Zbiór cборник artykułów naukowych научных...

Zbiórartykułów naukowych

Economy. ZarZądZaniE.aktualnE naukowE problEmy. roZpatrZEniE, dEcyZja, praktyka

Gdańsk

30.03.2016 - 31.03.2016

cборникнаучных СТаТЕЙ

Экономика. менеджмент. актуальные научные проблемы.

рассмотрение, решение, практика.

Гданьск

30.03.2016 - 31.03.2016

2

Zbiór artykułów naukowych.

u.d.c. 330+339.138+658+657+336.71+339+082b.b.c. 94Z 40

wydawca: Sp. z o.o. «diamond trading tour»druk i oprawa: Sp. z o.o. «diamond trading tour»adres wydawcy i redakcji: 00-728 warszawa, ul. S. kierbedzia, 4 lok.103 e-mail: [email protected]

Zbiór artykułów naukowych.Z 40 Zbiór artykułów naukowych. konferencji miedzynarodowej naukowo-praktycznej " Economy. Zarządzanie. aktualne naukowe problemy. rozpatrzenie, decyzja, praktyka. " (30.03.2016 - 31.03.2016 ) - warszawa: wydawca: Sp. z o.o. «diamond trading tour», 2016. - 48 str.iSbn: 978-83-65207-75-3

wszelkie prawa zastrzeżone. powielanie i kopiowanie materiałów bez zgody autora jest zakazane. wszelkie prawa do materiałów konferencji należą do ich autorów. pisownia oryginalna jest zachowana. wszelkie prawa do materiałów w formie elektronicznej opublikowanych w zbiorach należą Sp. z o.o. «diamond trading tour». obowiązkowym jest odniesienie do zbioru.

nakład: 50 egz. "diamond trading tour" © warszawa 2016

iSbn: 978-83-65207-75-3

Komitet

3

Komitet organiZacyjny:

W. Okulicz-Kozaryn (przewodniczący), dr. hab, mba, profesor, akademia im. jana długosza w częstochowie, Polska;A. Murza, (Zastępca przewodniczącego), mba, Ukraina;Е. Агеев, д.т.н., профессор, Юго-Западный государственный университет, Россия;А. Горохов, к.т.н., доцент, Юго-Западный государственный университет, Россия;А. Kasprzyk, dr, państwowa wyższa Szkoła Zawodowa im. prof. Stanisława tarnowskiego w tarnobrzegu, Polska;L. Nechaeva, dr, Instytut PnPu im. k.D. ushinskogo,Ukraina;A. Odrzywolska-Kidawa, dr, akademia im. jana długosza w częstochowie, Polska;М. Ордынская, профессор, Южный федеральный университет, Россия;V. Podobed, dr, Belarus;S. Seregina, independent trainer and consultant, netherlands;A. Tsimayeu, dr, associate professor, belarusian State agricultural academy, Belarus.

Komitet naUKowy:

W. Okulicz-Kozaryn (przewodniczący), dr. hab, mba, profesor, akademia im. jana długosza w częstochowie, Polska;В. Куц, д.т.н., профессор, Юго-Западный государственный университет, Россия;J. Kaluža, dr. hab, profesor, akademia im. jana długosza w częstochowie, Polska;Р. Латыпов, д.т.н., профессор, московский государственный машиностроительный университет (мами), Россия;J. Rotko, dr. hab, profesor, instytut nauk prawnych pan, Polska;T. Szulc, dr. hab, profesor, uniwersytet Łódzki, Polska;Е. Чекунова, д.п.н., профессор, Южно-российский институт-филиал российской академии народного хозяйства и государственной службы, Россия.

4


SPiS /СодеРжание

SeKcja 11. ZarZądZania. marKeting.(МенеджМент. МаРкетинг)

1. Вороширин В.а............................................................................................... 6ЧеЛоВеЧеСкиЙ ФактоР В СиСтеМе антикРиЗиСного УПРаВЛениЯ

2. Мельничук Л. М. ............................................................................................. 8ідентиФікаціЯ СоціаЛьних ЗМін В Регіонах УкРаї-ни Як ЗаСіб ВиЗнаЧеннЯ ПРіоРитетіВ деРжаВного УПРаВЛіннЯ

3. Kharchenko V. , Zalyvadnyi d. ....................................................................... 12eVaLUation oF tHe eFFectiVeneSS imPLementing it ProjectS

4. коленда н.В., Шматковська т.о. ................................................................ 18МетодиЧні Підходи до анаЛіЗУ та оцінки діЄВоСті СиСтеМи СоціаЛьного МенеджМентУ ПідПРиЄМСтВа

SeKcja 25. eKonomiKa. (ЭконоМиЧеСкие наУки)5. демченко М.М. .............................................................................................. 22

етаПи та Методи контРоЛЮ ВиПЛат ПРаціВникаМ ПідПРиЄМСтВа

6. ханова Л.Р., егоров В.а. .............................................................................. 25инноВации В антикРиЗиСноМ УПРаВЛении СоВРе-МенноЙ оРганиЗациеЙ

7. Burіak a. ......................................................................................................... 28tHe imPLementation oF tHe ProViSionS on tHe Free moVement oF Fdi into regionS in accordance witH eU

8. Прохорчук С.В. ............................................................................................. 31РоЗВиток інноВаціЙної інФРаСтРУктУРи хеРСон-Щини

9. николаева о.о. ............................................................................................. 36антикРиЗиСное УПРаВЛение ПРедПРиЯтиЯМи как необходиМое УСЛоВие УСтоЙЧиВого РаЗВитиЯ отРаСЛи

5

Economy. Zarządzanie. Aktualne naukowe problemy. Rozpatrzenie, decyzja, praktyka..

10. николаева о.о. ........................................................................................... 39оценка каЧеСтВа ПРедоСтаВЛениЯ гоСУдаРСтВен-нЫх УСЛУг

11. Щепак В. В., Сененко і. а. ......................................................................... 42Підходи до оРганіЗації інФоРМаціЙного ЗабеЗПе-ЧеннЯ УПРаВЛіннЯ ЗеМеЛьниМи РеСУРСаМи теРи-тоРіЙ

6


SEkcja 11. ZarZądZania. markEting.(менеджмент. маркетинг)

ПОД- СЕКЦИЯ 1. антикризисное управление.

Вороширин В.а.студент 3курса группы гму-31

башкирский государственный университет, стерлитамакский филиал

E-mail: [email protected] научный руководитель: Егоров В.А.

ЧеЛоВеЧеСкиЙ ФактоР В СиСтеМе антикРиЗиСного УПРаВЛениЯ

ключевые слова: антикризисное управление, кризис, банкротство, человеческий капитал

одним из самых известных терминов в деловой жизни россии явля-ется антикризисное управление. с одной стороны, это управление фирмой в условиях общего кризиса экономики, с другой – руководство фирмой на по-роге банкротства, с третьей – объединение понятия антикризисного управ-ления c деятельностью антикризисных управляющих в рамках судебных про-цедур банкротства.

В современных условиях при реализации антикризисных мер на-блюдается повышение роли «человеческого капитала», который означает своевременное предвидение и уверенное, по возможности, безболезненное его разрешение. человеческий капитал является неотъемлемой частью суще-ствования и развития любой организации.

В любой организации для эффективной борьбы с кризисами необхо-димо заблаговременно уделять больше внимания персоналу, а именно сти-мулировать его материально, психологически, а также направлять его на повышение квалификации, привлекать специалистов для обучения своего персонала новым усовершенствованным технологиям в современной дей-ствительности.

для того чтобы персонал постоянно находился на должном уровне владения знаниями как на теоретическом, так и на практическом уровне антикризисного управления, руководителям необходимо проводить оценку персона с целью выявления пробелов в знаниях работников и дальнейшего

7


их устранения.предприятие в период кризисной ситуации должно изыскивать

всевозможные меры для наиболее быстрой реабилитации. стимулирование персонала является эффективным направлением антикризисного управле-ния, так как позволяет увеличить степень продуктивности работников.

В период кризисной ситуации квалифицированный персонал имеет огромное значение для организации, так как является показателем стабиль-ности внутренней среды организации, без которой выход из кризиса невоз-можен.

таким образом, для недопущения, смягчения или разрешения кризисных ситуаций необходимо постоянно способствовать развитию чело-веческого фактора: необходимо начать вкладывать средства в образование персонала, создавать в коллективе благоприятную социально-экономическую обстановку, сформировать ценности и традиции для всей организации в це-лом, повысить уровень корпоративной культуры, а также способствовать на-коплению опыта и навыков.

Список литературы:1. бочкарев а. с. человеческий фактор в антикризисном управлении / /

теория и практика сервиса: экономика, социальная сфера, технологии. 2013. – №7. – с. 35-36.

2. короткова Э. м. антикризисное управление: учебник для вузов.: инФра-м, 2010. – 620 с.

3. лазарева а.г. корпоративная культура как потребность антикризисного управления // лазарева а.г., егоров В.а. В сборнике: россия и европа: связь культуры и экономики / материалы Xiii международной научно-практической конференции. прага, чешская республика, 2015. с. 537-539.

8


ПОД- СЕКЦИЯ 2. государственное управление.

Мельничук Л. М.кандидат наук з державного управління

національна академія державного управління при президентові україни

ідентиФікаціЯ СоціаЛьних ЗМін В Регіонах УкРаїни Як ЗаСіб ВиЗнаЧеннЯ ПРіоРитетіВ деРжаВного

УПРаВЛіннЯ

ключові слова: соціальний розвиток регіонів, державне управління, механізми державного управління, соціальна політика, регіональна політика

Keywords: social development of regions, public administration, mecha-nisms of рublic аdministration, social policy, regional policy

перетворення україни на державу з демократичною системою, гро-мадянським суспільством і соціально-орієнтованою ринковою економікою зумовлює необхідність забезпечення сталого людського розвитку як важли-вого чинника соціального розвитку й економічного зростання. при цьому, імпульсом для формування ефективної політики держави у визначеній сфері є глибинні дослідження, що базуються на якісній статистичній інформації, використовують сучасну методологію оцінки соціальних явищ та процесів в цілому по країні та у розрізі її регіонів. Зокрема, система державного управ-ління має володіти належною інформацією щодо тенденцій та специфіки проявів нерівності й диспропорційності розвитку, мати науково обґрунтова-ні рекомендації щодо концепції і конкретних механізмів реагування на мож-ливі виклики.

у якості інструменту оцінювання соціально-економічної ситуації на регіональному рівні використовується індекс людського розвитку, вимірю-вання якого бере свій початок з 90-х років минулого століття, коли експертами оон була сформульована концепція людського розвитку та введений у пу-блічний обіг індекс розвитку людського потенціалу [4]. Проте для вимірювання регіональних відмінностей рівня людського розвитку в межах окремої країни використовуються національні методики оцінювання регіонального людського розвитку. В україні така методика розроблена у 2001 р. [2] та оновлена у 2012 р.

9


[3]. до розрахунку регіонального індексу людського розвитку включено 33 показники, об’єднані у шість блоків відповідно до основних аспектів людського розвитку, а саме відтворення населення; соціальне становище; комфортне життя; добробут; гідна праця; освіта [3, 16-21].

розрахунки індексу людського розвитку дозволяють побудувати єдину шкалу, на якій у ранжованому порядку розміщуються всі регіони україни. Зокрема, у 2014 р. на рейтинговій шкалі регіони розташувалися між мінімальним значенням індексу 3,5 і максимальним – 4,3. при цьому чітко виділяється група лідерів, до якої увійшли лише дві області (Харківська та чернівецька), половина ж регіональних одиниць поповнює ряди аутсайдерів з нижче середнього та низьким рівнем розвитку людського потенціалу.

Водночас для розробки політики, важливим є врахування складу окремих компонентів регіонального людського розвитку. так, регіони, які входять до певної групи за рівнем інтегрального показника, значно відрізняються за значенням часткових індексів людського розвитку. доводиться констатувати, що навіть регіони-лідери за окремими аспектами перебувають на найнижчих щаблях рейтингової шкали. для прикладу, Харківська область, інтегральний регіональний індекс якої є найвищим, за рівнем відтворення населення займає передостаннє місце. досить невтішними є освітні характеристики людського розвитку чернівецької області, яка також кілька років поспіль входить до складу лідируючих регіонів. такий стан справ свідчить про необхідність не лише посилення регіональної складової державної політики в цілому, а також активізації самих регіонів у вирішенні конкретних соціальних проблем.

крім того, з точки зору прийняття адекватних управлінських рішень щодо вдосконалення державної соціальної політики, в тому числі на регіональному рівні, аналітичні можливості оцінювання рівня розвитку людини полягають, зокрема, у здійсненні міжрегіональних порівнянь рівня людського розвитку в цілому та за окремими його аспектами, а також оцінки ступеню прогресу й досягнення регіонами цільових показників розвитку людського потенціалу.

Ці дані слугують вагомим інформаційним підґрунтям для виконан-ня двох взаємопов᾽язаних ключових завдань у забезпеченні регіонального соціального розвитку: зменшення регіональних диспропорцій у рівнях со-ціальних показників та водночас забезпечення стійкого розвитку кожного з регіонів.

аналіз міжрегіональної варіації у 2014 році демонструє незначні від-мінності регіонів україни за рівнем інтегрального індексу людського розви-

10


тку та окремих його складових, зокрема, освіти та відтворення населення. коефіцієнт варіації вказаних показників складає відповідно 4,9 %; 3,9 %; 3,6 %. однак значна регіональна диференціація відмічається за станом со-ціального середовища (коефіцієнт – понад 23%), а також відчутна за рівнем добробуту населення (коефіцієнт 16,1 %) та комфортності життя (коефіці-єнт – 10,8 %)�. при цьому аналіз міжрегіональної варіації первинних показ-ників, які входять до того чи іншого блоку, демонструє їх критично високий внесок у формування диспропорцій між областями країни у відповідних сферах людського розвитку.

аналіз коефіцієнтів варіації у динаміці дає уявлення про конверген-цію або дивергенцію регіонів, що відбувається за досліджуваний період за певними характеристиками людського розвитку, й відповідно рівня ефектив-ності діяльності управлінських структур щодо забезпечення соціального ви-рівнювання регіональних систем. при цьому, у період 2004-2013 рр. рівень варіативності інтегрального індексу регіонального людського розвитку зріс утричі, що яскраво доводить надзвичайну важливість виваженої регіональ-ної політики для підвищення добробуту населення та створення рівних умов розвитку незалежно від місця проживання. тому забезпечення сталого люд-ського розвитку в регіонах та вирівнювання наявних регіональних диспро-порцій має бути ключовим пріоритетом україни.

Зближення регіональних показників у часі водночас може супрово-джуватися їх тотальним погіршенням. тому об’єктивна оцінка соціальної ре-альності вимагає також оцінювання прогресу людського розвитку. для його оцінки у науково-експертному середовищі визначено цільові орієнтири, у якості яких пропонується використовувати кращі європейські стандарти, а у разі їх відсутності – національні цільові індикатори, тобто такі значення, що теоретично можна досягнути в осяжному майбутньому [1, 32].

Визначення стандартних, або цільових значень, надає можливість ви-мірювання прогресу людського розвитку в цілому та за окремими аспектами, порівняння окремих регіонів за ступенем прогресу, а також аналізу ступеню досягнення цільових показників.

аналіз даних за період з 2004 р. по 2014 р. [3, 36] дає змогу виокремити загальну тенденцію зростання значення інтегральної оцінки за всіма регіо-нами, що свідчить про їх наближення до цільових орієнтирів людського роз-витку і певний прогрес у цій сфері (середнє значення інтегрального індексу зросло з 3,4 до 3,8). За вказаний десятилітній період відбувся й певний про-грес практично за усіма аспектами людського розвитку. проте ситуація не є однозначною за окремими його компонентами, нерівномірністю їх набли-

11


ження до стандартних значень. незважаючи на певну позитивну динаміку, сучасний стан людського розвитку більшості регіонів україни є незадовіль-ним і характеризується низькими показниками якості життя, несприятливою демографічною ситуацією, поганим станом здоров’я населення, значним по-ширенням асоціальних явищ, несприятливим соціально-психологічним клі-матом у суспільстві, що своєю чергою потребує посилення та концентрації уваги владних структур на найбільш проблемних аспектах людського розви-тку в кожному регіоні.

тому, на порядок денний модернізації системи державного управління соціальним розвитком регіонів висуваються, зокрема, питання щодо окрес-лення стратегічних орієнтирів соціального розвитку регіонів, зміни акцентів у формуванні та реалізації соціальної політики, напрямів та способів вирі-шення соціальних проблем громадян на регіональному рівні, максимального посилення соціального аспекту державної політики регіонального розвитку, законодавчого визначення та практичного втілення механізмів інтеграції ре-гіональної та соціальної політики держави.

Література1. людський розвиток в україні: трансформація рівня життя та регіональні

диспропорції. у 2-х томах. к.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. м.В.птухи нан україни, 2012. – 436 с.

2. людський розвиток регіонів україни: методика оцінки та сучасний стан. к. : Вид-во «спд савчина», 2002. – 123 с.

3. регіональний людський розвиток : стат. бюл. к. : держстат україни, 2015. – 51 с.

4. Human development reports/united nations development programme, available at: http://hdr.undp.org/en/reports/global/ hdr1990/chapters (accessed 28.03.2016).

12


ПОД-СЕКЦИЯ 4. информационные технологии в управленииV. Kharchenko

phd of Economics, associate professor of information Systems

d. Zalyvadnyimagister of economic cybernetics

national university of life and Environmental Sciences of ukraine

eVaLUation oF tHe eFFectiVeneSS imPLementing it ProjectS

Keywords: it-project, information technology, algorithm, administrative decision.

in modern inland and foreign literature subjects of information technol-ogy in enterprise management are well represented. Features of projects related to the introduction of new information or improve existing facilities in the enterprise information system, described such scholars as o. Volkov and m. denisenko [2], m. yohna and b. Stadnyk [8], i. lytvyn [3] g. tytorenko [7] l. Fedulova [1]. but a lot of theory and practice in assessing the effectiveness of information technology require further study and improvement.

The most common approach to determine the effectiveness of the introduc-tion of it is the ratio of income and costs. but only evaluate the effectiveness on the basis of this indicator is somewhat limited. according to Fedulova l. i. the problem is that the impact of it on the profitability of the enterprise is indirect and is mani-fested through improved processes, increased data acquisition speed and so on [1]. measure the gain from the introduction of common it company profits is difficult. Therefore, values of the efficiency will not provide accurate information about the rationality of the implementation of an information technology. under these condi-tions implementation of information technology should be understood as adequacy functional characteristics. The method of estimation of efficiency of it depends on organizational effectiveness and financial profit, guaranteeing information technol-ogy. in scientific literature, there are three types of efficiency of implementation of information technology. They are: direct, qualitative and strategic. direct effi-ciency – is a real financial returns, which occurs as a result of the use of it. Quality efficiency is reflected in company profits indirectly, by improving the performance of automated processes. Strategic efficiency – profits which will manifest itself in the long term, for example, in the growth of the value of shares, strengthening competi-

13


tiveness, expand markets for goods and so on. it is clear that the introduction of in-formation technology requires a differentiated approach to the definition of criteria for evaluating their performance. in order to ensure a comprehensive performance assessment must take into account the impact of external factors and determine the current level of efficiency of the company. Evaluation should include indicators of the comparison of the results to the average profits for the industry: with indicators of market leaders or desirable performance (table 1). assessment revenue from the introduction of it will begin to determine the sources of the economic efficiency of the project, depending on the selected system functionality.

given that the need for information systems usually dictated by economic and social interests, namely socio-economic factors should be key in scientifically based approach to evaluating the effectiveness of information systems (Fig.1).

Social impact must always take into account that it is providing some social indicators may be the main purpose of an information system. in general, social and economic efficiency are interrelated. However, this relationship is complex:

Table 1. Comparative characteristics of different evaluation methods economic efficiency of IS

Groups of methods

Methods Benefits Weaknesses

Financial

– Return on Investment (ROI) – Total Cost of Ownership (TCO) – Economic Value Added (EVA)

The basis is the classical theory definition modern economic efficiency of investment. Used generally in the financial sector criteria (net present value internal rate of return).

The limited use. Lifts the inflow and outflow of cash resources that require specificity and accuracy.

Probabilistic

–Real Options Valuation (ROV) – Applied Information Economics (AIE) – Economic value sourced (EVS)

To assess the probability of occurrence the emergence of new risks and opportunities using statistical and mathematical models.

The need for consistency. The need for statistical surveys and a large amount of statistical data. The possibility of production out of sight of other project risks.

Qualitative

– Balanced Scorecard (BSC) – Portfolio management (PM) – Customer index

Supplement quantitative calculations qualitative assessments. To assess implicit and explicit factors and their linking with the overall strategy.

The need to develop its own detailed system of indicators and implementing it in all sections. Significant subjective factor in the development scorecard.

Source: [1].

14


increased efficiency of information systems often leads to negative social conse-quences. to assess the social consequences are not found and does not apply eco-nomic methods of measurement, based on the determination of cost indicators. if uses social performance information systems, then they are often formulated at a qualitative level.

general indicators of the efficiency of the system is indicators that char-acterize the feasibility incurred in the establishment and operation of the system cost. these indicators should compare costs and results: development costs for the creation and implementation of information systems and operating costs of its operation, on the one hand, and on the other results – profits earned as a result of using the system, the social effect, which is caused by the operation system.

costing is not complicated, but the results of the calculation remains un-solved problem, especially in quantifying tangible social effect. often the income is determined by peer review, by analogy with other similar systems, and social impact did not quantify measurable.

Economic efficiency describes the ratio of profit to the total cost of creating and operating system. often as an indicator of the economic feasibility of establish-

Fig. 1. The algorithm for assessing the economic effectiveness of the implementation of information technology.Source: based on material [4].

15


ing an indicator system supports economic effect which is quantitatively net profit margins of capital costs.

as indicators of economic efficiency usually serve the following [6]:The annual economic effect:

The coefficient of economic efficiency of capital investments:

payback period (years) investments:

where, k – disposable (capital) costs (investments) to create iS;Er – annual profit derived using iS;En – normative coefficient of effectiveness of capital investments.En factor should characterize the average efficiency of capital investments

in country’s economy, at the market economy, it should not be less than the interest rate of bank credit.

if you use these indicators as a criterion for deciding on the feasibility of establishing an information system, they should be as follows [6]:

Since the calculation of the value of the annual efficiency raises serious dif-ficulties in practice often work other economic indicators.

Value of annual reduced costs

The total cost of ownership (tco)

where,c – annual current (operational) costs of information systems;tmc – life (in years) information system, due to its physical or obsolescence.

reflect this indicator criteria are:– “reduced annual minimum test costs” fairly common now, but espe-

cially ‘respected’ union officials of ministries and departments, as giving them the opportunity to freely regulate investment in the industry, setting them special significance En.

16


– “minimum criteria tco” (“criterion of minimum total costs”, as it had called in the economic literature) for information systems is the most popular cri-terion [4, 5].

These criteria are criteria of relative economic efficiency, they allow a bet-ter selection system with several comparable with each other. comparison is only cost that is comparable only to systems that provide the same results. it is precisely allows the analysis of systems eliminate the need for an accurate calculation of Er, which greatly simplify the calculations [4, 5].

it should also be noted that the use of “criterion of a minimum annual reduced costs” in the above analytical expression should be used only if the one-time capital investment costs, otherwise the formula must enter additional ratios. by “criterion of minimum total cost of ownership” this observation does not apply, but should take into account the change in the current expenditure of time.

in general, there are three main groups of methods for determining the effect of implementing it projects: financial (quantitative) and qualitative proba-bilistic. in each method, financial or non-financial, have its disadvantages. clearly, automation – delicate process and not every business process can assess the finan-cial component of the effect of its use. That’s why in addition to financial methods we have to use methods other than a financial analysis. The use of all three groups of methods ultimately leads us to the correct assessment of the efficiency of the it project.

List of references1. Fedulova l.i. innovative economy: textbook. For students / l.i. Fedulova. –

kyiv: lybid, 2006. – 477 p.2. innovative development industry ukraine / Volkov a.i., denisenko m.p.,

grechan a.p. et al.; edited. o.i. Volkova, m.p. denisenko – kyiv.: knt, 2006. – 648 p.

3. lytvyn. i. information technologies in economy /i.S. lytvyn. – ternopil: Eco-nomic thought, 2001. – 304 p.

4. nefedov l.i. algorithm of evaluation economic efficiency implementation of information technologies in trade organization – kharkiv: Vestnik ntu «kpi», 2013. – p. 55-60.

5. polyvanyy l.a. methodological approaches to assessing efficiency implementa-tion of information technology in trade. – journal of kharkov national tech-nical university of agriculture. – Vol. 149: Economics – kharkiv: kntua. – 2014. – p. 247-259.

17


6. Senko o.n. business enterprises. workshop: textbook. manual / o.n. Senko, E.V. krum. minsk: High School, 2002 – 224 p.

7. tytorenko g.a. automated information technologies in economy / g.a. ty-torenko. – moscow: unity, 2006. – 400 p.

8. yohna m.a. Economics and organization innovation [text]: tutorial / m.a. yohna VV Stadnyk – k: academy, 2005. – 400p.

18


ПОД-СЕКЦИЯ 10. управление персоналомколенда наталія Вікторівна

доцент кафедри прикладної статистики та економіки праці,

кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту

східноєвропейського національного університету імені лесі українки

(м. луцьк, україна)Шматковська тетяна олександрівна

доцент кафедри обліку і аудиту, кандидат економічних наук,

доцент кафедри обліку і аудиту східноєвропейського національного

університету імені лесі українки (м. луцьк, україна)

МетодиЧні Підходи до анаЛіЗУ та оцінки діЄВоСті СиСтеМи СоціаЛьного МенеджМентУ ПідПРиЄМСтВа

ключові слова: система соціального менеджменту підприємства, ді-євість, економічна дієвість, соціальна дієвість, організаційна дієвість.

Key words: the system of social management of the enterprise, effective-ness, economic efficiency, social efficiency, organizational effectiveness.

В умовах нестабільності вітчизняного ринку і невисокій продуктивності більшості підприємств важливого значення набуває вибір методів оцінки дієвості системи соціального менеджменту підприємства, які відповідатимуть особливостям її функціонування і змінам зовнішнього середовища. саме цілеспрямований аналіз дієвості системи соціального менеджменту дозволяє визначити не тільки рівень досягнень підприємств, а й можливості щодо їх вдосконалення і розвитку.

теоретико-методологічні аспекти оцінки ефективності менеджменту досліджувались багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими, зокрема Вєсніним В. р., Завадським Й. с., лапигіним Ю. н., дж. к. лафта, Ван дж. мауріком, Федуловою л. І., Хілом В. л. та інші [6; 7; 8]. аналіз їх праць дозво-ляє зробити висновки про відсутність комплексного підходу до визначення дієвості системи соціального менеджменту.

19


Веснін В. р. [1, 12] зазначає, що управлінська діяльність вважається дієвою за умови повного або часткового вирішення поставлених завдань, при оптимальному використанні наявних ресурсів.

лапигін Ю. н. [2, 252] вважає, що для комплексної оцінки менедж-менту необхідно визначити витратну, результативну і потребну дієвості. Ви-тратна дієвість – це відношення витрат до результату, який було досягнуто. результативна дієвість – відношення досягнутого результату до поставлених цілей. потребна дієвість – відношення цілей до потреб і норм.

Федорова о. В. для оцінку дієвості системи соціального менеджменту пропонує методику, яка базується на визначення ролі елементів (окремих ро-біт) в системі соціального менеджменту.

Як вагомі критерії та показники оцінки дієвості системи соціального менеджменту розглядаються кількісні та якісні показники, що пов’язані як із

Рис. 1. Система показників комплексної оцінки дієвості системи соціального менеджменту підприємства

20


загальною результативністю діяльності підприємства, так і з результативніс-тю прийняття рішень. так, Єгоршин а. п. відзначає низку показників, що ві-дображають соціальну ефективність праці. до найбільш вагомих показників він відносить такі, як середня заробітна плата, рівень трудової дисципліни, плинність персоналу, втрати робочого часу [3, 320]. шекшня с. В. пропонує проводити оцінку дієвості системи соціального менеджменту за допомо-гою визначення таких показників, як продуктивність праці, втрати на ро-бочу силу, структура та динаміка персоналу [4, 334]. на існування щільного взаємозв’язку показників економічної та соціальної ефективності управління вказує кібанов а. Я. [5, 432].

отже, узагальнення наукових досліджень, дозволяє зробити висно-вок, що оцінка дієвості системи соціального менеджменту підприємства по-лягає у визначенні: економічної дієвості за рахунок кращого використання трудового потенціалу; соціальної дієвості шляхом задоволення потреб і ін-тересів працівників підприємства, організації і мотивації праці; організацій-ної дієвості через цілісність і організаційну оформленість підприємства. За-гальну оцінку рекомендуємо проводити шляхом визначення показників, які характеризують дієвість окремих напрямів та загальну дієвість системи со-ціального менеджменту (рис. 1).

таким чином, наведена методика дозволяє комплексно оцінити ді-євість системи соціального менеджменту підприємства, виявити слабкі та сильні сторони, а також на основі отриманих результатів розробити можли-вий механізм її підвищення.

Література:1. Веснин В. р. менеджмент / В. р. Веснин. – москва.: тк Велби, проспект,

2010. – 326 с.2. лапыгин Ю. н. стратегическое развитие организации / Ю. н. лапыгин,

д. Ю. лапыгин, т. а. лачинина. – москва. : кнорус, 2005. – 281с.3. егоршин а. п. методология управления трудовыми ресурсами / а. п.

егоршин, и. В. гуськова. – н.новгород. : нимб, 2008. – 352 с.4. шекшня с. В. стратегическое управление персоналом в эпоху интернета

/ с. В. шекшня, н. н.. ермошкин. – москва. : Зао «бизнес-школа «интел-синез», 2002. – 336 с.

5. кибанов а. Я. основы управления персоналом / а. Я. кибанов. – москва. : инФра-м, 2007. – 446 с.

6. шматковська т. о. тенденції розвитку соціально-демографічних про-цесів у сільській місцевості Волині та визначення їх взаємозв’язку/

21


т. о. шматковська // статистика україни. – 2007. – № 2 (37). – с. 50-56. [електронний ресурс]. – режим доступу з: http://esnuir.eenu.edu.ua/handle/123456789/3033

7. шматковська т. о. соціальні умови функціонування особистих селян-ських господарств / т. о. шматковська // економіка апк. – 2008. – № 3 (161). – с. 145-148. [електронний ресурс]. – режим доступу з: http://esnuir.eenu.edu.ua/handle/123456789/2984

8. шматковська т. о. соціально-економічні умови функціонування особис-тих селянських господарств / т. о. шматковська, с. м. онисько // еконо-міка апк. – 2009. – № 12 (182). – с. 104-109. [електронний ресурс]. – ре-жим доступу з: http://esnuir.eenu.edu.ua/handle/123456789/2979

22


SEkcja 25. Ekonomika. (Экономические науки)ПОД- СЕКЦИЯ 1. бухгалтерский учет и аудит.

демченко М.М.студентка 2 курсу магістратури,

кафедра «облік та аудит», київський національний університет

імені тараса шевченка

етаПи та Методи контРоЛЮ ВиПЛат ПРаціВникаМ ПідПРиЄМСтВа

ключові слова: виплати працівникам, етапи контролю, контроль, ме-тоди контролю.

Keywords: employee benefits, stages of control, control, methods of control.

контроль є одним із основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм. актуаль-ною є потреба в узагальненні та систематизації методичних прийомів контр-олю виплат працівникам. Це дасть змогу визначити чітку послідовність дій суб’єктів контролю та забезпечить вчасне виявлення відхилень та поперед-ження порушень у даній сфері обліку.

налагоджена система контролю виплат працівникам на підприємстві забезпечить оперативне формування інформації для впровадження заходів на економію витрат на оплату праці через створення ефективних механізмів стимулювання, активізації трудових ресурсів, можливість доводити рівень оплати праці до реальної вартості робочої сили у напрямку загальної соці-альної політики держави [2, с.149].

сформулюємо єдину послідовність контролю виплат працівникам з ура-хуванням методів контролю, що застосовуються на кожному з етапів (рис. 1).

на підготовчому етапі визначають об’єкти, джерела контролю, відбу-вається постановка завдань і вибір методів контролю.

послідовність здійснення контрольних процедур на методичному етапі така:

• перевірка законності і обґрунтованості зарахування працівників на роботу та їх звільнення;

• перевірка дотримання трудового законодавства та внутрішніх до-кументів при нарахуваннi та виплатi працiвникам заробітної плати

23


та інших виплат, перевірка наявності фактiв несвоєчасних виплат та простроченої заборгованостi з виплат працівникам [4, с.302];

• перевірка правильності обчислення суми нарахованих виплат і від-повідність її фактично здійсненим виплатам;

• перевірка дотримання законодавства при здiйсненнi операцiй із де-понованою заробiтною платою;

• перевірка дотримання законодавства про iндексацiю грошових доходiв населення;

• перевірка правильності здійснення обов’язкових нарахувань та утримань, пов’язаних з виплатами працівникам;

• перевірка відповідності даних синтетичного й аналітичного обліку щодо виплат працівникам [3, с.1030].

для аналітичного етапу характерним є перевірка ефективності вико-ристання фонду заробітної плати і трудових ресурсів; аналіз відхилень і по-рушень, а також розробка пропозицій за результатами аналізу.

на заключному етапі контролю виплат працівникам відбувається на-ступний контроль виконання рекомендацій щодо локалізації виявлених не-доліків і порушень.

отже, контроль виплат працівникам є важливим та невід’ємним еле-ментом системи контролю на підприємстві та держави у цілому. розглянута методика контролю виплат працівникам підприємства описує необхідний комплекс дій суб’єктів контролю, забезпечує результативність контрольних процедур, що проводяться в ході перевірки виплат працівникам.

Список літератури:1. гуцаленко л. В. Внутрішньогосподарський контроль. [текст] : навч. по-

сіб. / л.В. гуцаленко, м.м. коцупатрий, у.о. марчук – к. : «Центр учбової літератури», 2014. – 496 с.

Рис.2. Етапи та методи контролю виплат працівникам підприємстваДжерело: розроблено автором за [1,2]

24


2. арап г.В., пахомова І.г. шляхи вдосконалення аудиту оплати праці // Ві-сник дніпропетровського університету. серія «економіка». – Вип. 4 (2). – 2010. – с. 149-155.

3. редзюк т.Ю. особливості контролю розрахунків з оплати праці [електро-нний ресурс] / т. Ю. редзюк, с. с. дем’яненко // глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – берез. (Вип. 4). – с. 1027-1031. – режим до-ступу: http://www.global-national.in.ua/archive/4-2015/215.pdf.

4. старченко н.м. методичні положення проведення контролю виплат працівникам у бюджетних установах // н.м. старченко // Фінанси, облік і аудит. – 2013. – Вип. 1. – с. 299-306. [електронний ресурс]. – режим до-ступу: http://nbuv.gov.ua/ujrn/Foa_2013_1_37.

25


ПОД- СЕКЦИЯ 4. инновационная экономика.

ханова Л.Р.студент 3-го курса,

егоров В.а.старший преподаватель

кафедры экономики и управления, сФ башгу, г. стерлитамак, 2016

инноВации В антикРиЗиСноМ УПРаВЛении СоВРеМенноЙ оРганиЗациеЙ

ключевые слова: инновация, стратегия, среда, внутренняя среда, ин-новационная деятельность, конкуренция, экономический кризис, государ-ственная политика.

Keywords: innovation, strategy, the environment, internal environment, innovation, competition, the economic crisis, government policies.

В современных условиях глобализации конкуренции и роста динами-ки формирования внешней среды организации значительный интерес уделя-ется повышению стратегической конкурентоспособности и экономической стабильности. предприятие, как и любая социально-экономическая совокуп-ность, завоевывает успеха в деятельности, если она находится в состоянии последовательного своего развития. однако перманентное возникновение кризисных ситуаций является одной из наиболее актуальных социально-экономических проблем формирования организаций, располагающей к по-нижению рентабельности деятельности, усилению задолженности, срыву

26


стабильности развития. особенная роль принадлежит применению и улучшению инстру-

ментария антикризисного управления, разрешающего совокупность специ-альных вопросов, устремленных на ликвидацию негативных последствий кризисных явлений, совершенствованию рыночных позиций с учетом потен-циала собственных ресурсов. опыт разных стран обнаруживает, что инстру-ментами такого управления служат инвестиции и инновации.

для приспособления к трансформированиям рыночной конъюнкту-ры необходимо беспрерывное исполнение продуктовых и технологических инноваций. Этот вопрос реализуется путем изменения активов организации и позиций управления. активы соединяются в технологические системы, разрешающие дискретные измерения и проверяющие затраты сырьевых и энергетических ресурсов на производственном переделе. В результате раз-рабатываются условия для проектирования и контроля дохода организации, основывающиеся в каждом переделе. Все эти преобразования являются важ-ным условием непрерывного инновационного развития организации.

что касается внутренней эффективности организации, то она озна-чает результативное объединение производства в соответствии с современ-ными убеждениями и подходами управления. Внешняя же изготавливает определенные виды услуг, которые бы оптимальным образом удовлетворяли потребностям общества.

примером успешной инновационной деятельности, ведущей к за-воеванию рыночных стратегических позиций, может служить опыт ведущей компании Samsung, состоящей из 25 фирм, выпускающей широкий ассор-тимент продукции. организованный 50 лет назад, Samsung в первое время лишь копировал образцы, осваивал чужую продукцию по лицензиям, теперь же имеет собственные передовые разработки в области электроники, идущие на экспорт. стратегия Samsung представляет собой инвестиции в исследо-вания и разработки, развитие производства, подготовку кадров. основопо-лагающим принципом данной стратегии является перевод сборки простых изделий бытовой электроники в страны с более дешевой рабочей силой и концентрация отечественных мощностей на разработке и производстве про-дукции высокой стоимости. стратегия нововведений привела к значитель-ным успехам на рынке электроники. дочерняя компания Samsung Electronics превращается из массового производителя дешевых телевизоров в новатора в некоторых областях мирового рынка продукции электроники, в частности полупроводников, элементов памяти, телефонной аппаратуры. [1, 69]

таким образом, основную роль в развитии стратегического менед-

27


жмента играют не столько единичные инновационные решения, сколько масштабные инновационные стратегии, призванные координировать на-правления развития предприятия на протяжении длительного периода вре-мени. переход на инновационный путь дает серьезный результат и во многом содействует эффективному функционированию элементов стратегического управления предприятием, что благотворно сказывается на его конкурент-ных преимуществах. процесс инновационного формирования предприятия возникает с внедрения новшеств, что влечет за собой увеличение объема осо-бых знаний работников, повышения их опыта, развития и совершенствова-ния управленческой практики, стимулирования создания свежих идей, роста производительности труда и т.д. [2, 5]

В заключении можно отметить, что реализация стратегического под-хода к управлению инновациями в организации основывается на эффек-тивном менеджменте подвижным информационным полем, целью которого является вырабатывание систем, которые, будучи ресурсом, обеспечивают уникальную стоимость.

Литература:1. Ханова, л.р. инновационный инструментарий антикризисного управле-

ния / л.р.Ханова, В.а. егоров // предпринимательство в россии. Взаимо-действие государства и бизнеса // материалы международной научно-практической конференции, саратов, 2014. с. 68-70.

2. Ханова, л.р., Внедрение инноваций как фактор развития // л.р.Ханова, В.а. егоров // государство и право. теоретические и практические аспекты развития современной науки // сборник научных статей, по-знань, 2015. с. 5-6.

28


ПОД- СЕКЦИЯ 9. размещение производственных сил, региональная экономика

Burіak alonaassistant lecturer

at the department of international Economics and marketing,

poltava national technical yuri kondratyuk university

tHe imPLementation oF tHe ProViSionS on tHe Free moVement oF Fdi into regionS in accordance witH eU

Author investigate the ways of improving legal and institutional basis to en-hance the capability of mechanisms to ensure a favorable investment climate and in-creasing the competitiveness of the regional economy of Ukraine in accordance to the provisions of the EU on the free movement of foreign investments.

Keywords: foreign direct investment (Fdi), region, free trade agreement, free movement of Fdi, European union.

in order to improve the investment climate in ukraine it’s important to fur-ther accomplish the legal and institutional framework to enhance the capacity of mechanisms to ensure a favorable investment climate and the formation of founda-tions maintaining and improving the competitiveness of the national economy.

The world Economic Forum’s 2014/2015 global competitiveness index [2] ranked ukraine 76 of 144 countries. The index also ranked ukraine 115 of 144 in terms of burden of government regulation and 104 of 144 in terms of transparency of government policy-making. in particular the report cited the adverse conditions

29


of a lack of transparency in policy-making, high level of favoritism in decision-making, poor judicial independence, weak protection of property rights and minor-ity shareholders’ interests, endemic issues with bribery, burdensome regulation, in-efficient legal framework in settling disputes and challenging regulations, and weak auditing and reporting standards.

Furthermore, instability in the East continues to cast a shadow across the government of ukraine’s reform efforts as many would-be investors remain on the sidelines waiting for a sustainable resolution to the conflict.

continued the imF financing as well as bilateral support is critical to restor-ing economic stability for ukraine. in 2015 the imF emphasized that the program will support the government of ukraine’s efforts to improve the business climate, stating that “addressing deep-rooted structural problems is critical to create an en-abling environment for investment and private sector activity” [3]. tackling weak governance and improving the business climate is critical to increase foreign direct investment and achieve higher growth of ukraine’s regions. moreover, a compre-hensive strategy to reform state-owned enterprises is important to enhance efficien-cy and reduce fiscal risks.

The association agreement between the European union and its member States, of the one part, and ukraine, of the other part was signed in 2014. The Eu unilaterally reduced tariffs on ukrainian goods as 2014 through 2015, when ukraine begins to implement the deep and comprehensive Free trade area – the economic component of the association agreement. Eu anticipate that dcFta implemen-tation will involve additional business friendly reforms such as harmonization of standards to meet Eu norms.

with regard to transactions on the capital and financial account of balance of payments, from the entry into force of the association agreement [1], the Euro-pean union and ukraine shall ensure the free movement of capital relating to direct investments made in accordance with the laws of the host country, to investments made in accordance with the provisions of the agreement and to the liquidation or repatriation of such invested capitals and of any profit stemming there from.

according to the agreement the European union and ukraine shall en-sure:

1) the free movement of capital relating to credits related to commercial transactions or to the provision of services;

2) the free movement of capital relating to investments and financial loans and credits by the investors.

ukraine undertakes to complete the liberalization of transactions on the capital and financial account of balance of payments equivalent to the liberalization

30


in the Eu prior to the granting of internal market treatment in the area of financial services. a positive assessment of the ukrainian legislation on capital movements, its implementation and continued enforcement conducted is a necessary precondi-tion of any decision by the trade committee to grant internal market treatment with respect to financial services.

The European union and ukraine shall not introduce any new restrictions on the movement of capital and current payments between residents of the Eu and ukraine and shall not make the existing arrangements more restrictive.

as a result it’s worth noting, that the organization for Economic coopera-tion and development of ukraine’s investment policy review, which a whole-of-government process is resulting in a roadmap for making the investment frame-work more predictable, transparent, open, and stable.

references1. association agreement between the European union and its member States,

of the one part, and ukraine, of the other part: [Electronic resource] // of-ficial En journal of the European union, 29.05.2014. – The mode of access: http://eeas.europa.eu/ukraine/docs/association_agreement_ukraine_2014_en.pdf (28.03.2016).

2. The global competitiveness report 2014–2015: [Electronic resource] // world Economic Forum, 2014. – The mode of access: http://www3.weforum.org/docs/wEF_globalcompetitivenessreport_2014-15.pdf (28.03.2016).

3. ukraine investment climate statement: [Electronic resource] // uSа depart-ment of State, 2015. – The mode of access: http://www.state.gov/documents/organization/241993.pdf (28.03.2016).

31


ПОД- СЕКЦИЯ 9. размещение производственных сил, региональная экономика.

Прохорчук С.В.кандидат економічних наук, доцент

міжнародний університет бізнесу і права (м.Херсон, україна)

РоЗВиток інноВаціЙної інФРаСтРУктУРи хеРСонЩини

Анотація. Проаналізовано стан розвитку вітчизняної інноваційної інфраструктури по регіонах України. Окреслено способи формування іннова-ційної інфраструктури та визначено структуру інноваційних інститутів за функціональними блоками розвитку. Запропоновано основні цілі формуван-ня ефективної інноваційної інфраструктури.

ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційна інфраструктура, інновації, технопарки, кластери, інноваційне середовище.

Keywords: innovation activity, innovation infrastructure, innovation, technology parks, clusters, innovative environment.

розвиток інноваційної інфраструктури, що забезпечує надання до-помоги науковцям, інноваторам та підприємствам на всьому шляху іннова-ційного процесу – від перетворення ідеї в інновацію до її впровадження на вітчизняних підприємствах є основою зростання інноваційної активності підприємств та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світовому ринку.

Інноваційна інфраструктура є ключовим елементом формування і розвитку інноваційного середовища. За допомогою інноваційної інфраструк-тури здійснюється трансфер інформації, ідей, продуктів, технологій між усі-ма елементами інноваційного середовища, тобто забезпечуються необхідна

32


взаємодія між ними.таким чином, інноваційна інфраструктура, яка створюється на базі

наукових, освітніх і дослідницьких структур, організовуючи і активізуючи ін-новаційну діяльність, на основі наявної інформації за допомогою залучених і власних інвестицій, поєднуючи науку, освіту і виробництво, сприяє ефек-тивній передачі у виробництво науково-технічних досягнень в вигляді знань, технологій, обладнання і способів організації виробництв.

Формування інноваційної інфраструктури може здійснюватися кіль-кома способами [1]:

1) державна модель – базується на державних програмах розвитку конкретних (проривних) напрямків, фінансування системи освіти, фунда-ментальних і прикладних досліджень. дана модель має переваги: проведення довгострокових загальнонаціональних компаній з розвитку системи освіти (особливо вищої школи); залучення зарубіжних технологічних корпорацій в країну; створення пільг національному бізнесу і особливо тим з них, які екс-портують технологічні продукти. недоліки – довгострокова; значні матері-альні витрати на початковому етапі.

2) коопераційна модель (модель «відкритих інновацій») – базується на тісній кооперації суб’єктів інноваційного середовища. має переваги – низь-кий рівень бюрократизації; ефективне поєднання внутрішніх і зовнішніх ре-сурсів. недоліки – складність управління; необхідність серйозних командних зусиль; підвищується роль керівника, його компетентності, системності під-ходу, лідерства.

Всі об’єкти інноваційної інфраструктури в залежності від напрямку вирішуваних ними завдань можна поділити на кілька функціональних бло-ків. деталізація інноваційних інститутів за функціональними блоками роз-витку має наступну структуру [3]:

• кадровий блок: центр підготовки та перепідготовки спеціалістів, центр підвищення кваліфікації персоналу, центр працевлаштуван-ня та підбору персоналу;

• виробничо-технологічний: бізнес-інкубатор, інноваційно – про-мисловий комплекс, інноваційно-технологічний центр, технологіч-ний кластер, технопарк, центр колективного використання;

• фінансовий блок: бюджетний фонд, венчурний фонд, інноваційний фонд, страховий фонд, фінансовий інститут;

• збутовий блок: зовнішньоторгове об’єднання, спеціалізовані посе-редницькі фірми, інтернет, виставка;

• інформаційний блок: аналітичний центр, інформаційно-

33


аналітичний центр, науково-координаційний центр, статистичний центр, центр доступу, регіональні інформаційні мережі, інтернет;

• експертно-консалтинговий блок: інноваційний центр, коучинг – центр, центр консалтингу, центр субконцентрації.

• підтримуємо думку вчених, якими визначено основні цілі форму-вання ефективної інноваційної інфраструктури [1; 3; 4; 6]:

• кадрове забезпечення інноваційної діяльності, створення додатко-вих робочих місць;

• підвищення професіоналізму працівників відповідних підприємств, перепідготовка кадрів;

• диверсифікація економіки як регіону, так і виробництва на підпри-ємствах;

• розвиток суб’єктів малого підприємництва;• підвищення інноваційної активності всіх суб’єктів даної інновацій-

ної системи;• розвиток структур інформаційного забезпечення інноваційної сис-

теми;• забезпечення тісної взаємодії між бізнесом, наукою і освітою в ко-

мерціалізації університетських наукових розробок і виконанні «на-укових замовлень» бізнесу;

• сприяння у фінансуванні інноваційної діяльності;• розвиток структур, які просувають на ринок інноваційну продук-

цію;• впровадження у вітчизняну практику такої форми розвитку бізне-

су, як створення нових інноваційних компаній з метою їх подаль-шого перепродажу в разі успішного розвитку бізнесу;

• створення і розвиток партнерств, консорціумів і спілок, необхідних для збільшення обсягу і спектру пропонованих послуг;

• активізація використання інноваційних технологій українськими компаніями і створення мережі бізнес-інкубаторів для підтримки нових компаній, заснованих на цих технологіях, через ліцензуван-ня, прототипування і капіталізацію технологій в частках нових ком-паній;

• забезпечення додаткових доходів для підтримки досліджень і ство-рення нових знань через амортизацію інтелектуальної власності, продаж ліцензій, ліцензійні платежі і виплату дивідендів за акціям (часток) в нових компаніях;

• підвищення узгодженості рішень, прийнятих органами державної

34


влади, органами місцевого самоврядування в галузі забезпечення інноваційної діяльності;

• підвищення рівня життя населення;• інтеграція в єдиний світовий інформаційно-інноваційний простір.доведено, що активний розвиток промисловості значною мірою за-

лежить від сприйнятливості її підприємств до нововведень.аналіз сучасного стану інноваційного розвитку Херсонської області

дозволив визначити:1) головні проблеми інноваційного розвитку, які полягають у: відсут-

ності розгалуженої мережі об’єктів інноваційної інфраструктури та – недо-статньому використанні наукового потенціалу області в процесі технологіч-ної модернізації економіки;

2) пріоритети інноваційного розвитку: активізація інноваційних про-цесів в економіці області; створення сприятливих умов для розвитку іннова-ційної інфраструктури, здатної забезпечити ефективне використання вітчиз-няного науково-технічного потенціалу, підвищення рівня інноваційності та конкурентоспроможності регіональної економіки;

3) індикатори успіху: створення центру аграрної науки і освіти для підтримки інноваційного підприємництва в агропромисловому комплексі області; створення за участю центрів науки, інформатизації та регіональних центрів інноваційного розвитку регіональних контактних пунктів із співпра-ці з країнами – членами Єс та іншими країнами у сфері науки і технологій, інновацій та інтелектуальної власності, їх утримання; оптимізація консуль-тативних послуг Центру науково-технічної та економічної інформації від-повідно до вимог цілісності, комплексності та системності у сфері науково-технологічного, інноваційного розвитку та підприємницької діяльності; збільшення частки інноваційно – активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств області; забезпечення розвитку мережі нових еле-ментів інноваційної інфраструктури: інноваційних центрів, центрів трансфе-ру технологій, наукових парків, регіональних інноваційних кластерів, іннова-ційних бізнес-інкубаторів тощо [5].

таким чином, дослідивши стан розвитку інноваційної діяльності Хер-сонщини, можна зробити висновки, що функціонуючі об’єкти інноваційної інфраструктури не відповідають можливостям науково-технічного потенціа-лу в регіоні та вирішення актуальних проблем його розвитку. та й не можли-во покладатися тільки на те, що успішний розвиток інноваційної діяльності залежить виключно від кількості відповідних інфраструктурних об’єктів. для здійснення активної інноваційної діяльності в регіоні необхідно комплексно

35


розвивати всі елементи його інноваційного середовища, створюючи в ньому сприятливий інноваційний та інвестиційний клімат, в якому будуть ефек-тивно взаємодіяти новатори, винахідники, бізнес-інкубатори, консалтингові фірми, технопарки, бізнес і державні структури.

Література:1. геєць В. м., семиноженко В. п. Інноваційні перспективи україни: моно-

графія. Харків: константа, 2006. – 272 с.2. Звіт з науково-дослідної роботи «Вивчення процесів трансформації науко-

вих досліджень в інноваційні розробки в південному регіоні україни». – південний науковий центр нан україни і мон україни, 2014. – 210 с.

3. Інновації в українському причорномор’ї – досягнення і можливості [електронний ресурс] / о. а. Єрмакова , л. В. Хуторна // економіка: реалії часу. науковий журнал. – 2015. – № 3 (19). – с. 26-31. – режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n3.html

4. осипов В.м. трансформація стратегії підвищення конкурентоспромож-ності регіону в умовах нової економіки // економічні інновації. – 2010. – Вип. 40 – новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці. – одеса: Іпреед нану. – с. 283– 296.

5. про затвердження плану заходів з реалізації концепції реформування державної політики в інноваційній сфері на 2015-2019 роки: розпоря-дження кму від 4 червня 2015 р. № 575-р. [електронний ресурс]. – ре-жим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/575-2015-%d1%80

6. соловйов В.п. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та прак-тики: монографія / соловйов В.п., кореняко г.І., головатюк В.м. – к.: Фе-нікс, 2008. – 224 с.

36


ПОД- СЕКЦИЯ 12. Экономика предприятия и управление производством.

николаева о.о.студент 4 курса

сФ башгу (рФ, г.стерлитамак) научный руководитель Егоров В.А.

антикРиЗиСное УПРаВЛение ПРедПРиЯтиЯМи как необходиМое УСЛоВие

УСтоЙЧиВого РаЗВитиЯ отРаСЛи

ключевые слова: антикризисное управление, финансовая поддерж-ка, развитие отрасли.

Keywords: crisis management, financial assistance , development of the in-dustry .

антикризисное управление представляет собой систему управле-ния организацией, которая носит комплексный, системный характер и на-правленную на предотвращение или устранение неблагоприятных для экономической деятельности явлений. данная система управления организа-цией функционирует с помощью использования всего накопленного потен-циала современного менеджмента, разработок и реализации в организации специальной программ. указанная программа имеет стратегический харак-тер, который способствует устранению временных затруднений, сохранению и преумножению рыночных позиций при любых обстоятельствах, опираясь при этом в основном на собственные ресурсы.

антикризисное управление включает в себя совокупность знаний и результаты анализа практического опыта, направленные на оптимизацию механизмов регуляции систем, выявления скрытых ресурсов, потенциала развития организации на сложном этапе экономической деятельности. осо-бенность антикризисного управления организацией заключается в спосо-бности принятия сложных управленческих решений на фоне ограниченных финансовых средств и большой степени неопределенности.

антикризисное управление организацией имеет свои особенности, которые заключаются в: мобильности и динамичности в процессе исполь-зования ресурсов, проведения изменений и преобразований, реализации инновационных программ; осуществлении программно-целевых подходов в технологиях разработки и реализации управленческих решений; повышенной

37


чувствительности к фактору времени в процессах управления организацией, осуществлении своевременных действий по динамике ситуаций; усилению внимания к предварительным и последующим оценкам управленческих ре-шений и выбор альтернатив поведения и деятельности; использовании анти-кризисного критерия качества управленческих решений при их разработке и реализации.

В причинах создания кризисной ситуации в организации лежит мно-го различных факторов. данные факторы можно разделить на две основные группы: внешние и внутренние.

Внешние факторы создания кризисной ситуации в организации мож-но классифицировать на: социально-экономические факторы общего разви-тия страны, рыночные факторы, прочие внешние факторы. среди внутрен-них факторов создания кризисной ситуации в организации можно выделить: управленческие, производственные, рыночные.

подводя итоги, можно сделать следующий вывод: несмотря на мно-жество разнообразных факторов, которые могут привести к созданию кри-зисной ситуации в организации, в большинстве случаев такими факторами являются все же недостатки управления.

борьба организаций за выживание в кризисных условиях требует взаимосвязи организационных, правовых, финансовых и управленческих ас-пектов. необходимо понимать, что кризис одной организации может глубоко повилять на состояние отрасли в целом.

таким образом, в механизме антикризисного управления организаци-ей отрасли приоритеты должны быть отданы: мотивации, ориентированной на антикризисные меры, экономии ресурсов, избегания ошибок, осторожнос-ти, глубокому анализу ситуаций, профессионализму и прочее; установкам на оптимизм и уверенность, социально-психологическую стабильность деятель-ности; интеграции по ценностям профессионализма и компетентности; ини-циативности в решении проблем и поиску наилучших вариантов развития; корпоративности, взаимоприемлемости, поиску и поддержке инноваций.

Все вышеперечисленное вместе должно находить свое отражение в стиле управления руководителя. стиль антикризисного управления должен характеризоваться профессиональным доверием, целеустремленностью, са-моорганизацией, принятием ответственности.

таким образом, создание системы антикризисного управления в со-ставе общей структуры управления организацией является эффективной ме-рой в условиях кризисного состояния как каждой отдельно отдельной взятой организации, так и отрасли в целом. а грамотная организация антикризисно-

38


го управления позволит если не избежать кризисной ситуации, то, по край-ней мере, подготовиться к ней с целью минимизации ее последствий.

Литература1. калиничева, м.а. Эффективное антикризисное управление компанией

в современных российских условиях / м.а. калиничева, В.а. егоров // перспективы развития науки и образования. сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции: в 8 частях – м.: ооо «ар-консалт» – 2015 – с. 100-101.

2. муххарамова Э.р. организация антикризисного управления на предпри-ятиях строительной отрасли: [Электронный ресурс] – режим доступа: http://izvestija.kgasu.ru/files/3_2011/229_234_mukharramova.pdf/ (дата об-ращения 25.03.2016.)

39


ПОД- СЕКЦИЯ 15. Экономика и управление народным хозяйством.

николаева о.о.студент 4 курса

сФ башгу (рФ, г.стерлитамак) научный руководитель Егоров В.А.

оценка каЧеСтВа ПРедоСтаВЛениЯ гоСУдаРСтВеннЫх УСЛУг

ключевые слова: оценка качества государственной услуги, государ-ственная услуга.

Keywords: quality assessment of public services, public services.

В течении последних пяти лет одной из основных стратегических це-лей государственной политики российской Федерации является повышение качества и уровня жизни граждан. очевидно, что без повышения качества жизни населения является невозможным достижение конкурентоспособно-сти всей страны в целом. одним из направлений повышения уровня жизни населения, по моему мнению, является повышение качества и доступности государственных (муниципальных) услуг.

В настоящее время активное развитие сферы услуг является самосто-ятельной тенденцией развития современной российской экономики. необхо-димо отметить, что в процессе проведения государством своей социальной политики в области предоставления населению общественных благ (услуг в сфере здравоохранения, образования, культуры и искусства и др.) является особенно значимой достоверная оценка данных с целью повышения качества их оказания.

система управления качеством оказания государственных услуг че-рез открытость, прозрачность, общественную экспертизу, государственное влияние позволяет осуществлять:

• формирование репутации органов власти как гаранта качества государ-ственных услуг, оказываемых всеми профильными структурами;

• профилактику коррупции в сфере оказания государственных услуг;• минимизацию социальной напряженности;• профилактику скрытой дискриминации при оказании государ-

ственных услуг.система управления качеством оказания государственных услуг стро-

40


ится на следующих базовых механизмах:• разработка и внедрение стандартов оказания государственных

услуг;• оказание услуг, соответствующих по качеству стандартам и потреб-

ностям населения, в условиях жестких финансовых ограничений;• становление услуги в качестве рыночного продукта открытого и

нормированного для потребителя;• всестороннее освещение и информирование потребителя о видах,

формах, нормативах, месте и времени оказания услуг;• вовлечение потребителя (общество и бизнес) в контур управления

качеством оказания государственных услуг посредством монито-ринга и общественной экспертизы;

• выработку управленческих решений (администрирование, кадро-вые вопросы), направленных на совершенствование качества го-сударственных услуг, оказываемых всей цепочкой ответственных контрагентов: бюджетные и внебюджетные структуры, курирую-щие их профильные министерства, районные администрации.

обязанность современного государства заключается в обеспечении эффективного осуществления всех возложенных на него законом функций и услуг. основной целью оценки качества предоставления государственных услуг является понимание, насколько граждане удовлетворены различными аспектами деятельности органов власти и учреждений при оказании услуг, какие есть проблемы.

как мне кажется, оценить качество оказания государственных и му-ниципальных услуг возможно только при участии получателей этих услуг, т.е. граждан, для чего в настоящее время особенно значимым является интернет-мониторинг.

Целью проведения мониторинга качества услуг является системное определение и изучение значений показателей, характеризующих качество предоставления услуг, а также совершенствование форм и методов работы по улучшению данных показателей качества.

интернет-мониторинг позволяет собрать мнения и провести оцен-ку качества предоставления государственных услуг. для того чтобы принять участие в интернет-мониторинге, получателю государственных услуг необ-ходимо будет заполнить экспресс-анкету. анкету можно будет заполнять как в режиме «инкогнито», так и с предоставлением информации о себе (кон-тактная информация не будет опубликована, но позволит связаться с получа-телем государственных услуг). структура анкеты предполагает выбор одного

41


варианта ответа на каждый из предложенных вопросов; помимо этого того, получатель может оставить любой комментарий по теме в свободной фор-ме. обращения по конкретным замечаниям будут рассматриваться дополни-тельно.

Заполненная получателем государственных услуг анкета позволит провести оценку работы должностных лиц, оказывающих государственные и муниципальные услуги, указать на конкретные недостатки/неудобства их оказания.

Литература1. управление качеством государственных услуг: [Электронный ресурс] –

режим доступа: http://arborcg.org/product/od?chapter=4154310. (дата об-ращения 24.03.2016).

2. мирзоян н.с. оценка качества предоставления государственных (муни-ципальных) услуг // известия тульского государственного университета. 2010. №2. с. 34-45.

42


ПОД- СЕКЦИЯ 15. Экономика и управление народным хозяйством.

Щепак В. В.кандидат технічних наук, доцент,

полтавський національний технічний університет ім. Юрія кондратюкаСененко і. а.

кандидат економічних наук, доцент,київський національний торгівельно-економічний університет

Підходи до оРганіЗації інФоРМаціЙного ЗабеЗПеЧеннЯ УПРаВЛіннЯ ЗеМеЛьниМи РеСУРСаМи теРитоРіЙ

ключові слова: управління земельними ресурсами, моніторинг зе-мель, геоінформаційні системи

Keywords: land management, monitoring of lands, geographic informa-tion systems

Постановка наукової проблеми та її значення. В умовах реформування земельних відносин й інтеграції україни у світовий економічний простір особливої актуальності набувають питання управління земельними ресурсами територій, які є основою національного багатства країни. За своєю природою земельні ресурси є особливим об’єктом соціально-економічних відносин, тому вони потребують такої системи управління, яка могла враховувати багатофакторний вплив середовища функціонування земельних ресурсів і базуватися на використанні сучасних інформаційних систем.

Впровадження та всебічне використання в управлінській діяльності сучасних інформаційних систем дає змогу забезпечити інформаційно-аналітичну підтримку прийняття управлінських рішень, зокрема, щодо ефективного використання земельних ресурсів територій.

аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями управління територіями займалися вчені л. чмирьова, н. Верхоглядова, о. коротич, З. Іванова, к. сіренко, І. полякова, с. січко, а. Ісаченко, В. боклаг, о. тіщенко, с. шевчук та ін.

проблеми управління земельними ресурсами досліджували т. гоголь, о. дорош, т. Євсюков, с. кальченко, а. мартин, а. третяк, л. удова та інші.

у роботах гоголя т. В. концентрується увага на єдності управління територіями та управління земельними ресурсами [1, 176]. у той же час дослідження Ісаченко а. п. показали, що при управлінні територіями

43


належним чином не використовуються можливості землеустрою [2, 34]. тому необхідна організаційна узгодженість між прийняттям управлінських рішень щодо розвитку територій та використанням земельних ресурсів, які є компонентом природи, засобом виробництва, територіальним базисом і об’єктом нерухомості [1, 176]. Вагоме значення «при виробництві аграрної продукції господарствами населення належить земельному ресурсу» [3, 96].

Відомий дослідник управління земельними ресурсами а. третяк за-значає про двоїстість «земельних ресурсів», які належать одночасно до кіль-кох якісно різних систем: природної і суспільної (соціальної), що впливає на управління земельними ресурсами [4, 11].

отже, в сучасному розумінні «земельні ресурси» – складне понят-тя, до якого умовно можна застосувати визначення «природно-соціальне утворення», яке характеризується ознаками просторового та інтегрального ресурсу – протяжністю, рельєфом, надрами, водами, ґрунтовим покривом, рослинністю, іншою біотою (джерела продовольства і засобу виробництва); а також є об’єктом господарської діяльності і розселення, тобто носієм со-ціальних інтересів (земельних відносин), визначає екологічні умови життя людей [1, 8].

досліджуючи питання управління земельно-ресурсним потенціалом, т. Євсюков, а. мартин розглядають землекористування як систему корис-тування землею, що регламентована законодавством для різних категорій земель, власників землі та землекористувачів, а також як певний земельний масив, територію, що перебуває у власності або в користуванні [5].

боклаг В. а. звертає увагу, що при прийнятті рішень з управління те-риторіями, відсутня комплексна багатоаспектна інформація. на його думку, необхідне створення інформаційної системи, що є одним із важливих завдань в сфері державного та муніципального управління територіями [6, 217]. За його думки, управління розвитком територій має базуватися на системі ін-формаційного забезпечення, в основі якої покладена інформація про земель-ні ресурси у вигляді сформованої географічної інформації [6, 214].

разом з тим, є розуміння необхідності впровадження існуючих гео-графічних інформаційних систем в управління земельними ресурсами та містобудівну діяльність [7, 186]. у наукових роботах шевчука с. а. запропо-новано структуру інформаційно–аналітичної системи з використанням гео-графічних інформаційних систем для поліпшення управління, досягнення і збереження екологічно безпечного, економічно оптимального захисту тери-торій [8, 16].

Заходи щодо створення земельно-інформаційного середовища з ме-

44


тою підвищення ефективності державного управління земельними ресур-сами, використання й охорони земель набувають особливої актуальності й зумовлюють необхідність удосконалення системи інформаційного забезпе-чення управління земельними ресурсами територій.

проведені наукові дослідження виявили необхідність використання інформаційних систем в управління земельними ресурсами територій, але при цьому не були повністю розкриті можливості формування баз даних су-часних інформаційних систем та напрями їх використання в управлінні.

таким чином, незважаючи на численні публікації, проблема організа-ції системи управління земельними ресурсами територій на основі викорис-тання сучасних інформаційних систем залишається актуальною.

Постановка задачі. метою публікації є дослідження підходів до орга-нізації інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами те-риторій. Зазначена проблематика в науковому плані досліджена не в повному обсязі. у процесі підготовки публікації був використаний системний підхід дослідження.

Виклад основного матеріалу. у зв’язку з різноманіттям виконуваних функцій управління земельними ресурсами виникла потреба в системному підході до автоматизованого просторового опису земельних угідь, сільсько-господарських зон з їх багатофакторністю і значним обсягом даних. Це зу-мовило автоматизацію процесів збору, зберігання і обробку даних із застосу-ванням сучасних інформаційних систем.

під інформаційним забезпеченням управління земельними ресурса-ми розуміють систему збору, обробки й надання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо використання земельних ресурсів на всіх адміністративно-територіальних рівнях. до складу такого інформацій-ного забезпечення включено: нормативні та довідкові дані, які становлять базис інформаційної системи; поточні відомості, які впливають на алгоритм опрацювання рішення; накопичувані оперативні облікові й архівні відомості, необхідні для планування та розвитку системи.

одним із заходів щодо накопичення, систематизації й аналізу все-бічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан є облік земель. дані статистичної звітності, яка складається згідно з програмою переходу україни на міжна-родну систему обліку і статистики, дають змогу проаналізувати й виявити тенденцію розвитку земельних відносин, що є основним при плануванні та прогнозуванні використання земельних ресурсів в розрізі адміністративно–територіальних одиниць. такий облік проводиться в межах категорій цільово-

45


го використання земельного фонду, у розрізі суб’єктів економічної діяльності країни. при цьому важливим аспектом є затвердження трьох форм власності на землю: державну, приватну та комунальну.

для отримання необхідної інформації про сучасний стан земель ви-користовують моніторинг, що передбачає систему спостережень за станом земельного фонду, з метою своєчасного виявлення змін, їхньої оцінки, запо-бігання й ліквідації наслідків негативних процесів.

об’єктом моніторингу є весь земельний фонд, незалежно від форми власності на землю. Інформація, яка одержана при веденні моніторингу зе-мель, подається до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування для розроблення відповідних заходів і пропозицій, своєчасного прийняття рішень щодо поліпшення охорони земель та інших природних ресурсів, до-вкілля в цілому. при цьому виникають проблеми із формуванням єдиної бази даних, яка могла системно поєднувати результати моніторингу земель і по-казники земельного кадастру.

Запропоновано сформувати інтегровану земельну інформаційну систему, яка дасть можливість при веденні моніторингу земель уникати ду-блювання інформації щодо якісних показників земельного кадастру і моні-торингу, виявляти негативні процеси, оперативно надавати пропозиції та ре-комендації щодо їх усунення. такий підхід дасть змогу формувати банк даних окремої земельно-кадастрової одиниці, землеволодіння й землекористування та відстежувати процес перерозподілу державного земельного фонду країни.

на сьогодні в україні існують сучасні автоматизовані методи збору, накопичування і зберігання інформації з метою прогнозування, планування використання та управління земельними ресурсами, що забезпечують ство-рення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, проте вони не відображають потребу сьогодення щодо інтеграції інформації про земельні ресурси. на нашу думку, це пов’язано з тим, що рівень автома-тизації інформаційних процесів з цією метою надто низький і потребує під-вищення, на що необхідно спрямувати державну політику у сфері управління земельними ресурсами.

Запропоновано структурно-логічну модель взаємодії управління зе-мельними ресурсами територій із інтегрованою земельною інформаційною системою (рис. 1).

така модель відображає взаємозв’язки між механізмами управління (правовим, організаційно-економічним, землевпорядним), засобами управ-ління (моніторингом земель), формами власності на землю та інтегрованою земельною інформаційною системою.

46


у свою чергу, розподіл земель між різними формами власності при-зводить до зміни меж землеволодінь та землекористувань, цільового вико-ристання земельних ділянок, що вимагає нових підходів до картографічного забезпечення всієї території земельного фонду.

Виходячи з реалій сьогодення, рівня розвитку інформаційних техно-логій та високих вимог до достовірності та актуальності інформації, запро-поновано в основу інтегрованої земельної інформаційної системи покласти картографічне забезпечення з використанням географічних інформаційних (геоінформаційних) систем (гІс). світовий досвід показав надзвичайну ефективність і перспективність використання їх у багатьох сферах життєді-яльності суспільства.

В сучасних умовах геоінформаційні системи дають можливість, ви-користовуючи картографування, робити просторовий опис територій, харак-теризувати й аналізувати об’єкти навколишнього середовища, відображати

Рисунок 1 – Структурно-логічна модель взаємодії управління земельними ресурсами територій із інтегрованою земельною інформаційною системою

47


реальні події.Запропоновано при формуванні інтегрованої земельної інформацій-

ної системи використовувати гІс у трьох напрямах: регіональному (облас-ному); муніципальному і об’єктному. Характерними елементами об’єктного напряму можуть виступати рекреаційні, меліоративні, санітарні, сільськогос-подарські зони і окремі складові територій.

методологічною основою процесів формалізації даних із використан-ня геоінформаційних систем є цифрове моделювання місцевості, яке об’єднує процеси збору первинної інформації, її моделювання, обробки і формування документів. при цьому інтегрована земельна інформаційна система поклика-на формувати базу даних за напрямами використання геоінформації.

Відсутність автоматизації діяльності територіальних органів управ-ління та самоврядування негативним чином відбивається на якості прийнят-тя управлінських рішень. тому без використання сучасних інформаційних систем не представляється можливим ефективне управління територіями: якісне зонування територій, організація ефективного землеустрою, містобу-дування, ландшафтної архітектури, планування сільських населених пунктів, розвитку мережі доріг.

Запровадження інтегрованої земельної інформаційної системи, яка міститиме показники як правового характеру так і дані оцінки якісного стану земель, картографічну інформацію, забезпечить ефективне функціонування механізмів управління земельними ресурсами територій.

Висновок. З метою забезпечення об’єктивною інформацією управ-ління земельними ресурсами територій необхідно сформувати інтегровану земельну інформаційну систему, в основі якої використати можливості геоін-формаційних систем. такий підхід дасть можливість органам виконавчої вла-ди та місцевому самоврядуванню підвищити ефективність прийняття рішень щодо управління земельними ресурсами територій.

подальші дослідження необхідно спрямувати на вивчення підходів до зонування територій з урахуванням можливостей гІс технологій і баз даних.

Література1. гоголь т. В. Формування системи державного регулювання земельних

відносин та управління землекористуванням на сільських територіях / т. В. гоголь // теорія та практика державного управління. –2011. – Вип. 4. – с. 174–181.

2. Ісаченко о. п. можливості землеустрою щодо управління територіями, розташованими поблизу водних об’єктів / о. п. Ісаченко // Землеустрій,

48


кадастр і моніторинг земель. – 2013. – № 1– 2. – с. 27–35.3. удова, л. о. Забезпечення господарств населення земельними ресур-

сами / л. о. удова // тенденции, наработки, инновации, практика в на-уке/tendencje, zbiory danych, innowacye, praktyka w nauce. (29.04.2014 – 30.04.2014) – lublin: – 2014. – т. 2. – с. 96-99.

4. третяк а. м. управління земельними ресурсами: [навч. посіб.] / а. м. третяк, о. с. дорош // Вінниця: нова книга, 2006. – 360 с.

5. Євсюков т. о. концептуальні засади безпечного землекористування / т. о. Євсюков, а. г. мартин // Земельна спілка україни. [електронний ре-сурс]. – режим доступу : http:// www.zsu.org.ua].

6. боклаг В. а. Інтегровані земельно-інформаційні системи як механізм удо-сконалення управління земельними ресурсами / В. а. боклаг // актуальні проблеми державного управління. – 2009. – № 1. – с. 213–220.

7. тіщенко о. геоінформаційні системи – основа оцінювання міських те-риторій органами місцевого самоврядування / о. тіщенко // Вісник на-ціональної академії державного управління при президентові україни. – 2012. – № 2. – с. 186–190.

8. шевчук с. а. удосконалення управління меліорованими територіями на основі інформаційно-аналітичної системи еколого-меліоративного моні-торингу. автореф. дис. канд. техн. наук. – к., 2008. – 22 с.

Zbiór cборник artykułów naukowych научных...

Documents

Transcript of Zbiór cборник artykułów naukowych научных...