Європа в школі – 2 / Európa v škole II. · Вправа – Земля у...

Підготовчий матеріал до Робочих зошитів (Семінари Полтава, Чернігів, Житомир, Київ)

Європа в школі – 2 / Európa v škole II.

Зміст

ЦінностіРобочий зошит – Цілі та принципи функціонування ЄС крізь призму системи цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Вправа – Земля у часовій капсулі

ПолітикаРобочий зошит – Політичні аспекти європейської інтеграції . . . . . . 8Вправа – Референдум

ЕкономікаРобочий зошит - Економічні аспекти європейської інтеграції . . . . . 13Вправа – Фінансові пріоритети

ГромадянствоРобочий зошит – громадянство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Вправа – Хто я? та Різновиди моєї ідентичності

Україна та ЄС: Міфи, напівправда та некритичні очікування . . . . . . 28Цінності . Політика . Економіка . Громадянство .

Глосарій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Витоки ціннісних засад європейської інтеграціїЄвропейська інтеграція бере свої початки з європей-ській історії – грецького пізнання мудрості та досвіду демократії, римських засад формування та застосу-вання права і управління монархією, єврейського об-разу єдиного Бога та християнської поваги до гідності та унікальності людської особистості та солідарності . На таких засадах міг почати розбудову своєї імперії франкський правитель Карл .

Від Карла Великого до кінця Другої світової війниКарл Великий (747-814) часто вважається визначною постаттю, яка уособлює єдність Європи . Реорганізація держави, розвиток культури та освіти, відомий під на-звою «Каролінгів Ренесанс», та військова сила імперії Карла означали для його держави розвиток, стабіль-ність та визнання . Дотепер він вважається взірцем управління державою часів Середньовіччя . Завдяки цьому, титул Великий він отримав ще за життя, а його іменем - „король” (Karl der Große, Charlemagne, Carolus Magnus) у більшості слов’янських мов почали назива-ти правителів .

З XI століття так званий Розкол християнської церк-ви та існування церковного управління, незалежного від Риму, призвели до того, що частина Східної Євро-пи пішла історично іншим шляхом розвитку .

Західну та Центральну Європу поєднувало римське християнство, ззовні її репрезентували епохи роман-тизму, готики та ренесансу . У XVI столітті ще на той момент єдина християнська Західна Європа починає втрачати свою релігійну єдність . Західне християн-ство перестає бути єдиним при використанні єдиної латинської мови . Подальші релігійні війни призводять до поглиблення політичного розколу .

Колоніальна політика, яка розвивається у той пе-ріод, призводить до феномену так званої європеїза-ції світу колоніальними державами, а саме Іспанією, Португалією, Англією та Францією .

У XVIII столітті на європейську арену виходить Росія, яка відкривається європейській культурі, переймає західні техніки шляхом укладення торгових контактів і поступово, як партнер по коаліції, стає учасником воєнних конфліктів . Внаслідок цього Росія поступово займає становище однієї з європейських наддержав .

Промислова революція XIX століття створила на європейському континенті відносно гомогенний еко-номічний та торговий простір . Однак, в культурно-духовній області Європа і надалі залишалась різною . Значною мірою цьому сприяло зародження націона-лізму . Християнство втратило свій домінантний уні-версальний вплив і на перший план виступають ідеї національних культур та національних держав, які лише починають зароджуватися .

Крім усього іншого, Перша світова війна окресли-ла і нову карту Європи, на якій з’явилися цілком нові

держави . Однак, їх виникнення призвело, швидше, до нових національних конфліктів . Після Першої сві-тової війни економічний розвиток ускладнився . Од-нак, починають зароджуватися перші сучасні плани європейської інтеграції як конкретного політичного та економічного зближення . У 1923 році було ство-рено маніфест під назвою Пан-Європа, який було ви-дано Рихардом Куденхов-Калергі . Останній разом з Отто фон Габсбургом засновують Пан’європейський союз з центром у Відні та розробляють концепцію об’єднання Європи .

У боротьбі проти фашизму під час Другої світової війни відбувається поступове зближення Франції та Англії . Цікавим було й прагнення країн Бенілюксу, яке повинно було реалізуватися й реалізувалося після Другої світової війни – створення більш інтегрованого економічного та торговельного простору .

Від Другої світової війни до сучасного ЄСДруга світова війна та її трагедія породили у світовому суспільстві рух, коли різні країни, особистості та ініці-ативи прагли інтеграції Європи на новому ґрунті . Важ-ливим моментом для визначення універсальних цін-ностей була Загальна декларація прав людини 1948 року та виникнення Ради Європи, яка у 1950 році під-кріпила універсальні цінності текстом Європейської конвенції з прав людини . Остання стала найбільшим відображенням європейських цінностей та їх прак-тичного наповнення .

Перша міжнародна організація зародилася як ре-зультат прагнення знайти розв’язання довготривалих напружених відносин між Францією та Німеччиною в економічній і торговій сферах . Європейська спільно-та з вугілля та сталі (ESUO) делегувала частину повно-важень у вугільній та металургійній галузях окремим міжнародним інституціям . Це призвело до створення у 1953 році спільного ринку вугілля, залізної руди та металургійної продукції . У 1955-1957 роках було від-мінено митні збори та квоти на імпорт і експорт, що сприяло підвищенню безпеки праці та перекваліфіка-ції робочої сили .

Виникнення Європейської спільноти з вугілля та сталі поступово призвело до більш вузької інтеграції і в інших сферах . На початку 90-их років Європейські спільноти поступово перетворюються у Європей-ський Союз . Договір про Європейський Союз було підписано у голландському місті Маастрихт 7 лютого 1992 р ., а чинності він набув з листопада 1993 р . Роз-пад комуністичних режимів, символом якого стало падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989р ., завер-шив період поділу Європи на дві частини, створені одночасно, але різними методами .

Наступний період створив можливості для побудо-ви вже великої та об’єднаної Європи зі спільними по-літичними та економічними цінностями . Країни Захід-ної Європи стали частиною інтеграційного процесу саме з початку п’ятдесятих років . Східноєвропейські

Цілі та принципи функціонування ЄС крізь призму цінностейЄвропейські цінності сформовані на культурній, релігійній та гуманістичній спадщині Європи, звідки беруть свій початок універсальні цінності людської гідності, права честі, свободи, демократії, рівності та верховенства права.

Підготовчий матеріал до Робочих зошитів (Семінари Полтава, Чернігів, Житомир, Київ) 3

Мірослав Коцур

країни залучалися до цього процесу поступово після політичних змін у 1989 р . У той же час у цих країнах відбувався і власний процес розбудови демократич-них інституцій .

У цьому сенсі досвід інтеграції країн пострадян-ського блоку є гарним та корисним прикладом для України, багатим джерелом досвіду та практичних знань . У процесі безпосереднього обміну та співпраці ціннісні засади інтеграції виступають як важлива пе-редумова усіх інших процесів .

Тема цінностей є наскрізною; поняття людської гід-ності, свободи, рівності, правил демократії та прав лю-дини пронизують міжнародну і внутрішню торгівлю, туризм, світ праці, освіту і культуру . Така наскрізність додає темі особливого значення і робить її душею теми європейської інтеграції, європейських перетво-рень, що тривають упродовж уже більше 2000 років .

Окреслення компетенцій Європейського СоюзуКлючовим і одним із найскладніших питань є визна-чення компетенцій ЄС . Та, перш ніж унести ясність у це питання, слід зазначити, що держави-члени ЄС установчими договорами визнали компетенції ЄС для реалізації конкретних цілей .1

Це цілі ЄС, які, по суті, обґрунтовують його існу-вання та функціонування . ЄС здійснює всі свої полі-тики та діяльність відповідно до нижче зазначених ці-лей, які для ЄС є обов’язковою програмою діяльності (див . ст . 7 ДФЄС2) . Конкретніше кажучи, ЄС домагаєть-ся своїх цілей за допомогою відповідних засобів «на основі своїх компетенцій», які йому надані установчи-ми договорами (ст . 3 абз . 6 ДЄС3) .

У п’ятдесятих роках минулого століття, у час засну-вання Європейських Співтовариств, вони мали лише обмежені економічні цілі . Політичні, соціальні або інші цілі були тільки візією . В даний час, відповідно до статті 3 Договору про ЄС, загальною (основною) ціллю даної організації є сприяння миру, поширен-ня цінностей Європейського Союзу і благополуччя своїх народів . Загалом, йдеться про три первинних принципи, досягнення яких і призвело до створен-ня Європейських Співтовариств . До наступних цілей Європейського Союзу належать, зокрема, економічні, соціальні, культурні та політичні цілі .

Ціннісні засади Договору про ЄСЦіннісні засади, які є результатом окресленого про-цесу, формувалися протягом більш ніж двох тисяч років . Спадщина еллінізму, римського права та іудео-християнської традиції в них органічно взаємодопов-нюються, та, одночасно, переходять на новий рівень . Цей процес є не тільки безперервним, але, саме у зв’язку з тим, що ХХ століття принесло з собою дві сві-тові війни, він є також спробою віднайти щось якісно нове .

Людство перестало покладатися на традиційні ін-ститути, держави та релігії; дивлячись на свої власні невдачі, воно здійснило спробу по-новому сформу-лювати основні принципи, які будуть покликані захи-щати людську гідність, свободу, демократію, рівність, права людини і які будуть гарантуватися верховен-ством права і системою наднаціональних механізмів .

Саме тому у Договорі про ЄС окремо виділяють ціннісні засади, які суттєво впливають на реалізацію інших цілей Договору, зокрема функціонування ЄС і виконання повноважень окремими інституціяями ЄС по відношенню до держав-членів та громадян Євро-пейського Союзу . Договір про ЄС (глава I, стаття 2) ви-значає наступні фундаментальні цінності ЄС:повага людської гідності,свобода,демократія,рівність,верховенство права,дотримання прав людини, включаючи права осіб,

що належать до меншин .

Повага людської гідностіБазовий принип рівності всіх громадян країн Євро-пейсього Союзу є основою процесу інтеграції в ці-лому . Економічна та політична свобода є необхідною умовою особистої свободи, а людська гідність є осно-вним стимулом для людини, щоб у взаємодії з суспіль-ством чи його індивідами усвідомити свою особисту гідність .

Культурні, економічні та соціальні відмінності в контексті Європейського Союзу не є підставою для дискримінації або нерівноцінного ставлення . Вони, навпаки, є необхідними для зрозуміння регіональних відмінностей та пошуку таких політик, які сприяти-муть розвитку потенціалу кожної людини на основі фундаментальної рівності всіх людей .

Цілком природно, що ці поняття пов’язані з кон-кретними цінностями, які підлягають найбільшому ризику . Крім рівня життя, в контексті сучасної ситуації на Україні, особливо важливого значення набули мир та безпека – цінності, які в інших європейських краї-нах сприймаються як належні .

СвободаУ Хартії основних прав ЄС4 особливе місце приділено особистій свободі . Свобода забезпечує та пропонує простір і рівні умови для вираження особистої свобо-ди індивідуума в економічній, політичній, культурній та будь-якій іншій сфері . Свобода містить у собі інсти-туційні передумови, і, водночас, допомагає ці переду-мови формувати . Тільки вільні особистості здатні на-повнити простір свободи реальним змістом в області соціальної, культурної та економічної трансформації .

Концепт свободи містить у собі й великий потенці-ал розчарування, яке проявляється, коли не спрацьо-вують механізми забезпечення та захисту свободи . Соціальне напруження, економічна стагнація та інші демократичні дефіцити, що зароджуються в процесі трансформації чи апроксимації права національних держав країн-кандидатів, також сприяють примно-женню розчарування .

ДемократіяДемократія як форма правління пройшла тривалий шлях розвитку, а як відкрита система й досі залиша-ється здатною до саморефлексії та може далі розви-ватися . Сучасна демократія, навчена на недоліках міжвоєнної Європи, диспонує правовими механізма-ми для свого захисту . До основних ознак конститу-

4 Підготовчий матеріал до Робочих зошитів (Семінари Полтава, Чернігів, Житомир, Київ)

1 У цій частині текст значною мірою посилається на попередні праці з даної тематики та опирається на контекст недавнього розвитку діалогу і співробітництва в політичному, економічному, громадському та ціннісному аспектах рефлексії розвитку українського суспільства в сучасному міжнародному і європейському контексті. Наприклад: Odhalené záhady o Európskej únii, Bratislava 2012, ss. 32-35.

2 Договір про функціонування Європейського Союзу3 Договір про Європейський Союз4 Хартію основних прав Європейського Союзу як декларацію було прийнято разом із Ніццським договором у 2000 році. З 2009 року з

прийняттям Лісабонського договору Хартія набула повної юридичної сили, стала частиною первинного права.

ційної демократії належить поділ влади та контроль за владою . Виконавча, законодавча та судова влади функціонують окремо та пов’язані між собою меха-нізмами контролю . Демократія як форма правління передбачає також відповідний ступінь участі грома-дян, що найчастіше втілюється у боротьбі ідей під час виборів . Вибори – це механізм, водночас, самі по собі вони є й цінністю . Регулярні вільні вибори є механіз-мом демократії, а демократія як така забезпечується шляхом регулярних виборчих циклів . З іншого боку, з’являються і недемократичні режими, які регуляр-но організовують вибори, створюють у такий спосіб демократичний фон, який є лише інструментом для отримання легітимності авторитарного правління (Мохтяк – Прецлік, 2013) .

РівністьРівність усіх людей, незалежно від статі, раси, релігій-них переконань чи філософської точки зору є однією з фундаментальних цінностей Європейського Союзу . Вона базується на тривалій рефлексії європейської цивілізації, яка стоїть на стовпах спільної християн-ської, іудейської та еллінської історії про походження людини і властиву їй людську гідність .

Саме тому рівність як цінність стала також части-ною європейських цінностей і крізь цю призму ЄС прагне активно скеровувати законодавчі процеси та-ким чином, щоб у спільноті держав-членів застосову-вався фундаментальний принцип рівних можливос-тей в економічній, соціальній і політичній сферах . Вод-ночас мова йде про створення соціального простору, здатного реагувати на стереотипи у житті суспільства, долати сприйняття позиції переваги чоловіків над жінками, расово чи релігійно мотивованої сегрегації

та інших негативних поведінкових моделей, які ста-новлять загрозу основоположним цінностям співіс-нування людей в європейському просторі . Останній є простором різних культур і традицій, які, в свою чер-гу, є різною мірою джерелом багатства культурного, економічного і політичного простору Європи .

Рівність усіх людей також знаходить своє відобра-ження в можливості ефективно домагатися справед-ливості та особистих прав . Їх інституційна гарантія і реальне застосування є основним критерієм ефек-тивного верховенства закону . Природною особли-вістю підготовчого процесу до вступу є те, що люди не вірять у можливість реалізувати свої права . На цьому етапі необхідно і практичними прикладами показати, що рівність у здійсненні прав безпосеред-ньо пов’язана з активною громадянською позицією і не може бути штучно впроваджена та регульована у суспільстві а ні Європейським Союзом, а ні будь-якою іншою організацією .

Верховенство праваФункціонуюча система правосуддя забезпечує

можливість домогтися дотримання закону та забезпе-чення функціонування демократичної системи в ціло-му . Рівність перед законом можуть забезпечити тільки вільні та незалежні суди . У кожній країні, яка прагне вступити до ЄС та проходить процеси трансформації, система суддівського самоврядування, її відносини з державними установами та іншими конституційними органами потребують глибокої реформи .

Можливість домогтися дотримання закону є важ-ливим чинником прозорості економічної транс-формації, інтеграції цього процесу та залучення до європеського контексту і, в кінцевому результаті, є


Приклад Як уже згадувалося вище, до фундаментальних цінностей Європейського Союзу належить і верховенство права. Правова держава дотримується своїх міжнародних зобов’язань. Цікавим прикладом недотримання міжнародних зобов’язань є випадок із звалищем у словацькому Пезінку.

Пан Ян походить з Пезінку. Після повернення з Великобританії, де проживав протягом тривалого часу, він з’ясував, що у його рідному місті крім старого звалища відходів починає діяти нове звалище.

Коли проводилося оформлення дозволів на створення нового звалища, жителі Пезінку зауважили, що державні органи приймають рішення в односторонньому порядку на користь власників звалища. Судові процеси у районному, крайовому та Верховному судах не увінчалися успіхом. Навіть Конституційний Суд Словацької Республіки ухвалив рішення не на їхню користь.

Громадяни почали організовувати мітинги, писати петиції, заручилися підтримкою багатьох відомих громадських діячів. Один із сенатів Верховного суду Словацької Республіки звернувся до Суду Європейського Союзу в Люксембурзі (із так зв. попереднім питанням, за яким Суд ЄС допомагає національним судам у застосуванні законодавства ЄС) із запитом розібратися у цьому питанні. Суд ЄС у своєму висновку постановив, що рішення Конституційного Суду суперечить чинному законодавству Європейського Союзу.

Справу було повернено у словацький суд для повторного вивчення та розгляду. Вивезення відходів на звалище було зупинено. Членство в Європейському Союзі показало, що активні громадяни здатні домогтися своїх прав та захисту особистих інтересів у протистоянні потужним вітчизняним підприємцям, які не поважають закони і завдають шкоди своїм співгромадянам.

Пан Ян сприймає членство у Європейському Союзі як велику підтримку можливості домогтися своїх прав хоча б у конкретному даному випадку.

вагомим чинником успіху заходів, спрямованих на обмеження корупції, кумівства, зловживання владою та демократичними інститутами задля насаджування недемократичних методів . Відповідальність держав-них діячів та всіх громадян перед законом є рівною, і можливість ефективно домогтися застосування цієї відповідальності сприяє підвищенню довіри суспіль-ства до основних функцій держави .

Досвід процесу приєднання інших країн, процесу трансформації системи правосуддя та наближення законодавства до європейського законодавства в цьому відношенні є важливим ресурсом при форму-ванні своїх власних внутрішніх інститутів, законів та механізмів інтеграції до системи правосуддя в Євро-пейському Союзі . Існування нової судової інстанції (Суд Європейського Союзу в Люксембурзі) підвищує можливість захисту прав, особливо в галузі економі-ки, бо внутрішнє законодавство в сумнівних випадках повинне керуватися європейськими нормами, які при повноправному членстві в ЄС маєють більшу вагу .

Дотримання прав людини, включаючи права осіб, що належать до меншинІсторія ХХ століття є й історією двох світових війн та підвищеного зацікавлення світової спільноти питан-нями прав і свобод людини . У зв’язку з цим, світова спільнота, а в її контексті і країни Європейського Со-юзу, підписали Загальну декларацію прав людини . Були розроблені механізми підтримки практичного впровадження таких заходів у рамках демократичної системи, покликані ефективно контролювати дотри-мання прав людини і застосовувати санкції у випадках порушення цих прав державою чи окремими особа-ми .

Суспільний діалог з питань прав людини має бути скерований на подолання нових викликів та пошук відповідей на все нові й нові запитання . У зв’язку з цим важливою є роль соціальних еліт, політичних лідерів, діячів культури та наукових установ, які своїм бачен-ням та авторитетом будуть стимулювати громадські дискусії та сприятимуть їх конструктивному перебігу .

Графік № 1: Якого Ви віросповідання?

Ресурс: SÚ SAV, DOS 2014 5

У країнах, які стало підтримували християнські традиції, починають з’являтися рухи, які намагаються викликати страх до глобалізації та інтеграційних про-цесів саме по відношенню до традиційних цінностей . У Словацькій Республіці населення значною мірою належить до різних християнських церков .

У контексті дотримання прав меншин цікавими є також інтерпретації розлучень, абортів та рівноправ-ності жінок різними соціальними угрупованнями . Тут на рівні ефективно проявили себе міністерства та інші установи, громадські організації та консультативні ор-гани з цієї проблематики .

В області прав людини велика увага завжди приді-ляється етнічним і релігійним меншинам . Європейські інтеграційні процеси дедалі частіше, окрім традицій-них національних меншин, пов’язані з іммігрантами з різних куточків світу, із зростанням впливу релігійної громади мусульман; йдеться про мультикультурні ви-міри в загальноєвропейському просторі .

Традиційні національні особливості все ще за-лишаються в компетенції окремих країн і не можуть насаджуватися жодній країні . Водночас культурно-цивілізаційний контекст є не менше значимим і його дотримання є важливою складовою процесу інте-грації . Європейський Союз має широку палітру наці-ональних традицій та культур, поважає і цінує націо-нальну ідентичність, дбає не наразити нові країни на небезпеку виникнення почуття меншовартості, стра-ху, заниження власної значимості та унікальності .

Незважаючи на побоювання, які доводяться до громадськості деякими ЗМІ та громадськими ініціати-вами, результати останніх досліджень проекту Соціо-логічного інституту Словацької академії наук показа-ли, що все населення, а також члени основних церков вважають, що толерантне та мирне співіснування є можливим, незважаючи на різні погляди на традицій-ні цінності .

Графік № 2: Як Ви гадаєте, чи люди різних переконань – релігійних та нерелігійних – можуть добре розумі-тися та уживатися? (Порівняльна таблиця за віроспо-віданням)

Ресурс: SÚ SAV, DOS 2014

У цьому плані сфера прав людини стає простором, у якому найбільш інтенсивно відбувається комунікація щодо очікувань, конфліктів, практичних зустрічей країн, що інтегруються, з новим економічним, куль-турним та політичним контекстом інтеграції нових країн-членів до існуючого Європейського Союзу .

ВисновокРозглядаючи у дослідженнях про політичні та еко-номічні зв’язки умови інтеграційного процесу та його різні аспекти, підтверджується значимість проблем, що стосуються цінностей, які, на відміну від економічно-політичних димензій, часто омина-ються увагою і яким відводиться лише вторинне значення .


5 Графіки та їх опис використані з праці „ Podklady k tlačovej besede Sociologického ústavu SAV k vybraných výsledkoch výskumu „Demokratickosť a občania na Slovensku (DOS 2014)“, (spracoval Miroslav Tížik a Milan Zeman) Janka Debrecéniová, Antidiskriminačný zákon, Bratislava 2008

Досвід, який здобула європейська цивілізація у ХХ столітті у двох світових війнах, є важливим нагадуван-ням того, що тільки чіткі правила та відповідальність перед законом, який будуть поважати як окремі індиві-дууми, так і суспільство загалом, можуть бути надійним бар’єром проти диктатур і насильницьких режимів, які не зважають або навмисно ігнорують фундаментальні цінності, такі як рівність, свобода, гідність, демократія, верховенство права та основні права людини .

Тому плюралістична демократія повинна завжди актуалізувати і заново формувати рамки, в яких від-буваються важливі соціальні процеси . Цінності дода-ють цьому пошуку нової моделі співіснування євро-пейських народів відчуття спадкоємності і зв’язку з цивілізаційними змінами, які у цій частині світу мають традицію понад 2000 років .

Земля у часовій капсулі

Мета:

Усвідомити найбільш цінні складові нашої культури, визначити пріоритети, порівнювати, розвивати кому-нікативні навички

Допоміжні матеріали:

Аркуші паперу, ручки

Час :

45 хвилин

Інструкція:

Учні розділяються у групи по п’ятеро осіб . Кожну із груп назвіть група «А» або група «Б» . Групи «А» отри-мують завдання «А», групи «Б» – завдання «Б» . Резуль-татом роботи груп «А» та «Б» буде створення списку відповідно до оголошеного їм завдання . Після завер-шення групової роботи усім класом порівняйте вибір окремих груп та спільно оберіть зі списку 10 речей, які б Ви хотіли передати майбутнім поколінням молодих людей .

1 . Чи є у списку груп «А» якісь речі, які б ви не хотіли передати майбутнім поколінням?2 . Чи хотіли би учні з груп «Б» як майбутня генерація отримати у спадок все те, що вказане у списку? Чи не були б важливішими інші речі?3 . Які зміни необхідно провести у стилі життя та цін-ностях, щоб обрані речі не довелось поміщати до ча-сової капсули?

Завдання для усіх груп «А»:

За допомогою методу «мозкового штурму» складіть список речей, які, на вашу думку, найкраще характе-ризують Вашу країну, жителів, сучасну культуру . Це може бути предмет, щось живе, думка, погляд, влас-тивість . Записуйте усі ідеї, не обговорюючи їх і не від-кидаючи жодної . Коли назбираєте достатню кількість ідей, оберіть із них 10, які, на ваш погляд, необхідно помістити у часову капсулу . Через 50 років її відкри-ють мандрівники з інших частин світу . Речі зі списку мали б допомогти їм зрозуміти, якою була Ваша кра-їна, що було характерним для неї . Обрані 10 пунктів напишіть на чистий аркуш паперу .

Завдання для усіх груп «Б»

За допомогою методу «мозкового штурму» складіть список речей, які вважаються найбільшими ціннос-тями у Вашій країні . Що, на Вашу думку, є найбільш цінним у Вашій країні, жителях та культурі . Це може бути предмет, щось живе, думка, погляд, властивість або комбінація попередніх варіантів . Записуйте ідеї, не обговорюючи їх . Записавши всі ідеї, оберіть із них 10, які, на Вашу думку, необхідно помістити у часову капсулу . Обирайте ті речі, які, на ваш погляд, справді оцінить майбутня генерація молодих людей . Обрані 10 пунктів напишіть на чистий аркуш паперу .

Розробку підготовлено на основі праці Selby, D ., Pike, G .: Cvičení a hry pro globální výchovu 2


I. На шляху до великої європей-ської супердержави?

A. Шлях до Лісабонського договору

1. Лісабонський договір – Європейський Союз отримує європейське обличчя

Остання фундаментальна зміна у функціонуванні та структурі Європейського Союзу (ЄС) відбулася у ре-зультаті підписання Лісабонського договору, який набув чинності 1 грудня 2009 року6 . ЄС значно зміц-нів завдяки новонабутій правосуб’єктності . Метою Лісабонського договору є спростити та домогтися ефективного функціонування Європейського Союзу, а також сприяти посиленню демократизації . Скасо-вано три стовпи, впроваджені Маастрихтським до-говором . Вибір нової Європейської Комісії був запо-літизований, оскільки Голова повинен бути обраний у Європейському Парламенті (ЄП), і, в першу чергу, на основі результатів виборів до ЄП . Цей вибір повинен зміцнити не тільки легітимність Голови, але й легітим-ність всієї Комісії, яка в Парламенті також є предметом затвердження (ця процедура ухвалення в Парламенті була предметом попередніх договорів) .

Щоб ЄС став більш помітним на світовій арені, було запроваджено посаду постійного Голови Європей-ської Ради («президент») з терміном повноважень на два з половиною роки та можливістю обрання на другий термін . Першим в історії постійним Головою став Герман Ван Ромпей з Бельгії (2009 – 2014) . У 2014 році Головою Європейської Ради обрали політика зі Східної Європи, на той час прем’єр-міністра Польщі, Дональда Туска .

Посада Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики була запроваджена Амстердамським договором, однак Лісабонський договір розширив сферу його повнова-жень . Верховний представник, з одного боку, репре-зентує Раду міністрів закордонних справ (головуючи у ній), з іншого, комісара із зовнішніх зв’язків (посада віце-президента Комісії), завдяки чому Європейський Союз став більш репрезентативним, а також більш узгодженим у своїх діях щодо зовнішньої політи-

ки . Першим Верховним представником ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики стала Ке-трін Ештон з Великобританії . У 2014 році на цю посаду на наступні п’ять років вступила Федеріка Могеріні з Італії .

Наднаціональний характер Європейського Со-юзу знову зміцнився, позаяк голосування кваліфіко-ваною більшістю в Раді стосується й інших сфер . Під кваліфікованою більшістю вже розуміється подвійна більшість, тобто більшість країн (55%) і більшість на-селення (65%) (з листопада 2014) . Завдяки подвійній більшості захищені інтереси великих і малих держав-членів .

Визначним нововведенням стала можливість ви-ходу держави-члена з ЄС: держава-член, яка вийде зі складу ЄС, може знову у нього повернутися . Для цьо-го їй необхідно подати нову заявку на вступ і виконати всі умови по прийняттю .

2. ... як усе почалосяТакі повноваження ЄС отримав не відразу, вони набу-валися поступово упродовж всієї історії його інтегра-ції . Значимість та компетенції ЄС з часом міцнішали . 9 травня 1950 року Роберт Шуман, Міністр закордонних справ Франції, представив пропозицію, відому як Де-кларація Шумана. Реакцією на Декларацію Шумана та основою для інтеграції і майбутнього інституцій-ного функціонування став Договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності 23 липня 19527 року . Так «шіст-ка» засновників8 створила спільний ринок вугілля та сталі як ринок первинної сировини у військовій про-мисловості . Метою об’єднаної установи було забезпе-чення і контроль використання цих матеріалів у мир-них цілях . На основі Договору були засновані Вище правління, Асамблея, Рада Міністрів і Суд .

Наступним важливим етапом поглиблення інте-грації стали дві угоди, відомі під назвою «Римські договори», які набули чинності 1 січня 1958 року . У результаті підписання першого договору було засно-вано Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), а в результаті другого – Європейське співтовариство з питань атомної енергії (Євратом) . ЄEC ставило собі

Робочий зошит – Політичні аспекти європейської інтеграціїНезважаючи на те, що Європейський Союз наближається до пенсійного віку, він все ще має що сказати і до чого прагнути. ЄС пройшов звивистим та тернистим шляхом від первинних договорів та обмежених повноважень до повноважень, закріплених Лісабонським договором. Кількість його учасників, що на початку становила тільки шість країн, зросла до двадцяти восьми, і це також не остаточна цифра. Внутрішніх кордонів не існує, все нові країни переходять на розрахунок у євро, у ЄС з’явився «президент» та «міністр закордонних справ».

Які ж перешкоди довелося здолати на шляху до успіху? Що залишилося від первісної міці держав-членів? Яким є голос Словаччини? І де у цьому лабіринті інституцій може знайти себе словацький громадянин?

6 http://europa.eu/eu-law/decision-making/treaties/index_sk.htm7 http://europa.eu/eu-law/decision-making/treaties/index_sk.htm8 Бельгія, Франція, Нідерланди, Люксембург, Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина), Італія

Адам Ліберчан


за мету створення загального ринку і зближення еко-номічної політики держав-членів . Реалізація індиві-дуальних завдань ЄЕС повинна була забезпечуватись такими установами, як Асамблея, Рада, Комісія та Суд (Асамблея та Суд були спільними з ЄСВС) .

Для покращення функціонування окремих співто-вариств було запроваджено одну з перших великих інституційних змін . На основі Договору про створен-ня єдиної Ради і єдиної Комісії Європейських Співто-вариств (Об’єднавчий Договір, чинний з 1 липня 1967) всі три співтовариства отримали спільну Раду, Комісію та бюджет .

Після розширення Європейської Спільноти в 70-х і 80-х роках «дванадцятка» домовилася про новий ім-пульс для політичної та економічної інтеграції за по-середництва Єдиного Європейського Акту (набув чинності 1 липня 1987 року) . Єдиний Європейський Акт передбачав створення єдиного ринку з вільним рухом товарів, осіб, послуг і капіталу, підвищення економічної та соціальної згуртованості, зміцнення Європейської валютної системи . Також було посиле-но позицію Парламенту започаткуванням процедури отримання згоди і процедури співробітництва в зако-нодавчому процесі (див . нижче) .

Комісія під головуванням Жака Делора усвідом-лювала, що для здійснення амбіційних цілей щодо інтеграції необхідним є докорінний перегляд уста-новчих договорів . Протягом усього 1991 року про-ходили інтенсивні переговори, які завершилися на саміті в Маастрихті підписанням Договору про Єв-ропейський Союз (підписання відбулося 7 лютого 1992, договір набув чинності 1 листопада 1993) . Цей Договір знаменував собою новий етап інтеграції, оскільки передбачав інтеграцію політичну . На основі цього договору створено Європейський Союз, засно-ваний на трьох стовпах: (1) три Європейські Співто-вариства, (2) Спільна зовнішня та безпекова політика та (3) Співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ . Договір також впровадив європейське громадянство . У законодавчій сфері знову посилено повноваження Європейського Парламенту (призначено процедуру спільного з Радою ухвалення рішень щодо прийняття законодавства), процедура отримання згоди та співп-раці поширилась на нові сфери, а також розширено голосування кваліфікованою більшістю в Раді . Договір в рамках першого стовпа передбачає створення Еко-номічного і валютного союзу, який завершиться при-йняттям євро як єдиної валюти (в обігу з 1 січня 2002 р .) .

Амстердамський договір (набув чинності 1 трав-ня 1997 року) розвиває концепцію європейського гро-мадянства, збільшує повноваження Європарламенту шляхом розширення процедури спільного ухвалення рішень в нових сферах . Парламент також отримав право затверджувати або відхиляти кандидатуру на пост президента Європейської комісії . Ніццький до-говір (набув чинності 1 лютого 2003) передбачав під-готовку окремих інституцій Європейського Союзу до найбільшого в його історії розширення в результаті вступу нових держав Центральної та Східної Європи .

В. Звивистий шлях до Лісабонсько-го договору

Набуття нових компетенцій, розширення за рахунок нових членів і передача суверенних прав держав спільним інституціям не пройшли без ускладнень . Труднощі також супроводжували і ратифікацію осно-вних договорів європейської інтеграції .

При підготовці Маастрихтського договору пе-редбачалися труднощі зі схваленням у двох країнах - Великобританії та Данії . Тому обидві країни домови-лися про винятки (т .зв . «опт-аут» - право на неучасть), на основі яких вони могли не входити до завершаль-ної фази економічного і валютного союзів і, таким чи-ном, не переходити на євро . Парламент Данії з легкіс-тю затвердив текст договору в травні 1992 року (125 голосами «за», 25 – «проти»), але в ході референдуму, що відбувся 2 червня 1992 року, незначна більшість данців (50,7%) проголосували проти . Рада ухвалила рішення, що процес ратифікації продовжуватиметь-ся відповідно до погодженого плану, а випадок Данії розглядатиметься згодом . Для Данії було зроблено винятки щодо євро і, таким чином, у другому рефе-рендумі, проведеному 18 травня 1993 року, договір було схвалено (56,8%) .

У жовтні 2004 року в Римі підписано Договір про запровадження Конституції для Європи, який був покликаний замінити установчі договори ЄС новою Європейською Конституцією . Вона мала набути чин-ності після ратифікації всіма державами-членами . Однак, 29 травня 2005 року на референдумі у Фран-ції більшість проголосувало проти (54,87%) . Франція була не єдиною державою, що виступила проти, че-рез три дні Конституційний договір відкинули грома-дяни Нідерландів і процес ратифікації зупинився .

Незважаючи на це, договірна реформа розшире-ного Європейського Союзу була необхідною, і тому 13 грудня 2007 року було підписано Лісабонський договір, який підлягав ратифікації усіма державами-членами . Щоб уникнути можливих проблем під час референдумів, держави-члени домовилися про про-ведення ратифікації тільки на рівні національних пар-ламентів . Єдиним винятком була Ірландія, якій, згідно з її Конституцією, довелося проводити референдум . Процес ратифікації проходив відносно без перешкод, допоки 12 червня 2008 року громадяни Ірландії на референдумі не проголосували проти Лісабонського договору (53,4%) . Європейський Союз вже мав поді-бний досвід з Ірландією щодо Ніццького договору, коли перший референдум його відкинув, а затвер-дження відбулося тільки після отримання гарантій збереження нейтралітету . У випадку з Лісабонським договором Ірландія також отримала певну запору-ку у вигляді гарантій щодо збереження за кожною державою-членом по одному комісарові . 3 жовтня 2009 року ірландці сказали чітке «так» Лісабонському договору (67,1%) .

II. Держави-члени та громадяни - поглинуті інтеграцією?

A. Держава – міцна колона функціонування ЄС

1. Збереження значимості держав-членівНезважаючи на те, що все більше повноважень пере-дається спільним європейським інституціям, окремі держави-члени зберігають за собою значну ринкову владу . Власне Лісабонський договір передбачає, що повноваження ЄС здійснюються відповідно до прин-ципу субсидіарності та пропорційності . Принцип субсидіарності полягає у тому, що ЄС може проводи-ти діяльність у сферах, які не підпадають під його ви-ключну компетенцію у випадку, якщо ці цілі не можуть бути досягнуті краще самими державами-членами . Відповідно до принципу пропорційності зміст і форма


діяльності Європейського Союзу не виходять за рам-ки того, що є необхідним для досягнення поставлених цілей .

Лісабонський договір також посилив позицію на-ціональних парламентів . Вперше вони визнаються як один з компонентів демократичної структури Єв-ропейського Союзу і повинні брати ефективну участь у його функціонуванні . Відповідно до Лісабонського договору окремі національні парламенти держав-членів забезпечують дотримання принципу субсиді-арності і можуть сприйматися як «хранителі» цього принципу .

Держави-члени мають можливість висловитися і через головування в Раді . Головування переходить від держави до держави кожні шість місяців . Голову-юча країна готує, організовує та головує на засіданнях Ради, за винятком засідання Ради міністрів закордон-них справ, де головує Верховний представник ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики . Головуючі країни презентують свої пріоритети, які планують вирішити за шість місяців . Крім основних європейських питань вони можуть представити та-кож теми, які стосуються безпосередньо їхніх держав . Словаччина вперше головуватиме у другій половині 2016 року, коли прийме естафету від Нідерландів .

Не варто забувати і про роль Ради, яка складається з міністрів держав-членів . Якщо Європейська Комісія покликана захищати інтереси Європейського Союзу, то Рада дбає, передусім, про національний принцип, до якого додається й принцип політичний, позаяк у своїх урядах вони є міністрами від конкретних по-літичних партій . Міністри збираються відповідно до сфери своєї діяльності (напр ., Рада з економічних і фінансових питань міністрів фінансів, Рада з питань навколишнього середовища, Рада міністрів закор-донних справ тощо) . Незважаючи на те, що у більшості випадків рішення ухвалюються кваліфікованою біль-шістю і, таким чином, держави-члени не мають мож-ливості накладати вето, їх голос залишається у силі і вагомим .

Окремі країни намагаються знайти партнерів, щоб разом бути більш переконливими у досягненні сво-їх цілей . Оскільки Словаччина – це маленька країна, відтак формування коаліцій країн є для неї життєво необхідним . Коаліція може бути створена на основі політичного принципу, тобто з країнами, які мають по-дібну політичну структуру уряду, отже, і аналогічне політичне мислення . Словаччина, наприклад, бере до уваги й той факт, що Німеччина є її найбільшим тор-говим партнером, і тому в економічних питаннях час-то займає позицію Німеччини, незважаючи на те, що обидві країни можуть мати різне політичне забарв-лення . Що стосується згуртованості і солідарності з біднішими регіонами ЄС та найновішої політики щодо навколишнього середовища, Словацька Республіка співпрацює, передусім, зі своїми сусідами в Централь-ній і Східній Європі, оскільки стикається з подібними проблемами . У цьому плані для Словаччини вкрай важливою є група «Вишеградської четвірки9» .

2. Боротьба за престижСтановище національних держав також відіграє важ-ливу роль при формуванні Європейської Комісії або заміщенні інших важливих позицій в європейських інституціях (Голова Європарламенту, Президент, Вер-ховний представник ЄС з питань зовнішньої та безпе-кової політики . . .) . Хоча Європейська Комісія повинна

представляти і захищати інтереси ЄС в цілому, а окре-мі комісари – діяти незалежно від країни, яка їх вису-нула, дійсність часто є іншою, і кожна країна з триво-гою спостерігає, який пост їй припаде .

Дуже престижним є пост Президента Європейської Комісії . Сучасним її Президентом став лідер партії, що виграла вибори до Європейського Парламенту . У 2014 році вибори виграла Європейська народна партія, на чолі якої під час виборів був колишній прем’єр-міністр Люксембургу Жан-Клод Юнкер . Для невеликих країн Жан-Клод Юнкер може бути прикладом того, як мож-на досягти такого успіху . Представник Словаччини Марош Шефчович також отримав важливий пост, він зумів посісти посаду віце-президента Комісії, що від-повідає за енергетичний союз . Пост віце-президента він займав ще в попередньому складі Комісії .

B. Громадянина й досі чути

1. Голос громадянина представлений в Європей-ському Парламенті

Голос громадянина відіграє роль у випадку Європей-ського Парламенту, який обирається безпосередньо громадянами ЄС . Громадяни мають право звернутися з петицією до Європейського Парламенту, до Євро-пейського омбудсмена та інституцій і консультатив-них органів Європейського Союзу будь-якою мовою Конституції і отримати відповідь тією ж мовою . Таким чином, громадянин Словаччини може комунікувати словацькою мовою .

Перші прямі вибори до Європейського Парламен-ту відбулися у 1979 році, Словаччина вперше обирала своїх представників до ЄП через кілька тижнів після вступу до ЄС у 2004 році . Зміцнений Європейський Парламент дбає про подолання дефіциту демократії в Європейському Союзі, тобто намагається наблизи-ти ЄС до його громадян . Європейський Союз набу-вав щоразу нових повноважень за рахунок держав-членів, а його громадяни втрачали контроль над вла-дою, оскільки Комісія не є виборним органом, тобто, не залежить прямо від народу . Поступове набуття ваги Європейським Парламентом і той факт, що його депутати обрані безпосередньо на виборах, зміцню-ють демократичний характер Європейського Союзу . У результаті розширення повноважень Європейський Парламент пройшов еволюцію від суто консультатив-ного органу до органу, уповноваженого ухвалювати рішення разом з Радою Міністрів . Зростання впливу також видно через лобістів, які поступово відкривали для себе цю інституцію, і вона стала для них однією з пріоритетних установ у їх діяльності .

2. Як хлопчик-мізинчик Вернидубом ставЄвропейський Парламент має три основні функції . По-перше, він затверджує бюджет . Щорічний бюджет ЄП приймає спільно з Радою Європейського Союзу . У Парламенті бюджет проходить два читання і набуває чинності після підписання його Головою Парламенту .

По-друге, парламент має право контролю . Це означає, що він контролює правильність функціону-вання європейських інституцій . Це яскраво прояв-ляється вже при затвердженні складу нової Комісії . У першу чергу, обирається Президент Комісії . Як зазна-чалося вище, призначення Президента проводить-ся на підставі результатів виборів до Європейського Парламенту . Потім Голова Європейської ради кон-сультується з Європейським Парламентом стосовно

9 Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина


кандидатури на пост Президента Комісії, яка пропо-нується на розгляд Європейській раді . Затвердження кандидатури у Європейській раді відбувається квалі-фікованою більшістю . Згодом Парламент обирає Пре-зидента Комісії згідно більшості голосів своїх депута-тів . Потім настає черга обрання самих комісарів . Вони вибираються за взаємною згодою між Радою і Прези-дентом .

У компетенцію Президента Комісії входить розпо-діл портфелів між кандидатами . Самі ж кандидати на посади комісарів повинні виступити перед Європей-ським Парламентом . Парламент ретельно заслуховує кожного кандидата і ставить йому запитання відповід-но до того, яке крісло він має зайняти у Комісії, з метою перевірки його знань та компетентності . Цю процеду-ру часто називають «гриль» . Далі Парламент готує оці-ночний звіт . Оскільки Комісія проходить схвалення у Парламенті як єдине ціле, то у разі, якщо Парламент ставить під сумнів кандидатуру певного кандидата, це може поставити під загрозу весь процес вибору .

У нещодавно обраній Комісії посаду Віце-президента з питань Енергетичного союзу повинна була посісти кандидат зі Словенії Аленка Братушек . Але під час слухань вона не змогла переконати де-путатів Парламенту, і, врешті решт, її місце посів кан-дидат зі Словаччини Марош Шефчович, а Словенія запропонувала нову кандидатуру на його попереднє місце . Однак, Марошові Шефчовічу, який вже успішно пройшов обговорення на пост комісара з транспорту, довелося пройти черговим туром запитань .

Свою міць Європейський Парламент показав в ми-нулому . Комісія Жака Сантера (1995-1999) у березні 1999 року подала у відставку перш ніж могла бути від-кликана Європарламентом . ЄП критикував Комісію за неточності в галузі фінансів, комісар Едіт Крессон була звинувачена в непотизмі і некоректному керуванні однією європейською програмою . Едіт Крессон від-мовилась піти у відставку, а, оскільки, ЄП міг вислови-ти вотум недовіри тільки усій Комісії, а не її окремим членам, Жак Сантер подав у відставку від імені всієї Комісії, щоб попередити подібне голосування .

У 2004 році вперше було відхилено кандидатуру на посаду комісара . Комітет з громадянських свобод не затвердив кандидатуру італійського прихильника консервативних поглядів Рокко Буттільоне . Якби він залишився, це б могло призвести до того, що Парла-мент не проголосує за Комісію . Схожа ситуація при обранні Комісії була у 2010 році – запропонованого болгарського кандидата Рум’яну Желеву було знято .

По-третє, до повноважень Європейського Парла-менту належать законодавчі повноваження . На по-чатку своєї діяльності Європейський Парламент ви-конував роль радника і служив тільки для консульту-

вання законодавчих проектів, однак, його зауважен-ня не були обов’язковими до виконання . У результаті зміцнення повноважень та завдяки безпосередньому обранню його членів, Європейський Парламент наби-рає ваги також у ході законодавчого процесу . Єдиний європейський акт ввів процедуру згоди, коли Рада має досягти згоди ЄП . Парламент не може змінити проект, він може у єдиному читанні ухвалити його або відхилити . Ця процедура використовується, на-приклад, при прийомі нових членів, підписанні угод з третіми країнами, затвердженні Угод про асоціацію тощо . Єдиний європейський акт ввів також процедуру співпраці . Європейський Парламент отримав можли-вість впливати на отриманий текст у процесі двох чи-тань, але останнє слово було за Радою . І, врешті решт, процедура спільного ухвалення рішень, впроваджена Маастрихтським договором, вирівняла у правах Раду і Парламент, оскільки обидві установи мають одна-кову силу при затвердженні законодавчих текстів . Ця процедура поступово розширювалася шляхом нове-лізації договорів і наразі застосовується до більшості правових постанов ЄС .

3. Втомлений громадянин втрачає інтерес впли-вати на події в ЄС

Громадяни обирають своїх представників кожних п’ять років, коли в рамках усього Європейського Союзу проходять вибори до Європейського Парла-менту . Відповідно до Лісабонського договору Євпро-парламент складається з 751 депутата . Словаччина обирає своїх 13 депутатів . Таку ж саму кількість депу-татів має Фінляндія та Данія . Найбільшу кількість де-путатів має Німеччина (96), а найменшу – Мальта (6)10 . Депутати у Парламенті засідають не за національною ознакою, а за їх належністю до певної фракції . Ниніш-ній парламент налічує сім фракцій . До Європейсько-го Парламенту входять також незалежні депутати, тобто такі, які не перебувають у жодній з фракцій . Словаччина має шість представників у фракції Євро-пейської народної партії, чотирьох депутатів у фрак-ції Прогресивного альянсу соціалістів і демократів та трьох депутатів у фракції Європейських консервато-рів та реформістів .

Явка на виборах стає щоразу нижчою . У перших виборах у 1979 році взяли участь 62% виборців, п'ять років потому – на три відсотки менше . У 1999 році явка виборців вперше не досягла 50% . В останніх виборах взяли участь тільки 42,5% виборців . У Словаччині цей показник ще нижчий . Словаччина регулярно потра-пляє у кінець списку щодо участі і, таким чином, вста-новлює негативні рекорди . У перших виборах взяли участь 17% виборців, у виборах 2009 року - 19,6%, в останніх виборах у 2014 році – лише 13% .

10 http://www.europarl.europa.eu/meps/sk/crosstable.html

Компетенції та сфери, у яких Європейський Союз перейняв повноваження держави, стають все значнішими. До прикладу, те, що кілька років тому здавалося неприйнятним – контроль національних бюджетів Європей-ською Комісією – впровадилося в рекордно короткі терміни під впливом кризи, одна з причин якої полягала в нездорових суспільних фінансах. Тим не менш, держави-члени залишаються важливим елементом у процесі ухвалення рішень. Національні інтереси захищає Рада Європейського Союзу, де збираються окремі міністри урядів держав-членів. Тому, популярний політичний вислів на національному рівні «бо так вирішив Брюссель» є не зовсім вірним. Управління справами на нижчому ніж загальноєвропейський рівні, захищається принципом субсидіарності. Голос громадян у результаті зміцнення повноважень Європейського Парламенту є більш вираз-ним. Тому необхідно, щоб вибори сприймалися з усією серйозністю, особливо в тих країнах, які лише віднедавна функціонують на демократичних принципах.


Приклад Пан Ян поселився у Великобританії на тривалий час, тому пройшов реєстрацію, підтвердивши таким чином своє проживання у даній країні . Це надало йому мож-ливість взяти участь у виборах до Європейського Пар-ламенту прямо у Великобританії, де він обирав своїх представників з-поміж британських депутатів . Також, завдяки європейському громадянству він міг приймати участь у виборах до органів місцевого самоврядування . Пан Ян зрадів, що завдяки Європейському Союзу у ньо-го є такі повноваження . Задля розваги він звернувся до «Europe Direct» (Інформаційна служба ЄС), щоб довіда-тися, які ще несподіванки вони для нього приготували . Своє звернення він написав їм словацькою мовою . Яким же великим було його здивування, коли він отримав від-повідь на рідній словацькій мові! У відповіді йому пові-домили, що, якщо він перебуватиме у Великобританії й у час наступних виборів, то сам може взяти участь у цих виборах як кандидат у депутати до Європейського Пар-ламенту від Великобританії .

Використані джерела:PLECHANOVÁ, B . – Fidler, J .: Kapitoly z d/ejin mezinárodních vztahu 1941-1995. Praha, Institut pro středoevropskou kulturu a politiku, 1997 . 240 s . ISBN 80-85241-79-XKol . autorov: Alternatívy vývoja európskej integrácie. Bratislava, Ekonóm, 2008 . 454 s . ISBN 978-80-225-2657-9GASTEYGER, C .: Europe: From Division to Unification. Bonn, Bundeszentrale für politische Bildung, 2006 . 439 s . ISBN 3-89331-687-6Generálny sekretariát Rady: Únia práva: od Paríža po Lisabon. História zmlúv Európskej únie. Luxemburg, Úrad pre vydávanie publikácií Európskej únie, 2012 . 56 s . ISBN 978-92-824-3521-2Európska komisia: Ako funguje Európska únia. Vaša príručka o inštitúciách EÚ. Luxemburg, Úrad pre vydávanie publikácií Európskej únie, 2013 . 39 s . ISBN 978-92-79-30003-5http://www .europarl .europa .eu http://europa .eu/eu-law/decision-making/treaties/index_sk .htmhttp://europa .eu/about-eu/basic-information/symbols/europe-day/schuman-declaration/index_sk .htm

Референдум

Мета:

Учні знайомляться з поняттям демократії, усвідомлю-ють роль і значення громадянина в демократичному суспільстві .

Час: 45 хв

Матеріали:

виборчі бюлетені, урни для голосування, дошка, па-пір, кольорові олівці, фломастери

Інструкція:

Учнів у класі необхідно розділити на 4-5 груп, щоб вони представляли 4-5 найбільш відомі українські по-літичні партії . До груп учні обираються випадковим вибором .

Кожна група повинна підготувати свої аргументи «за» та «проти» вступу України до ЄС . Ці аргументи повинні відповідати поглядам тієї політичної партії, яку учні представляють . Група також може придумати логотип та гасло виборчої кампанії від імені своєї політичної партії .

Презентація поглядів кожної з політичних партій у рамках кампанії перед референдумом .

Моделювання референдуму

Підготувати бюлетені для голосування . Питання, що виноситься на референдум - «Чи підтримуєте Ви вступ України до ЄС?» . Відповіді у бюлетені «Так», «Ні» . Коли учні зроблять свій вибір, кожен кине бюлетень до урни . Із представників політичних партій необхідно сформувати центральний комітет референдуму для підрахунку голосів . Результати підрахунку записати на дошці .

Наступне завдання

Клас, працюючи разом, готує аргументацію приєднан-ня України до ЄС . Слід добирати такі аргументи, щоб вступ України підтримали не тільки найближчі сусіди і партнери країни (Словаччина, Польща), але і більш віддалені країни (наприклад, Португалія, Ірландія чи Австрія) .


Найважливішими економічними аспектами членства в Європейському Союзі, або ж процесу вступу з погля-ду посткомуністичних країн Східної Європи є:§з одного боку, доступ до найбільшого єдиного рин-

ку в світі з понад 500 мільйонами жителів, на який вітчизняні виробники, підприємці можуть експор-тувати свою продукцію, з іншого, це – протистоян-ня тиску конкуренції на цьому величезному ринку;

§пов’язаний з цим приплив прямих іноземних ін-вестицій: інвестори сприймають країну як (майбут-ню) складову 500-мільйонного ринку;

§можливість вільного пересування людей: трудова міграція в інші країни ЄС;

§використання коштів із загального бюджету ЄС: менш розвинені країни є чистими одержувачами (із загального бюджету вони можуть отримати зна-чно більше грошей, ніж повинні туди внести);

§переваги та ризики, пов’язані зі вступом до валют-ного союзу (введення євро) .

Зрозуміло, що економічна ситуація у кожній країні є результатом й цілого ряду інших факторів, які можна підсумувати наступним чином:§розвиток зовнішнього економічного середовища

(економічна криза і кон’юнктура, формування цін на товари);

§якість економічної політики на національному рів-ні (структура доходів і витрат: переважна більшість державних фінансів продовжує перерозподіляти-ся на національному рівні; податкова система, ре-гулювання ринку праці, соціальна політика, визна-чення системи охорони здоров’я, вибір структури енергетики тощо, також, у значній мірі, належать до компетенції національних держав);

§незмінні характеристики або довготривалі тенден-ції, що повільно змінюються, наприклад, демогра-фічний розвиток (старіння населення), культурні норми, цінності і традиції, рівень освіти, географіч-не положення, клімат, природні багатства .

Слід підкреслити, що вступ до ЄС не гарантує швидко-го економічного зростання та зближення із західними стандартами . Європейський Союз – це радше пакет можливостей, і все залежить від того, як країна-член/країна-кандидат ними скористається, наскільки ефек-тивно вона використає фінансування із загального бюджету ЄС, скільки інвестицій зможе залучити і т .д . Структурні реформи на національному рівні відігра-ють при цьому дуже важливу роль . Досвід Словаччи-ни у цьому питанні є надзвичайно позитивним11 . Піс-ля вступу до ЄС Словацька Республіка досить швидко наблизилась до середньоєвропейського показника (Графік № 1 та № 2) . Однак, навіть побіжний аналіз по-казників країн Вишеградської групи12 виявляє суттєві відмінності . У той час, як Словаччина і Польща швид-ко наздоганяли західні країни, Чеська Республіка та Угорщина робили це значно повільніше . Графік № 1 також вказує на те, що після 2009 року у Словаччині значно сповільнилась конвергенція . З одного боку,

це було результатом кризи, з іншого, - зупинки та по-дальшого поступового руйнування вищезазначених структурних реформ .

Графік № 1: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності у відсотках від серед-нього показника ЄС в країнах Вишеградської чет-вірки (ЄС-28 = 100)

Джерело: Eurostat: GDP per capita in PPS .

Графік № 2: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності у відсотках від серед-нього показника ЄС-15 в країнах Вишеградської четвірки (ЄС-15 = 100)

Джерело: Erste Group Research 2014: Visegrad Four - 10 years of EU membership, p . 3 .

Доступ до найбільшого ринку у світі і приплив інвестиційЄвропейський Союз (разом із США), є найбільшим ринком у світі, що стосується розміру ВВП, з понад 500 мільйонами споживачів (Графік № 3 та № 4) . Безпере-шкодний доступ на цей ринок є найбільшою перева-гою членства в Європейському Союзі, або ж процесу приєднання чи партнерства .

Експорт товарів і послуг зі Словаччини у період

Економічні аспекти європейської інтеграції

11 Правоцентристський уряд у період з 2002 по 2006 рр. провів податкову (введення єдиного податку у розмірі 19%), пенсійну, соціальну реформи та реформу в галузі охорони здоров’я; зробив більш гнучким законодавство у сфері працевлаштування та здійснив фіскальну децентралізацію.

12 До складу Вишеградської групи (Вишеградської четвірки) входять Чехія, Угорщина, Польща та Словаччина.


Жолт Ґал

2004-2013 збільшився у сталих цінах майже вдвічі (Šikulová et al . 2014: 42) . У номінальному вираженні зростання було ще більш динамічним (Графік № 5) . Згідно з економічною теорією, економічна інтеграція (зокрема, вступ до Митного союзу) може сприяти й перешкоджати міжнародній торгівлі водночас . При вступі в ЄС (і митний союз) теоретично можуть зрости обсяги торгівлі з країнами Союзу, й водночас упасти з країнами за його межами . Проте існує загроза, що під-приємства нової держави-члена не вистоять у конку-рентному середовищі Європейського Союзу, значно зросте імпорт, а сальдо торгового балансу стане більш негативним . Тобто, вітчизняні виробники втратять час-тину внутрішнього ринку, а на зовнішніх не зможуть реалізуватися зі своєю недостатньо конкурентоспро-можною продукцією . У випадку Словаччини не справ-дилась жодна з цих загроз, навпаки, відбулося інше: з великою динамікою зростав експорт у країни ЄС, а ще швидше – до країн за його межами . Таким чином, у зовнішній торгівлі Словаччини частка третіх країн, які не є членами, парадоксально збільшилась13 . Клю-чову роль у такому розвитку зіграли прямі іноземні інвестиції (ПІІ) . Збільшити обсяги експорту допомогли інвестиції у промисловість, зокрема в автомобільну та електротехнічну . Словаччина стала одним із найбіль-ших експортерів автомобілів, телевізорів і моніторів з плоским екраном (LCD) . Автомобільна промисловість стала найважливішою галуззю і у сусідів з Вишеград-ської групи . Країни Вишеградської четвірки станом на 2013 рік випустили майже три мільйони автомобілів і стали другим за величиною виробником автомобілів у ЄС після Німеччини (Erste 2014:7) . Виробництво май-же мільйона автомобілів припадає на трьох автови-робників у Словаччині (Volkswagen, Kia, PSA), завдяки чому вона стала найбільшим виробником автомобілів у світі у співвідношенні до кількості населення14 .

З 2009 року спостерігається значне зменшення ПІІ (Графік № 6) . Причин було багато: кризовий шок у 2009 році, зупинка процесу приватизації після 2006 року, а також дуже істотне зниження кількості нових інвести-цій з 2009 року (більшість інвестицій становили реін-вестований дохід у вже існуючих підприємствах, а не нові інвестиції з-за кордону) .

Графік № 3: Чисельність населення ЄС і окремих країн світу (2012, млн .)

Джерело: Eurostat 2014: The EU in the world 2014. A statistical portrait, p . 18 .

Графік № 4: Обсяг ВВП ЄС і окремих країн світу (оцін-ка за 2013 рік, мільярд американських доларів)

Джерело: IMF World Economic Outlook Database (October 2014 Edition) .

Графік № 5: Еволюція експорту Словаччини за пері-од 2002-2013 рр. (млн . євро)

Джерело: Eurostat 2015: Intra-EU28 and Extra-EU28 trade, by Member State, total product

Графік № 6: Приплив прямих іноземних інвестицій у Словацьку Республіку (млн .євро)

Примітка: Попередні дані за 2012 і 2013 рр .Джерело: Národná banka Slovenska: Priame zahraničné investície


13 У той час, як у період 2003-2013 рр. частка експорту Словаччини в ЄС знизилася з 85,3 до 82,8%, частка експорту в Росію зросла з 1,6 до 4%, а в Китай - від 0,4 до 2,5%. (Див: Štatistický úrad Slovenskej republiky: Celkový dovoz a celkový vývoz podľa kontinentov a ekonomických zoskupení krajín)

14 За попередніми результатами Асоціації автомобільної промисловості СР в 2014 році Словаччина випустила понад 970 тис. автомобілів. Відрив від рекордного 2013 року є мінімальний, тоді в країні було випущено 987 718 автомобілів. Таким чином, Словаччина вже протягом кількох років є світовим лідером за кількістю автомобілів, вироблених на тисячу жителів. У 2014 році це було 179 автомобілів на тисячу жителів, у рекордному 2013 - 181 автомобіль. („Na Slovensku sa vlani vyrobilo vyše 970-tisíc áut“. In: Sme 15.1.2015)

Трудова міграція після вступу в Європейський СоюзОднією з чотирьох свобод єдиного ринку є вільне пересування осіб, громадян ЄС . Після вступу нових держав-членів, в основному після перехідного періо-ду, старі члени починають поступово відкривати свої ринки праці (при розширенні ЄС у 2004 році держави-члени могли обмежити свободу пересування грома-дян до 7 років) .

Вільне пересування громадян, зокрема, трудова міграція із нових країн-членів, може мати і позитив-ні, і негативні наслідки як для країн походження, так і для цільових країн міграції (стосовно самих мі-грантів переважають позитивні моменти) . Для менш розвинених постсоціалістичних держав можливість працювати за кордоном допомагала зменшувати рівень безробіття і підвищувати доходи населення . Грошові перекази, надіслані мігрантами на батьків-щину своїм сім’ям, збільшують прибутки домашніх господарств, а через їхнє високе споживання – до-ходи і валютні резерви країни . Мігранти з часом мо-жуть повернутися додому, знову інвестувати свої заощадження, розпочати свій бізнес або працев-лаштуватись, використовуючи навички і досвід, на-буті за кордоном . Таким чином, міграція може бути доповнена інвестиціями: у першому випадку, люди подорожують з метою заробити, в іншому – робота знаходить людей . В в обох випадках зменшується рівень безробіття і збільшуються доходи . Тим не менше, міграція може мати негативні наслідки для країни походження мігрантів, коли вона перетво-рюється на тривалу еміграцію, особливо освічених людей («відплив мізків») . Таким чином, країна втра-чає частину найбільш активних та освічених, в осно-вному, молодих людей, в яких раніше «інвестувала» значні фінанси (освіта, медичне обслуговування, со-ціальна допомога, і т .д .) . Не можна забувати й про демографічні наслідки (прискорення процесу ста-ріння населення) . Що ж стосується переваг міграції на національному рівні, суттєвим є те, що перева-жатиме довше: тимчасова циркулююча міграція чи тривала еміграція . Структура тих, хто покидає краї-ну, також є важливою .

Що стосується Словаччини, то після її вступу до ЄС ми стали свідками досить інтенсивного зростан-ня трудової міграції до інших країн-членів ЄС . За да-ними вибіркового дослідження робочої сили в Сло-ваччині, кількість людей, що працюють за кордоном після розширення ЄС, постійно збільшувалась аж до кінця 2007 року . Далі відбувся спад трудової міграції зі СР (переважно через кризу 2008-2011 рр .), який завершився подальшою стабілізацією і помірним зростанням міграції . Кількість трудових мігрантів у період 2004-2007 рр . становила близько 100 тисяч чоловік . Це означає, що збільшення зайнятості сло-ваків (близько 200 тисяч) було приблизно на поло-вину спричинене трудовою міграцією громадян Сло-ваччини за кордон . Таким чином, міграція допомогла на половину знизити високий рівень безробіття у пе-ріод з 2000 по 2008 рр .

Графік № 7: Трудова міграція зі Словаччини протя-гом першого десятиліття членства в ЄС (Кількість громадян СР, що працюють за кордоном, у тисячах/ за даними вибіркового дослідження робочої сили в Сло-ваччині за останні квартали вказаних років)

Примітки: На основі дослідження управлінням ста-тистики репрезентативного зразка 10 250 домогоспо-дарств (близько 0,6% всіх житлових квартир, що охо-плюють усі райони СР) . Дані з 2010 року не включають мігрантів, які хочуть працювати понад рік у цільовій країні (вони, відповідно до узгодженої методології Єв-ростату, повинні бути пораховані в цільових країнах) - тому цифри з 2010 року не зовсім можна порівнюва-ти з попередніми роками . Дані усіх років включають число робітників, що приїжджають . Джерело: Štatistický úrad Slovenskej republiky (2004-2014). Výsledky výberového zisťovania pracovných síl za: 4. štvrťrok 2003 – 4. štvrťrok 2013.

Трудова міграція зі Словаччини досягла свого піку наприкінці 2007 року, загальне число словацьких гро-мадян, які працювали за кордоном, імовірно, колива-лося від 240 до 260 тис . осіб15 . Це означає, що люди, які працювали за кордоном, становили близько 10% від усіх працевлаштованих громадян Словаччини, тобто кожен десятий працював за кордоном .

Використання коштів із загального бюджету ЄСМенш розвинені постсоціалістичні нові держави-члени ЄС стали чистими одержувачами єдиного бю-джету ЄС, тобто, вони отримують з бюджету набагато більше, ніж туди вносять . У випадку Словаччини, від початку членства і до кінця 2013 року, чистий дохід, тобто чиста фінансова позиція Словацької Республіки щодо ЄС склала 6,75 мільярдів євро (MZVEZ SR 2014: 14) . Більшу частину з них становили кошти для т .зв . політики згуртування (для підтримки менш розвине-них держав-членів і регіонів ЄС) . Ці фінансові засо-би були спрямовані, головним чином, для розвитку транспортної інфраструктури (будівництво автома-гістралей, швидкісних доріг, залізничних коридорів тощо) та охорони навколишнього середовища (будів-ництво мережі каналізації, споруд очищення стічних вод та систем захисту від повеней), і, як результат цих трансферів, майже 80% усіх державних інвестицій Словаччини фінансується з бюджету ЄС (там же: 12) . Друга за величиною частка, отримувана із загального бюджету, йде на підтримку сільського господарства,


15 На думку експертів вибіркове дослідження, з різних причин, має тенденцію недооцінювати кількість людей, що працюють за кордоном. Таким чином, реальні цифри, за прогнозами, можуть бути на 25-30% вищі, ніж результати вибіркового дослідження робочої сили (див. наприклад, Divinský, 2007: 109).

зокрема, у формі прямих платежів словацьким фер-мерам для обробки сільськогосподарських земель, а також за посередництва політики розвитку сільських районів, спрямованої на модернізацію механічного виробничого обладнання (там же, 13) .

Хоча менш розвинені країни, у тому числі і Словач-чина, і є чистими одержувачами із загального бюдже-ту, головно, від самої країни залежить те, наскільки ефективно і прозоро вона здатна залучати фінансові засоби політики згуртування зі структурних фондів та Фонду згуртування . Використання фондів часто су-проводжується корупцією, марнотратством, значною бюрократією . Держави-члени можуть визначати за-надто багато пріоритетів, мати брак якісних проектів, або ж національні органи влади просто не встигають координувати та контролювати проекти і розподіл ко-штів . Проекти (особливо з будівництва інфраструкту-ри) можуть бути продовжені та мати завищену ціну і т .д . За порушення правових актів ЄС або держав-членів, Європейська Комісія може ухвалити рішення про не-виплату частки вже затверджених проектів . Частина грошей може бути втрачена також через те, що окре-мі держави-члени не встигнуть їх використати навіть через два чи три роки після закінчення програмного періоду (до якого проекти повинні бути завершені) . І, звичайно, гроші можуть бути використані прозоро та ефективно більшою чи меншою мірою . Повертаючись до того, що ЄС є комплексом можливостей, лише від

держави-члена залежить, наскільки вона зможе ними скористатись . Як випливає з даних про використання коштів з єврофондів за програмний період, що завер-шився (2007-2013), між державами-членами існують великі відмінності (Графік № 8) . Станом на кінець 2014 року Словаччина належала до країн, які освоїли най-менше з доступних фінансових засобів бюджету ЄС .

ПрикладБідне село в слаборозвиненому регіоні країни вже давно потребувало покращити інфраструкту-ру . Однак, власних коштів було недостатньо . Після вступу до ЄС селяни змогли отримати фінансуван-ня з Фонду згуртування, щоб прокласти каналіза-цію та встановити споруду для очищення стічних вод . Крім того, держава також отримала від цього Фонду 85% фінансування для будівництва швид-кісної дороги поблизу села . Після завершення будівництва дороги сусіднє містечко вирішили створити промисловий парк . Європейський фонд регіонального розвитку покривав більшість ви-трат . З’явилося кілька інвесторів, економічна си-туація значно покращилася . Тепер у селі працю-ють над розвитком сільського туризму, планують використовувати гроші соціальних та сільськогос-подарських фондів ЄС .

Графік № 8: Отримання коштів з фондів ЄС станом на кінець 2014 року (відсоткова частка отриманих гро-шей із загального обсягу фінансування, яку було виділено кожній державі-члену для програмного періоду 2007-2013 рр .)

Примітка: Грошові кошти, внесені Європейською Комісією: Зведені дані по Європейському фонду регіонально-го розвитку, Фонду згуртування і Європейському соціальному фонду та виплати на територіальну співпрацю .Джерело: Európska komisia (Regionálna politika – Inforegio) 2015: Cohesion Policy Data


Табличка № 2: Огляд переваг і недоліків членства Словаччини в Єврозоні

Джерело: Šikulová et al. 2014: Slovenská ekonomika: desať rokov členstva v Európskej únii, p . 23 a autor .\

Переваги та ризики членства у валютному союзі (введення євро)У випадку членства в Економічному та валютному со-юзі (ЕВС), тобто введення єдиної європейської валюти «євро», фахова література наводить багато потенційних переваг і недоліків . Хоча членство Словаччини в ЕВС є відносно недавнім (з 01 .01 .2009), аналіз перших п’яти років показує, що багато очікувань щодо переваг і недо-ліків (витрат, ризиків) здійснилися, деякі – ні, водночас з’явилися цілком непередбачувані (Таблиця № 4 ) .

Що стосується переваг, то найвагомішою є зовніш-ня торгівля . Словаччина має одну з найбільш відкри-тих економік у ЄС, зрештою, й у цілому світі . Понад 80% експорту припадає на країни-члени Європей-ського Союзу, і майже половина з нього – на країни Єврозони . У зв’язку з цим були ліквідовані витрати на транзакції (немає необхідності здійснювати обмін на-ціональної валюти у процесі торгівлі), а також значно скорочені адміністративні витрати (у веденні бухгал-терського обліку фірм, банків) . Валютний ризик також

був ліквідований . Для бізнес-сектору це означало стабільність і можливість розробляти довгострокові плани, скасувати витрати на страхування від валют-них ризиків . Почасти у результаті введення євро впав і рівень інфляції та відсоткових ставок на державні об-лігації, хоча криза на певний період значно розхита-ла відсотки (Erste 2014: 8) . Що стосується ризиків, то найбільш неочікуваними виявилися витрати на по-рятунок держав-членів Єврозони, які перебували у борговій кризі . Відповідно до даних інституту «INESS» (2015) купівля облігацій Європейським центральним банком, гарантій та кредитів (з т . зв . Фондів порятун-ку16 і Міжнародного валютного фонду), що припада-ють на СР в якості члена Єврозони, становить понад 16 мільярдів євро, з яких до середини 2014 року ви-користовувалося 4,4 мільярди євро . Поки це «лише» кредити, гарантії за кредитами, або ж внески до осно-вного капіталу цих фондів і ЄЦБ . Проте існує ризик того, що принаймні частина з них може бути перетво-рена на постійну втрату .

16 Мається на увазі так зв. тимчасовий Фонд порятунку, створений у 2010 році: Європейський фонд фінансової стабільності (European Financial Stability Facility - EFSF), який у червні 2013 року завершив свою діяльність, і постійний Фонд порятунку, так зв. Європейський стабілізаційний механізм (European Stability Mechanism - ESM), створений у жовтні 2012 року.

Переваги Недоліки/Витрати

Очікування

Справдились

- зниження операційних та адміністративних витрат

- усунення валютного ризику у відношенні до євро - більша прозорість цін (краще порівняння цін з іншими

країнами ЕВС) - сильніший тиск на реалізацію

фіскальної політики - невисокий рівень інфляції і низькі

процентні ставки

- втрата автономної грошово -кредитної політики

- зниження доходів банківського сектору від операцій з іноземною валютою

- одноразові витрати на конверсію валюти

(поки)не справдились

- значний ріст зовнішньої торгівлі- сильніший приплив ПІІ - більше економічне зростання

- підвищення цін у результаті введення євро

Менш очікуване або ж зовсім неочікуване

- потенційні вигоди від поглиблення інтеграції в деяких галузях економіки

- участь у механізмах стабілізації ЄС, тобто витрати на порятунок проблемних країн-членів

- перехід деяких повноважень з національного рівня на європейський рівень


Джерела:

Divinský, Boris 2007: Labor market – migration nexus in Slovakia: time to act in a comprehensive way. International Organization for Migration, Bratislava .

Erste Group Research 2014: Visegrad Four - 10 years of EU membership . CEE Special Report, Erste Group Bank AG, Wien .

Eurostat 2014: The EU in the world 2014. A statistical portrait . Luxembourg: Publications Office of the European Union .

INESS 2015: Euro kríza. Projekt INESS. Účet za euro . http://eurokriza .sk/ucet-za-euro/

MZVEZ SR – Ministerstvo zahraničných vecí a európskych záležitostí Slovenskej republiky 2014: Hodnotiaca správa o 10 rokoch členstva v EÚ. MZVEZ SR, Bratislava

Šikulová, Ivana et al. 2014: Slovenská ekonomika: desať rokov členstva v Európskej únii. Vybrané témy a problémy . Ekonomický ústav Slovenskej akadémie vied, VEDA, Bratislava .

Sme: Na Slovensku sa vlani vyrobilo vyše 970-tisíc áut . In: Sme 15 .1 .2015 http://ekonomika .sme .sk/c/7590750/na-slovensku-sa-vlani-vyrobilo-vyse-970-tisic-aut .html

Статистичні дані:

Európska komisia (Regionálna politika – Inforegio) 2015: Cohesion Policy Data http://ec .europa .eu/regional_policy/index .cfm/sk/

Eurostat 2015: GDP per capita in PPS http://ec .europa .eu/eurostat/tgm/table .do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tec00114&plugin=1

Eurostat 2015: Intra-EU28 and Extra-EU28 trade, by Member State, total product http://ec .europa .eu/eurostat/tgm/table .do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tet00047&plugin=1http://ec .europa .eu/eurostat/tgm/refreshTableAction .do?tab=table&plugin=1&pcode=tet00055&language=en

Eurostat 2014: Real GDP growth rate – volume http://ec .europa .eu/eurostat/tgm/table .do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tec00115&plugin=1

International Monetary Fund 2015: IMF World Economic Outlook Database (October 2014 Edition) http://www .imf .org/external/pubs/ft/weo/2014/02/weodata/index .aspx

Národná banka Slovenska 2014: Priame zahraničné investície . http://www .nbs .sk/sk/statisticke-udaje/statistika-platobnej-bilancie/priame-zahranicne-investicie

Štatistický úrad Slovenskej republiky 2004-2014: Výsledky výberového zisťovania pracovných síl za: 4. štvrťrok 2003 – 4. štvrťrok 2013. www .statistics .sk

Štatistický úrad Slovenskej republiky: Celkový dovoz a celkový vývoz podľa kontinentov a ekonomických zoskupení krajín . http://portal .statistics .sk/showdoc .do?docid=194


ПрикладДо введення євро громадянин Німеччини подоро-жував Європою . Спочатку у нього було 100 марок . У кожній країні ЄС (на той час їх було 15) він обмі-нював їх на національну валюту, але ніде нічого не купував . Додому цей пан повернувся з менш, ніж 50 марками, оскільки при обміні валюти в банках та обмінних пунктах необхідно було сплачувати комісію . Після введення єдиної валюти в країнах, що використовують євро, ці так звані операційні витрати зникли . Це також значно допомогло і па-нові Яну, який є водієм вантажівки і часто їздить Західною Європою . Раніше він у кожній країні по-винен був обмінювати гроші (і втрачав на сплаті комісії), та ще й мати кілька скарбничок для монет із різних країн . Порівняння цін водієві також ство-рювало незручності . Наприклад, якщо якась річ в одній країні коштувала 5-10 марок або франків, то в іншій країні це вже могло коштувати 5-10 ти-сяч (лір, песет) . З часу, як було створено валютний союз і Словаччина стала його членом, пан Ян може

користуватися тими ж грошима у 19 країнах ЄС . Йому не потрібно міняти гроші, тримати скарб-нички для дрібних грошей, перераховувати ціни, оскільки все вказане у тій самій валюті, отже легко дізнатися, що й де є дешевшим .

Фінансові пріоритети

Мета: Зрозуміти проблеми, пов’язані із визначенням фінансових пріоритетівКлючові слова: Бюджет, фінансове планування, прі-оритетиНавики: Математична грамотність, вирішення про-блем

Пропоновані заходи

ВступНа початку уроку вчитель записує на дошці слово-сполучення «міський бюджет» і звертається до учнів з проханням перелічити все (послуги, обладнання, споживчі товари), що, на їхню думку, фінансується з коштів бюджету їхнього міста .

Робота з Додатком 1Учитель ділить учнів на групи по четверо осіб . Дода-ток 1 містить спрощену форму різних пропозицій, які можуть бути профінансовані з міського бюджету . Учні у групах повинні обрати ті позиції, які б вони хотіли включити до бюджету міста .

Кожна з груп заповнює свій Додаток 1 . Коли гру-пи завершать свою роботу, учитель починає зачи-тувати пропозиції зі списку . Групи зголошуються, якщо вони обрали зачитану позицію . Якщо якусь із позицій обрала більшість груп, то її вносять до бю-джету «класу» .

Далі вчитель перевіряє чи «клас» не перевищує 100 . Якщо так, необхідно провести коротку дискусію у групах і узгодити, які ж позиції залишити, щоб бюджет не виходив за межі 100 . (Якщо «клас» недобрав до 100, необхідно додати наступні пропозиції) .

Дискусія:Чи важко було робити вибір?Чи хтось розчарований кінцевим результатом?Якій складовій бюджету Ви б погодились надати фі-нансову підтримку ЄС?

Розробку підготовлено на основі праці: Európsky diár 2011/2012 . Manuál pre učiteľov, c . 13 – 14 (http://ec .europa .eu/consumers/europadiary/docs/teachers_guide_sk .pdf )


Фінансові пріоритети(Додаток 1 – Перелік позицій)

Уявіть собі, що Ви є членом міської ради; Ваше завдання полягає у тому, щоб скласти приблизний бюджет на наступний фінансовий рік . Нижче наведено перелік позицій, які можуть бути профінансовані . Виберіть ті елементи, які, на Вашу думку, повинні бути включені в бюджет, та вкажіть передбачувані витрати у відповідному рядку .

Вибір повинен відображати Вашу думку стосовно пріоритетів Вашого міста (переконайтеся, що Ви не перевищили 100!) .

Сфера фінансування Ціна Вибір Витрати

Освіта

Надання початкової освіти 10

Навчання дорослих / підвищення кваліфікації 5

Шкільний гуртожиток 20

Міліція

Загін особливого призначення 10

Регулярні обходи; патрулювання в міських районах 20

Довкілля

Ліквідація звалищ 10

Переробка 10

Зелені насадження та дитячі майданчики 5Допомога місцевим промисловим виробництвам, орієнтована на зниження забруднення навколишнього середовища 10

Охорона здоров’я

Міська клініка 15

Міська лікарня 30

Спортивний центр 15

Транспорт

Громадський транспорт 10

Залізнична станція 10

Ремонт доріг 5

Робота по забезпеченню безпеки на дорозі 5

Соціальні служби

Місцеві притулки 10

Допомога людям похилого віку 10

Допомога бездомним 5

Інше

Фінансування чистої води для африканського села 5

Загалом (макс. 100)


1 Державне громадянство та його визначення

Проблематика державного громадянства є важли-вою і цікавою темою не тільки у період становлення держави чи її кризи (під час війни, територіальних змін, розпаду), але і в часі миру, коли у зв’язку з цим поняттям виринає низка інших проблем . До них, без-умовно, належить проблема виникнення та занепаду громадянства, його змісту (прав та обов’язків), питан-ня набуття кількох державних громадянств . У даному дослідженні ми спробуємо відповісти на найчастіші запитання, пов’язані з громадянством, торкнемося загалом відмінностей поняття нація в етнічному і гро-мадянському розумінні, оскільки це має значення, наприклад, при визначенні способу набуття грома-дянства . У цьому контексті ми проаналізуємо значні відмінності, характерні безпосередньо для держав-членів ЄС, громадяни яких мають також громадянство Європейського Союзу, що є своєрідним доповненням до державного громадянства . На завершення ми роз-глянемо перехідні періоди, які були застосовані ста-рими державами-членами по відношенню до асоці-йованих держав та наслідком яких було обмеження прав, пов’язаних з громадянством ЄС .

Попередником громадянства в сучасному сенсі було регулювання громадянства у Стародавньому Римі, де громадянином могла бути тільки вільна лю-дина певних міських територій . Тим не менше, гро-мадянство набуло значення тільки в кінці 18 ст . – на початку 19 ст ., що пов’язано з падінням багатьох бар’єрів, які розділяли різні соціальні верстви (пере-дусім, стани), мається на увазі, що приналежність до певної верстви мала значний вплив на становлення індивіда . Однак, поступово більшої ваги набирає при-належність до держави як такої (Макаров 1962: 24) . Держави історично сформувалися як основна форма політичної організації, причому до найчастіших ознак держави належить і населення, що має громадянство даної держави17 . Саме поняття громадянства завжди було пов’язане з державою, тому у праві розглядаєть-ся державне громадянство . А коли час від часу ведуть-ся дебати про кризу національних держав – стосовно міграції або ж інтеграції держав до наднаціональних утворень – національна держава продовжує залиша-тися ключовим елементом організації політичного життя, і тут у найближчому майбутньому не слід очі-кувати суттєвих змін .

З державним громадянством пов’язане право без обмежень проживати у рідній країні . Держави не мають права вигнати своїх громадян, і, навпаки, не зобов’язані впускати на територію громадян ін-ших держав та можуть їх видворити . Привілеї гро-мадян різняться залежно від рівня демократичності конкретної держави, але, звісно ж, сюди належить право обирати і бути обраним, наприклад, до Парла-менту чи до інших виборних органів . Громадянство є обов’язковим при працевлаштуванні, а саме, для

забезпечення публічної влади у публічному секторі . Держави, у свою чергу, здійснюють захист своїх гро-мадян за кордоном, надаючи консульську допомогу і дипломатичний захист . Крім того, з громадянством держави пов’язані і обов’язки – громадяни повинні бути вірними своїй державі (лояльність); деякі дер-жави зобов’язують своїх громадян до проходження строкової військової служби (наприклад, з країн ЄС це – Данія та Австрія), а у випадку введення воєнно-го стану держава ставить перед своїми громадянами нові завдання (Тич та кол . авторів 2013: 319) .

Правове регулювання державного громадянства є однією з ключових сфер національного законодавства кожної суверенної держави, оскільки державне гро-мадянство встановлює основоположні правові від-носини між державою та індивідом . Цей зв’язок має, по суті, постійний характер, і після його появи триває безперервно, незалежно від того, проживає громадя-нин у державі чи ні . Навіть його постійна відсутність на території держави не може стати причиною для втра-ти або ставлення під сумнів громадянства . Більшість населення держави складають її громадяни, проте, на території держави можуть проживати і люди, які не є її громадянами . Фактично, між громадянством і націо-нальністю немає ніякого зв’язку, хоча правом деяких держав «громадянин держави» визначається як «член нації» . Однак, тут мається на увазі «нація» тільки в по-літичному та громадянському сенсі . Тому, як бачимо, для набуття громадянства держави ні постійне про-живання на території країни, ні національність не є визначальними, ключовим є «тривалий зв’язок» (Ем-мерт 2014: 2) .

Формування народів у тому вигляді, у якому вони нам відомі сьогодні, на різних територіях відбувалося різними темпами, що було значною мірою пов’язано із особливим становищем, у якому знаходився конкрет-ний народ . Певні відмінності ми можемо спостерігати і між різними частинами Європи . У Західній Європі на-ції з часів Середньовіччя формувалися в рамках наці-ональних держав, а от у Центральній та Східній Європі цей процес відбувався дещо пізніше, у середовищі ве-ликих імперій . Національна ідея сприяла розпаду та-ких великих імперій, у яких проживали представники багатьох національностей . З цього періоду виділяють дві концепції розуміння поняття нації та національної ідентичності – західну та східну . Західна концепція базується на приналежності особи до держави, на ототожненні себе з державою та певними цінностя-ми (наприклад, свобода, рівність і т .д .) . Прикладом може слугувати Німеччина чи Великобританія . Східна ж концепція базується на опозиції до держави на ет-нічній основі (деякі етнічні групи виокремились з до-мінантної етнічної групи) . Неприязнь до держави зни-кла лише тоді, коли з’явилися національні держави (це не стосується меншин, які потрапили у склад цих нових держав) . Прикладом східної концепції можуть слугувати слов’янські країни Центральної та Східної


Робочий зошит – громадянство«Громадянство – це, передусім, право мати права» – Ханна Арендт

17 До інших ознак держави належить чітко визначена територія та здійснення державної влади на цій території. Деякі автори відносять сюди також фактичну здатність вступати в міжнародні відносини, тобто підтримувати зв’язки з іншими країнами та міжнародними організаціями.

Міхаел Мурад

Європи, які виникають як національні держави (або ж презентують себе такими) після завершення І світової війни . Так у результаті розпаду Австро-Угорщини на низку країн утворилася і Чехословаччина .

Простіше кажучи, політичні та етнічні кордони наці-ональних держав, що виникли у Західній Європі, були приблизно тотожними, а у Центральній та Східній Єв-ропі державний та національний кордони відрізня-лися . На Заході утворилося суспільство, сформоване боротьбою за свободу, Конституцію та громадянські права, а на Сході уявлення нації опиралося на ірраці-ональні концепції народу та зверталося до історичної міфології (Маршалек 2014: 75) .

Західні держави (Франція, Великобританія) були більш відкриті культурно і етнічно відмінним групам, які оселилися на їх територіях . А, скажімо, Німеччина та східні держави були більш замкнутими, їх кордони були визначені незалежно від територіальних по-літичних кордонів і опиралися на конкретні ознаки, притаманні представникам даної національної групи: почуття спільності походження, мови та способу жит-тя . Ці ознаки навряд чи можуть змінитися протягом життя одного покоління, а тим, хто їх не поділяє, важ-ко стати членами сформованих таким чином націй; для них важче отримати громадянство такої держави . Для цих країн є характерним принцип ius sanguinis (право крові), описаний далі (Барша 2005: 13) .

2 Способи набуття та припинення громадянства

Способи набуття громадянства регулюються (не лише в Європейському Союзі) законодавством окремих держав, при цьому набуття громадянства зазвичай поєднує у собі набуття громадянства при народженні батьками-громадянами та його набуття за народжен-ням на території держави . Подібним чином визнача-ються правила надання громадянства протягом життя та припинення громадянства .

2.1 Набуття громадянства державиПереважна більшість осіб набуває громадянство при народженні та з власної волі не змінює його протягом життя . Серед держав найбільші відмінності у право-вому регулюванні стосуються власне набуття гро-мадянства за народженням, оскільки в більшості ви-падків застосовуються два різних принципи . Перший принцип – це ius sanguinis («право крові»), за яким громадянство набувається виключно за громадян-ством батьків незалежно від місця (або держави) на-родження; другий принцип – це ius soli («право ґрун-ту»), за яким громадянство набувається у залежності від держави, на території якої народилася дитина (з деякими обмеженнями, наприклад, для дітей дипло-матів) . Як уже зазначалося, переважна більшість дер-жав об’єднує обидва принципи, наприклад, Чеська Республіка та Словацька Республіка, у яких переважає принцип «права крові» з деякими елементами «права ґрунту» . На основі принципу «права крові» базують-ся юридичні норми, зокрема, держав Центральної та Східної Європи, Німеччини, або, скажімо, Японії . Ма-ються на увазі так звані національні держави, які ви-никли у період емансипації народів в етнічному розу-мінні протягом 19 та 20 століть . У свою чергу, прин-цип «права ґрунту» застосовується у державах, які сформувалися дещо швидше – вже у 18 столітті (або ж у першій половині 19-го століття) . Ці держави часто ототожнюють поняття «громадяни держави» з понят-тям «нація», розуміючи його не в етнічному, а в грома-дянському сенсі . Таким чином, одну націю утворюють представники кількох етносів . Цей принцип застосо-

вується, наприклад, у Великобританії, Італії, Іспанії, а також у США чи в Австралії . Варто також зауважити, що громадянство за народженням, як правило, не є перешкодою для одночасного набуття громадянства кількох країн (Еммерт 2014: 6-7) .

Незначна кількість людей отримує громадянство протягом свого життя – в основному за бажанням конкретної людини (або, наприклад, за бажанням батьків по відношенню до неповнолітніх дітей) . Кон-кретні обставини регулюються законодавством окре-мих держав . Загалом, є п’ять основних способів отри-мання громадянства (не беручи до уваги можливість отримання громадянства у результаті виникнення нової держави): 1 . натуралізація – набуття громадян-ства відбувається за заявою конкретної особи після виконання умов, визначених конкретною державою; 2 . набуття громадянства внаслідок конкретної дії (на-приклад, у результаті працевлаштування в органи державної влади чи органи місцевого самоврядуван-ня); 3 . набуття громадянства внаслідок одруження або при народженні дитини; 4 . неповнолітня особа може набути громадянство шляхом усиновлення або у ви-падку, якщо таку неповнолітню особу було знайдено в конкретній країні; 5 . останній спосіб – це набуття громадянства на основі національного походження – колишній громадянин може повторно подати заяву на громадянство, або особа, що подає заяву на гро-мадянство, є нащадком громадян даної держави (для країн, що діють на основі принципу «права крові») (Еммерт 2014) .

2.2 Припинення державного громадянстваЯкщо особа отримає громадянство за заявою, резуль-татом цього кроку може стати втрата попереднього громадянства, хоча помічається тенденція до більшої відкритості держав щодо подвійного громадянства . Нагадаємо, що конкретне регулювання вищеописа-них випадків завжди залежить від законів конкретної держави . У випадку втрати громадянства теж існують два основні підходи . Держави, що застосовують прин-цип «права ґрунту» є більш толерантними і допуска-ють подвійне громадянство, на відміну від держав, що застосовують принцип «права крові», і, зазвичай, пов’язують набуття іноземного громадянства з втра-тою державного громадянства . Крім того, набуття іно-земного громадянства може бути причиною втрати попереднього громадянства і повного звільнення від обов’язків перед державою - громадянин клопоче про звільнення на основі підтвердження іншою дер-жавою про набуття нового громадянства . Небажаною є ситуація, за якої людина протягом життя опиняється без громадянства . Найкраще, коли втрата громадян-ства супроводжується набуттям нового громадян-ства . Трапляються випадки позбавлення громадян-ства, наприклад, тих осіб, які порушили присягу на вірність своїй країні і служили в армії іншої держави, або осіб, які на тривалий період емігрували за кордон без наміру повернутися . Свавільне позбавлення гро-мадянства проти волі фізичної особи та без набуття нею нового громадянства суперечить нормам міжна-родного права (Еммерт 2014: 7-12) .

3 Європейське громадянствоЧленство держави у міжнародних організаціях та їх вузьке спрямування виключає налагодження зв’язків з індивідами, які були б хоч трохи подібними до тіс-них зв’язків між державою та її громадянами . Єдиним винятком зі своєю специфічною можливістю грома-дянства є Європейський Союз . Право Європейського Союзу широко застосовується безпосередньо по від-


ношенню до осіб, які підпорядковуються владі країн-членів . Органи Європейського Союзу обираються шляхом прямого голосування, а однією з основних свобод є право на свободу пересування і вибору міс-ця проживання громадян країн-членів на території інших країн-членів . Інститут громадянства Європей-ського Союзу було створено в 1993 році як символіч-не вираження вище зазначених більш тісних відно-син між Європейським Союзом і громадянами країн-членів (Тич та кол . авторів 2013: 320) .

Виникнення європейського громадянства є складо-вою процесу, започаткованого вже у 70-х рр . минуло-го століття і який супроводжувався бажанням встано-вити прямі відносини між громадянами країн-членів та інституцій Європейського Союзу . Громадськість найчастіше пов’язує громадянство Європейсько-го Союзу з трьома факторами: з вільним рухом осіб та пов’язану з цим свободу подорожувати в рамках Шенгенського простору;18 з активним і пасивним ви-борним правом, пов’язаним з виборами до Європей-ського Парламенту, а також з інститутом громадської ініціативи (ця ініціатива становить одну з найбільших інновацій, яку було започатковано Лісабонським до-говором) . Характерним є те, що Європейський Союз створив досі незвичну концепцію, нову форму грома-дянства, заснованого не на участі державної влади, а на визнанні специфічних європейських прав .

На основі законодавства ЄС громадянином Євро-пейського Союзу є кожен громадянин країни-члена ЄС незалежно від його волі . Особи, які мають подвійне громадянство або більше громадянств країн-членів, мають лише одне громадянство ЄС . На це не впливає факт існування одночасного громадянства третьої країни . Громадянство ЄС не замінює громадянства держав-членів, останні й надалі визначають умови для набуття і втрати державного громадянства і самі вирішують, як вони будуть надавати громадянство іноземцям, які є громадянами іншої держави-члена ЄС або держави, яка не є членом ЄС (Тич та кол . авто-рів 2013: 320) .

Найбільш значним правом громадянина ЄС є широ-ке застосування права пересування між членськими країнами та проживання на території інших країн-членів ЄС . Обмеження країнами-членами в’їзду та пе-ресування є можливим за необхідності забезпечення охорони здоров’я громадськості, безпеки, порядку і соціально-економічної безпеки іммігрантів . Крім того, громадянин ЄС має право обирати на виборах до Європейського Парламенту та бути обраним де-путатом цього Парламенту . Дане право визнається у державі постійного чи тимчасового проживання гро-мадянина . Громадяни також мають право обирати та бути обраними на місцевих виборах (сільських, міських і т .д .) у місці їх тривалого або постійного про-живання . Дане право може бути обмежене лише у виняткових випадках . До інших прав належить пра-во на консульську допомогу та дипломатичний захист (за конкретних випадків надзвичайних ситуа-цій, наприклад, травми або хвороби, у ситуації, коли у даній країні немає представницького органу кра-їни, громадянином якої є дана особа) . Громадянство передбачає можливість звернення з петиціями до Європейського Парламенту . Громадяни ЄС можуть та-

кож пропонувати органам ЄС вжити заходів у рамках Європейської громадянської ініціативи . Варто згадати і те, що громадяни Європейського Союзу на території держав-членів користуються значною рівноправніс-тю у всіх питаннях, що входять в сферу законодавства ЄС . У разі тривалого або постійного проживання має широке застосування заборона на дискримінацію за ознакою громадянства, яка стосується громадян Європейського Союзу (Тич та кол . авторів 2013: 320-321) .

Ще у вступі ми зазначили, що європейське грома-дянство є своєрідним доповненням до державного громадянства . Тому було б помилкою взаємозаміню-вати їх . Є кілька причин, чому європейське громадян-ство не слід порівнювати з громадянством держави та чому воно має свої обмеження . 1 . Європейський союз не є державою, тому європейське громадянство не може бути рівноцінним державному громадян-ству, яке, як зазначено вище, виражає вірність по від-ношенню до конкретної держави . 2 . Громадянство ЄС у порівнянні з державним громадянством має похід-ний (набуття громадянства ЄС прямо залежить від на-буття громадянства держави-члена) і доповнюючий характер19 . 3 . І надалі переважає багатонаціональ-ний європейський вимір громадянства ЄС, зокрема, право вільно пересуватися і проживати на території держав-членів ЄС та право рівного (недискриміна-ційного) ставлення до громадян ЄС, рівноцінного ставленню до своїх власних громадян . 4 . Інші права, що випливають з громадянства ЄС, потребують пев-ної конкретизації, роз’яснень . Прикладом може бути виборче право (право голосувати на виборах до Єв-ропейського Парламенту і на місцевих виборах), яке можна застосувати тільки у країні постійного прожи-вання, що відрізняється від держави, громадянство якої має даний громадянин ЄС . У практичній площині також виникають проблеми з тлумаченням деяких прав громадян ЄС . Прикладом може служити, ска-жімо, «право на дипломатичний та консульський за-хист» (Штурма 2014) .

3.1 Європейське громадянство – Словаччина та Чеська Республіка

Громадяни Словаччини та Чеської Республіки з 1 трав-ня 2004 року, дня вступу цих двох держав до Європей-ського Союзу, є також громадянами Європейського Союзу . Таким чином, на них розповсюджуються ви-щезгадані права ЄС . Так, 1 травня 2004 року грома-дянином Європейського Союзу став і пан Ян, який до цього був громадянином Словаччини. Зі словацьким громадянством були пов’язані основні права та сво-боди людини, політичні права чи економічні або куль-турні права у Словаччині, тому він з нетерпінням очікував, коли вступлять у силу права, пов’язані з гро-мадянством ЄС. Пан Ян добре володів німецькою мо-вою, тому готувався скористатися правом вільного переміщення працівників та знайти роботу у сусідній Німеччині. Проте, у той час громадяни та влади старих держав-членів сприйняли східне розширення ЄС на десять держав-членів зі стурбованістю, внаслідок чого було введено так званий перехідний період у реаліза-ції основних свобод права ЄС, а саме, вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу .20 Цей перехідний пе-

18 Детальну інформацію про Шенгенський простір див. http://ec.europa.eu/dgs/home-affairs/what-we-do/policies/borders-and-visas/schengen/index_en.htm

19 У статті 20 Договору про функціонування Європейського Союзу йдеться про наступне: «Впроваджується громадянство Європейського Союзу. Кожна особа, яка має громадянство країни-члена, є громадянином Європейського Союзу. Громадянство ЄС доповнює громадянство країни-члена, не замінює його.»

20 Слід зауважити, що впровадження перехідного періоду загалом не відрізнялося від перехідних періодів, що впроваджувалися при розширенні ЄС, наприклад, на південні держави.


ріод застосовувався в основному по відношенню до вільного руху капіталу та вільного переміщення робо-чої сили . З іншого боку, про певні перехідні періоди у плануванні законодавства ЄС домовилися і держави, що приєднувалися (отже, і Словаччина) . Дозволяли-ся переважно тимчасові перехідні періоди, постійно діючі винятки дозволялися рідко; перехідні періоди стосувалися, наприклад, більш повільного відкриття ринків нових держав-членів для конкуренції з інши-ми країнами ЄС, скажімо, в області фінансових послуг . (Тич та кол . авторів 2013: 52) .21 Переміщення працівни-ків з нових країн-членів до старих країн-членів стала однією з найскладніших проблем, яку було вирішено перед вступом держав Центральної Європи до ЄС . По відношенню до нових членських країн надавала-ся можливість застосування обмежень вільного руху терміном до 7 років (до 2011 року) . Рішення про за-провадження перехідного періоду та про терміни впровадження залежало від рішень країн-членів ЄС; деякі країни прийняли рішення не впроваджувати перехідний період, пов’язаний з обмеженням віль-ного руху робочої сили (наприклад, Великобританія) (Шлосарчик 2004) . Пан Ян зі вступом своєї країни до Європейського Союзу отримав певні права (наприклад, у червні 2004 року він взяв участь у виборах до Європейського Парламенту), але, на жаль, ці права не розповсюджувалися на можли-вість працювати у Австрії без дозволу на працев-лаштування. У цьому плані ситуація зі вступом

Словаччини до ЄС змінилася лише через сім років. Проте, у пана Яна з’явилася можливість шукати роботу у країні, яка не вводила обмежень. Всупе-реч побоюванням, особливо зі сторони Німеччини та Австрії, після вступу нових країн-членів до ЄС не від-булося масове зацікавлення громадян Словаччини та Чеської Республіки працевлаштуванням за кордоном . Незважаючи на це, ці держави продовжували напо-лягати на якомога тривалішому обмеженні перемі-щення робочої сили і застосовували дане обмеження протягом семи років . І хоча ці держави застосували по відношенню до нових країн-членів перехідний період по вільному переміщенню робочої сили, це не озна-чало, що їх громадяни не мали права працювати на території даних держав . Обмеження полягало у тому, що для здійснення легального працевлаштування у даній країні потрібний був дозвіл на працю, за яким слід було звертатися до центру зайнятості (Євроскоп 2015) . Врешті-решт, Пан Ян подався у пошуках роботи до Великобританії, що дозволило йому частіше зустрічатися зі своїм сином, який виїхав туди на навчання одразу ж після вступу Словаччи-ни до ЄС, маючи на руках тільки паспорт. Через пів року вони разом поїхали у відпустку до Малайзії, де після втрати закордонного паспорта обидва усвідомили переваги громадянства ЄС. У Малайзії немає представницького органу Словаччини, про-те їм залюбки допомогли у Посольстві Чеської Рес-публіки.

Незважаючи на дебати про кризу національної держави, держава залишається найважливішим місцем органі-зації політичного життя. Ключовий зв’язок між національною державою та її громадянином полягає якраз у зв’язку, що базується на державному громадянстві. І, у випадку членських країн ЄС, розуміння поняття грома-дянства залежить від національної держави, оскільки громадянство національної держави та громадянство ЄС не можна розділяти, швидше, навпаки, громадянство ЄС є прямо залежним від громадянства конкретної країни-члена ЄС. Таким чином, громадянство ЄС доповнює громадянство країни-члена і наново визнає певні права. Від країни-члена завжди залежить, яким способом вона врегулює набуття громадянства (при народжен-ні або, скажімо, протягом життя) чи його втрату. У дослідженні ми розглянули основні підходи набуття грома-дянства, що пов’язані з відмінностями між громадянськими націями та етнічними націями, які проявляються і в рамках Європейського Союзу.

21 Перехідні періоди, погоджені новими країнами, що приєднуються, мотивуються переважно розподілом фінансів по розширенню на наступний період (напр. заходи, що стосуються навколишнього середовища), або мова йде про взаємні заходи по відношенню до «старих» країн-членів (Шлосарчік 2004).


Використані джерела:

Barša, P . – Baršová, A . (2005): Přistěhovalectví a liberální stát . Brno: MU IIPS .

Emmert, F . (2014): Dvojí občanství v českém právu . 2 . vydání . Praha: C .H . Beck .

Euroskop (2015): Přechodné období na volný pohyb pracovníků . Euroskop .cz [cit . 21 . 1 . 2015] . Dostupné z: (https://www .euroskop .cz/617/sekce/prechodne-obdobi-na-volny-pohyb-pracovniku/)

Evropská komise (2014): Schengen Area, [cit . 21 . 1 . 2015] . Dostupné z: (http://ec .europa .eu/dgs/home-affairs/what-we-do/policies/borders-and-visas/schengen/index_en .htm)

Makarov, A . (1962): Allgemeine Lehren des Staatsangehörigkeitsrechts . 2 . vydání . Stuttgart : W . Kohlhammer Verlag, citováno dle: Kandalec, P . (2011): Státní občanství – pouto založené na důvěře . Dizertační práce . Brno: Masarykova univerzita .

Maršálek, P . (2014): Evropská integrace, unijní občanství a česká národní identita . Acta Universitatis Carolinae – Iuridica 2 . s . 73-81

Smlouva o fungování Evropské unie . In: EUR-Lex [právní informační systém] . Úřad pro publikace Evropské unie [cit . 21 . 1 . 2015] . Dostupné z: http://eur-lex .europa .eu/legal-content/CS/TXT/HTML/?uri=CELEX:12012E/TXT&from=CS

Šlosarčík, I . (2004): Přechodná období jako nástroj flexibility při rozšiřování Evropské unie . Mezinárodní vztahy, 1/2004 . s . 50-69 .

Šturma, P . (2014): Občanství EU z pohledu mezinárodního práva . Acta Universitatis Carolinae – Iuridica 2 . s . 11-14 .


Хто я?Я – це я, ти – це ти, він – це він, але разом у нас бага-то спільного!

Тема: гендерна рівність, дискримінація та ксенофобія, громадянство

Кількість людей у група: 8+

Час: 25 хвилин

Резюме:Завдання орієнтоване на з’ясування учасниками своєї ідентичності за допомогою методу мозкового штурму, малювання та групового обговорення під час роботи у невеликих групах .

Права:- рівність, гідність, повага- право не бути дискримінованим- право на життя, свободу та особисту недоторка-

ність

Цілі:- усвідомлення власної унікальності та індивідуаль-

ності інших- розуміння спільності з іншими людьми- підтримка солідарності та поваги

Матеріали:- різнокольорові олівці або маркери; найкраще, щоб

кольори в учасників не повторювалися- по аркушу паперу для кожного з учасників- фліпчарт та маркери для фліпчарту

Інструкція:1 . Для «розігріву» надайте можливість учасникам

розділитись на пари . У парах учасники повинні представитись один одному, вдаючи, наче вони не знайомі .

2 . Запропонуйте учасникам поміркувати, що важливо та цікаво знати про особу, яку вони бачать вперше . Запитайте їх про конкретні речі, наприклад, ім’я, вік, стать, національність, сімейний стан, віроспо-відання, етнічну приналежність, професію / спеці-альність, музичні захоплення, хобі, улюблені види спорту, що любить і що не любить і т .д .

3 . Поясніть учасникам, що їх завданням буде з’ясувати, скільки спільного у них з іншими членам групи . Роздайте їм аркуші та олівці і запропонуйте, щоб кожен з них намалював малюнок, який відо-бражає його власну ідентичність . Учасники мають зобразити себе у вигляді зірок, які випромінюють у суспільство окремі ознаки своєї ідентичності . Вони повинні обрати 8-10 ознак своєї ідентичності, які вважають найважливішими, та з їх допомогою утво-рити зірку .

4 . Запропонуєте учасникам розійтись по приміщен-ню та віднайти схожі ознаки у їхній та інших зірках . При збігу ознак учасник повинен записати ім’я лю-дини, з якою у нього стався збіг, біля відповідного промінчика (Наприклад, у Івана та Петра є промі-нець „репер”, кожен з них біля цього промінчика на-пише ім’я іншого) . На цей етап відведіть учасникам 15 хвилин .

5 . Потім зберіть їх усіх разом та дискутуйте про їх уні-кальність . Наприклад, поставте їм такі запитання:• Які елементи ідентичності у Вас спільні із кимось

із учасників, а які притаманні лише Вам?• Наскільки Ви подібні до інших членів групи? У

Вас більше спільних чи відмінних ознак?

6 . На завершення проведіть із цілою групою мозко-вий штурм на тему, які ознаки (елементи) ідентич-ності ми можемо набувати, а з якими ми народили-ся . Записуйте їх на фліпчарт у дві колонки .

Подальший аналіз та оцінкаДискутуйте про те, що довідалися учасники про себе та про інших і як це пов’язано з правами людини .- Що учасники дізналися про себе? Чи важко було

обрати для себе, які ознаки ідентичності є найваж-ливішими?

- Чи були вони здивовані результатами порівняння зірок учасників? Виявилося більше збігів, ніж вони очікували, чи менше?

- Що вони думають про відмінності у межах групи? Вони гадають, що відмінності роблять групу ціка-вішою, чи вважають, що відмінності між людьми є лише перешкодою у спільній роботі?

- Чи виявили у інших учасників аспекти ідентичності, на які у них було бажання відреагувати словами «це не про мене»? Наприклад, - я не є футбольним фа-натом, - я не фанат техно, - я не любитель собак, - я не гомосексуаліст, - я не є віруючим тощо .

- Як розвивається наша ідентичність? Які її елементи є соціально обумовленими, а які є вродженими та незмінними?

- Які елементи нашої статевої ідентичності (маскулін-ний чи фемінний) є соціально обумовленими, а які є вродженими та незмінними? Чи написав хтось у своїй зірці, що він «чоловік» або «жінка»? Які асоці-ації, пов’язані зі словами «чоловік» і «жінка», вини-кають в учасників? Ці асоціації одинакові для обох статей і для усіх чоловіків та усіх жінок?

- До якої міри ми судимо людей за їх індивідуальною ідентичністю, а наскільки за приналежністю до пев-ної групи?

- Що учасники думають про погляд, згідно з яким люди можуть вільно обирати свою ідентичність? Які наслідки це має для них особисто, для суспіль-ства? Що для них означає право людини на рів-ність і повагу?

Поради для проведення завданняУ назві цього завдання немає помилки! Воно зумис-не сформульоване таким чином, щоб дати учасникам можливість замислились і спробувати «докопатися до істини» . Коли учасники будуть розмірковувати про себе, можливо, комусь із них потрібно буде пояснити, що Ви очікуєте від них; потрібно скерувати потік їхніх думок у вірне русло . Наведіть їм, як приклад, самого себе або вигадану особу, скажімо: Олена, жінка, укра-

їнка, мама, дружина, тренер, мандрівниця, любитель музики . Використання різнокольорових олівців спри-яє розумінню того, що кожен із нас є індивідуальніс-тю, а ціла група утворює своєрідну «палітру особис-тостей» (аналогії до Південноафриканської Республі-ки, яка сама себе називає «веселкою народів», тобто, народом, який утворюють люди всіх кольорів) . Якщо Ви працюєте з більшою групою і не маєте можливості запропонувати кожному учасникові олівець іншого кольору, попросіть тих, що отримають олівці однако-вого кольору, щоб вони використали інший тип пись-ма . Це завдання Ви можете удосконалити ще таким чином, що попросите учасників намалювати своїм зіркам промені різної довжини залежно від того, чи їх ознаки ідентичності є особистими чи, навпаки, пу-блічними . Довші промені більше сягають суспільства, отже, вони є більш публічними .У завершальному мозковому штурмі (пункт 6 інструк-ції) можуть появитися наступні ознаки:- ознаки особистості, які ми можемо вибрати: ім’я,

друзі, робота, членство у політичних партіях, улю-блена музика, стиль одягу, футбольна команда, за яку ми вболіваємо, місце проживання;

- ознаки особистості, з якими ми народилися: стать, вік, зріст, колір очей;

- деякі ознаки особистості можуть викликати супер-ечки, наприклад, національність, гендер, сексуаль-на орієнтація, релігія, приналежність до меншини .

Дискусія про розвиток особистості та про соціальну обумовленість чи отримання при народженні, тобто, незмінність її елементів може бути спірною, особливо, якщо говорити про релігію та гендерну ідентичність .Тому варто запропонувати учасникам замислитися над тим, як протягом їхнього зростання певні аспек-ти їх ідентичності змінювалися, можна згадати й ті, які вони досі вважали незмінними . Дискусію можна за-вершити, наприклад, тим, що усі ми люди, і незалежно від етнічного походження, кольору шкіри, дати наро-дження чи інших ознак маємо певні права, які від нас ніхто не може відібрати .Можливі подальші завданняДаним завданням Ви можете розпочати багато інших дискусій, наприклад, про універсальність прав люди-ни, про дискримінацію та ксенофобію, про права ди-тини та громадянство .

Джерело: Rada Evropy (2003): Kompas . Manuál pro výchovu mládeže k lidským právům . Argo: Praha . (dostupné z: http://www .mladezvakci .cz/fileadmin/user_upload/publikace/Kompas_manual .pdf )


Різновиди моєї ідентичностіТема: Особиста ідентичність, націоналізм

Ціль: Зрозуміти різні погляди на національну держа-ву . Усвідомити особисту міру приналежності до наро-ду / землі / етносу / держави .

Тривалість: 50 хвилин

Кількість учасників: 10–12 учасників (якщо у Вас велика група, то ідеально буде розділити її на менші, проте, щоб у кожній групі було не менше 8 осіб .)

Необхідні матеріали: 10 аркушів паперу A4, паперо-ва клейка стрічка

Інструкція

Підготовка:Приготуйте 2 аркуші паперу формату A4 . На одному напишіть «ТАК», на іншому «НІ» . Аркуші приклейте у приміщенні на стіні навпроти учасників таким чином, щоб вони утворили уявну шкалу, в рамках якої учас-ники могли б вільно пересуватися .На аркуші формату A4 напишіть наступні запитання (одне запитання на один аркуш):1 . Чи повинна нація розмовляти однією мовою?2 . Чи визначається нація єдиною спільною територі-

єю?3 . Чи є патріотизм першим кроком до націоналізму?4 . Чи потрібні нам, як і раніше, національні держави?5 . Чи дозволив / -ла б ти будь-кому поселитися у твоїй

країні?

Завдання:Тривалість завдання залежить від кількості учасників та їх участі . Мінімальний рекомендований час для 6 вищезазначених запитань становить 25 хвилин .

1 . Покажіть учасникам, де у приміщенні поміщені ар-куші з написами «ТАК» і «НІ» . Поясніть їм, що про-стір між цими аркушами – це уявна шкала і що вони повинні переміщатися по цій шкалі відповідно до того, наскільки (більше\менше) вони погоджуються / не погоджуються із визначеним терміном .

2 . Прочитайте перше запитання та попросіть усіх, щоб вони зайняли те місце, яке відповідає їхній точ-ці зору стосовно даного запитання .

3 . Після того, коли учасники займуть свої позиції, за-питайте їх, чому вони стоять саме у цьому місці, ведіть дискусію таким чином, аби кожен бажаючий міг висловити своє бачення . Коли у Вас виникає відчуття, що проблема уже достатньо обговорена, переходьте до наступного запитання .

4 . Після обговорення останнього запитання Ви може-те провести заключну дискусію (15 хв .), або просто поставити відкрите запитання для індивідуальної рефлексії . Запитання наступне: Чи здатні Ви уявити світ без концепції «національної держави»?

Заключна дискусія («дебрифінг»)1 . Яке запитання для Вас видалося найважчим і чому?2 . Що Вас найбільше здивувало?3 . Чого Ви навчилися у процесі дискусії, що з’ясували?4 . Які відкриті запитання спадають Вам на думку після

цієї дискусії?

Поради та коментарі: Конфронтація власної ідентич-ності може бути дуже емоційною . Тому фасилітатор дискусії повинен бути готовим до потенційного кон-флікту або можливої негативної атмосфери протягом дискусії .

Джерело: Mládež v akci (2011): Já, občan Evropy . Jak na evropské občanství a evropskou dimenzi v projektech neformálního vzdělávání . Comunica: Praha . (dostupné z: http://www .mladezvakci .cz/fileadmin/user_upload/publikace/JaobcanEvropy/Ja_obcan_Evropy_web .pdf)


1. Освіта в ЄС є вузькоспеціалізованою і поверхневою

Навпаки, країни ЄС пропонують безліч різних видів якісної освіти . Доказом цього є те, що молодь України все частіше прагне навчатися в ЄС, оскільки закор-донні університети намагаються вивчити студентів на справжніх фахівців, які згодом будуть затребувані на європейському ринку праці: за період 2008 - 2014 рр . кількість українських студентів, які виїхали за кордон для навчання, збільшилася з 21,5 тис . до 32,6 тис . осіб . Країнами, до яких найбільше виїжджали молоді укра-їнці для навчання відповідно до даних 2014 року, були Польща, Німеччина, Чехія, Італія, Іспанія, Франція та Австрія . Більшість університетів у цих країнах пропо-нує на вибір велику кількість факультетів та спеціаль-ностей . В Україні 30-40% випускників ВНЗ не можуть працевлаштуватися за фахом .

Джерела:• Вища освіта в Європі: традиції та інновації. [Елек-

тронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/abroad/higher_school/articles/6714/

• Нові напрямки навчання від варшавського вишу. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/abroad/45454/

• http://lifeinslovakia.com/obrazovanye/• http://www.euroosvita.com/• http://osvita.eu/

2. Членство в Європейському Союзі знищить культурну самобутність українців

Основним девізом ЄС з 2000 року є «Єдність у різно-манітті» . Він символізує єднання європейців ЄС з ме-тою жити в мирі і процвітанні та користуватися пере-вагами розмаїття культур, традицій і мов європей-ського континенту . Кожна держава-член залишається унікальною з точки зору її національної культури, збе-рігає внутрішні цінності і розвивається в результаті співпраці, просування принципу толерантності в со-ціальному вимірі . Визнання культурних відмінностей є основою європейської демократії, гарантією миру і безпеки . Захист культурного розмаїття забезпечуєть-ся і в рамках договору . Стаття 22 Хартії основних прав ЄС гарантує повагу до відмінностей у культурі, релігії, захищає розвиток національних мов .

Джерела:• Міжкультурна освіта: Порадник для вчителя. –

Варшава, 2004. – С.9-15• Гриценко О. Острахи та сподівання європейських

націй на порозі ЄС. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dialogs.org.ua/ru/cross/page206.html

• Концептуальні засади безпекової політики у сфері національної ідентичності та міжетнічних відно-син в Україні. [Електронний ресурс] – Режим досту-пу: http://old.niss.gov.ua/Table/30092010/0930_dop.pdf

• http://www.nru.org.ua/blogs/bloh-oleha-hryniva/331-ukrayinska-natsiya-tsentralnoievropeiska-samobutnist-chy-skhidnoslov-ianska-khymera

3. Угода про асоціацію підриває авторитет православної церкви

Угода про асоціацію не передбачає жодних змін сто-совно релігійної практики . Релігійна віра належить до приватного життя та є сферою, до якої держава не має права втручатися . Кожен громадянин на осно-ві власної волі може сповідувати будь-яку релігію за своїм вибором . Європейський союз поважає релігій-не розмаїття, підтримує толерантність та діалог між релігіями . Відповідно до статті 17 Договору про функ-ціонування Європейського Союзу, ЄС поважає статус церков в кожній державі-члені і сприяє релігійному діалогу з церквами, а також визнає їх внесок у розви-ток суспільства .

Крім того, наприклад, в березні 2014 року, Євро-пейський комісар Штефан Фюле зустрівся з Патріар-хом Грузинської Православної Церкви Ілієм II . і об-говорив з ним політичну та економічну асоціацію з ЄС . Патріарх висловив свою глибоку підтримку щодо зближення Європейського Союзу та Грузії .

Джерела:• Політика ЄС у сфері суспільно-релігійних та

державно-церковних відносин. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/May08/04.htm

• Юрчак М. Україна – Європа – світ: реалії сього-дення, бачення спільного духовного майбутнього. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ues_2012_10_48.pdf

• Патріарх Філарет у Брюсселі – Режим доступу: http://www.archangel.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1104:patriarkh-filaret-u-briusseli&catid=41&Itemid=160

4. Бездуховне європейське співтовариство, в якому втрачені традиційні цінності, чуже Українцям

Вся «бездуховність» ЄС зводиться його противниками до одностатевих шлюбів . Проте, з 28 країн ЄС односта-теві шлюби є офіційно визнаними в меншості держав-членів . Сімейне право не належить до повноважень ЄС, воно є виключною компетенцією держав-членів .

Кожна держава самостійно і добровільно приймає рішення про визнання або невизнання одностатевих шлюбів, або, наприклад, про впровадження програм з раннього статевого виховання дітей . Ці правила у державах ЄС різняться, оскільки відмінними є й істо-рія, культура і суспільний розвиток у кожній окремій країні .

Однак, відчувається і небажання все більшої кіль-кості людей вступати в шлюб за церковним або світ-ським обрядом . Дійсно, за даними Європейської економічної комісії ООН, середній вік європейців, що вступають у шлюб, є від 30 років . Це означає, що най-більш репродуктивний період життя людини прохо-дить поза сім’єю . Як наслідок – збільшення кількості абортів або виникнення неповних сімей, де дитина

України та ЄС: Міфи, напівправда та некритичні очікування

Цінності ЄС


виховується одним із батьків (у Швеції, приміром, та-ких сімей є більше 50%) . З іншого боку, в ЄС є й такі держави-члени, у яких аборти заборонені або строго обмежені .

Джерела:• Москаленко А. Сімейні цінності. [Електронний

ресурс] – Режим доступу: http://life .pravda .com .ua/columns/2009/11/18/33503/

• Кришталь Г. Сімейна політика в ЄС - приклад Поль-щі. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ucu .edu .ua/files/2010/04/SimeynapolitykavPolshchi .doc_ .doc

• Як живуть європейці? [Електронний ре-сурс] – Режим доступу: http://euukrainecoop .net/2014/07/21/life-of-europeans/

• Одностатеві шлюби розколюють Європу. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://newsradio .com .ua/2013_04_03/Odnostatev-shljubi-rozkoljujut-vropu/

5. В ЄС багато хабарів і кумівстваКорупція була і є . Сьогодні вона існує в різних формах . Однією з цілей ЄС є її подолання . Європейська Комісія (ЄК) стверджує, що сума хабарів в ЄС становить 120 млрд на рік . У своїй доповіді Європейська Комісія за-являє: «Країни ЄС різняться за рівнем корупції - під-куп державних посадових осіб, політична корупція та корупція в приватному секторі, і це впливає на всі держави-члени по-різному» . В окремих країнах ЄС до областей, які є найбільш схильними до корупції, належать регіональне та місцеве самоврядування, закупівлі, будівництво і медицина . Європейська Комі-сія рекомендує країнам-членам посилити норми, що стосуються незаплямованості політиків і керівників, а також підвищити якість механізмів внутрішнього контролю . Світовий рейтинг сприйняття корупції, оприлюднений «Transparency Inernational», 2014 р ., підтверджує той факт, що і в країнах Європейського Союзу необхідно вести боротьбу з корупцією . Проте, розташування всіх країн ЄС у першій половині цього списку (з 1-го по 69-е місце із 175 країн) показує, що в Союзі є відчутним тиск, який допомагає державам-членам боротися з цією проблемою . Україна нале-жить до останньої групи п’яти найбільш корумпова-них країн світу (142 місце) . Поступова інтеграція Укра-їни в структури ЄС сприятиме усуненню корупції за допомогою вже перевірених заходів .

Джерела:• Správa EÚ o boji proti korupcii: http://ec.europa.eu/

news/justice/140206_en.htm• Anti-Corruption report 2014: http://ec.europa.eu/dgs/

home-affairs/what-we-do/policies/organized-crime-and-human-trafficking/corruption/anti-corruption-report/index_en.htm

• Transparency international : www.transparency.org; http://ti-ukraine.org/

• Корупція в ЄС щорічно завдає шкоди в розмірі 120 млрд. євро – ЄК. [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://newsradio.com.ua/2014_02_03/Korupc-ja-v-S-shhor-chno-zavda-shkodi-v-rozm-r-120-mlrd-vro-K/

• Проблемы борьбы с коррупцией в Словацкой Рес-публике: некоторые факты и цифры. – Режим до-ступа : http://www.alactk.org/UserFiles/file/Peter%20Vilcak.pdf

• Драго Кос, Європа бореться з корупцією. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/POLITICS/evropa_boretsya_z_koruptsieyu.html

• Європа “знімає з корупції маску” – Режим доступу: http://ua.euronews.com/2014/12/11/let-s-be-clear-concerns-for-eu-in-transparency-international-corruption-index/

• Костенко О. Корупція в Україні – загроза національ-ній безпеці. [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу: http://nbnews.com.ua/ua/blogs/130145/

• Антикорупційний портал http://www.acrc.org.ua/

6. Українці та громадяни ЄС по-різному усвідомлюють/відчувають/застосовують цінності

Те, що ми називаємо «європейські цінності» є ціннос-тями, визнаними не тільки для народів Європи, але й для народів інших континентів . Вони не обмежені дер-жавними кордонами і діють без огляду на національ-ні, етнічні, культурні чи релігійні особливості . Сила ЄС – це перевірене часом та актуалізоване кожним поколінням застосування цінностей, завдяки чому він залишається найвпливовішим центром світової циві-лізації .

ЄС надихає ще й тим, що як цінність він розглядає також власне різноманіття, різноманіття культур, мов, традицій . Згода щодо спільних цінностей є основою, на якій базується Європейський Союз .

За даними опитування Євробарометра за 2012 рік відносна половина громадян ЄС (49% проти 42%) вважають, що держави ЄС є загалом близькими, якщо мова йде про цінності . За даними цього ж опитування, найважливішими громадяни ЄС вважають наступні цінності: права людини і повага до людського життя (43%), мир (40%), демократія (28%) та індивідуальна свобода (23%) . Ці цінності є так само близькими і для громадян України, а також є гарною відправною точ-кою для більш тісної співпраці з ЄС .

Джерела:• The Values Of Europeans: http://ec.europa.eu/public_

opinion/archives/eb/eb77/eb77_value_en.pdf• Berlin Declaration: http://europa.eu/50/docs/

berlin_declaration_en.pdf; http://www.euractiv.com/future-eu/merkel-wants-eu-leaders-stick-2009-treaty-deadline/article-162856

• Європейські цінності: реальність чи міф? [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/25131805.html

• Права людини – основа європейських цінностей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.khpg.org/index.php?id=1381354219

• Європейські цінності та Україна: як уникну-ти нерозуміння. [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http://kirovograd.comments.ua/article/2014/08/23/120218.html


1. Євроінтеграційні прагнення України є причиною погіршення стосунків з Російською Федерацією.

Одним із принципів зовнішньої політики ЄС є збере-ження миру, запобігання конфліктам і зміцнення між-народної безпеки відповідно до цілей і принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, Гельсінського Заключного акта та цілей Паризької хартії, в тому чис-лі й тих, що стосуються зовнішніх кордонів (ст . 21 До-говору про Європейський Союз) . Європа зацікавлена у демократії та стабільності сусідів (політичній, еконо-мічній) та у безпеці кордонів, які прагне забезпечити через Європейську політику сусідства та Східне парт-нерство . Успішна, стабільна та демократична Україна буде корисною не тільки для ЄС, а й для Російської Федерації, тому євроінтеграційні прагнення України не є причиною погіршення відносин з Росією, вони є приводом виправдання реалізації власної агресивної великодержавної політики Російської Федерації .

Європейський Союз не зацікавлений у ескалації конфлікту на своїх кордонах, тому прагне знайти ди-пломатичне рішення ситуації . Він використовує пе-редусім «м’які» важелі – економічні, фінансові та по-літичні санкції, спрямовані на окремі складові галузі промисловості або особи .

Джерела:• Міфи та реалії угоди про асоціацію з ЄС

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://blog.poltava.to/chornogor/2517/. - Назва з екрану.

• Договір про Європейський Союз (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_029) від 07.02.1992, м. Маастрихт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_029/page.

2. Політика ЄС в питаннях суспільної моралі (одностатеві шлюби, всиновлення дітей одностатевими парами, ювенальна юстиція тощо) є неприйнятною для України

Питання шлюбу та сім’ї вирішуються виключно наці-ональним законодавством (ст . 12 Європейської кон-венції про захист прав людини та основоположних свобод, ст . 21 Хартії основних прав Європейського Союзу) . Окреслені проблемні питання не випадково є дискусійними, адже вони мають й інший бік . Напри-клад, система ювенальної юстиції призначена для за-безпечення виконання батьківських обов’язків, недо-пущення жорстокого поводження з дитиною та якнай-кращого врахування її інтересів . Суспільна мораль, роль сім’ї, традиційні цінності не повинні зміцнювати-ся державним чи міжнародним впливом – свою роль у цьому мають побачити кожна людина, сім’я, старше покоління, громадські організації, церква тощо .

Джерела:• Крестовська Н. Міфи про ювенальну юстицію

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/2126

• Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://za-kon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004

• Хартія основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_524

3. Європейський Союз не розуміє всієї складності ситуації в Україні і не надає реальної допомоги у її стабілізації

Міжнародна спільнота засудила незаконну анексію Криму . ЄС активно долучився до пошуку виходу з кри-зи в Україні, відкрито засудив насилля, яке від початку конфлікту призвело до численних людських жертв . Європейський Союз загалом та окремі держави-члени (наприклад, Німеччина та Франція) допомагають вес-ти конструктивний діалог між Україною та Російською Федерацією . У результаті агресії країни-члени ЄС на-клали санкції на окремі сектори економіки, а також на осіб, які відповідальні за ситуацію, що склалась в Україні . Словаччина, наприклад, запропонувала до-помогу у реверсі газу, який покриває значну частину споживання газу Україною . Відповідальність за мир на Європейському континенті лежить на усіх європей-ських країнах «від Атлантики до Уралу» .

15 січня 2015 року Європейський Парламент ухва-лив резолюцію щодо України, що стало черговим підтвердженням безкомпромісної підтримки України з боку ЄС, а також спільності підходів України та ЄС щодо зміцнення безпеки на європейському конти-ненті .

Європейський союз поважає закон . Посилаючись на тексти Статуту ООН чи Гельсінський Заключний акт, ЄС поважає територіальну цілісність окремих держав, тому скоординовано чинить тиск на Російську Феде-рацію . Конкретно про це йдеться у Статті 2 пункті 4 Статуту ООН (Усі Члени Організації Об’єднаних Націй утримуються в своїх міжнародних відносинах від по-грози силою або її застосування як проти територі-альної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і якимось іншим чином, несу-місним із цілями Організації Об’єднаних Націй) або пунктах І, ІІІ, IV Гельсінського Заключного акту .

Джерела:• http://mfa.gov.ua/ua/news-feeds/foreign-offices-

news/31714-shhodo-rezolyuciji-jevropejsykogo-parla-mentu-pro-situaciju-v-ukrajini-vid-15-sichnya-2015-ro-ku

• http://www.osce.org/ru/mc/39505?download=true• http://www.un.org/ru/documents/charter/

4. Угода про асоціацію між Україною та ЄС є першим кроком до членства України в ЄС

В Угоді не говориться про членство України в ЄС . Рі-шення про те, подавати чи не подавати заявку на членство в ЄС, приймається кожною окремою кра-їною . Асоціація є одним із кроків в цьому процесі і дозволяє кожній країні зважити, чи робити наступні кроки . В той же час ми приймаємо до уваги недавні дослідження суспільної думки, які свідчить про те, що більшість українців підтримують майбутнє членство країни в ЄС

Відповідно до ст .49 Договору про Європейський Союз, будь яка європейська країна, в якій поважають основоположні принципи ЄС, може подавати заявку на вступ до ЄС . Вимогою членства є наявність в країні-кандидаті інститутів, що гарантують демократію, вер-ховенство права, права людини, повагу та захист прав

Політика ЄС


меншин, функціонуючу ринкову економіку, а також здатність витримувати тиск конкуренції на ринках всередині ЄС .

Джерела:• http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/

article/desjat-mifiv-pro-ugodu-pro-asociaciju-ukrajina/• Матеріал Представництва ЄС в Україні «Міфи

про Угоду про асоціацію – аналіз фактів». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/myths_aa_uk.pdf

5. Вступ до ЄС для України можливий лише через вступ до НАТО .Правдою є те, що нові держави-члени з Центральної та Східної Європи стали також і членами НАТО . Однак, у випадку з Україною членство в НАТО слід розглядати з особливою обережністю, зважаючи на специфічне положення України . Досить поширеним є тверджен-ня, що в 90-х роках НАТО зобов‘язалося не розширю-ватися за рахунок країн Центральної та Східної Єв-ропи . НАТО вважає дане твердження міфом . Відомо, що ЄС і НАТО – це абсолютно різні і незалежні одна від одної організації . Країна сама має право вибору, у яку з них вступати . Є чимало прикладів, де країна є членом лише однієї з цих організацій: Швеція – член ЄС, але не входить до НАТО, Норвегія – член НАТО, не входить до ЄС . До того ж НАТО – не лише військова організація . Військову структуру формують рішення, які приймаються країнами-членами . Всі країни є суве-ренними та рівноправними членами організації, хоча НАТО об’єднує країни, які мають нерівноцінну оборо-ноздатність та геополітичне розташування . НАТО не має власних збройних сил, усі військові частини зали-шаються під політичним контролем власних урядів та військовим підпорядкуванням національних коман-дувань .

Джерела:• Україна в Європі: Освітній пакет / [Баранкевич З.,

Бобінська Е., Гзік В. та ін.]. – Варшава: Центральний осередок удосконалення учителів, 2006. – 200 с.

• Паскаль Фонтен / Єворопа у 12 уроках. – Київ: Представництво ЄС в Україні, 2013. – 80с.

• http://www.nato.int/docu/review/2014/Russia-Ukraine-Nato-crisis/Nato-enlargement-Russia/SK/index.htm

6. Україна із залежності від Росії перейде в залежність від ЄС, буде обмежено її державний су-веренітетТакий міф є поширеним і у країнах-членах ЄС . Повно-важення Європейського Союзу, країн-членів та спіль-ні повноваження чітко визначені . Але усі рішення приймаються безпосередньо державами-членами під час засідань Ради Міністрів або обраними у результа-ті прямого голосування представниками громадян у Європейському Парламенті . Україна мала б значне представництво у Європейському Парламенті (кіль-кість депутатів дегресивно пропорційна кількості на-селення, а у випадку України її мала б репрезентувати така ж кількість представників, як Іспанію) . Крім Євро-пейського Парламенту впливати на прийняття рішень мають право також національні парламенти . Україна буде представлена в органах ЄС і зможе обстоювати свої інтереси . ЄС має гнучку систему прийняття рі-шень (право індивідуального вето, система «участі або неучасті за бажанням», голосування кваліфікова-

ною більшістю), яка дозволяє контролювати процеси обмеження чи прерогатив .

Джерела:• http://www.niss.gov.ua/articles/376• http://www.viche.info/journal/2063/• http://www.borinfo.com.ua/boryspil-products-news-

2013-10-398-4/?page=menu_left.210.15• http://www.viche.info/journal/

7. Україна стане полігоном для захоронен-ня радіоактивних відходів, утворення екологічно шкідливих виробництвЄвропейський Союз вважає екологічну безпеку скла-довою національної безпеки кожної держави та важ-ливою складовою загальноєвропейської стабільності . Європейський Союз є світовим лідером в питаннях охорони навколишнього середовища і має найбільш амбітні цілі щодо скорочення викидів парникових га-зів, частки відновлюваних джерел енергії в споживан-ні енергії та енергоефективності . Такі ж зобов’язання очікували б і Україну . ЄС здійснює тиск і на інші країни, особливо на США, Японію та Китай, щоб вони слідува-ли цим амбітним цілям, тому він не може бути зацікав-лений у тому, щоб екологічно шкідливі виробництва переміщалися до інших країн, адже забруднене по-вітря і вода не знають кордонів . Що стосується раді-оактивного забруднення, ЄС та його держави-члени здійснюють вагомий внесок у фінансування робіт у Чорнобилі . ЄС є одним з лідерів у дослідженнях реак-торів четвертого покоління, які будуть в змозі переро-бляти практично усе ядерне паливо і мати мінімальну кількість відходів .

Джерела:• Лісабонський договір: роз‘яснення. – http://groups.

google.com/group/ukraineuroclubs/msg/8912f5426a-e532e2

• http://pidruchniki.com/19320610/ekologiya/integrat-siya_ekologichnogo_upravlinnya

• http://eeas.europa.eu/top_stories/2011/180911_en.htm

8. Україна є вигідною для ЄС лише як «буфер-на зона» з РосієюРоль «буферної зони» передбачає, що країна постійно потерпатиме від тиску з обох сторін . Але, якщо Укра-їна стане членом ЄС, то зможе реалізувати не тільки свої економічні, а й політичні, і, що дуже актуально на сьогоднішній день, оборонні інтереси . Членство України в ЄС однозначно посилить безпеку та обо-роноздатність країни . Посилений контроль на зо-внішніх кордонах завжди був одним із пріоритетних завдань . У Варшаві базується агенція «Фронтекс», що відповідає за співробітництво держав-членів ЄС саме в питаннях безпеки зовнішніх кордонів . Країни-члени ЄС можуть надавати свою техніку (катери, гелікопте-ри, літаки) для спільного патрулювання кордонів . А це означатиме, що безпека території України буде в інтересах ЄС .

Джерела:• Паскаль Фонтен / Єворопа у 12 уроках. – Київ: Пред-

ставництво ЄС в Україні, 2013. – 80с. • Жозе да Коста Г. О. / Відкриваємо Європу разом. –

Харків: Видавнича група «Основа», 2013. – 79 с.• Європейський Союз – Україна. – Київ: Представни-

цтво ЄС в Україні, 2012. – 19 с.


1. Українські підприємці повинні негайно модернізувати виробництво відповідно до норм ЄС

Модернізація виробництва вимагає додаткових ін-вестицій . Однак, необхідності проводити її негай-но немає . Звичайно, якщо компанія не планує най-ближчим часом виходити на європейський ринок . Перехідний період для гармонізації стандартів стано-вить 3-6 років . Протягом цього часу підприємець змо-же визначитись, як йому надалі розвивати свій бізнес .

Відповідність нормам ЄС дає можливicть продава-ти свою продукцію не лише в Європі, але й в інших країнах, які визнають cтандарти ЄС (Ізpаїль, Чилі, Єги-пет, Туреччина, Марокко тощо) .

Джерела:• Газета «Голос України», №224 (5974) 20 листо-

пада 2014 р. http://www .golos .com .ua/Article .aspx?id=363523

2. Для українських аграріїв буде закритий доступ на європейський ринок

Сільське господарство є однією із галузей, умови ви-робництва та експорту продукції в якій істотно змі-няться після того, як усі положення Угоди про асоці-ацію набудуть чинності . Угода передбачає скасування мит на переважну більшість агропродукції і водночас запровадження тарифного квотування . Квоти дозво-ляють завозити до ЄС певну кількість визначеного виду продукції без застосування ввізних мит взагалі, а решту — в звичайному митному режимі . Завдяки скасуванню мит Україна щороку матиме можливість експортувати в ЄС на 11—12% більше сільськогос-подарської продукції, ніж зараз . Імпорт зросте на 1,5 – 2 % . Положення Угоди про асоціацію передбачають досягнення українськими кампаніями європейських стандартів стосовно якості та безпечності продукції .

Джерела:• Газета «Голос України», №230 (5980) 28 листо-

пада 2014 р., http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=364907

3. Для українських підприємств буде дуже складно переорієнтуватись на європейський ринок

Асоціація з Європейським Союзом розширює екс-портні можливості українських компаній, надаючи змогу значній кількості з них вийти на ринок Євро-союзу, що налічує понад 500 млн . споживачів . Такі перспективи дозволять не лише кількісно збільшити експорт, а й істотно розширити асортимент продукції .Українські товари стануть більш конкурентоспромож-ними завдяки зниженню митних бар’єрів . Усунення бар’єрів буде поступове, щоб українські підприємства змогли підготуватись до підвищеної конкуренції . Це дасть змогу вітчизняним виробникам пристосуватись до умов ведення бізнесу та конкуренції в ЄС, і запро-вадити нові стандарти, які стосуються переробної і харчової галузі, сільського господарства, аби відпові-дати європейським вимогам до якості продукції .

Джерела:• Газета «Голос України, №231 (5981) 29 листо-

пада 2014 р http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=365160

4. Український енергетичний сектор зазнає великих втрат

Угода про асоціацію між Україною та ЄС містить поло-ження щодо енергетичного співробітництва, ключо-вим елементом якого є поглиблення енергетичної без-пеки, розвиток належної інфраструктури, посилення ринкової інтеграції, використання поновлювальних джерел енергії . Участь України в Європейському енер-гетичному співтоваристві (ЄЕС) та належне виконання зобов’язань у рамках членства відкриє такі переваги:• досягнення конкурентоспроможності та прозорос-

ті ціноутворення на газ і електроенергію, де б була реальна конкуренція між постачальниками, що за-безпечило б для споживачів менші ціни;

• збільшення інвестицій в енергетичну галузь;• скорочення споживання викопних енергоресурсів,

що зменшить залежність української економіки від імпорту енергоносіїв та покращить довкілля;

• можливості для українських компаній виходити на внутрішній енергетичний ринок ЄС .

Джерела:• Газета «Голос України, №217(5967) 11 листопада

2014 р• http://www .golos .com .ua/Article .aspx?id=361861

5. Підписання Угода про асоціацію буде мати негативні наслідки для звичайних споживачів

Для споживачів вільна торгівля означатиме:- нижчі ціни в результаті доступу до ширшого асорти-менту продукції і, відповідно, більшої конкуренції між виробниками та продавцями;• безпечнішу продукцію на внутрішньому ринку, що

стане результатом передбачених Угодою якісних змін українського законодавства та регуляторних норм;

• нові робочі місця у результаті покращення інвестиційного клімату в Україні внаслідок ство-рення сприятливішого регуляторного середовища, яке відповідатиме нормам і правилам ЄС;

• підвищення рівня соціальної захищеності, оскільки текст угоди містить положення щодо безпеки й стандартів праці, соціального забезпечення, екологічних вимог тощо .

Джерела:• Газета «Голос України №210 (5960), 31 жовтня 2014

р ., • http ://www .golos .com .ua/Article .aspx?id=360043

6. Українські компанії не зможуть впоратися з упровадженням стандартів і норм ЄС, в результаті чого збанкрутують і зросте рівень безробіття

Угода про асоціацію вимагає від виробників, які пра-цюють в Україні, переходити на стандарти ЄС, заміщу-ючи чинні українські стандарти, проте ці зміни будуть

Економіка


поступовими і їх можна здійснити цілком ефективно . Хоча це зумовить потужні зміни практик функціону-вання багатьох компаній, довгострокові результати будуть позитивними, адже українські компанії мати-муть значно простіший доступ до ринку ЄС і стануть більш конкурентоздатними на світових ринках . Поєд-нання цільової допомоги, інвестицій і порад з боку ЄС сприятиме адаптації .

У процесі виконання Угоди Україна запровадить стандарти ЄС у ключових промислових галузях . Аби запровадження нових стандартів стало результа-том керованого та контрольованого процесу, Угода дає Україні певний обсяг повноважень вирішити, які галузі варто визначити пріоритетними .

Джерела:• Десять міфів про Угоду про асоціацію Україна – ЄС;

http://uaforeignaffairs .com/ua/ekspertna-dumka/view/article/desjat-mifiv-pro-ugodu-pro-asociaciju-ukrajina/#sthash .Zv0gXCHl .dpuf

7. Угода про асоціацію не означатиме економічні вигоди для громадян України (навпаки, призведе до зниження ВВП і ослаблення купівельної спроможності населення)

Незалежні дослідження свідчать, що виконання Уго-ди зумовить 6-відсоткове збільшення зростання ВВП (у середньостроковій перспективі) та 12-відсоткове збільшення добробуту людей, що проживають в Укра-їні .

Окрім прямих економічних вигід, що пов’язані зі зменшенням тарифів і створенням зони вільної тор-гівлі між ЄС та Україною (зокрема, вигід від зниження цін на товари), Угода стане основою для поліпшення бізнесового клімату, утвердження верховенства пра-ва, захисту прав власності тощо .

Поліпшивши бізнесовий клімат, Україна отримає змогу залучати значні приватні інвестиції з ЄС і країн з-поза його меж . Це допоможе модернізувати еконо-міку країни та активізувати зростання ВВП .

Джерела:• not the problem (28/11/2013) Стаття Яна

Томбінського, Посла Європейського Союзу в Україні) http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_cor-ner/all_news/news/2013/2013_11_28_1_uk.htm

• Десять міфів про Угоду про асоціацію Україна – ЄС; http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/desjat-mifiv-pro-ugodu-pro-asociaciju-ukraji-na/#sthash.Zv0gXCHl.dpuf


1. Якщо Україна вступить до Європейського Союзу, на українців не будуть відразу ж у повному обсязі розповсюджуватися усі права та свободи

З кожним новим розширенням Європейського Союзу прийнято впроваджувати так званий перехідний пе-ріод, коли, наприклад, громадяни держави, яка стала членом ЄС, не можуть протягом кількох років пра-цювати у старій країні-члені за таких самих умов, як громадяни іншої країни-члена . Рішення про потребу впровадження подібного перехідного періоду зале-жить від рішення конкретної країни . Однак, застосо-вувати його можна лише протягом обмеженого часу . Громадянинові країни-члена може бути відмовлено безпосередньо у в’їзді в країну або у проживанні у членській країні ЄС лише у випадку, якщо він своєю ді-яльністю становить достатньо серйозну та актуальну загрозу для основних інтересів держави .

Джерела:• http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 • http://studme.com.ua/159701229380/pravo/

grazhdanstvo_evropeyskogo_soyuza.htm • http://pidruchniki.com/1974070448581/pravo/

yevropeyske_gromadyanstvo • http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.

exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/uy_2011_1(14)__3.pdf

2. Європейське громадянство обтяжить громадян держав-членів ЄС додатковими зобов’язаннями

Індивіди, які мають європейське громадянство, швид-ше, отримують додаткові права, аніж будуть обтяжені новими зобов’язаннями .Так, громадяни Європейського Союзу:- не сплачують прямих податків, - не зобов’язані відбувати військову повинність;- своє ставлення до політики ЄС не висловлюють

шляхом обов’язкового загальноєвропейського ре-ферендуму чи в якийсь інший спосіб;

- мають право навчатися у іншій країні-члені за таких самих умов, як у своїй власній;

- мають право вільного пересування по усій терито-рії ЄС;

- можуть переселитися на територію іншої країни-члена та працевлаштуватися там

Джерела:• http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_004• http://www.viche.info/journal/2756/• http://www.echr.coe.int/Documents/Convention_UKR.

pdf• http://studies.in.ua/pravo-es/2132-pravova-priroda-

yevropeyskogo-soyuzu.html

3. Набуття європейського громадянства призве-де до втрати національного громадянства

Визначення європейської ідентичності ґрунтується на спільності національних ідентичностей європей-ських народів . У громадянина держави з’являється

ще одна колективна ідентичність – наднаціональна . Національна та наднаціональна ідентичності у цьому випадку існують поряд, не замінюючи одна одну .Стаття 6 Угоди про Європейський Союз передба-чає: “Союз поважає національну ідентичність країн-членів” . Більше того, умовою для набуття європей-ського громадянства є приналежність до однієї з на-ціональних держав-членів Європейського Союзу .Отже європейське громадянство носить переважно доповнюючий, а не замінюючий характер і є дворів-невою моделлю, де наднаціональні права визнача-ються національною приналежністю .

Джерела:• http://dialogs.org.ua/ru/cross/page205.html • http://dspace.nulau.edu.ua:8088/

bitstream/123456789/2493/1/Yakovyuk_82.pdf • http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/control/uk/

publish/article;jsessionid=92020AC6D754C1DC0C577C4ECAC4CF08?art_id=46294&cat_id=45600

• http://www.viche.info/journal/2756/• http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.

exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Polzap_2013_7_38.pdf

• http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_35_14.pdf

4. Українці будуть мати обмежене право працев-лаштуватися у країнах-членах, до яких вони пе-реїдуть для проживання, у порівнянні з грома-дянами тієї чи іншої країни-члена

Однією з чотирьох свобод громадян Європейського Союзу є вільний рух працівників . Ця свобода перед-бачає право працювати у іншій державі-члені . Дане право доповнюється певними обмеженнями, а саме, правом можливого впровадження перехідних періо-дів по відношенню до громадян нової країни-члена, а також, стосується права на працю у публічному сек-торі .

Вільний рух працівників, які є громадянами Євро-пейського Союзу, не розповсюджується на працев-лаштування у публічному секторі . Доступ до зайня-тості у публічному секторі може розповсюджуватися виключно на громадян конкретної держави-члена . Однак, Суд Європейського Союзу трактував дане об-меження дуже вузько, а саме, таким чином, що гро-мадяни іншої конкретної країни-члена можуть бути призначені лише на ті посади, виконання яких не пов‘язане із здійсненням публічної влади та відпові-дальністю за забезпечення державних інтересів даної країни (наприклад, сфера внутрішньої та зовнішньої безпеки держави) . Ці критерії повинні бути прийняті до уваги в кожному конкретному випадку у зв‘язку з характером роботи і зобов‘язаннями, які випливають з даної посади (див . справа C-66/85 Дебора Лорі Блюм проти землі Баден-Вюртемберг) .

Джерела:• http://www .europarl .europa .eu/aboutparliament/cs/

displayFtu .html?ftuId=FTU_3 .1 .3 .html

Громадянство


Бюджет ЄС, «Багаторічні фінансові рамки»: що-річний спільний бюджет ЄС є частиною семирічного бюджетного циклу, відомого як «фінансові рамки» . Ці фінансові рамки пропонує Європейська Комісія, а держави-члени повинні одноголосно їх схвалити . Крім того, вони підлягають обговоренню та узгоджен-ню Європарламентом . Положення про багаторічні фінансові рамки встановлює «планки» (максимальна кількість коштів на кожен рік), які визначають, скіль-ки коштів може бути використано щороку загалом та скільки – окремо для різних галузей діяльності ЄС . Чинні багаторічні фінансові рамки на період 2014 - 2020 рр . містять можливі витрати на суму майже 960 млрд євро (у постійних цінах 2011 року), що становить 1 % валового національного доходу ЄС . (Порівняно з національними бюджетами або федеральними бю-джетами федеративних країн говоримо про скоро-чення витрат) . Більшість коштів зі спільного бюдже-ту витрачається на т .зв . інтелігентне та інклюзивне зростання (витрати зі Структурних фондів, Фонду згуртування, науково-дослідних програм і транс-європейських транспортних і енергетичних мереж), а також на сферу природних ресурсів (зокрема, на сіль-ське господарство, розвиток села та довкілля) .

Верховний представник з питань зовнішньої та безпекової політики – європейський міністр закор-донних справ, завданням якого є керувати зовніш-ньою політикою ЄС і представляти його в третіх кра-їнах або міжнародних організаціях . Також займає по-саду Віце-президента Комісії . Головує у Раді міністрів закордонних справ .

Голова Європейської Ради – основне завдання по-лягає у підготовці засідань Європейської Ради та го-ловуванні на цих засіданнях . Забезпечує безперервну співпрацю Європейської Ради з Президентом Комісії і на основі роботи Ради з загальних питань . Представ-ляє ЄС на світовій арені . Термін повноважень Голови Європейської Ради становить 2,5 роки з можливістю продовження на 2-й термін . Призначення на цей пост вимагає підтримки кваліфікованої більшості Європей-ської Ради .

Громадянин ЄС – громадянин будь-якої держави-члена ЄС, який, крім національного громадянства, набуває автоматично й громадянство Європейського Союзу .

Громадянство – громадяни держави є однією з осно-вних ознак сучасної держави . Громадянство відобра-жає найтісніший зв’язок людини з державою . Це по-стійний зв’язок, не обмежений територіально, який виникає з волі держави . Громадянство передбачає певну сукупність прав та обов’язків .

Громадянство Європейського Союзу (Європей-ське громадянство) – це вираження більш тісних відносин між громадянами країн-членів та Європей-ського Союзу . Європейське громадянство є додатко-вим (субсидіарним) до громадянства держави-члена ЄС (не заміняє національного громадянства) і допо-внює національне громадянство іншими правами . Це, наприклад, свобода пересування та проживання будь-де на території держав Союзу; право не бути дискримінованим за ознакою громадянства; право

обирати і бути обраним у виборах до Європейського Парламенту за місцем проживання незалежно від на-ціональності .

Економічний і валютний союз – всі держави-члени ЄС є частиною Економічного і валютного союзу (ЕВС), що вважається вищим рівнем економічної інтеграції, сформованої на засадах єдиного ринку . Предметом його діяльності є вузька координація економічної та фіскальної політики, а в країнах, які відповідають кон-кретним умовам (т .зв . Маастрихтським критеріям), предметом діяльності ЕВС є єдина грошово-кредитна політика і спільна валюта – євро . Євро – валюта, що одночасно використовується у 19 державах-членах ЄС, які утворюють так звану єврозону .

Європейська Комісія – виконавча інституція . Комісія розробляє та пропонує законодавчі акти, здійснює нагляд за дотриманням договорів та захищає інтер-еси ЄС як єдиного утворення . Термін її повноважень становить п’ять років . Комісія складається з Колегії комісарів, по одному комісару від кожної держави-члена . На чолі Європейської Комісії стоїть Президент .

Європейська політика сусідства – політика ЄС, що має на меті співпрацю з південними та східними су-сідами задля досягнення найтіснішого політичного зближення і найбільшого ступеня економічної інте-грації . Ця мета ґрунтується на спільних інтересах і цінностях: демократії, верховенстві права, правах лю-дини та соціальній згуртованості . Це, передусім, дво-стороння політика між ЄС та країною-партнером, яка доповнена регіональними і багатосторонніми ініціа-тивами співробітництва, яким є, до прикладу, Східне партнерство .

Європейська Рада – цей термін означає зустрічі (са-міти) глав держав та прем’єр-міністрів урядів країн ЄС разом з Головою Європейської Ради та Президентом Європейської Комісії, які визначають головні загаль-нополітичні напрямки і пріоритети ЄС . На чолі Євро-пейської Ради стоїть Голова .

Європейський Парламент – інституція Європей-ського Союзу, депутати якої обираються прямим го-лосуванням безпосередньо громадянами ЄС . Пар-ламент виконує три основні функції – законодавчу (разом з Радою), контрольну (перевірка діяльності інших інституцій, зокрема, Комісії) і бюджетну (при-йняття рішень спільно з Радою) . Парламент обирають на п’ятирічний термін .

Європейський суд аудиторів – перевіряє законність і правильність управління фінансами в Європейсько-му Союзі .

Європейський центральний банк – несе відпові-дальність за грошово-кредитну політику держав, у яких євро є офіційною валютою . ЄЦБ керує валютою євро . Членами ЄЦБ є національні центральні банки країн єврозони . Головним завданням ЄЦБ є цінова стабільність у зоні євро .

Єдиний ринок – ринок, формування якого було за-вершено у 1992 році . Це економічний простір без внутрішніх кордонів, на якому забезпечуються чоти-


Глосарій

ри фундаментальні свободи Європейського Союзу: вільний рух товарів, осіб, послуг і капіталу . Його скла-довою є також митний союз . За понад 20 років свого існування єдиний ринок збільшився з 345 мільйонів споживачів у 1992 році до сьогоднішніх понад 500 мільйонів споживачів . У результаті підписання угод між ЄС та Ісландією, Ліхтенштейном, Норвегією біль-шість правил єдиного ринку застосовуються і в цих країнах (вони є членами т .зв . Європейського еконо-мічного простору – ЄЕП) . У рамках ЄС громадянам 22 (з 28) країн, що входять до так званого Шенгенського простору, дозволено подорожувати без проходження прикордонного контролю (це стосується також Швей-царії та трьох країн ЄЕП, які не є членами ЄС) .

Копенгагенські та Маастрихтські критерії (кри-терії конвергенції) – це критерії, яким повинні від-повідати країни для вступу в ЄС, або ж для введення єдиної валюти – євро . У 1993 році Європейська Рада визначила низку вимог за трьома критеріями, відоми-ми як Копенгагенські критерії, які повинна виконати кожна держава, що бажає стати членом Європейсько-го Союзу: 1 . Стабільність установ, які гарантують де-мократію, верховенство права, дотримання прав лю-дини та захист прав меншин; 2 . Дієва ринкова еконо-міка і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС; 3 . Здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, вклю-чаючи підтримку цілей Європейського Союзу . Вони повинні мати державне управління, здатне застосува-ти та використовувати правові норми ЄС на практиці .

Нація – визначення нації є досить складним . Деякі теоретики навіть вважають, що нації є результатом суб’єктивних уявлень і бажань, націоналізму, або ре-зультатом впливу засобів масової інформації . Інші ка-жуть, що не можна дати визначення поняттю «нація», оскільки немає консенсусу у тому, якими є ознаки на-ції . Націю слід розглядати швидше як сучасний фено-мен (у минулому етноси не розглядали крізь призму виразної національної свідомості) . Слід розрізняти два основних розуміння понять нації та національної ідентичності – західне та східне . Західна концепція базується на приналежності людини до держави, на ідентифікації з державою і з певними цінностями (на-приклад, свобода, рівність, республіканська форма правління) . Східна концепція базується на виокрем-ленні в рамках держави домінуючої етнічної спільно-ти . Таким чином, ми можемо виділити громадянську націю (критерієм є політична приналежність до інсти-тутів держави) та етнічну націю (критерієм є кровно-родинна приналежність до етнічної групи) .

Омбудсмен (Європейський уповноважений з прав людини) – один з інститутів Європейського Союзу . Європейський омбудсмен розглядає скарги від гро-мадян, підприємств і організацій країн-членів Євро-пейського Союзу з приводу порушень у діяльності усіх інституції та установ Європейського Союзу . Допо-магає розкрити випадки незадовільного управління, порушення інституціями та установами ЄС законів, недотримання принципів доброго управління або по-рушення прав людини .

Рада (Рада міністрів) – один з головних органів ухва-лення рішень в ЄС . Поділяє ці повноваження стосов-но більшості галузей з Європейським Парламентом . Представляє інтереси окремих держав-членів, оскіль-ки складається з національних міністрів конкретних галузей, які збираються відповідно до своєї компетен-

ції (Рада міністрів закордонних справ, Рада з еконо-мічних і фінансових питань, і т .д .) .

Рада Європи – організація, створена у 1949 році, ме-тою якої є захист прав людини, демократії та верхо-венства права . Об’єднує 47 країн, у тому числі й 28 країн-членів ЄС . Україна є членом Ради Європи з 1995 року .

Рада з загальних питань – об’єднує міністрів закор-донних справ або міністрів закордонних та європей-ських справ держав-членів ЄС . Засідання Ради відбу-ваються раз на місяць . Рада забезпечує узгодженість та координацію діяльності за підсумками усіх засідань Рад . Координує підготовку засідань Європейської Ради . На Раді лежить відповідальність за питання роз-ширення, бюджетний план Європейського Союзу, по-літику згуртування, інституційний устрій ЄС .

Свобода пересування – вільний рух осіб, спільно з вільним рухом товарів, послуг і капіталу, є основою внутрішнього ринку Європейського Союзу . Спочатку свобода пересування осіб стосувалася лише праців-ників, однак, сьогодні поширюється на всіх громадян . Свобода пересування та проживання на території Європейського Союзу є одним з фундаментальних ас-пектів громадянства ЄС .

Суд Європейського Союзу – його основне завдання – підтримувати належне тлумачення та впровадження законодавства ЄС на всій території ЄС . За зверненням судів окремих держав-членів Суд ЄС тлумачить право ЄС . До повноважень Суду належить також вирішення спорів між усіма складовими ЄС: державами-членами, інституціями ЄС, юридичними та фізичними особами . До складу Суду Європейського Союзу входять судді від кожної держави-члена ЄС .

Східне партнерство – на основі Європейської полі-тики сусідства пропонує двосторонні і багатосторон-ні заходи для поглиблення співробітництва . Східне партнерство було розпочато в 2009 році як спільна ініціатива ЄС, його держав-членів і країн-партнерів Східної Європи . Це партнерство уможливлює взаємне зближення та спонукає до налагодження політичних, економічних і культурних зв’язків, підтримує демо-кратизацію, належне управління, енергетичну без-пеку, реформи, захист навколишнього середовища тощо .

Умови введення євро визначені в Маастрихтсько-му договорі про створення Європейського Союзу, що був прийнятий Європейською Радою у грудні 1991 року та у якому було закріплено п’ять маастрихтських критеріїв (критеріїв конвергенції): 1 . Стабільність цін: рівень інфляції не може перевищувати середній по-казник інфляції трьох держав-членів з найнижчою інфляцією більше, ніж на 1,5%; 2 . Відсоткові ставки: довгострокові відсоткові ставки не повинні переви-щувати середній показник відсоткової ставки трьох держав-членів з найнижчою відсотковою ставкою більше, ніж на 2%; 3 . Дефіцит: відношення державно-го дефіциту до ВВП не повинно перевищувати 3%; 4 . Державний борг: не може перевищувати 60% від ВВП; 5 . Стабільність обмінного курсу: обмінний курс пови-нен залишатися у рамках дозволеного флуктуаційно-го поля (+/- 15%) протягом щонайменше двох остан-ніх років .

Фонди ЄС – фінансові інструменти політики ЄС, які розподіляють більшість видатків загального бюджету


ЄС . До найважливіших (з найбільшим обсягом коштів) належать: 1) Європейський фонд регіонального роз-витку, який служить для фінансування проектів, що сприяють регіональному розвитку, та стимулювання економічного зростання регіонів, які цього потребу-ють; 2) Фонд згуртування, який фінансує транспортну інфраструктуру та екологічні проекти в тих країнах ЄС, де ВВП на душу населення становить менше 90% від середнього показника по ЄС; 3) Європейський со-ціальний фонд, який використовується для фінансу-

вання заходів, спрямованих на професійну підготовку кадрів та скорочення рівня безробіття; 4) Європей-ський сільськогосподарський гарантійний фонд і Єв-ропейський сільськогосподарський фонд розвитку села, які служать для фінансування політики у сфері сільського господарства (зокрема, прямих виплат фермерам і підтримки розвитку сільських районів) . Фонд регіонального розвитку та соціальний фонд ра-зом з іншими дрібнішими фондами часто згадуються і як «структурні фонди» .


Європа в школі – 2 / Európa v škole II. · Вправа – Земля у...

Documents

Transcript of Європа в школі – 2 / Európa v škole II. · Вправа – Земля у...