ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 3

Статті

М.В. Пархоменко, М.В. Фомін

Про час і обстаВини ПеребудоВи синагоги на церкВу В Херсонесі

Статтю присвячено аналізу сюжетних ліній Житій єпископів херсонських, пов’язаних з будівництвом першо-го християнського храму в місті, а також археологічного матеріалу, виявленого в ранньому храмі «Базиліки 1935 р.», що інтерпретується як синагога.

К л ю ч о в і с л о в а: Херсонес IV ст., Візантія, іудейська громада, синагога, перший християнський храм, Житія єпископів херсонських, єпископ Еферій, базиліка 1935 р.

©М.В.ПархоМенко,М.В.ФоМін,2016

Питанняпротрансформаціюпізньоантичногохерсонеса на ранньосередньовічний херсонпрямо пов’язане з поширенням християн-ства.Дискусіязцьогоприводутриваєвжепо-над сто років. За цей час сформувалося кіль-ка підходів. Так, В.М. Зубар був послідовнимприбічником пізнього часу прийняття хрис-тиянства, датуючи його не раніше ніж кін-цемIV—початкомVст.(Зубарь1991,с.8—29;Зубарь, хворостяный 2000, c. 180), його під-тримали М.і. Золотарьов (Золотарев, хапа-ев 2002, c. 15—21), і.а. Завадська (Завадс-кая 2004, c. 410—411), к. Цукерман (Цукер-ман1994,c.545—561),С.Б.Сорочан(Сорочан2000,c.157).існуєтакожіншаточказору,згід-но з якою християнізація міста відбулася на-прикінці ііі—IV ст. У своїх працях її обґрун-тувалиС.о.Бєляєв(Беляев1999,c.156—258),П.Д. Діатроптов (Диатроптов 1986, c. 127—151), Л.Г. хрушкова (хрушкова 2005, c. 393—420),М.В.Фомін(Фомин2012,c.69—77).

Причиною тривалої полеміки стала від-сутність достатньої джерельної бази. Єдинимписьмовим джерело, що висвітлює цей про-цес,єЖитіяєпископівхерсонських.Текстнеразстававоб’єктомсистемноговивченняфа-хівцями — археологами, істориками, лінгвіс-тами (Латышев 1906, с. 12—13; Магарычев идр.2012).неоднозначність інтерпретаціїдже-рела може бути частково компенсована залу-ченням результатів археологічних дослідженьпам’яток,пов’язанихізподіямиIVст.(Фомин2013,c.22—33).

одним із ключових питань залишаєтьсяаналіз обставин спорудження першої церкви.різні варіанти Житій оповідають про будів-ництво у місті храму св. єпископом Єферієм(еферієм)(останнячвертьIVст.)(Фомин2013,c.24).Питанняінтерпретаціїталокалізаціїцієїпам’яткиостаточнонез’ясовані.

аналіз досліджених археологічних комп-лексів на території городища дозволяє при-пустити,щопершацерквамогларозташовува-тисянамісці«Базиліки1935р.»(Фомин2013,c. 22—33). Сам комплекс (рис. 1), який буловідкрито1935р.Г.Д.Бєловим,включаєрешт-китрьоххристиянськиххрамів,щозмінювалиодинодного(Белов1955,c.137).

Пізня «базиліка ііі», яка датується х—хіііст.,розташовуваласянаруїнаххрамуVIст.(«базилікаіі»),піднапівкруглоюапсидоюяко-гобуловідкритоп’ятиграннуапсидубільшран-ньоїсакральноїспоруди(«базилікаі»),аупів-денномунефі,підпідлогоюбазилікиVIст.—раннюмозаїкуіззображеннямкіліка,канфаратавиноградноїлози(Древняясинагога…2013,c.35—36)(рис.2).

1950 р. С.Ф. Стржелецький дослідив за-сиппівденногонефу,дебулозафіксованошаржовтуватого ґрунту, насичений фрагментамистінної штукатурки з рештками фресковогорозпису. Близько сімдесяти фрагментів тинь-кумістилиграфіті.Середмалюнків,яківдало-сявідновити,є зображенняхрестанапідніж-жі,написи,якімістятьтекстмолитвипроспа-сіннярабаБожого,надеякихфрагментахтієїжфрескифіксувалисянаписинаівриті(Древняясинагога…2013,c.36).крімтого,уцентраль-

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 44

ному іпівнічномунефахбазилікибулотакожвідкрито рештки фрески (Древняя синагога…2013,c.37).раннябудівлябуласпорудженаізсирцевої цегли, про що свідчить характернийглинистий ґрунт, що перекривав мозаїку (Бе-лов1955,c.37).

С.Ф.СтржелецькийдатувавмозаїкуранньоїбазилікиIV—Vст.(Стржелецкий1947,c.136—144). У свою чергу а.Л. Якобсон, на підста-вістратиграфічнихданих,наведенихЄ.М.Же-ребцовим, відніс фрески «Базиліки 1935 р.» доIV—V ст. (Якобсон 1978, c. 96—104). і.а. За-вадська датувала фрески і мозаїку «південногонефа»кінцемIVст.(Завадская1996,c.94—105).

Мозаїка «Базиліки 1935 р.» за стилем і ху-дожнімиприйомамиподібнадопам’ятокпіз-нішиххерсонеськиххрамівімаєаналогисередхристиянськихпам’ятокПівнічноїСирії (Ли-товченко,Фомин,Чекаль2012,c.142—150).

одним із ключових залишається питанняпро приналежність ранньої споруди, що пе-редувала «базиліці іі». Під час розкопок булознайденокаміньіплитуіззображеннямміно-ри(Соломоник1979,c.119—125)(рис.3;4),атакожграфітізтекстаминаівриті.напідставіцьоговиниклоприпущення,щотутрозташо-вуваласяпізньоантичнасинагога(Древняяси-нагога… 2013; оверман, Макленнан, Золота-рев1997,c.57—63).

Узв’язкузцимпостаєпитанняпрохерсо-неську юдейську общину. Пам’ятки архео-

логії підтверджують присутність іудеїв упізньоантичний—ранньосередньовічний пе-ріодумістахПівнічногоПричорномор’я(Со-ломоник 1997, c. 15—16; оверман, Маклен-нан,Золотарев1997,c.58—60;Золотарев1999,c.103—107;айбабин1999,c.84,88).Проісну-ванняюдейськоїобщиниухерсонесізгадуютьЖитія єпископів херсонських. Текст джере-ла повідомляє про протистояння християн таюдеїв,щомешкалиумісті(Піоро1997,c.82).

Уперше питання про існування іуде-їв як окремої групи містян пізньоантичногохерсонеса—херсона підняли н.В. Пятише-ва(Пятышева1967,c.185)тае.і.Соломоник(Соломоник1979,c.119).Дослідницізазнача-ли,щоюдеї,найімовірніше,прибулидохерсо-неса,таксамоякінаБоспор,зМалоїазії.Вониналежалидоеллінізованихіудеївівикористо-вувалиупобутігрецькумову(Пятышева1967,c. 185; Соломоник 1979, c. 119—125). херсо-неська община, очевидно, була незначною заскладом.Слідиматеріальноїприсутностіюде-ївухерсонесінезначніідійснотьмяніютьпо-рівнянозпам’ятками,відкритиминаБоспорі(Соломоник1997,c.15—16).

До юдейських матеріалів пізньоантично-го херсонеса дослідники традиційно долу-чали рештки мармурової плити з пошкодже-ним грецьким написом, де читається єврей-ськеім’яСанбатіон;двіплитиіззображеннямсемисвічника (одну з них знайдено на пів-

Рис. 1.Планділянкисинагоги—храму(заГ.Д.Бєловим)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 5

денній ділянці некрополя, другу було вийня-то з нижнього ряду кладки фундаменту ап-сиди пізньої «Базиліки 1935 р.») (Соломоник1979,c.119—125);юдейськітагрецькіграфітінафресках«базилікиі»,наякихзустрічаютьсяіменаЄнох,Юда,ісайяінавітьетніконЮдеї.однезіскороченье.і.Соломоникрозглядалаякім’янайвищого(Соломоник1979,c.119—125).надумкудослідниці,ціданізасвідчуютьприсутністьюдейськоїобщиниумістіуIVст.Їїрелігійно-громадськимцентромсталазгаданаранішесинагога,якамоглапередувати«Бази-ліці1935р.».однакнеобхіднонаголосити,щофрескимістятьграфітітакожіхристиянськогозмісту,щоробитьоднозначніінтерпретаціїсу-перечливими.

У90-тірр.ххст.територіюнавколобази-ліки було досліджено спільною українсько-американською експедицією. керівники екс-педиції припускали, що «базиліку іі» булоспоруджено над руїнами синагоги (оверман,Макленнан,Золотарев1997,c.57—63;короб-ков 2001, c. 25—31; коробков 2001а, c. 149—158).Цютезупідтрималие.і.Соломоник(Со-

ломоник 1997, c. 15—16), і.а. Завадська (За-вадская2002,c.402—426)таЮ.М.Могаричев(Магарычевтаін.2012,c.287—300).Якоснов-нийаргумент,окрімкаменязмінороюіграфі-ті, було наведено конструктивні особливості(стіни,спорудженізсаманноїцегли),атакожаналізфресковогорозпису.

необхідно наголосити, що свого часуа.Л.Якобсон,С.Ф.СтржелецькийтаЄ.М.Же-ребцов помітили подібність техніки та сюже-тів фресок «базиліки і» і розписів херсонесь-ких ранньохристиянських склепів (Якобсон1978, c. 96—104; Стржелецкий 1947, c. 145—160; коробков 2001а, с. 205—213). крім того,а.Л.Якобсонстверджував,щохрамвідповідаєранньомуетапухристиянськогобудівництва імаєаналогіїсередпам’ятокіншихрегіонівВі-зантії (Якобсон 1983, c. 162). аргументованукритику тези про синагогу наводять С.Б. Со-рочан(Сорочан2005,c.1013)таа.і.романчук(романчук2008,c.313—325)(рис.5—8).

аналіз збережених свідчень змушує сумні-ватисяуприналежностіфресоксамесинагозі(рис.9—11).Так,наодномузфрагментівтинь-

Рис. 2. Планфундаментусинагогивідкритоїпід«Базилікою1935р.»(заі.а.Завадською)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 46

ку міститься зображення хреста (Домбров-ский1959,c.221—223).Відкриттяукладціпіз-ньоїбазилікиплитизмінорою,щовиконува-лафункціюсполії(Завадская1996,c.94—105),такожнеможебутидостатньонадійнимаргу-ментомнакористьвизнанняхрамусинагогою.Про християнське призначення будівлі можесвідчити також фрагмент скульптури Добро-го Пастиря, який було знайдено у південно-східному куті пізньої базиліки і належить доранньогохраму(колесникова1974,c.58).

Дослідження архітектурних особливостейранньої базиліки звертає увагу на непропор-ційністьапсиди,щодозволяєвисунутиприпу-щенняпроперебудовуспоруди.

Подальший комплексний аналіз матеріа-лів,отриманихізрозкопокпам’ятки,атакожізприлеглої до неї території, що здійснювалисяміжнародною експедицією під керівництвомМ.і. Золотарьова, дозволив С.В. Ушакову ви-ділитидваперіодиіснуванняранньоїспоруди:напершомуетапібудівляслугуваламісцемре-лігійнихзібраньюдеїв,надругомудоїїсхідноїстіни було добудовано апсиду й приміщеннябулоперетворенонацеркву(Древняясинаго-га…2013,c.280)(рис.12).

наведена версія, викладена у публікаціїпідсумків багаторічних досліджень, спираєть-ся на низку припущень. По-перше, тяглістьвикористання споруди засвідчується появоюхристиянських графіті над живописним ша-ром фресок, поряд з уже наявними написа-минаівриті(Древняясинагога…2013,c.249)(найбільш дискусійна теза). Другою вказів-коюнаперебудовуспорудиєвідмінністьутех-ніці кладки п’ятигранної апсиди «базиліки і»таїїстін(стінихрамускладенозцеглиікаме-нюназемляномурозчині,аапсида—зкаме-нюнавапняномурозчині(Древняясинагога…

2013, c. 249). Добудова апсиди до північно-східноїстіни(Древняясинагога…2013,c.253)змінила початкову орієнтацію споруди з пів-денного сходу (збігається із віссю херсонес—Єрусалим) на притаманну для християнськиххрамів херсонеса вісь північ—південь (Древ-няясинагога…2013,c.249).

Випадкиперебудовисинагогинацерквуві-домійу іншихрегіонахВізантійської імперії.найбільш детально описані пам’ятки у канітаназареті(Safrai1998,р.88).С.В.Тархановазгадує низку комплексів у Сирії та Палести-ні(Тарханова2016,с.198—199).Так,уапамеї(північна Сирія) близько 391 р. було зруйно-вано синагогу, на руїнах якої у V—VI ст. спо-рудилихрамсвв.косьмитаДаміана (Foerster1981, р. 164; Тарханова 2016). У Герасі (Дже-раш, Йорданія) у 530—531 рр. на місці сина-гогибулоспорудженоцеркву(Тарханова2016,с.198—199).Прицьомупідчасперебудови,якіухерсонесі,булозміненоорієнтаціюспорудизпівнічно-західноїнапівденно-східну.Західначастинаувиглядіатріумусинагогизкам’янимоблицюваннямбулаізольованавідбазилікаль-ногопросторуінаїїмісцібулоспорудженовів-тарнуапсидухраму(Тарханова2016,с.199).

Дослідженняпам’яткиспонукалоС.В.Уша-кова та Є.М. Жеребцова до пошуку аналогій(Древняясинагога…2013,c.252—254).Спира-ючисьнаїхніспостереження,атакожаналізу-ючирозташуванняхарактернихархітектурнихдеталей, що використовувалися для класифі-каціїсинагог,херсонеськуспорудуможнавід-нестидокласичногосинагогальноготипу,щозгадуєтьсяяк«широкийдім»або«проміжний»тип.ВінналежитьдоIII—IVст.іспіввідносить-

Рис. 3. Фрагментплитиіззображенняммінори,знай-денийВ.В.Борисовою

Рис. 4. Плитаіззображенняммінори,знайденавфун-даменті«Базиліки1935р.»Є.н.Жеребцовим

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 7

Рис. 5. Мозаїказпівденногонефубазиліки(заС.В.Уша-ковим)

Рис. 6. Мозаїка в сучасному стані в експозиції нЗхТ(фотоМ.В.Фоміна)

Рис. 7. Фрагментмозаїкиіззображеннямканфару(фо-тоМ.В.Фоміна)

Рис. 8. Фрагментмозаїкиіззображеннямсосуда(фотоМ.В.Фоміна)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 48

сязпроміжкомчасуміж«галілейською»та«ві-зантійською»групами(Тарханова2016,с.82).

Головноюособливістюцьоготипуєрозта-шуваннянішіТориудовгійстіні,анеукорот-кій (Тарханова 2016, с. 82). У класичному ва-ріанті синагоги у м. ештомоа (ізраїль), як і ухерсонесі,небулоапсидиіфасадузпотрійнимвходом, зверненим у бік Єрусалима. Замістьцього було три входи у короткій східній і триневеликінішіупівнічнійстіні,зорієнтованінаЄрусалим(Тарханова2015,с.5).Запропонова-на класифікація розроблялась у 30—60-ті рр.ххст. Їїпідтрималие.Гудинаф(Goodenough1953,р.1953),е.Сукеник,М.аві-Йона(Avi-Yonah 1961). незважаючи на певну спірністьнаведеної типології, вона є найбільш розпо-всюдженоюівизнаноюсередфахівців.

У«проміжному»типісинагогаботипі«ши-рокий дім», у першу чергу, виділяється попе-речнаорієнтаціябазилікальногопросторувід-носно Єрусалима за рахунок розташування

ніші Тори у повздовжній стіні. У херсонесь-кійсинагозітакожнайдовша,південно-східнастіна, зорієнтована на Єрусалим. У ній, най-імовірніше,ірозташовуваласянішадлясувоївТори(Тарханова2016,с.82).Південно-західнастіна мала входи з поперечної вулиці. Це за-свідчуєвищербленапідлогаупівденномукутіприміщення(Древняясинагога…2013,c.252).С.В. Ушаков зазначає, що південно-західнийфундамент споруди був частково перекритийцієюпідлогою,ізазначенакладка,цілкомімо-

Рис. 9. реконструкціяфресковогорозпису1

Рис. 10. реконструкціяфресковогорозпису2

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 9

вірно,слугуваланепідмуркомзовнішньоїка-пітальної стіни, а була стилобатом портика,якийобрамлюваввхіддосинагогизбокувули-ці(Древняясинагога…2013,c.252).

С.В. Тарханова запропонувала власну кла-сифікацію пізньоантичних синагог на підста-віархітектурнихознак(Тарханова2016,с.95).Враховуючи пропорції реконструйованої си-нагоги, її можна віднести до квадратної фор-ми,що,надумкуС.В.Тарханової,єнайбільшрідкіснимархітектурнимтипом.квадратніси-нагоги почали виділяти в окрему групу лишепісля нещодавнього відкриття квадратної си-нагогиум.Магдала(ізраїль)(Тарханова2016,с.100).

отже,синагога,щофункціонувалаухерсо-несі,належаладотипусинагогIVст.,якзаза-гальноприйнятою,такізановоюкласифікаці-єю, запропонованою С.В. Тархановою. Спо-рудаможебутивіднесенадопроміжноготипу«широкийдім»квадратноїформи(Quadratbau)(Тарханова2016,с.107).

Події, що передували перебудові синагогина церкву в херсонесі відносяться С.В. Уша-ковим до 80—90-х рр. IV ст. Її спорудженнявін пов’язує з діяльністю св. єпископа капі-тона за доби імператора Феодосія (Цукерман1994,с.264;Древняясинагога…2013,c.273).однак аналіз різних версій джерела дозволяєнепогодитисязприпущеннямпропричетністьсв.капітонадоперебудовисинагоги.

Перш за все, слід зазначити, що св. капі-тонприбувдохерсонесау90-тірр.IVст.,че-рездеякийчаспіслясмертісвогопопередникасв.єпископаЄферія(Виноградов2010,с.65—66).Уцейчасв імперіївжедіяланизказако-нів, виданих між 393 р. (CTh. 16.8.9) (Jews inByzantium…2014,р.250)і423р.(CTh.16.8.25—27)(Imperatoris…2015),щогарантувалинедо-торканістьсинагог:«Цілком зрозуміло, що сек-та юдеїв не заборонена жодним законом… Отже,

серйозне покарання чекає на тих, хто під ім’ям християнства незаконно захопить і знищить синагогу, і спробує її пограбувати» (переклад М.В. Пархоменко).З382р.заборонялосяруйну-ватиязичницькіхрами(CTh.16.10.8)(Ведеш-кин2013,c.41).Пізнішещенизкаактів399р.зобов’язувала «зберігати оздоблення громад-ських будівель» (CTh. 16.10.15, CTh. 16.10.18)(Ведешкин2013,c.41).Зправовоїточкизорузнищенняюдейськогохрамумогловідбутисявперіоддоприйняттянаведенихзаконів.

іншаситуаціяіснувалавперіод,коликафед-ру очолював св. єпископ Єферій. найімовір-ніше, саме він створив херсонеську єпархію,зайогочасуЦеркваздобулаумістіофіційнийстатус, його ім’я фіксується серед учасниківДругогоВселенськогособору381р.(Виногра-дов 2010, c. 55). Синаксар константинополь-ської церкви (хіі ст.) повідомляє про смертьсв. єпископа Єферія за імператора Феодосія(346—395гг.)(Виноградов2010,c.66—67).Всеце значно звужує хронологічні межі. Перебу-довахерсонеськоїсинагогинацерквумалавід-бутисядо393р.(часувиданнянаказупрозабо-ронуруйнуваннясинагог).Здругогобоку,підмозаїчною підлогою у південному нефі хра-мубулознайденомонетуВалентиніана(382—392гг.)(Сорочан2005,c.1013).Такимчином,перебудовамоглавідбутисяу80-х—насамомупочатку90-хрр.IVст.

Усі версії Житій єпископів херсонських,окрім «рукопису 296» (рукописи 296 2012,c.36—40),згадуютьюдеївякпідбурювачівел-лінівдорозправинадхристиянськимипропо-відниками, однак лише Патмоський рукописвказує на наявність у місті «ганебної синаго-ги»щенапочаткуIVст.,уперіодколидоміс-таприбувєпископВасилей(Патмосскаяруко-пис 2012, c. 34). особливо примітним є фактвбивстваєпископаюдеями і еллінами,незва-жаючинахрещенняодногозізверхниківміс-

Рис. 11. реконструкціяфресковогорозписувекспозиціїмузеюнЗхТ(фотоМ.В.Фоміна)

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 410

таразомізйогосім’єю,післячудавоскресін-нясиназамолитвоюСвятого.Джерелозгадує,щонавітьприхильноналаштованідоєпископапредставникиміськоїверхівкинезмоглизава-дитирозправі:«…и снова зависть, и снова иудеи вредоносно ворожили, и имела место постыдная синагога, и, составив заговор, они вынесли реше-ние беззаконно убить благодетеля…» (Патмос-скаярукопис2012,c.34).розповіді,викладе-ніуСинаксаріконстантинопольськоїЦеркви,Супрасльськогорукопису,Макаріївськоїмінеї,угрузинськихтавірменськихтекстахуціломумістятьаналогічнуінформацію.

ЗгіднозЖитіями,запершихвідвідинхерсо-несасв.єпископЄферійзаставмістянпереваж-ноагресивноналаштованимищодохристиян-стваізмушенийбуввідбутиповійськовудопо-могудостолиці.Можнапогодитись,щоотри-маннятакоїдопомогицілкомспіввідноситьсязісторичнимконтекстомтогочасу(Виноградов2010,c.54—58).Ужезвійськовоюпідтримкою,спираючисьнамісцевихвірян,св.Єферій,заверсією Патмосського рукопису, вигнав час-тинуеллінівтаюдеївзастіниміста:«И никто не препятствовал праздновать торжественный выход (крестный ход?), говорить о нем и о вве-дении (новой веры), с одной стороны из-за мно-жества изгнанных, с другой же — из-за скопища (синагоги) введенных» (Патмосская рукопись2012,c.35).ВірменськийрукописЖитіяуточ-нюєпричини,черезякібуливигнаніцілюди,а також називає їхню кількість — 500 мужів(Патмосскаярукопись2012,c.119).Такимчи-ном, перебудова синагоги як покарання тим,хтобравучастьувбивствісв.Василея,видає-тьсяцілкомлогічноюякзагіографічної,такізісторичноїточкизору.

Можна припустити, що від «підбурюван-няюдеїв»постраждалиіхерсонеськіхристия-ни.Сюжетзвигнаннямнизкисімей,причет-нихдовчиненого,можебутирозглянутийіякчастинавнутрішньоміськоїполітичноїтаідео-логічноїборотьби.«рукопис296»непрямоза-свідчує можливість передачі будівлі синагогивід юдейської громади до християнської: «И были высланы все неверные из города, лишенные своей собственности, и ушли, рассеянные по зем-ле, как неверные и нечестивые. Вместо этих вос-ставших мужей были поселены благочестивые и правоверные вместе с женами и детьми и всех их пришедших и вселившихся в городе этом»(Пат-мосскаярукопис2012,c.39).

Події, що відбувалися у херсонесі, маютьпаралельзпізньоантичноюантіохією.еллін-ська муніципальна адміністрація, прагнучиобмежити проникнення до міста сирійсько-го населення, підтримувала дружні стосункизюдейськоюобщиною(курбатов1962,с.12).разомвонипротистоялиіпроникненнюхрис-тиянства, яке створювало ідеологічні пере-думови для знищення решток полісної орга-нізації еллінськогосуспільства (таксамо,як іу херсонесі) (курбатов 1962, с. 12). на думкуГ.Л.курбатова,християнствозйогопроповід-дюрівностіусіх,протистоялоідеологіїмуніци-пальної аристократії, яка підтримувала прин-ципи еллінської або римської винятковості йідейно оформлювало стирання відмінностей

Рис. 12. реконструкція синагоги, за С.В. Ушаковим:1—будівельнізалишкиIV—Vст.наділянці«Базиліки1935р.»;2 — схематичнийпланпізньоантичноїсина-гоги;3—«храмі»післяперебудовинапізньоантичнусинагогу

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 11

міжгрекамитасирійцями.християнствомо-рально прирівнювало сирійців-християн догреків(курбатов1962,с.12).

Упізньоантичномухерсонесі(зааналогієюзантіохією)місцесирійцівмоглизайматихре-щені варвари — сармати, проникненню якихпротистояламісцеваеллінськааристократіятаюдейськаобщина.Житійнийсюжетпропри-мусовевиселення«невірних»змістаівселен-ня«благочестивихправовірних»непрямопід-тверджується поховальними пам’ятками цьо-гоперіоду.Так,назахіднійтасхіднійділянкаххерсонеського некрополя було відкрито низ-ку ранньохристиянських поховань алано-сарматськоїзнаті(Белов1953,с.237—254;Зу-барь1987,л.3—13),щодатуютьсясерединоюIV—Vст. (Фомин2011,с.51),тобтоєхроноло-гічноблизькимидоописаногоуЖитіїсюжету.

Цікавим є також факт, що св. Єферій піс-лястворенняцеркви їдедоконстантинополяза реліквіями (ймовірно, мощами) (Патмос-скаярукопись2012,c.39).Показово,щобіль-шістьпершиххрамівхерсонесабулипов’язаніз тими або іншими подіями історії Церкви умісті і,будучисвоєріднимимартиріями(були«освячені»похованнямсвятогомученика,або«явленням чуда»), не потребували привізнихсвятинь,асаміставалимісцямипаломництва(Яшаева 2002, с. 155—158). У цьому випад-куйдетьсяпрохрам,якийнебувпов’язанийз

місцевоюісторієюЦерквиіпотребувавдодат-ковихреліквій.

Після IV ст. присутність юдеїв у матеріа-льних пам’ятках міста не фіксується. од-нак,імовірно,частиназнихвсежповернула-ся. наявність євреїв засвідчує розлоге Житієсв. константина-кирила 869—882 рр., опові-даючипроте,щоконстантинФілософувізан-тійському херсоні навчався єврейській мовіта письму, переклавши вісім частин грамати-ки(Сорочан2005,с.1414).

отже, аналіз сюжетних ліній Житій єпис-копів херсонських, а також археологіч-них пам’яток, виявлених під час досліджен-ня т. зв. «Базиліки 1935 р.», показав, що упізньоантичному—ранньосередньовічномухерсонесі у IV ст. функціонувала синагога.Вона належала до характерного синагогаль-ного проміжного типу «широкого дому» ква-дратноїформи(Quadratbau),найбільшрозпо-всюдженого у III—IV ст. не пізніше початку390-хрр.,заєпископаЄферія,вонабулапере-будована на невеликий християнський храм.Зісхідногобокубулодобудованоп’ятиграннуапсиду (це змінило орієнтацію споруди), сті-ни було прикрашено розписами, а підлогу —мозаїкою. Фактично, можна стверджувати,щоцебувпершийхристиянськийхрамуміс-ті, центр молодої християнської общини, щоформувалася.

Айбабин А.И.Этническаяисторияранневизантийскогокрыма.—Симферополь,1999.

Белов Г.Д. отчетораскопкахза1935—36гг.—Севастополь,1938.

Белов Г.Д.Западнаяоборонительнаястенаинекропольвозленее(раскопки1948г.)//МИа.—1953.—№34.—С.237—254.

Белов Г.Д.Итогираскопоквхерсонесев1949—1953гг.//Са.—1955.—№24.—С.257—281.

Беляев С.А.христианскаятопографияхерсонеса.Постановкавопроса,историяизученияисовременноеположе-ние//рождественскиечтения.Церковныедревности.Сборникдокладов.—М.,1999.—C.156—258.

Ведешкин М.А.кодексФеодосия«оязычникахжертвоприношенияхихрамах»//научныеведомостиБелгород-скогогосударственногоуниверситета.—2013.—№15(158).—Вып.27.—С.38—47.

Виноградов А.Ю. «Миновалаужезимаязыческогобезумия...».ЦерковьицерквихерсонавIVвекеподаннымлитературныхисточниковиэпиграфики.—М.,2010.

Диатроптов П.Д.распространениехристианствавхерсонесеТаврическомвIV—VIвв.//античнаягражданскаяобщина.Межвузовскийсборникнаучныхтрудов.—М.,1986.—C.127—151.

Домбровский О.И. Фрески южного нефа херсонесской базилики 1935 г. // херсонесский сборник. — 1959. —Вып.5.—С.207—228.

Древняя синагога в херсонесе Таврическом: Материалы и исследования Причерноморского Проекта 1994—1998гг.—М.;Севастополь,2013.—Т.1.

Жеребцов Е.Н. кизучениюраннесредневековыхпамятниковхерсонеса//Византийскийвременник.—1964.—Т.23.—С.157—171.

Завадская И.А.Проблемыстратиграфииихронологииархитектурногокомплекса«базилика1935года»вхерсо-несе//МаИЭТ.—1996.—Вып.5.—С.94—105.

Завадская И.А.христианизацияранневизантийскогохерсонеса(IV—VIвв.)//МаИЭТ.—2004.—Вып.10.—С.402—426.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 412

Золотарев М.И. Иудейская диаспора в Северном Причерноморье в первые века н.э. // Проблемы скифо-сарматскойархеологииСеверногоПричерноморья.—Запорожье,1999.—C.103—107.

Золотарев М.И.херсонесскиесвятыни.—Севастополь,2002.

Зубарь В.М.отчетораскопкахзападногонекрополяхерсонесав1987г.//нанЗхТ.—Д№2741.—Л.3—13.

Зубарь В.М.ПроникновениеиутверждениехристианствавхерсонесеТаврическом//ВизантийскаяТаврика.—к.,1991.—С.8—29.

Зубарь В.М., Хворостяный А.И. от язычества к христианству. начальный этап проникновения и утвержденияхристианстванаюгеУкраины(втораяполовинаIII—перваяполовинаVIв.).—к.,2000.

Колесникова Л.Г.раннехристианскаяскульптурахерсонеса//херсонесТаврический.ремеслоикультура.—к.,1974.—С.58—60.

Коробков Д.Ю.обособенностяхпланировкизданияпозднеантичнойсинагогивхерсонесе//Взаимоотношениярелигиозныхконфессийвмногонациональномрегионе.—Севастополь,2001.—С.25—31.

Коробков Д.Ю. Вновь об иудейских сюжетах в декоре античных светильников // Проблемы религий странЧерноморско-Средиземноморскогорегиона.—Севастополь;краков,2001а.—С.149—158.

Курбатов Г.Л.ранневизантийскийгород:антиохиявIVвеке.—Л.,1962.

Латышев В.В.Житиясв.епископовхерсонских:(Исследованияитексты)//ЗапискиИмп.академиинаукпоисторико-филологическомуотделению.—СПб,1906.—Сер.8.—Том8.—№3.—С.12—13.

Литовченко А.Н., Фомин М.В., Чекаль А.Г.опроисхождениераннехристианскойхудожественнойтрадициивви-зантийскомхерсоне//кондаковскиечтенияIII.Человекиэпоха:античность—Византия—Древняярусь.—Белгород,2010.—С.121—133.

Литовченко А.Н., Фомин М.В., Чекаль А.Г. Сирийские мотивы в раннехристианском искусстве херсонеса—херсона//Сугдейскийсборник.—к.;Судак,2012.—Вып.5.—С.142—151.

Могаричев Ю.М.крымскаяагиографиякакотражениеизмененийвполитическойицерковнойструктуреТаври-кииконоборческогопериода:кпостановкепроблемы//ПИФк.—2003.—Вып.13.—С.287—300.

Могаричев Ю.М., Сазанов А.В., Саргсян Т.Э., Сорочан С.Б., Шапошников А.К. Житияепископовхерсонскихвкон-текстеисториихерсонесаТаврического//нартекс.ByzantinaUkrainensis.—харьков,2012.—Т.1.

Оверман Э., Макленнан Р., Золотарев М.И.кизучениюиудейскихдревностейхерсонесаТаврического//архео-логія.—1997.—№1.—С.57—63.

Патмосская рукопись//ЖитияепископовхерсонскихвконтекстеисториихерсонесаТаврического//нартекс.ByzantinaUkrainensia.—харьков,2012.—Т.1.

Пiоро I.С.Проодинзпоглядiвнаджерелатаicторiюпiзньоантичногохерсонеса//археологiя.—1997.—№2.—С.123—128.

Пятышева Н.В.квопросуобэтническомсоставенаселенияхерсонесавI—VIвекахн.э.//античноеобщест-во.—М.,1967.—С.183—185.

Романчук А.И. Исследования херсонеса—херсона. раскопки. Гипотезы. Проблемы: Монография: В 2 т. —Т.2:Византийскийгород.—Тюмень,2008.

Рукописи 296//ЖитияепископовхерсонскихвконтекстеисториихерсонесаТаврического//нартекс.ByzantinaUkrainensis.—харьков,2012.—Т.1.

Соломоник Э.И. к вопросу о населении херсонеса Таврического // аДСВ. — Свердловск, 1979. — Вып. 16. —С.119—125.

Соломоник Э.И.Древнейшиееврейскиепоселенияиобщинывкрыму//евреикрыма:очеркиистории.—Сим-ферополь;Иерусалим,1997.—С.9—22.

Сорочан С.Б.Византийскийхерсон.очеркиисторииикультуры.—харьков,2005.

Сорочан С.Б., Зубарь В.М., Марченко Л.В.Жизньигибельхерсонеса.—харьков,2000.

Стржелецкий С.Ф.квопросуинтерпретацииидатировкинекоторыхпамятниковхерсонесаизраскопок1935—1936гг.//Историко-археологическийсборникнаучно-исследовательскогоинститутакраеведческойиму-зейнойработы.—М.,1947.—Т.2.—С.145—160.

Тарханова С.В.амвросийМедиоланскийиМаркеллапамейский:гордостьГерострата//Лехаим.—Сентябрь.—2015.—С.2—6.

Тарханова С.В.Уистоковсинагоги:происхождениеиклассификация//Лехаим.—Февраль.—2015.—С.2—8.

Тарханова С.В. архитектурасинагогпозднеантичногопериода(III—VIIвв.)натерриторииСевернойПалестины:типология,композиция,декор:Диссертациянасоисканиеученойстепеникандидатаискусствоведения.—М.,2016.

Фомин М.В.Погребальнаятрадицияиобрядввизантийскомхерсоне(IV—Xвв.).—харьков,2011.

Фомин М.В.квопросуоформированиихристианскойобщинывпозднеантичномхерсонесе//МаИаСк.—Се-вастополь;Тюмень,2012.—Вып.4.—С.69—77.

ISSN 0235-3490. Археологія, 2016, № 4 13

Фомин М.В. раннехристианская живопись позднеантичного херсонеса // МаИаСк. — Севастополь; Тюмень,2014.—Вып.6.—С.299—389.

Фомин М.В,. Шевцова А.А. о раннехристианских комплексах херсонеса // Вісник харківського національногоуніверситетуіменіВ.н.каразіна.—2013.—1087:Сер.«історія»—Вип.47.—С.22—33.

Хрушкова Л.Г.оначалехристианскогохерсонесаТаврического:крестообразнаяцерковьнаглавномкладбище//Сугдейскийсборник.—2005.—Вып.2.—С.293—420.

Цукерман К.епископыигарнизонхерсонавIVвеке//МаИЭТ.—1994.—Вып.4.—С.545—561.

Якобсон А.Л.кизучениюфресокизюжногонефабазилики1935г.вхерсонесе//Са.—1978.—Т.2.—С.96—100.

Якобсон А.Л.Закономерностивразвитиираннесредневековойархитектуры.—Л.,1983.

Яшаева Т.Ю.СредневековыйхерсонескакцентрМалогопаломничества//ПравославныедревностиТаврики.—к.,2002.—С.155—158.

Avi-Yonah M.SynagogueArchitectureintheClassicalPeriod//JewishArt.—1961.—р.155—190.

Foerster G.ASurveyofAncientDiasporaSynagogues//AncientSynagoguesRevealed.—1981.—р.71—164.

Goodenough E.JewishSymbolsintheGreco-RomanPeriod.—NewYork,1953.—Vol.1.

Imperatoris Theodosii codex // Интернет ресурс режим доступа 29.08.2015 http://droitromain.upmf-grenoble.fr/Constitutiones/CTh16.html#8

Jews in Byzantium:DialecticsofMinorityandMajorityCultures.—Boston,2012.

Jews in EarlyChristianLawByzantiumandtheLatinWest,6th—11thcenturies.—Turnhaut,2014.

Safrai Z.TheMissingCentury.PalestineintheFifthCentury:GrowthandDecline.—Bondgenotenlaan,1998.

Надійшла 14.06.2016

М.В. Пархоменко, М.В. Фомин

оВреМенИИоБСТоЯТеЛьСТВахПереСТроЙкИСИнаГоГИВЦеркоВьВхерСонеСе

СтатьяпосвященаанализусюжетныхлинийЖитийепископовхерсонских,связанныхсостроительствомпервогохристианскогохрамавгороде,атакжеархеологическогоматериала,обнаруженноговраннемхраме«Базилики1935г.».онпоказал,чтовпозднеантичномираннесредневековомхерсонесевузкомпромежуткевремениIVв.,скореевсего,функционироваласинагога.онаотноситсякхарактерномусинагогиальномупромежуточномутипу«широкогодома»квадратнойформыQuadratbau,относящемусяпреимущественнокііі—IVвв.Вначале390-хгг.,приепископеЭферии,онабылаперестроенавхристианскийхрам.егоостаткипод«Базиликой1935г.»могутбытьопределенывсакральнойтопографиихерсонесакакодинизсамыхраннихпамятниковхристианскогоис-кусствагорода.

M.V. Parkhomenko, M.V. Fomin

ToTheISSUeoFTIMINGANDCIRCUMSTANCeSoFReBUILDINGTheSYNAGoGUeINToTheChURChINCheRSoNeSoS

ThearticleanalysesthestrandsfromThe Lives of Holy Bishops of ChersonrelatedwiththeconstructionofthefirstChristiantempleinthecity,aswellasarchaeologicalmaterialdiscoveredintheearlytempleBasilica 1935.TheanalysisshowedthatmostprobablytherewasasynagoguefunctioningintheLateAncientandearlyMediaevalChersonesoswithinashortperiodoftimeinthe4thcentury.Itbelongedtoanintermediate“widehouse”square-shapedtypeQuadratbau datedpredominantlybythe3rdand4thcenturies.Intheearly390s, inthetimeofAetherius,bishopofCherson,itwasreconstructedintotheChristianchurch.TheremainsofthechurchunderBasilica 1935canbedeterminedinsacraltopographyofChersonesosasoneoftheearliestmonumentsofChristianartinthecity.