 “Я поет робітничий останній” ∙ Володимир Сосюра 183 Відчакловування Фауста ∙ Іван Драч 190 Урок реставрації ∙ Євген Гуцало 195 Яшмова проза на руїнах Діамантової Імперії

∙ Володимир Яворський

Пригоди з Історією

204 Множинність історій ∙ Орест Субтельний 213 Кінець козацької Атлантиди ∙ Зенон Когут 223 Між Гоголем і Шевченком

∙ про ще одну книжку Юрія Луцького 233 Імперська історія і національна культура

∙ Вадим Скуратівський

242 Спокута метафізичних провин ∙ «Пан Петлюра?» Анджея Ковальчика

262 “Підлішого часу не було й не буде...” ∙ Михайло Грушевський і ҐПУ

270 Спогади з потойбіччя ∙ про книжку Надії Суровцової 277 Лікування амнезії ∙ спогади Анастасії Лисивець 283 Життєпис на тлі доби ∙ Роман Волчук 296 Історія в дійсному способі ∙ Юрій Шаповал

In memoria

306 Чубай як спосіб існування 312 «Dances with Wolves» ∙ Джеймс Мейс 321 Остання осінь Патріарха ∙ Юрій Луцький 327 Придворний поет Її Величности ∙ Тед Г’юз 331 Останнє послання пана Cogito ∙ Збіґнєв Герберт 336 Присутність Мілоша

Покажчик друкованих видань 345

Покажчик імен 346

Оглав Оглав

Від автора

У передмові до  виданої не  так давно у  Льво-ві збірки своїх ювенільних оповідань я  пояснив як умів, чому ось уже кільканадцять років не  пишу ні прози, ані поезії. Якщо звести ті всі розлогі авто-біографічні пояснення до  короткої формули, то  ви-глядатиме вона приблизно таким чином: я  втратив натхнення, себто моцартіанську зухвалість і  впев-неність у  своєму покликанні; я  зрозумів, що можу бути лише добрим ремісником, але не творцем, і за-галом безболісно скорився стоїчній формулі покій-ного Грицька Чубая: “Можеш не писати — не пиши”.

З літературною критикою справа виглядала дещо інакше. Я взявся до неї нею років на десять піз-ніше, ніж до прози й поезій, і зробив це не так з на-тхнення (just for fun), як із цілком практичних потреб. Уже на першому курсі Літературного інституту мені довелося писати курсову роботу з предмету “Поточ-на радянська література”; я  обрав собі тему “Пое-зія 1977 року” і ледь не половину огляду присвятив самвидавній збірці Олега Лишеги «Зима у Тисмени-ці». Природно, я  не  писав, що збірка ця  — самви-давна; я  розглядав її серед інших книжок, леґально

8 9

що жодна наша редакція не відстежує з дня на день книжкових новинок з  тією самою ретельністю, що й події в парламенті чи на футбольних полях. А тим часом саме щоденні газети, та ще тижневики, витво-рюють той мікрорівень, на якому формується повно-цінний літературно-критичний дискурс, саме вони інвентаризують його основні теми й  позиціонують учасників. Без цього повсякденного, суто інформа-тивного рівня літературна критика (як і  література загалом) приречена на  ґеттоїзацію в  “товстих жур-налах”, на ізольоване існування у межах касти самих літераторів і літературознавців — із їхнім жарґоном, текстами й  нагородами, про існування котрих біль-шість людей навіть не здогадується.

За умов політичної несвободи ця ґеттоїза-ція могла мати принаймні ознаки якоїсь шляхет-ности, обраности; “товсті журнали” в Росії, а почасти й Україні, нерідко були своєрідними оазами вільно-думства, а літературна критика — способом говорити про все, а  не  лише про структурні особливості того чи того твору; власне, твір був, як правило, лише приводом поговорити про суспільні проблеми і  па-тології, про традиційно-російське “хто винен?” і “що робити?”. Саме ця політичність, політизованість лі-тературної критики і, взагалі, літератури, гадаю, й  робила “товсті журнали” у  Східній Європі дово-лі популярними, піднісши їхні наклади під час пере-стройки на просто-таки фантастичний рівень.

опублікованих: українських, російських і зарубіжних (в  українських та російських перекладах); я  щедро посилався в своєму аналізі на праці Еліота — і це все минулося безкарно, я отримав п’я тір ку і зрозумів чи, радше, відчув, що в жанрі літературної критики мож-на леґально висловлювати досить неблагонадійні ес-тетичні (і не лише естетичні) погляди.

Після того я  оприлюднив кілька статей у  Всесвіті  — єдиному на  ту пору більш-менш при-стойному українському часописі, низку рецензій у  журналах московських, а  від початку 1980-х ро-ків “засвітився” як полеміст у Літературній Украї-ні та Вітчизні. Оскільки про мою самвидавну прозу й  поезію мало хто знав, імідж критика закріпився за  мною доволі швидко й  беззастережно. Років де-сять я  грав цю роль, не  маючи, одначе, при тому жодних сумнівів щодо її суто ремісничого, сальєрів-ського, а не моцартіянського, характеру. Літературна критика, в принципі, — різновид газетярства; літера-турний критик не пише “на вічність”, його читач — середній інтеліґент, котрий цікавиться літературою не  більше (але й  не  менше), ніж спортом, політи-кою й безліччю інших справ, про які прагне довіда-тися зі щоденних газет.

Саме в цій, основній своїй, “газетній” іпоста-сі літературна критика в Україні ніколи не існувала. Досить зіставити New York Times або Gazetu Wybor-czu з  будь-якою газетою в  Україні, аби побачити,

Від автора Від автора

10 11

клад, має шанс потрапити в “елітарний” контекст із огляду на  обмежений, квазі-елітарний спосіб свого функціонування — безвідносно до інтелектуального рівня його публікацій.

Фактично ми маємо сьогодні цілком непо-гану літературу  — як суму певних опублікованих текстів, і  водночас ми не  маємо повноцінного літе-ратурного процесу — як складної системи взаємодії між текстами, їхнім читацьким і  літературно-кри-тичним сприйняттям, поцінуванням, обговорюван-ням, винагороджуванням, публічною канонізацією (і деканонізацією) тощо. Сукупність цікавих літера-турних явищ не  перетворюється на  функціональну систему з  двох причин. По-перше, через фатальну розрідженість освіченого україномовного середови-ща в  більшості міст, зокрема у  столиці, де, власне, і  формуються панівні культурні смаки й  зацікав-лення. (Під україномовністю я розумію тут не фор-мальне знання української, а  володіння певними культурними кодами чи, принаймні, позитивне ба-жання ці коди засвоїти.) А  по-друге, панівний мас-медійний дискурс радше перешкоджає, аніж сприяє цілісному функціонуванню культури, головним чи-ном ретранслюючи московські культурні коди для провінційних “малоросійських” споживачів.

За совєтських часів повноцінного літпро-цесу, звісно, теж не  було, але була його видимість, імітація  — у  межах літературного ґетта, під невси-

Сьогодні літературні журнали у Східній Єв-ропі стали практично тим самим, чим і  в  Західній: явищем загалом елітарним і  загалом літературним. В  Україні, однак, ці часописи животіють, як рос-лини на  гідропоніці: з  корінцями в  повітрі, не  за-нуреними в  газетний, телевізійний і  книжковий маскульт, не  по в’я за ні навзаєм із тим, що пересіч-ні люди щодня читають, дивляться, обговорюють. Я не протиставляю тут елітарного еґалітарному, ані не  намагаюся зняти межу між ними; я  лише нага-дую тезу мудрого Еліота, що елітарне й  еґалітарне у повноцінній культурі мають бути безліччю ниток, на  безліч способів пов’язані одне з  одним. Це спо-лучені посудини — хоча й різної форми та розмірів.

В Україні вони роз’єднані. Українська елі-тарна культура майже не  проникає на  рівень ма-сового повсякденного дискурсу (за  неї це робить російська  — у  вигляді певних імен, назв творів, фраґментів, примовок, натяків, походження яких часто ніхто не  знає, але які функціонують за  за-конами маскульту як такий собі квазіфольклор). І  навпаки: масовий повсякденний дискурс майже не впливає на українську елітарну культуру, не під-живлює її своїм “протокультурним” матеріялом. Відчутний брак українського (україномовного) мас-культу не тільки істотно збіднює та обмежує україн-ську елітарну культуру, а й фатально розмиває у ній критерії: кожен суто сектантський часопис, напри-

Від автора Від автора

12 13

чає лише на  Критику, Україну модерну, Україн-ський гуманітарний огляд, Дух і літеру, Ї, іноді ще на Всесвіт, Сучасність, Березіль та Кур’єр Кривба-су; припускаю, що й  мої колеґи встигають не  наба-гато більше; відчуття фраґментарности посилюється ще й  тим, що в  усіх цих виданнях майже нема по-силань на  публікації в  інших часописах: враження таке, ніби кожен журнал має своїх авторів, яким діла нема до  інших). Літературна критика за  таких об-ставин виявляється закономірно такою самою, як і  література: тусовочною. У  тусовках є  добрі пись-менники і цікаві критики, є варті уваги тексти, є на-віть зацікавлені читачі, але немає між усіма ними ефективної взаємодії, званої літпроцесом, — як не-має горіння за  наявності палива, але браку кисню в  нашому розрідженому, заповненому інертним га-зом українському просторі.

Чи може окремий критик змінити цю си-туацію? Чи може взагалі критика організувати лі-тературний процес там, де абсолютна більшість населення переконана, що українська література по-чалася з  Шевченка й  Шевченком закінчилась і  що ніякої іншої української літератури не  було, нема й бути не може? Джозеф Бродський колись блиску-че озвучив таку позицію, відповідаючи на  запитан-ня про письменників з  інших совєтських республік: “Слава богу, що вони взагалі навчилися писати”.

пущим партійно-державним наглядом, із жорстко реґламентованою системою інституцій та суворо об-меженою кількістю літературних видань. Цей симу-лякр, однак, був чи не єдиним леґальним місцем, де все “свідоме” (а  не  лише “літературне”) українство мало змогу поговорити (напівсловами й  чвертьна-тяками) про свої українські справи. Таким чином і саме ґетто, і його складники набували певного сим-волічного значення: який-небудь «Собор» у контек-сті “української справи” важив істотно більше, ніж він міг об’єк тив но заважити у  контексті суто літе-ратурному. Після падіння цензурних мурів жодного дива, проте, не сталося: ерзац-літпроцес так і не пе-ретворився з  потенції на  реальність, скоріш навпа-ки  — втратив навіть ту видимість цілісності, яку зберігав (імітував) у  замкненому інституційному просторі, в системі жорстких реґламентів та ієрархій.

Літературна критика, голос якої в  замкне-ному просторі резонував досить лунко (як і  взага-лі голос кожного більш-менш вартого уваги твору), виявилася майже нечутною у  широкому і  безмірно фраґментованому, атомізованому просторі, де біль-шість освічених читачів навіть не  підозрює про іс-нування цілком модерної української літератури, і де навіть самі літератори (українські) не знають про іс-нування більшості українських часописів. (Я, правду кажучи, й сам не знаю, чи існує ще Київ, Вітчизна, Дніпро, Літературна Україна, — мого часу виста-

Від автора Від автора

14 15

го Дня чи так само колишніх, на жаль, Столичных новостей (за  часів урядування там Сергія Васи-льєва) або Дзеркала тижня з  «Книжковою лав-кою» (теж колишньою) Андрія Бондаря. Так довго, як найтиражніші в  Україні газети і  найпопулярні-ші телеканали з провінційною хохлацькою запопад-ливістю (“помрем, матінко, а  з  колін не  встанемо”) розповідатимуть про кожен пчих безнадійно марґі-нальних (у світовому контексті) московських “зірок” і  водночас не  вважатимуть за  потрібне повідомити про справді престижну премію Гердера для Андру-ховича, чи нагороду американського ПЕН-клубу для англомовної книжки Олега Лишеги, чи фестиваль-ний “Кристал Віленіци” для Наталки Білоцерківець, чи новий, кільканадцятий за ліком закордонний пе-реклад прози Оксани Забужко (не кажучи вже про внутрішньоукраїнські літературні новини), ми ма-тимемо дисфункціональну літературу, якість котрої жодним чином не  конвертуватиметься у  відповідні тиражі й належний суспільний розголос.

У принципі, я  не  зрікаюсь ані літератури, ані літературної критики; просто від певного часу мене більше цікавить контекст, у  якому література (дис)функціонує і  без зміни якого вона навряд чи зможе повноцінно функціонувати. Власне, важли-вість контексту я  завжди усвідомлював, — зокрема й  тоді, коли 1980 року дебютував як літературний критик зі  статтею під характерною полемічною на-

Що може в цій ситуації український критик і, взагалі, український інтелектуал? “Міняти право-пис, — як сформулював цю дилему Юрій Андрухо-вич, — чи відразу міняти владу?”

Я схиляюся до  думки, що змінювати пра-вопис мають фахівці, а  змінювати владу  — всі гро-мадяни, зокрема й  ті, що переймаються виключно проблемами правопису. Порівняно з  літературною критикою, публіцистика має, звісно, безпосередні-ший вихід на повсякденне життя, зокрема й на те, що ми дещо метафорично (чи евфемістично?) називає-мо “зміною влади”. Проте злободенність  — не  єди-ний (а  може, й  узагалі  — не) критерій важливости. У  тривалішій часовій перспективі повноцінна літе-ратурна критика, повнокровний літературний про-цес і  цілісна, функціональна національна культура можуть виявитися речами незрівнянно істотніши-ми, ніж політична доля якихось там медведчуркісів, про існування котрих через десять років, сподіваю-ся, ніхто уже й не згадає. Тому я з увагою і повагою ставлюся до  зусиль своїх колеґ-критиків відновити чи, радше, налагодити в  Україні повноцінний літе-ратурний процес; ба більше, я навіть вірю, що за до-сягнення певної критичної маси імен і  текстів це стане можливим, для чого згадана критична маса професійної української критики мусить з’явитися насамперед у  провідних мас-медіях, зокрема росій-ськомовних, принаймні на рівні і в обсязі колишньо-

Від автора Від автора

16

звою «Побутові умови». А  проте можливість ре-ально, безпосередньо впливати на  цей контекст, на “умови побутування” літератури й культури зага-лом з’я ви ла ся допіру під час перестройки, тож саме тоді я  й  перейшов поступово від літературної кри-тики до політичної публіцистики. Властиво, я й далі займаюся “критикою”, просто об’єктом мого аналі-зу стали дещо інші сюжети, структури та персона-жі. Життя, зрештою, — це теж текст, який пишеться на  наших очах і  спокушає до  інтерактивної участи. Я завжди намагався в своєму житті робити головно те, що мені цікаво, і якщо я сьогодні замість прози, поезії чи літературної критики виконую політологіч-ні чи культурологічні студії, то роблю це лише тому, що в одних жанрах сказав уже все, що міг, а в інших (мені здається) ще ні.

За великим рахунком, усяка творчість, уся-ке писання є гординею, котра з віком, я сподіваюся, пригамується. Але творчість є  також утечею  — від небуття, від зникнення, від розпаду, від якихось неусвідомлених психологічних травм і  прихова-них комплексів. І  навряд чи цей підсвідомий страх і  потреба у  психологічній компенсації ослабнуть із віком. Хоча можна на це все поглянути й трохи інак-ше: як на намагання захистити свій космос від хаосу, що насувається зусібіч; зменшити довколишню ен-тропію; покотити ще один камінець угору задля ко-роткого відчуття свободи, поки він скочується униз.

Per aspera

18 Французький Сізіф і українське каміння ∙ Альбер Камю

24 “Небо, наша справжня вітчизна” ∙ Луцій Анней Сенека й Аврелій Авґустин

33 Шевченкова трансатлантична подорож ∙ про книжку Юрія Луцького

40 Два Шевченки 48 Лист до султана ∙ над картиною Іллі Рєпіна 54 Запізнілий предтеча ∙ Олександр Олесь 63 Непростима недуга ∙ Євген Плужник 70 Слава наборг ∙ Еріх Марія Ремарк 76 Випробування Шевельовим 83 Стигми крил ∙ Богдан Рубчак 98 Небесний протяг ∙ Ігор Римарук 108 Людина пограниччя ∙ Кшиштоф Чижевський

Від автора

Покажчик друкованих видань

Березіль 13Богословские труды 25Боротьба 272Вечірній Київ 240Вітчизна 8, 12, 282Вопросы литературы 21Всесвіт 8, 13, 21, 25, 72, 188, 234, 283, 334, 340День 15, 149, 300, 315, 319Дзеркало тижня 15Дніпро 12, 234Дух і літера 13Зоил 240Ї 13Кафедра 196Киевские ведомости 136, 240Київ 12, 180Критика 13Кур’єр Кривбасу 13Литературная учеба 234Литературное обозрение 234Літературна Україна 8, 12, 82, 183, 184Наука і культура 270, 271

Політична думка 315, 319Post-Поступ; Поступ 137–149Правда 180Северная пчела 45Столичные новости 15, 317Сучасність 13, 230, 231, 238, 319Украинская жизнь 244Україна і світ 231Україна модерна 13Українська газета 183Українська хата 62Український гуманітарний огляд 13Час/Time 183Четвер 135Czas kultury 110Gazeta Wyborcza 8, 335Independent 328Jewish Morning Journal 245Kultura 246, 342New York Times 8Tygodnik Powszechny 333

Покажчик імен

Абрамсон, Генрі 244, 261«Молитва за уряд: українці та єв-

реї під час революції, 1917–1920» 244

Авґустин, Аврелій 24–32«Про Царство Боже» 28«Сповідь» 25, 26, 27

Авербах, Еріх«Мімезис» 235

Айнштайн, Альберт 298Алчевська, Христя 55Андерсон, Бенедикт

«Уявлені спільноти» 225Андрухович, Юрій 14, 15, 23, 81, 135, 140, 317Антоненко-Давидович, Борис 271Антонович, Володимир 205Аполінер, Ґійом 51, 310Арістофан 26Армстронґ, Джон 212Ахматова, Анна (Горенко) 85Баґрицький, Едуард (Дзюбан) 239Бальмен, Яків де 45Бальмонт, Константін 61Барбюс, Анрі 72

Бардецький, Анджей 333Батюк, Віктор 174Бахтін, Міхаїл 51Бгабга, Гомі 122Беджмен, Джон 327Бейліс, Мендель 259Бєлінський, Віссаріон 130Биков, Василь 188

«Сотников» 188Білецький, Олександр 59Білоцерківець, Наталка 15, 135, 150Бондар, Андрій 15Борхес, Хорхе Луїс 174Босх, Ієронімус 106Брежнєв, Леонід 300Бродський, Джозеф 13Брюлов, Карл 36, 45Булґаков, Міхаїл 236, 239Бутурлін, Фьодор, князь 210Бьоль, Гайнріх 71Васильєв, Сергій 15Введенський, Андрєй 272Вевіл, Ася 328, 329Венцлова, Томас 113

Покажчик іменВинниченко, Володимир 127, 239Вишня, Остап (Павло Губенко) 128Віктюк, Роман 146Вілсон, Ендрю 212Вінграновський, Микола 88, 99Вітмен, Волт 37Возняковський, Яцек 333Володимир Святославич, князь 140, 297Волошенюк, Оксана 128Волчук, Роман 292–295Вороний, Микола 57Вяземський, Олександр, князь 216Гаґен, Марк фон 212Гайдеґґер, Мартін 157Гайне, Гайнріх 55Гакслі, Олдос 324Гартвіґ, Юлія

«Аполінер» 285Геґель, Ґеорґ 158Гемінґвей, Ернест 72

«Прощавай зброє!» 71Герасим’юк, Василь 98, 99Герберт, Збіґнєв 331–335

«Епілог бурі» 331«Струна світла» 332

Гердер, Йоган 226Гессе, Герман 71, 174Гірняк, Йосип 292Глазовий, Павло 128Гоголь, Микола 48, 49, 66, 131, 158, 223–232,

239, 297, 322«Мертві душі» 223«Сорочинський ярмарок» 50«Тарас Бульба» 50

Гомулка, Владислав 332Гончаренко, Надія 129Гончар, Олесь 78–82, 170–174, 175–177

«Прапороносці» 172«Собор» 172«Таврія» 78, 81

Горацій 26

Горині (Михайло, Богдан і Микола) 146Горський, Вілен 146Грабович, Джордж 43, 44, 118–123, 131, 230

«Гоголь і міф України» 230«До історії української літерату-

ри» 119–123«Поет як міфотворець» 38, 43–47

Гребінка, Євген 126Грицак, Ярослав 212, 294Гриценко, Олександр 124–134, 129

«Нариси української популярної культури» 125–134

Грох, Мирослав 226«Соціальні передумови національ-

ного відродження у Євро-пі» 225

Грушевський, Михайло 55, 189, 205, 262–269, 325

Гулак-Артемовський, Петро 126Гуцало, Євген 190–194

«Блуд» 194«Ментальність орди» 194

Г’юз, Тед 327–330«Листи на день народження» 330«Овідієві історії» 330«Опудало» 328«Яструб на дощі» 328

Ґарянський, Владимир 168Ґете, Йоганн Вольфґанґ фон 84

«Подорож до Італії» 285Ґєдройць, Єжи 246, 342Ґолдінґ, Вільям 174Ґолєніщев-Кутузов, Ілля 212Ґолсворсі, Джон 72Ґолубєв, Антоній 333Ґонта, Іван 248Ґорький, Максим (Алєксєй Пєшков) 66Ґрамші, Антоніо 235Ґрібоєдов, Алєксандр 234Даль, Володимир 45Дарморос, Микита 66

Дашкевич, Ярослав 270, 275Дебеляк, Алеш 343Декарт, Рене 335Демкович-Добрянський, Михайло 342Денікін, Антон 257, 258Державин, Володимир 231Джапарідзе, Уча 41Дзержинський, Фелікс 64Дзюба, Іван 125, 150, 186Дієґо, Елісео 135Довженко, Олександр 297Домонтович (Віктор Петров) 81Донн, Джон 37Дорошенко, Дмитро 205Достоєвський, Фьодор 158Драйзер, Теодор 72Драч, Іван 85, 148, 183–189

«Крила» 85, 87Дюрер, Альбрехт 45Евріпід 26Ейнар, Шарль 36Еліаде, Мірча 113Еліот, Томас Стернз 8, 10, 26, 32, 37, 96, 99,

137, 156«Безплідна земля» 156«Порожні люди» 156

«Енциклопедія нашого українознавства» 135–150

Есхіл 26Єфименко, Олександра 205, 272Єфремов, Сергій 268, 269Жаботинський, Володимир (Зеєв) 245,

247, 258Жданов, Андрій 85Забужко, Оксана 15, 81, 133Зайцев, Павло 35Зайцев, Юрій 207Заревичі 325Заревич, Ірена (Орися) 325Захер-Мазох, Леопольд фон 113Здіорук, Сергій 27

Зеров, Микола 56, 59, 61, 283Іванов, Вячеслав 212Іздрик, Юрій 135Ізлер, Іван де 45Йосиф II, цісар 216Калинець, Ігор 77, 174Калинці (Ігор та Ірина) 147Камю, Альбер 18–23

«Бунтівна людина» 21«Міф про Сізіфа» 19, 21«Чужак» 19, 22«Чума» 21, 22

Канюх, Наталія 168Каратиґін, Васілій 45Катерина II 215–217Квітка-Основ’яненко, Григорій (Квітка)

48, 126, 130«Конотопська відьма» 127«Пан Халявський» 127

Кедрин, Іван (Рудницький) 291К’єркеґор, Сьорен 37Киселевський, Стефан 333Кисельов, Леонід 307Китастий, Віктор 320Кінан, Едвард 212Кіров, Сєрґєй (Костріков) 64Кобилянська, Ольга 325Ковальчик, Анджей 242–261

«Пан Петлюра?» 242–261Когут, Зенон 213–222

«Російський централізм і україн-ська автономія» 213–222

Коен, Ганс 229Козаченко, Василь 288, 290Колчак, Алєксандр 258Коль, Йоган Ґеорґ 222Конан-Дойл, Артур 208Кононенко, Євгенія 129Коротич, Віталій 283Костельник, Гавриїл 166

«З мого села» 166

Костенко, Ліна 186Костомаров, Микола 205Костюк, Григорій 291

«Сталінізм в Україні» 212Котляревський, Іван 126, 130, 131, 231

«Енеїда» 127, 132, 224Кочур, Григорій 342Кошелівець, Іван (Ярешко) 82, 292Кравченко, Богдан 212Кравченко, Ігор 129Кривенко, Олександр 136–150Кримський, Агатангел 269Крісті, Агата 119Кубійович, Володимир 291Кубяк, Зиґмунт 25Кузьо, Тарас 212Куліш, Пантелеймон 126, 130, 131, 132, 139Кунат, Вероніка 337Кучабський, Василь 258Кучма, Леонід 183Лазаренко, Павло 149Леонардо да Вінчі 184Лисивець, Анастасія 277–282

«Спомини» 281–282Лисяк-Рудницький, Іван 294, 326Лишега, Олег 15, 23

«Друже Лі Бо, брате Ду Фу» 18, 20«Зима у Тисмениці» 7

Лівицька-Холодна, Наталя 292Ліндгайм, Ралф 322Лін, Пу Сунь 195Лондон, Джек (Джон Ґрифіт Чейні) 72Лоренс, Дейвід Герберт 37Лорка, Федеріко Ґарсія 310Лотман, Юрій 236Лукасевич, Левко 292Лук’яненко, Левко 77

Луцький, Джордж (Юрій) 33–39, 40, 131, 223–232, 292, 321–326

«Shevchenko’s Unforgotten Jour-ney» («Шевченкова незабут-ня подорож») 34–39, 40, 322

«The Anguish of Mykola Hohol» 322«Towards Intellectual History of

Ukraine» 322«Літературна політика в Радян-

ській Україні, 1917–1934» 322«Між Гоголем і Шевченком» 35,

223–232, 322«Молода Україна. Братство

св. Кирила й Мефодія» 35«На перехресті» 322«На сторожі» 322«Пантелеймон Куліш. Нарис його

життя і доби» 35Луцький, Остап 325Любімов, Юрій 236Любченко, Аркадій 322Людкевич, Станіслав 342Лютер, Мартін 252Ляхович, Надія 168Мазепа, Іван 222Майстренко, Іван 292Маланюк, Євген 127Манн, Томас 71, 174, 241Маркес, Ґабріель Ґарсія 34Марчук, Євген 149Матвієнко, Ніна 128Махно, Василь 334Мегмед IV, султан 51Мейс, Джеймс 312–320Мигаль, Тарас 186«Ми ту нє госци…» («Ми тут не гості…»),

антологія 163Михайловський, Олександр 221Мілош, Чеслав 110, 113, 188, 334, 336–344

«Поневолений розум» 188, 339–341Мірошниченко, Олександр 128

Покажчик імен Покажчик імен

Міхнік, Адам 335Мороз, Валентин

«Серед снігів» 186Моруа, Андре 36Мотиль, Олександр 212Мушак, Юрій 25, 32Набока, Сергій 147Набоков, Владімір 131Надсон, Семен 61Неборак, Віктор 98Новикова, Лариса 129Нольде, Борис 213

«Очерки русского государственно-го права» 214

Ньютон, Ісаак 298Няраді, Звонимир 168Овідій 26Олдінґтон, Річард

«Смерть героя» 71Олесь, Олександр (Кандиба) 54–62Опільський, Юліян 325Очард, Керол 329Павич, Милорад 135Павличко, Дмитро 188Павличко, Соломія 43Павлишин, Марко 122, 131, 192Павлів, Володимир 137–150Пайпс, Ричард 209Паньківський, Кость 291Параджанов, Сергій 297Парфанович, Софія 292Пастернак, Борис 236Перовський, Василь 45Перс, Сен-Жон 96Перюшо, Анрі 285Петлюра, Симон 178, 179, 242–261, 296Петровський, Григорій 189Петровський, Мирон 238Петро І 215, 217Підмогильний, Валер’ян 66, 81

«Місто» 68

Платон 26Платонов, Андрєй 181Плат, Сильвія 328, 329Плетньов, Пьотр 45Плужник, Євген 63–69

«Дні» 65«Недуга», роман 66, 67«Рання осінь» 65«Рівновага» 67

Плющ, Леонід 139, 292Подерв’янський, Лесь (Олександр) 148Полєвой, Ніколай 45Полонська-Василенко, Наталія 205Почепцов, Георгій 149Пристайко, Володимир 262, 264Пріцак, Омелян 77, 209, 294, 323Пушкін, Алєксандр 234, 236

«Полтава» 37Радноті, Міклош 69Раєв, Марк 215Рамач, Міхал 163Рассел, Бертран

«Історія західної філософії» 30Ревуцький, Валер’ян 292Ремарк, Еріх Марія 70–75

«На Західному фронті без змін» 70«Чорний обеліск» 73

Рембо, Артюр 307Рені, Ґвідо 45Рєпін, Ілля 48–53, 124

«Запорожці, що пишуть листа ту-рецькому султанові» 50–53

Рєпніна, Варвара 36Рильський, Максим 58, 61Римарук, Ігор 98–107

«Висока вода» 98Різник, Олександр 128Розанов, Васілій 253Розумовський, Кирило 222Романови 250

Рубчак, Богдан 83–97«Камінний сад» 95

Руданський, Степан 51Рудницька, Мілена 326Рум’янцев, Пьотр, генерал-губернатор 220Русова, Софія 55Руссо, Жан-Жак

«Сповідь» 286Савчин, Марічка 292Саїд, Едвард 122Свєнціцький, Юзеф Мар'ян 333Свидригайло, князь 208Світличний, Іван 77, 172, 188Селецький, Петро 37Сельський, Роман 342Семенко, Михайль (Михайло) 58, 61Сенека, Луцій Анней 24–32

«Моральні листи до Луцілія» 24Сиґізмунд III Ваза 249Симоненко, Василь 128Сисин, Френк 212Сковорода, Григорій 140, 231, 297Скоропадський, Іван 222Скунць, Петро 163Скуратівський, Вадим 233–241, 288

«Iсторія і культура» 233, 237–241Смаль-Стоцький, Степан 325Сміт, Ентоні

«Національна ідентичність» 225Смолич, Юрій 283

«Розповідь про неспокій» 283Содомора, Андрій 25, 26, 27, 28, 30, 32Солженіцин, Олександр 275

«Архіпелаг ҐУЛАҐ» 275Солодовник, Валентин 129Сондерс, Дейвід 212, 227

«Український вплив на російську культуру, 1750–1850» 227

Сосюра, Володимир 127, 178–182«Третя Рота», роман 180«Щоб сади шуміли» 180

Софокл 26Сперанський, Алєксандр 272Співак, Ґаятрі 122Сталін 278Старицькі (Михайло та Софія) 325Стефаник, Василь 168Столипіни (Пьотр та Ольга) 337Стомма, Станіслав 333Стріха, Максим 129Струк, Данило 175Стус, Василь 77, 81, 172, 174Субтельний, Орест 204–212, 227

«Ukraine. A History» 205–212«Історія України» 227

Суровцова, Надія 270–276«Спогади» 270–276

Суровцов, Віталій 272Талалай, Леонід 343Тамаш, Юліян 168Тарковський, Андрій 236Тарле, Євґеній 272Тарнавська, Марта 292Тенірс, Давід 45Тинянов, Юрій 36Тирманд, Леопольд 333Тичина, Павло 58, 61, 99, 182, 187, 310Толстой, Лев 234, 236, 240Тонкін, Бойд 328Топоров, Владімір 212Тримбач, Сергій 128, 129Тріфонов, Юрій 236Туган-Барановський, Михайло 272Турович, Єжи 333Тутуола, Амос 33Тхіонґо, Нґуґі Ва 33Тшнадль, Яцек 332

«Громадянська ганьба» 332Українка, Леся (Лариса Косач-Квітка)

88, 89Феофан Прокопович, архиєпископ 231Филипович, Павло 57, 59

Покажчик імен Покажчик імен

Фойхтванґер, Леон 71Фофанов, Константін 62Франко, Іван 88, 139, 145, 167, 325Фройд, Зиґмунд 37Фуко, Мішель 156, 157Хармс, Даниїл (Ювачов) 147Хвильовий, Микола (Фітільов) 139, 239Хмельницький, Богдан 211, 222, 242, 248Хрущов, Микита 181, 182, 300, 332Целан, Пауль 113Цибулько, Володимир 81, 139, 151–162, 195

«Ангели і тексти» 151–162Череватенко, Леонід 67Честертон, Ґілберт Кіт 133

«Оборонець» 133Чехов, Антон 66, 234Чижевський, Дмитро 323Чижевський, Кшиштоф 108–115

«Лінія повернення» 113Чикаленко, Євген 55Чіладзе, Отар 34Чолган, Іларіон 342Чорновіл, В’ячеслав 77, 146, 186Чубай, Григорій 7, 306–311Чубай, Тарас 310Чуковський, Корній 44Чупринка, Григорій 57Шаламов, Варлаам 271Шанта, Микола 168Шаповал, Юрій 262, 264, 296–303

«Невигадані історії» 303Шварцбард, Самуїл 245, 259, 260Шевельов, Юрій 76–82, 289, 291, 323, 342Шевченко, Ігор 323Шевченко, Тарас 13, 33–39, 40–47, 49, 55,

88, 99, 127, 139, 166, 222, 223–232, 233–236, 234, 239, 322

«Кобзар» 44, 47, 223«Сон» 36«Щоденник» 45

Шевчук, Валерій 81Шелест, Петро 301Шемотюк, Володимир 129Шепітько, Лариса 188Шимборська, Віслава 334Шкандрій, Мирослав 313Шолохов, Михайло 66

«Тихий Дон» 66Шопенґауер, Артур 36Шпорлюк, Роман 313

«Комунізм і дилеми національно-го визволення: націонал-ко-мунізм у Совєтській Україні, 1918–1933» 313

Шумейко, Тарас 129Шумук, Данило 292Щепанський, Ян Юзеф 333Щербицький, Володимир 301, 302Юрґенс 45Юрій Шерех. Див. Шевельов, ЮрійЯворівський, Володимир 196Яворницький, Дмитро

«Запоріжжя в залишках старови-ни і переказах народу» 50

Яворський, Володимир 195–201«Життя і страждання Бориса

Штоцького» 196«Напівсонні листи з Діамантової

Імперії та Королівства Пів-нічної Землі» 197

Яковенко, Наталя 297Янчар, Драґо 114Ясперс, Карл 260

Покажчик імен

популярне видання

Микола Рябчук

Редактор Наталка БордуковаМакет Денис Ткаченко

Видавництво «Акта»Тел.: (+380 57) 751-2125E-mail: order@acta.com.uawww.acta.com.ua