ECONOMY. ZARZĄDZANIE. PAŃSTWO I...

ZBIÓRARTYKUŁÓW NAUKOWYCH

ECONOMY. ZARZĄDZANIE.PAŃSTWO I PRAWO.

PRIORYTETOWE OBSZARY BADAWCZE: OD TEORII DO PRAKTYKI

Lublin (PL)

28.02.2017

2

Zbiór artykułów naukowych.

U.D.C. 330+339.138+658+657+336.71+339+ 340+347+342 +082B.B.C. 94Z 40

Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour»Druk i oprawa: Sp. z o.o. «Diamond trading tour»Adres wydawcy i redakcji: 00-728 Warszawa, ul. S. Kierbedzia, 4 lok.103 e-mail: [email protected]

Zbiór artykułów naukowych.Z 40 Zbiór artykułów naukowych. Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-Praktycznej " Economy. Zarządzanie. Państwo i Prawo. Priorytetowe obszary badawcze: od teorii do praktyki" (28.02.2017) - Warszawa: Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2017. - 88 str.ISBN: 978-83-65608-41-3

Wszelkie prawa zastrzeżone. Powielanie i kopiowanie materiałów bez zgody autora jest zakazane. Wszelkie prawa do materiałów konferencji należą do ich autorów. Pisownia oryginalna jest zachowana. Wszelkie prawa do materiałów w formie elektronicznej opublikowanych w zbiorach należą Sp. z o.o. «Diamond trading tour». Obowiązkowym jest odniesienie do zbioru.

nakład: 50 egz. "Diamond trading tour" © Warszawa 2017

ISBN: 978-83-65608-41-3

3

Priorytetowe obszary badawcze: od teorii do praktyki

WSPÓŁORGANIZATORZY:

Virtual Training Centre "Pedagog of the 21st Сentury"Global Management Journal

KOMITET ORGANIZACYJNY:

W. Okulicz-Kozaryn (Przewodniczący), dr. hab, MBA, profesor, Akademia im. Jana Długosza w Częstochowie, Polska;A. Murza, (Zastępca Przewodniczącego), MBA, Ukraina;А. Горохов, к.т.н., доцент, Юго-Западный государственный университет, Россия;А. Kasprzyk, Dr, PWSZ im. prof. S.Tarnowskiego w Tarnobrzegu, Polska;А. Malovychko, dr, EU Business University, Berlin – London – Paris - Poznań, EU;L. Nechaeva, PhD, Instytut PNPU im. K.D. Ushinskogo, Ukraina;М. Ордынская, профессор, Южный федеральный университет, Россия;S. Seregina, independent trainer and consultant, Netherlands;M. Stych, dr, Akademia im. Jana Długosza w Częstochowie, Polska;A. Tsimayeu, PhD, associate Professor, Belarusian State Agricultural Academy, Belaru.

KOMITET NAUKOWY:

W. Okulicz-Kozaryn (Przewodniczący), dr. hab, MBA, profesor, Akademia im. Jana Długosza w Częstochowie, Polska;C. Беленцов, д.п.н., профессор, Юго-Западный государственный университет, Россия;Z. Čekerevac, Dr., full professor, "Union - Nikola Tesla" University Belgrade, Serbia;J. Kaluža, Dr. Hab, profesor, Akademia im. Jana Długosza w Częstochowie, Polska;Р. Латыпов, д.т.н., профессор, Московский государственный машиностроительный университет (МАМИ), Россия;И. Лемешевский, д.э.н., профессор, Белорусский государственный университет, Беларусь;J. Rotko, dr. hab, profesor, Instytut Nauk Prawnych PAN, Polska;T. Szulc, dr. hab, profesor, Uniwersytet Łódzki, Polska;Е. Чекунова, д.п.н., профессор, Южно-Российский институт-филиал Российской академии народного хозяйства и государственной службы.

4


SPIS/СОДЕРЖАНИЕ

ЭКОНОМИКА ТРУДА: ПРИОРИТЕТЫ ВНУТРЕННЕЙ МОТИВАЦИИ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ В БЕЛОРУССИИСушков Д. ............................................................................................................................................ 7

ADVANTAGES OF APPLICATION OF EXPERT SYSTEMSKiriyenko K. S., Kharchenko V. V.......................................................................................................... 9

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІМарусей Т.В. ...................................................................................................................................... 13

СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ Онисковець І.В. ................................................................................................................................. 17

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГБурчак О. О. ...................................................................................................................................... 20

ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПРИНЦИПИ МЕРЧАНДАЙЗИНГУ ЯК ЕЛЕМЕНТА МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ КОМУНІКАЦІЙ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА Закашевська Ю. Ю. .......................................................................................................................... 22

МОНІТОРИНГ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ СУБЄКТІВ АГРАРНОГО БІЗНЕСУЧеран Є. М. ....................................................................................................................................... 24

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВАБазалійська Н.П., Соснова М. В. .................................................................................................... 27

ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ ИННОВАЦИИ В ВУЗ-АХ: ПРОБЛЕМЫ И ИХ РЕШЕНИЯЛухуташвили Н. М............................................................................................................................. 30

TO THE PROBLEM OF USING THE INNOVATION IN THE PROCESS OF FORMATION FOREIGN COMMUNICATION Tanana S.M. ..................................................................................................................................... 32

УЛУЧШЕНИЕ ЖИЛИЩНЫХ УСЛОВИЙ КАТЕГОРИЯМИ ГРАЖДАН В ПЕНЗЕНСКОЙ ОБЛАСТИУлицкая Н.Ю., Абдразакова И.И. Аширова Т.Г. .................................................................................. 34

ВПЛИВ ВНУТРІШНІХ ЧИННИКІВ НА РОЗВИТОК ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ В РЕГІОНІПисарева І. В. .................................................................................................................................... 37

STATE AND KEY DIRECTIONS FOR SAVING AND DEVELOPMENT OF THE TOURIST POTENTIAL IN THE TERNOPIL REGIONVazhynskyy F.A., Kolodiychuk A.V. .................................................................................................. 39

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИЧайкіна А.О. ...................................................................................................................................... 42

5


STOCK MARKET IN RUSSIA: PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT IN MODERN CONDITIONSUglitskikh O.N., Klishina Yu.E. .......................................................................................................... 45

ПРОБЛЕМЫ РЕФОРМИРОВАНИЯ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ АГРОПРОМЫШЛЕННОГО КОМПЛЕКСА УКРАИНЫКоролева Н. В., Левченко А. С. ...................................................................................................... 49

INFORMATION AND STAFFING COMPONENTS OF INNOVATIVE POTENTIAL IN AGRARIAN-INDUSTRIAL COMPLEXChornyy R.S., .................................................................................................................................... 51

ENVIRONMENTAL AND ECONOMIC ASPECTS ON HARVESTING OF MEDICINAL PLANT MATERIALS IN UKRAINENykytyuk Y.A. .................................................................................................................................... 54

ENVIRONMENTAL MANAGEMENT OF RESORT AND RECREATIONAL AREASStupen N. ........................................................................................................................................ 57

THE INFRASTRUCTURE SOFTWARE FUNCTIONS OF THE AGRICULTURAL LANDS MARKET Stupen R. ......................................................................................................................................... 59

ECOLOGICAL AND ECONOMIC EFFECTIVENESS EVALUATION OF FORESTRY ACTIVITIES MANAGEMENT Yaremko O.P. ..................................................................................................................................... 61

ПРОБЛЕМЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ МЕСТА ЖИТЕЛЬСТВА РЕБЕНКА В СУДЕБНОМ ПОРЯДКЕАхметова А.Т, Махиянов С.Ф. ........................................................................................................ 63

ЗАКОНОДАВЧЕ ТА ДОКТРИНАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАГІАТУСтарчук О. В. .................................................................................................................................... 65

ПЕРСПЕКТИВЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ИНДИИБелецкая А.А. ................................................................................................................................... 67

ПОНЯТИЕ, СУЩНОСТЬ И СОДЕРЖАНИЕ ОПЕРАТИВНОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ ОБЪЕКТОВ И ПОМЕЩЕНИЙ ЛЕГАЛЬНОГО ОБОРОТА НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ, СИЛЬНОДЕЙСТВУЮЩИХ ВЕЩЕСТВ И ИХ ПРЕКУРСОВГнездилова Е.А ................................................................................................................................ 69

БИР НЕЧА ҲУКМ ВА БИР НЕЧА ЖИНОЯТЛАР ЮЗАСИДАН ЖАЗО ТАЙИНЛАШ ИНСТИТУТИ: УМУМИЙЛИК ВА АЛОҲИДА ХУСУСИЯТЛАРРозимова Қ. Ю.................................................................................................................................. 72

ФИНАНСОВО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ДОХОДОВБойко Н.Н., Хасанов И.Г. ................................................................................................................ 77

6


ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ: ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ТА СУЧАСНІСТЬВойнаренко М. П., Волянська-Савчук Л. В. ..................................................................................... 80

СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНО-МОВНИХ СИТУАЦІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ Гурська Л.І. ........................................................................................................................................ 83

7


Целью исследования есть оценка прио-ритетов внутренней мотивации (выражен-ных в виде базовых ценностей [1, с.33]) будущих специалистов системы управле-ния Белоруссии. Эти приоритеты могут быть использованы для формирования го-сударственной кадровой политики в систе-ме управления бизнесом и государством в Белоруссии.

Методы исследованияОсновными методами нашего исследова-

ния были анкетирование и статистическая обработка анкет. Для проведения анкети-рования была использована стандартная анкета «Базовые ценности», заимствован-ная в [1].

На данном этапе (январь 2017 г.), в ан-кетировании приняли участие, студенты, ориентированные на работу в системе управления бизнесом в Белоруссии, кото-рые учились на очной форме обучения по специальностям «Менеджмент» в Бело-русском государственном университете (Минск).

Таким образом, статистическими мето-дами исследования [2] была охвачена одна профессиональная группа, 23 человека:

– студенты специальности «менеджмент», которые выбрали эту специальность по призванию (предположим это чисто теоре-тически) и имеют теоретическое представ-ление о работе системы управления.

Методика подготовки и проведения экс-перимента, а также обработки его резуль-татов опубликованы в источнике [3].

На данном этапе, полученные результа-ты не могут считаться закономерностью или устойчивой тенденцией. Однако, они являются реальным фактом, который сле-дует учитывать при планировании госу-дарственной кадровой политики в системе управления Белоруссии.

РезультатыРезультаты обработки анкет приведены

в табл. 1. Здесь жирным шрифтом выделе-ны базовые ценности, стоящие на первых трех местах в рейтинге с точки зрения ре-спондентов. То есть, приоритеты внутрен-ней мотивации будущих менеджеров.

Как показали данные табл.1, для опро-шенных студентов-менеджеров из Бело-руссии, первые три места в рейтинге зани-мают следующие ценности:

– Свобода (независимость),– Физическое здоровье и хорошее само-

чувствие,– Сильные семейные связи.

ЗаключениеВыявлены приоритеты внутренней мо-

тивации будущих специалистов системы управления Белоруссии. Выраженные в виде базовых ценностей, они записаны в следующем списке: свобода (независи-мость), физическое здоровье и хорошее самочувствие, сильные семейные связи.

Эти приоритеты могут быть использова-ны для формирования государственной кадровой политики в системе управления Белоруссии. Также полученные результаты

ПОД-СЕКЦИЯ 2. Демография, экономика труда, социальная политика

ЭКОНОМИКА ТРУДА: ПРИОРИТЕТЫ ВНУТРЕННЕЙ МОТИВАЦИИ БУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ В БЕЛОРУССИИ

Сушков Дмитрийстудент, Белорусский государственный университет научный руководитель Okulicz-Kozaryn Walery. Dr.hab, МВА, профессор Академия Я.Длугоша в Ченстохове

Ключевые слова: внутренняя мотивация, ценностные ориентации, экономика труда, студенты-менеджеры

8


могут быть использованы для снижения проблем в системе управления Польши и России [4, 5].

БлагодарностьАвтор благодарит студентов, принявших

участие в анкетировании за понимание, уделённое время и честность; а также науч-ного руководителя за оказанную помощь.

Список использованных источников1. BUS_9510_Business_Ethics_2. Конспект лекций

для Программы «Masters of Business Administration». – USA. Kingston University. 2011. – 122 p.

2. BUS_9641_Business_Statistics_5M. Конспект лек-ций для Программы «Masters of Business

Administration». – USA. Kingston University. 2009. – 106 p.

3. Okulicz-Kozaryn W., Witczak М., Kędzierska K., Turczyn D., Okulich-Kazarina T. Экономика труда: приоритеты внутренней мотивации работников системы управления в Польше. Zbior artykułow naukowych. Konferencji Miedzynarodowej Naukowo-Praktycznej «Economy. Zarządzanie. Osiągnięcia naukowe, rozwoj, propozycje na rok 2016» (30.12.2016) – Warszawa: Wydawca: Sp. z o.o. «Diamond trading tour», 2016. – S. 5-8.

4. Четыре важных этапа к повышению инноваци-онной активности сотрудников. Окулич-Казарин. В.П. Вестник Таганрогского государственного педагогического института. 2014. № 1. С. 3-7.

5. Three «hot» methods to economic security of Poland. Okulich-Kazarin V.P., Kalinina D.V., Shtriker A.V. В сборнике: Научные достижения, наработки, предложения за 2014. Cборник научных докладов. Sp. z o.o. «Diamond trading tour». 2014. С. 9-10.

Таблица 1 Базовые ценности будущих работников системы управления Белоруссии (студенты очного обучения)

Базовые ценности Менеджмент

Мх δх-1 rankingУспех (карьера) 7.52 3.12 6Свобода (независимость) 2.52 1.17 1Физическое здоровье и хорошее самочувствие 3.14 2.35 3Удовольствия (удовлетворение телесных и сексуальных желаний)

8.48 3.06 7

Недвижимость (дом, дорогой автомобиль, одежда и многое материальных ценностей)

10.71 3.64 10

Признание (уважение и почет) 9.05 4.35 8Чувство собственного достоинства (положительное представление о себе)

5.43 1.47 5

Чувство самореализации (оставить след) 9.14 3.20 9Любовь и дружба 4.29 2.80 4Сильные семейные связи (быть со своими близкими и заботится о них)

3,00 1.87 2

Сотрудничество 10.90 4.34 11Вознаграждение (Деньги и заработная плата) 11,00 1.55 12Красота (природа и искусство) 12.81 1.81 15Мир на земле (отсутствие войн) 11.05 2.97 13Единение с Богом (быть моральным) 14.67 2.08 16Равенство (равные возможности для всех, все люди равны) 12.29 2.95 14

9


One of the main problems in the develop-ment of artificial intelligence is intectual simu-lation of people in solving complex problems from different spheres of human activity. There-fore, the main direction of development of arti-ficial intelligence was developing systems that imitate the actions and thinking experts.

The appearance of expert systems has marked the transition from the theoretical sphere of artificial intelligence to applied sphere. ES became a commercial product in the market of HIT through its usefulness in solving difficult complex structured and for-mal problems from the field of business man-agement, planning and diagnostics. Expert systems is a computer programs that can ac-cumulate knowledge and model process ex-pertise.

Source: [4,p90]It was formed a new section of science – en-

gineering of knowledge, which had task as a creating a knowledge discovery technology and filling them ES. They can be useful when ways to find solutions is well known and ex-pert can accurately describe the logic of solv-ing the problem. The structure of expert sys-tem is shown in fig.1.

Source: [1, p.13]The main spheres of application of ES are :Diagnostic – determine the condition of ES.

The most famous is medical diagnostic sys-tems that are used for communication be-tween the facts of violation of the organism and possible causes of violations.

Source: [2,р19]

Interpretation – definition of the essence of the data that has observed. Interpretation sys-tem can make some conclusions based on re-sults of observation.

Prediction – determine the effects of the sit-uation. Forecasting system include the possible outcomes or events based on the data about the current condition of object.

Source: [8,р 15]Planning – determining action program ac-

cording to certain rate. Planning systems are designed to achieve specific goals for solving problems with a large number of variables.

Source: [7,р 293]Control and management – monitoring and

controlling situation. Intellectual systems can make decisions analyzing the data coming from several sources. Such systems are used to manage financial activities of the company, contributing to decision-making in crisis situ-ations.

Training – getting knowledge and estima-tion of results. ES may be included as part of training computer systems. ES receives infor-mation about the activities of a person who learns and evaluates its behavior. In the table 1 the application of expert systems is shown.

Source: [7,p284 ].Also the expert systems can perform the fol-

lowing functions: interpretation of data to de-termine their importance; diagnose or deter-mine the condition of technical and biological systems based on interpretation of the data; monitoring survey (monitoring system) or continuous interpretation of data in real-time

SUBSECTION 4. Information Systems in Management

ADVANTAGES OF APPLICATION OF EXPERT SYSTEMS

Kiriyenko K. S.Student of 2 course, educational degree «Bachelor»,National University of Life and Environmental Sciences of UkraineKharchenko V. V.PhD in Economics, Associate professorof the department of Information Systems National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

Keywords: expert system, application, advantages, structure, functions.

10


of critical condition objectives; prediction of the future based on modeling present and past; planning and development of measures and actions to achieve these goals; design or develop clear directions that correspond to the requirements.

The carried out research allowed establish-ing the types of modern expert systems

Expert systems of the first generation. In-tended to solve well-structured problems that require small volume of empirical knowledge. These include classification task and task of selecting from the available set of options.

Casing of ES. Have a mechanism of input and output, but database is empty. Need to setup a specific subject area. The knowledge acquired in the functioning of the ES, capable of learning.

Hybrid ES. Intended for various tasks using the database. This task is using techniques of systems analysis, operations research, mathe-

matical statistics, processing. User has access to objectify knowledge contained in the data-base and application packages.

Network ES. Connected several expert sys-tems. The results solution of one of them is the original data to another system. Effective for distributed information processing.

In the development of expert systems should be involved: expert of the subject area, which will solve the problem system; knowledge en-gineer - specialist in development of systems; programmer a specialist in development tools. The expert determines the knowledge that describes the subject area as a combination of data and rules that ensure the completeness and correctness entered in the expert system knowledge. These objects are determined their characteristics and importance. The rules in-dicate how to manipulate data.

Engineer expert with knowledge helps to: identify and structure the knowledge neces-sary for the operation of the expert system; selection of tools that are most effective for solving problems in the present subject area; specify the methods of knowledge. The pro-grammer develops instrumental environment that includes all components of an expert sys-tem, produces its combination with other ex-isting systems.

The advantages of expert systems are:• dominates abilities of the person in solving

big problems;• no preconceptions while expert use acces-

sory knowledge and easy to external fac-tors;

• do not make hasty conclusions, ignoring certain stages output;

• provides conversational mode;• allows work with information containing

the character variables;

Fig. 1 The structure of expert system

Table 1 Application of Expert Systems

Applied ES Not applied ES

Logical nature of tasks Calculating character of problemsQualified experts The absence of expertsHeuristic methods Algorithmic methodsThe presence of uncertainty and lack of exact data Availability of exact data and strict proceduresThe method of formal considerations Procedural method

11


• provides the correct operation of informa-tion containing errors by using of probabi-listic methods of research;

• allows of simultaneous processing of the alternative versions;

• explains the steps at the request of the program;

• provides an opportunity to substantiate the decision and play the way its adoption.

Source: [13,p38 ].But even the best of the existing expert sys-

tems have certain limitations compared to a human expert, which are:

Most expert systems are not well suited for widespread use. If the user has some experi-ence with these systems, it can cause serious problems. Many expert systems are available only to those experts who created their knowl-edge base. Therefore, we must develop the ap-propriate user interface, which provides the end user characteristic of his work.

Skills of system do not always grow up after the examination session, even when manifest-ed new knowledge.

The problem is to bring the knowledge re-ceived by experts, to look, which would pro-vide their effective use.

Expert systems typically cannot efficiently acquire new knowledge not provided for during development, and especially do not have common sense. A person expert in solving problems usually refers to intuition or common sense, if there are no formal decisions or analogs of methods of solving this problem.

The features of ES that differentiate them from ordinary programs are:

1. Competence. To achieve expert level solu-tions (in a specific subject area have the same level of professionalism as experts people). Have an active ability to work (use knowledge effectively and quickly, avoiding unnecessary calculations). Ability only gradually reduces the quality of the degree of approximation to the borders of acceptable range of competence or reliability information.

2. An opportunity for considerations. To represent the knowledge in a symbolic form. Reformulate symbolic knowledge. When rela-

tions are presented in ES they are called sym-bolic structures.

3. Working in the subject area with heavy tasks. Use complex rules (use complex struc-tures or rules, or a large number of them)

4. Explore arguments (check their correct-ness).

Source: [9,p13 ].There is another important difference of ES.

If ordinary programs designed that each time to produce the correct result, the ES designed to behave like experts. They usually give the right answers, but sometimes can make mis-takes. Traditional programs for the solution of complicated tasks can make mistakes too. But it is very difficult to fix because the algorithms that are based on them, obviously they are not defined. So mistakes are not easy to find and fix. ES, are similar with people. It have the potential to learn from own mistakes.

The development artificial intelligence sys-tems - it is an objective necessity, forced their development and further improvement is de-termined mainly public necessity of develop-ment of productive forces.

EOS opposed to other computer learning technologies has the ability to realize the learn-ing process for the individual model student. Learning through ES focused on extracting knowledge by the student. And these are the professionals in demand in today’s job market. Also ES has its advantages and disadvantages.

Source: [9,p12 ].The main disadvantages associated with

expert systems can be divided into psychologi-cal, connected with absence of «live» commu-nication with the teacher, high demands for self and specifications which are caused by the imperfection of content, technology and tele-communications infrastructure.

Thus, the advantages of using of expert sys-tems are: geographical and temporal advan-tages, personalizing the learning process. The opportunity to study the different categories of people, including people that have disabilities. Extension the study of information and in-crease the intensity of training. Optimize and automate the process of knowledge transfer.

Source: [13,p38 ].

12


List of references1. Artificial intelligence: The 3nd. Book. 1. Communication

systems and expert systems: Handbook / Ed. E.V.Popova. - M .: Radio and Communications, 1990. - 464p.

2. Amarsellus D. Programming expert systems Turbo Prolog: Trans. from English. - M .: Finance and Sta-tistics, 2005

3. Popov E.V. Expert systems: Solving problems in in-formal dialogue with EBM. - M .: Science. Section Ed. Physical-mat.lit., 1987. -288 c

4. I.P. Pidlasyy The deepening of European integration of Ukrainian higher technical education

5. Fundamentals of modern computer technologies: Text-book / Ed. prof. Homonenko A.D. Authors: Artamonov B.N., Bryakalov G.A., Hoffman V.E., Kadyhrob J. E. Maltsev M.G., Ryzhikov Y.I., Homonenko A.D., Tsy-gankov V.M SPb.: CROWN print, 1998. - 448 p.

6. Dolin G. “What is the ES?”. - Computer Press, 2002.7. Economic Informatics: Navch.posibnyk / Ye.V.Ko chura,

I.M.Pistunov, T.V.Borsch, Yu.I.Rohov.- Dnipro-petrovsk National Mining University, 2007.-238s.

8. Egorov N.V., Karpov A.G. “diagnostic information and expert systems.” - M.: Williams, 2002.

9. Peter Jackson. Introduction to Expert Systems.10. Safonov V.A “Expert systems - intelligent assistants

experts.” - SPb., St. Petersburg organization of society “Knowledge of Russia”, 2007.

11. Peter Jackson’s “Introduction to expert systems». - 3rd ed. - M.: Williams, 2001. - p. 624.

12. Elti D., Coombs M. “ Expert Systems: Concepts and examples. “ - M .: Finance and Statistics, 1987.

13. Joseph Dzharratano, Gary Riley, Expert Systems. Principles of design and programming // 4th Edition / Williams, 2007. c. 1152

13


РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ В УКРАЇНІМарусей Т.В.к.е.н., доцент кафедри інформаційних технологій Подільського державного аграрно-технічного університету, м. Кам’янець-Подільський

Ключові слова: інформаційні технології, електронний маркетинг, електронна комер-ція, електронна торгівля, Інтернет, електронний бізнес.

Keywords: information technology, e-marketing, e-commerce, Internet, e-business.

14


15


16


17


Постановка проблеми. Останнім часом у світі більшість торгових та бізнес-операцій переміщується в електронні мережі, зокре-ма Інтернет, що свідчить про щорічно зростаючий вплив Інтернет-технологій на глобальні світові економічні процеси. Тор-гівля в Інтернеті стає одним із наймогутні-ших еле ментів бізнесу. Саме це зумовлює необхідність формування понятійного апа-рату електронної комерції, по скільки до-сить часто зустрічається плутанина в до-сить схожих на перший погляд поняттях Інтернет-комерції та Інтернет-торгівлі.

Мета статті. Метою даної статті є визна-чення наукового поняття «Інтернет торгів-ля» та її предметної області.

Основні результати дослідження. З кінця минулого сторіччя у світовій економіці за-вдяки швидкому розвитку інформаційних технологій відбулися значні зміни. Зроста-юча конкуренція спонукає виробничі під-приємства використовувати і вдосконалю-вати існуючі інформаційні системи та створювати нові. Відсутність діяльності будь-якого характеру у всесвітній мережі для підприємства нині розцінюється як не-

долік. Брак часу у споживачів змушує все більше придбань робити через Інтернет, а це, в свою чергу, зумовлює ще більший роз-виток електронної торгівлі завдяки появі нових її різновидів. Незважаючи на це, на-укова спільнота ще не має не лише чіткого визначання поняття «Інтернет-торгівлі», а й її класифікації (ієрархічної структури).

Водночас в науковій літературі можна по-бачити різні терміни, які характеризують ці процеси – електронна комерція, електронна торгівля, Інтернет-торгівля. Тому для кра-щого розуміння досліджуваного об’єкта варто розмежувати ці поняття.

Найширшим із них можемо вважати тер-мін «електронна комерція». В посібнику «Електронна комерція» авторів В. В. Царе-ва та А. О. Кантарович вказано таке визна-чення поняття електронної комерції: «Це загальна концепція, що включає в себе будь-які форми ділових операцій, які здій-снюються електронним способом і вико-ристовують різноманітні телекомунікацій-ні технології» [5, с. 5]. Аналогічної думки дотримується й О. В. Юрасов, стверджую-чи, що електронна комерція об’єднує ви-

ПОД-СЕКЦИЯ 5. Отраслевой маркетинг

СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ

Онисковець І.В.Студентка 4 курсу Факультету політико-інформаційного менеджменту Спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» Національного університету «Острозька академія»

У статті узагальнено і систематизовано підходи вітчизняних та зарубіжних науков-ців щодо визначення сутності понять «електронна комерція» та «Інтернет-торгівля». Запропоновано визначення поняття «Інтернет-торгівля» на основі аналізу основних складових торговельної діяльності, що здійснюється за допомогою можливостей мережі Інтернет.

Ключові слова: електронна комерція, Інтернет-торгівля, комерційна діяльність, інфор-маційні технології, Інтернет.

In the article are systematized and generalized national and foreign scientific views on the main-tenance and essence of «e-commerce» and «Internet commerce». Proposed definition of «Internet commerce» by analyzing the main components of trade activity performed by using the possibilities of the Internet.

Keywords: e-commerce, Internet commerce, commercial activit, information tech nology, the Internet.

18


користання в комерційній діяльності ши-рокого спектру комунікаційних технологій, таких як електронна пошта, факс, електро-нний обмін даними EDI та електронні пла-тежі EFT, Інтернет, інтранет, екстранет та ін. Автор наголошує, що поняття «електро-нна комерція» ширше, ніж «Інтернет-комерція», оскільки в нього входять всі види комерційної діяльності, які здійсню-ються електронним шляхом [6, с. 15].

Американський дослідник російського походження В. Звасс дає такі характеристи-ки електронній комерції (Е-комерції): обмін бізнес-інформацією, налагодження бізнес-відносин, здійснення бізнес-транзакцій че-рез телекомунікаційні мережі, а також тор-гові відносини. Тобто він акцентує увагу саме на бізнесовій стороні поняття [7]. Такої ж думки дотримуються й А. Саммер та Г. Дункан, які визначають електронну комер-цію як будь-яку форму бізнес-процесу, в якому взаємодія між суб’єктами відбуваєть-ся електронним чином [2].

Відповідно до документів ООН [8], біз-нес класифікується як електронний, якщо хоча б два будь-які його складники з чоти-рьох (виробництво товару або послуги, марке тинг, доставка і розрахунки) здій-снюються за допомогою електронних засо-бів комунікації. Водночас електронна тор-гівля охоплює не весь процес товарно-грошового обміну, а тільки ту частину, що безпосередньо пов’язана з купівлею-продажем того чи іншого товару чи послу-ги. Тобто від поняття електронної комерції воно відрізняється тим, що сконцентрова-не саме на одному зі складників – прода-жем продукту покупцю.

Дослідник В. О. Соболєв у статті «Сутність основних понять Інтернет-торгівлі» пропо-нує наступне визначення: «Інтернет-торгівля – це організація і технологія процесу купівлі-продажу товарів, в якому весь цикл комер-ційної транзакції або її частина відбувається електронним способом із використанням телекомунікаційних мереж та електронних фінансово економічних інструментів за до-помогою реклами й розповсюдження товарів і послуг у мережі Інтернет» [3].

Таке визначення, на нашу думку, більше підходить до поняття «Інтернет- комерції», так як маркетинг не можна вважати части-ною торгівлі.

Найбільш конкретне визначення Інтернет-торгівлі дає М. В. Макарова: «Інтернет-торгівля – це форма здійснення торгівлі това-рами чи послугами з використанням техніч-них і програмних можливостей глобальної комп’ютерної мережі Інтернет» [4, с. 27]. Як і у випадку з визначенням електронної торгівлі, це поняття зосереджене на організації взаємо-дії між продавцем та покупцем, проте вже не за допомогою будь-яких телекомунікаційних електронних засобів, а з використанням саме мережі Інтернет. Хоча на практиці ці поняття можна ототожнити, оскільки зараз майже всі електронні торгівельні операції здійснюються саме за допомогою Інтернету.

Сфера Інтернет-торгівлі в Україні на сьо-годні перебуває на початковому ета пі роз-витку, але вже набирає обертів, про це свід-чить відкриття багатьох Інтернет-магазинів в українсько му сегменті мережі. Швидке збільшення користувачів Інтернету стає ру-шієм розвитку Інтернет-торгівлі в Україні.

Ще донедавна питання Інтернет-торгівлі було врегульовано виключно на підзакон-ному рівні. Але у вересні 2015 року Верхо-вна Рада України, реалізуючи запит широ-кої верстви підприємців, а також спожива-чів на врегулювання відносин щодо при-дбання товарів, робіт чи послуг в мережі Інтернет, прийняла Закон України «Про електронну комерцію», який визначає особливості укладення електронних пра-вочинів [1].

Висновки. Отже, розвиток інформацій-них технологій поклав основу для підпри-ємництва у сфері Інтернет, що отримало назву «електронний бізнес». Узагальнюючи роботи науковців різноманітних наукових шкіл, можна вважати, що поняттям, яке найповніше характеризує Інтернет-торгівлю, є наступне: Інтернет-торгівля – це така форма торгівлі, за якої вся діяль-ність, пов’язана з купівлею-продажем това-рів, ведеться через мережу Інтернет. При цьому внутрішні процеси, пов’язані з орга-

19


нізацією торговельної діяльності, можуть бути реалізовані різними електронними методами.

Список використаних джерел та літератури

1. Про електронну комерцію: Закон України від 03.09.2015 р. № 675-19 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua – Заголовок з екрана.

2. Саммер А., Дункан Гр. Маркетинг. Пятая волна. E-commerce [Текст] /. – М.: 1999. – 152 с.

3. Соболєв В. О. Сутність основних понять Інтернет-торгівлі [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_DNI_2008/

4. Economics/33645.doc.htm

5. Макарова М. В. Електронна комерція [Текст] / М. В. Макарова. – К.: Видавничий центр «Акаде-мія», 2002. – 272 с.

6. Царев В. В., Кантарович А. А. Электронная ком-мерция: учебник для вузов [Текст] . – С.-Пб. : Издательский дом «Питер», 2002. – 320 с

7. Юрасов А. В. Основы электронной коммерции [Текст] . – М. : Горячая Линия – Телеком, 2008. – 480 с.

8. Zwass V. Electronic Commerce: Structures and Issues // International Journal of Electronic Commerce. – V.1, №1, Fall, 1996. – P. 3–23.

9. UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce (1996) [Electronic resource]. – Access mode: www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/electronic_commerce.html.

20


Наука займає особливе місце серед по-слуг, які споживаються суспільством. Освітні послуги (курси, тренінги, онлайн школи) на етапі формування та при про-фесійній підготовці поступово займають місце перманентного процесу, який супро-воджує людину протягом усього життя, формуючи її особистісний статус у сус-пільстві. Великий обсяг і різноманітність освітніх послуг є ознакою високого рівня життя інформаційного суспільства.

Освітні послуги, як і будь-який товар, реалізуються на конкретному ринку, який розуміється як сукупність наявних і потен-ційних покупців та продавців товару. Ри-нок освітніх послуг у такому разі є ринком, на якому взаємодіють попит на освітні по-слуги з боку основних суб’єктів господарю-вання (окремих осіб, домогосподарств, під-приємств та організацій, держави), та їх пропозиція, представлена різноманітними освітніми установами.

Суб’єкти ринку діють за власними ба-жаннями. Щодо норм та, сутності якісної освіти, ми можемо стверджувати, що діють наукові, та, соціологічні аналіз послуг осві-ти. Освітній простір постає полем, на яко-му активно діють різноманітні суб’єкти освіти, яким притаманна свідома діяль-ність.

Важливим фактором розвитку ринку освітніх послуг є зміна фінансових основ функціонування ринку освітніх послуг в Україні, все більше визначаються на даний час ринкові механізми формування попи-ту. На сьогодні зросла й роль бізнесу в

системі освіти, її економічна і соціальна відповідальність за підготовку високо ква-ліфікованих трудових кадрів, які надавати-муть високі знання для суспільства. Насе-лення все більше бере на себе витрати з фінансування своєї професійної підготов-ки та загального розвитку як особистості, відвідуючи онлайн школи, курси.

Досліджуючи ринок освітніх послуг України, ми можемо сказати, що на сьогод-нішній день він поступово розвивається за допомогою новітніх елементів освітніх по-слуг, та функціонує самостійно. Оцінюван-ня функціональності ринку освітніх по-слуг, характеризується рівнем освіченості населення та ілюструє реальну ситуацію на ринку, його відповідність потребам еконо-міки. В Україні спостерігається значна не-відповідність обсягів освітніх послуг по-требам ринку праці. У зв’язку з цим потре-бує подальшого вдосконалення механізм функціонування ринку освітніх послуг, його взаємозв’язки та взаємообумовле-ність з ринком праці [2, 127].

Новітні технології забезпечують високий рівень і якість життя в розвинених країнах та задають верхню межу економічного зростання, темпи якого, з досвіду нових індустріальних країн, можуть бути дуже великі. Нові технології доступні всім, про-те поширення їх залежить від системи і рівня освіти населення. Таким чином, мар-кетинг освіти пов’язаний з поширенням ідеї освіти та потребує розробки відповід-ної стратегії.

Сучасний маркетинг освітніх послуг – це

ПОД-СЕКЦИЯ 5. Отраслевой маркетинг

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

Бурчак Ольга Олександрівнастудентка 4 курсу спеціальності Документознавство та інформаційна діяльність Національного університету “Острозька академія”

Ключові слова: освітні послуги, маркетинг, освіта. Кeywords: educational services, marketing, education.

21


концепція управління, що визначає діяль-ність і цілі установи в сфері надання якіс-них освітніх послуг, задоволення потреб і збереження суспільства, сукупність різно-манітних прийомів, методів та інструмен-тів організації роботи. У світі розрізняють два маркетингових підходи до освіти: 1) так званий німецький, коли студента на-магаються «напакувати» знанням «усіх тих багатств, які виробило людство» (в межах конкретного фаху); 2) американський, за яким, студента «розвивають вглиб», уника-ючи «надлишкових знань», при цьому на-прямок поглиблення обирає сам студент через систему факультативів [3, с. 8 − 9].

Ф. Котлер та К. Фокс під маркетингом освітніх послуг розуміють аналіз, плануван-ня, втілення в життя і контроль старанно сформульованих програм, розроблених для реалізації добровільних обмінів цінностями з цільовими ринками, з метою досягнення цілей організації. Маркетинг включає роз-робку пропозицій організації з метою задо-волення потреб цільового ринку, а також використання ефективної цінової політики, обслуговування ринків [1, с. 107].

Держава має активізувати випереджаючі темпи розвитку освіти. В той же час марке-тинг є рушійним компонентом ринкової культури, науки і практики управління та взаємодії суб’єктів ринку, зокрема ринку

сучасних освітніх послуг. Вітчизняна сис-тема освіти орієнтується на національні потреби та стандарти, які досконало неви-вчені. Вітчизняний освітній маркетинг є локальним за всіма характеристиками – від ціннісних орієнтирів до форм організації. Українське суспільство і вітчизняна систе-ма освіти є об’єктом маркетингового впли-ву суб’єктів глобальної освіти [2, 108].

Отже, можемо зробити висновки що су-часний ринок освітніх послуг у сфері укра-їнської освіти поступово розвивається та забезпечує новими видами освітніх послуг: онлайн освіта, індивідуальна та денна фор-ма навчання. Що характеризується новіт-німи формами навчання та використання досконалих механізмів управління на рівні кожного освітнього закладу сприятиме створенню єдиного освітнього простору, який здатний задовольнити потреби сус-пільства у високоякісній освіті за конкрет-ними можливостями споживачів на ринку освітніх послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

Книги1. Гірченко Т. Д. Маркетинг – К. : Центр навчальної

літератури, 2007. – 254 с.2. Оболенська Т. Є. Маркетинг освітніх послуг: ві-

тчизняний і зарубіжний досвід − К.: КНЕУ, 2001. − С. 8 – 9

22


Постановка проблеми. На сучасному етапі торгівля характеризується, як склад-ний, динамічний процес в умовах конку-рентної боротьби. Таким чином, виробни-ки, продавці, дистриб’ютори переслідують цілі, пов’язані з прагненням вигідно про-дати продукт чи послугу кінцевому спожи-вачу, збільшити пропозицію та асортимент товарів, сформувати лояльність до вироб-ника. Ефективним інструментом досягнен-ня таких цілей є мерчандайзинг.

Мета статті. Метою даного досліджен-ня є розгляд поняття та принципів мерчан-дайзингу, його основних напрямів.

Основні результати дослідження. Мер-чандайзинг, як один з інструментів марке-тингу, почав використовуватися з 60-х ро-ків минулого століття в США та був спри-чинений виникненням самообслуговуван-ня та посиленням конкурентної боротьби на ринку.

В літературі існує величезна кількість визначення поняття «мерчандайзинг», кожне з яких описує напрями та особли-вості його застосування. Так, К. Канаян та Р. Канаян розуміють під мерчандайзингом маркетинг в роздрібній торгівлі, розро-блення та реалізацію методів і рішень, спрямованих на вдосконалення пропозиції

товарів в тому місці, куди споживач тради-ційно приходить з ціллю здійснення купів-лі [2, с. 15].

На думку авторів В. В. Божкової та Т. О. Башук, мерчандайзинг є напрямком торговельного маркетингу, комплексом за-ходів, спрямованих на просування певного товару, марки, виду або упакування, тобто на збільшення обсягів продажу у роздріб-ній торгівлі. Основною метою мерчандай-зингу, на думку науковців, є збільшення обсягів продажів [1].

В сучасному розумінні під мерчандай-зингом розуміють комплекс «маркетингу в стінах магазину», який включає програми зі стимулювання збуту, маркетингові ко-мунікації, управління поведінкою покупців у торговельному залі [2, с. 17]. В сучасних умовах мерчандайзинг можна застосовува-ти в магазинах різноманітних типів, при продажі товарів та послуг різних груп.

Незважаючи на різноманіття визначень цього поняття, спільним для усіх наведених є те, що мерчандайзинг сприяє збільшенню попиту та обсягів продажу товарів та по-слуг. В мерчандайзингу зростанню продажів сприяють такі фактори, як: ціна товару, рі-вень впізнаваності бренду, викладка това-рів, асортимент продукції, PОS-матеріали.

ПОД- СЕКЦИЯ 6. Политика и практика маркетинга на предприятии

ПОНЯТТЯ, ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ПРИНЦИПИ МЕРЧАНДАЙЗИНГУ ЯК ЕЛЕМЕНТА МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ КОМУНІКАЦІЙ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Закашевська Ю. Ю.студентка 4 курсу факультету політико-інформаційного менеджменту спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» Національного університету «Острозька академія»

У статті розкрито сутність поняття «мерчандайзинг», розглянуто основні напрями застосування мерчандайзингу. Запропоновано характеристику принципів мерчандайзин-гу, яких повинне дотримуватися торгове підприємство у своїй діяльності.

Ключові слова: мерчандайзинг, принципи мерчандайзингу,торгове підприємство. This article reveals the concept of “merchandising”, considered the basic directions of merchan-

dising. Proposed description principles of merchandising, which trading enterprise must adhere to in their work.

Keywords: merchandising, principles of merchandising, trading enterprise.

23


Більша частина зазначених умов забез-печується інструментарієм мерчандай-зингу. Це пояснюється тим, що основними напрямами мерчандайзингу є: відстежен-ня товарних запасів у підприємствах роз-дрібної торгівлі та контроль за їх своєчас-ним поповненням; формування асорти-ментної політики торговельного підпри-ємства; оптимальне планування магазину і торгового залу; формування зовнішньо-го вигляду місця продажу товару; розроб-ка й організація ефективних схем розмі-щення товару в магазині; просування то-варів та формування системи інтегрова-них маркетингових комунікацій в місцях продажу; підвищення ефективності робо-ти торговельного персоналу [3, с. 281].

Запорукою успішної торгівлі є розуміння основних принципів та правил мерчандай-зингу. Принципи мерчандайзингу – це по-ложення, передумови або концепції, засто-сування яких дозволяє змістовно описувати передбачувані властивості та характеристи-ки об’єкта дослідження і на підставі загаль-нонаукового методу будувати процедури для отримання емпіричного матеріалу, його узагальнення та інтерпретації [4].

Завдяки принципам мерчандайзингу формуються стійкі взаємозв’язки між по-купцями і виробниками, що суттєво впли-вають на функціонування торгового бізне-су. Дотримання принципів дає змогу торго-вому підприємству у досягненні поставле-них цілей за допомогою засобів і методів мерчандайзингу.

Можна виділити наступні принципи мерчандайзингу:

• принцип дотримання морально-етичних норм;

• принцип орієнтації на кінцевий загаль-ний результат;

• принцип адекватності середовища з пси-хологічними характеристиками людини;

• принцип передбачуваності поведінки відвідувача торгового залу;

• принцип відповідності очікуванням;• принцип доступності мерчандайзингу;• принцип ефективності;• принцип когнітивної послідовності

розміщення відділів [4].Наведені принципи мерчандайзингу

можна вважати підґрунтям для формуван-ня основних правил. Перша група правил пов’язана з ефективним запасом товарів та орієнтується на асортимент, наявність то-варів, термінів їх зберігання. Друга група правил відноситься до ефективного розмі-щення товару і включає в себе представ-лення товару та його розташування на по-лиці та у торговельній залі. Третя група правил пов’язана з ефективністю презен-тації товару. Сюди належить реклама та розміщення рекламних матеріалів, допо-мога споживачу. Четверта група правил стосується організації місць продажу. Тут мається на увазі акуратність, комфорт, чи-стота, санітарія.

Висновки. Отже, мерчандайзинг посідає важливе місце в маркетинговій системі комунікацій торгового підприємства, оскільки сприяє заохоченню споживачів до покупки, таким чином, збільшуючи обсяги продажу товарів та послуг, що пропону-ються підприємством. Такий результат до-сягається шляхом дотримання основних принципів та правил мерчандайзингу та застосовування ефективного інструмента-рію відповідно до напрямів.

Список використаних джерел та літератури

1. Божкова, В. В. Мерчандайзинг [Текст] : навч. по-сіб. / В. В. Божкова, Т. О. Бащук. – Суми.: ВТД «Університетська книга», 2007. – 125 с.

2. Канаян, К. Мерчандайзинг [Текст] / К. Канаян, Р. Канаян. – М.: РИП - холдинг, 2005. – 236 с.

3. Ромат, Е. В. Реклама: учебник для вузов [Текст] / Е. В. Ромат. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.

4. Мерчандайзинг як елемент синтетичних маркетин-гових комунікацій [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.rusnauka.com/19_TSN_2014/Economics/6_166731.doc.htm. – Назва з екрану.

24


25


26


27


В умовах ринкових відносин, конкурен-тоспроможність персоналу виявляє вели-чезний вплив на конкурентоспроможність підприємства. Ні запровадження нових технологій, ні модернізація виробництва, ні позитивний вплив факторів зовнішньо-го середовища на діяльність організації, підприємство не в змозі досягти бажаних результатів без висококваліфікованого і конкурентоспроможного персоналу.

Питання конкурентоспроможності пер-соналу є досить актуальним в сучасній на-уковій літературі. Єдиної схеми для підви-щення та оцінки конкурентоспроможності персоналу не існує. Крім того, методики, які запропоновані вченими є не досить комплексними та в більшості випадків не враховують чинників, які впливають на цей показник. Саме тому, оцінювання та підвищення конкурентоспроможності пер-соналу є актуальним, науково-практичним завданням, що потребує вирішення.

Метою даної роботи є визначення кон-кретних шляхів підвищення конкуренто-спроможності персоналу.

Теоретичними та методологічними ас-пектами конкурентоспроможності персо-налу, методами їх оцінки займається зна-чна кількість науковців, а саме Богиня Д.П., Грішнова О.А., Калашникова Л.М., А. Ко-лот, Е. Лібанова, С. Сотнікова, Р. Фатхутді-нов, С. Цимбалюк та ін. [1-5]. Результати аналізу економічної літератури свідчать, що незважаючи на значний вклад вчених в розвиток питання забезпечення конкурен-

тоспроможності персоналу, потребують подальшого дослідження категорія конку-рентоспроможності персоналу, зокрема підходи до оцінки конкурентоспромож-ності персоналу.

Незважаючи на значні дослідження в теорії на практиці управління конкуренто-спроможністю персоналу підприємства, є ряд проблем, які залишаються предметом дискусій вчених-економістів. Зокрема, у більшості наукових працях недостатньо систематизоване поняття «конкуренто-спроможність персоналу», до кінця не ви-значення шляхи підвищення конкуренто-спроможності персоналу, відсутня методо-логія оцінки впливу цієї складової на кон-курентоспроможність підприємства в цілому [1].

Конкурентоспроможність характеризує якісну сторону трудового потенціалу пра-цівника, отже, від рівня конкурентоспро-можності залежить специфіка трудової по-ведінки, ступінь розвитку особистого тру-дового потенціалу. Так, конкурентоспро-можність працівника, за словами Грішнової О.А. – це відповідність якості робочої сили потребам ринку, можливість перемагати в конкуренції на ринку праці, тобто повніше порівняно з іншими канди-датами задовольняти вимоги роботодавців за рівнем знань, умінь, навичок, особистих рис [2, с. 99]. Конкурентоспроможність формується як інтегральний показник тих якостей і особливостей, за рахунок яких саме конкретний працівник є кращим за

ПОД- СЕКЦИЯ 10. Управление персоналом.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Базалійська Н.П. старший викладач кафедри управління персоналом і економіки праці, Соснова М. В. студент Хмельницький національний університет м. Хмельницький, Україна

Ключові слова: персонал, конкурентоспроможність персоналу, управління персона-лом промислового підприємства.

28


інших на визначеній посаді з точку зору організації, і за рахунок яких організація надає йому перевагу. Конкурентоспромож-ність працівника – це здатність до індиві-дуальних досягнень у праці, що представ-ляють внесок у досягнення організаційних цілей. Конкурентоспроможність працівни-ка визначається (рис. 1.1):

Для більш повного розуміння конкурен-тоспроможності персоналу варто відміти-ти основні чинники підвищення конкурен-тоспроможності персоналу промислового підприємства (рис. 1.2).

За даним рисунком 1.2 можна сказати, що кожне підприємство повинне бути за-цікавленим у розвитку, навчання, підви-щенні кваліфікації свого персоналу та ра-ціонального використання їх компетенцій, щоб досягти поставленої мети та здобути лідируючі позиції на зовнішньому ринку праці.

На конкурентоспроможність працівника на зовнішньому ринку праці впливають різноманітні фактори, які зв’язані з на-

ступними характеристиками ринку праці: - пропозицією на ринку праці – з кількістю кандидатів на посаду, їх професійно-осо-бистісними якостями; - попитом на ринку праці – з кількістю необхідних працівників на посаду з необхідними про фесійно-особистісними якостями; - оцінками й розв’язками роботодавця – з оцінними технологіями, використовуваними робото-давцем при доборі, відборі на роботу [3, с. 209].

Визначимо проблеми, які виникають у підприємства на шляху розвитку конку-рентоспроможності персоналу і зобразимо їх у таблиці 1 [4].

Щоб забезпечити якість персоналу по-трібно використовувати сучасні технології професійного відбору працівників та по-дальшого впливу на соціально- психологіч-ний клімат у колективі. Заходи щодо підви-щення якості пошуку та відбору працівни-ків мають фрагментарний характер. Все це свідчить про нагальну потребу впрова-дження нових технологій управління пер-

Рис. 1.1 – Показники, що визначають конкурентоспроможність працівника на промисловому підприємстві

Рис. 1.2 – Шляхи підвищення конкурентоспроможності персоналу промислового підприємства

29


соналом, які дозволять якісно змінити, іс-тотно вдосконалити і стандартизувати процедуру професійного відбору праців-ників, оперативного моніторингу надій-ності людського фактору.

Отже, на сучасному етапі розвитку рин-ку і суспільства якість людського капіталу – головна цінність і перевага в конкурент-ній боротьбі. Розвиток персоналу забезпе-чує розвиток підприємства, то останнє по-винно сприяти стрімкому розвитку конку-рентоспроможності найманих працівни-ків. Здатність підприємства навчатися і розвиватися швидше за своїх конкурентів

є джерелом його соціальних, стратегічних і економічних переваг.

Література:1. Отенко І. П. Управління конкурентними перева-

гами підприємства: наукове видання: / І. П. Отен-ко. – Харків: ХНЕУ, 2008. – 212 с.

2. Грішнова О. А. Людський капітал / О. А Грішно-ва. – К.: «Знання», 2004. – 214 с.

3. Колпаков В. М. Маркетинг персоналу / В. М. Кол-паков– К.: МАУП, 2006 – 408 с.

4. Ситник О. Ю. Розвиток персоналу як фактор роз-витку конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] / Ситник О. Ю. – Режим доступу: http://intkonf.org/sitnik-o-yu-rozvitok-personalu-yak-faktor-rozvitku-konku rentospro-mozhnosti-pidpriemstva/

Таблиця 1 – Проблеми, які виникають у підприємств на шляху розвитку конкурентоспроможності персоналу [4].

Проблема Причини виникнення

Негативні наслідки

Шляхи нейтралізації проблеми

1. Низький рівень профорієнтаційної роботи в навчальних закладах

Відсутність відповідних фахівців

Неправильний вибір професії

Посилення профорієнтаційної роботи в загальноосвітніх школах, спільної роботи шкіл і вузів

2. Неефективна система мотивації праці

Низька заробітна плата, невиплата премій за перевиконання плану

Відсутність моральних та матеріальних стимулів до праці

Упровадження ефективної системи мотивації праці, більш ефективних систем преміювання

3. Низький рівень підготовки та перепідготовки кадрів на підприємстві

Небажання підприємства витрачати кошти на навчання персоналу через можливу зміну роботи, побоювання втратити витрачені кошти

Застарівання знань, професійних умінь та навичок

Планування та впровадження заходів, необхідних для професійного розвитку працівників

4. Недостатнє розуміння працівником своєї ролі та місця у виробничому процесі, колективі

Відсутність чітко встановлених прав і обов’язків працівника, невизначеність поставлених завдань

Позбавлення працівника перспектив зростання

Проведення заходів, направлених на посилення єдності в колектив, корпоративної культури

5. Відсутня якість методик порівняльної оцінки розвитку конку-рентоспроможності персоналу

Не розробленість про-блеми в теоретичному та практичному аспекті

Неточна оцінка роз-витку конкуренто-спроможності персо-налу

Удосконалення методик забезпечення оцінки конкурентоспроможнос-ті персоналу за рахунок зарубіжного досвіду та його адаптації до умов господарювання

30


В ходе инновационных процессов в сфере образования применение информацион-но – коммуникативных технологий сопро-вождается радикальными изменениями в педагогических методах и приемах, в орга-низации труда преподавателей и обучаю-щихся. На сегодняшний день в качестве основных типов технологий, которые ак-тивно внедряются в образовательные про-цессы и использование которых с целью обучения быстро расширяется, можно вы-делить интернет-технологии, технологию электронной почты, компьютерные обучаю-щие программы, Web-технологии и другие.

К основным принципам эффективного выбора и использования технологий в ин-новационном учебном процессе можно от-нести следующие положения: [1,119]

• В учебном процессе важна не информа-ционная технология сама по себе, а то, на-сколько ее использование служит достиже-нию собственно образовательных целей.

• Более дорогостоящие и наиболее совре-менные технологии не обязательно обеспе-чивают наилучший образовательный ре-зультат. Наоборот, часто наиболее эффек-тивными оказываются достаточно при-вычные и недорогие технологии.

• При выборе технологий необходимо учи-тывать наибольшее соответствие некоторых технологий характерным чертам обучаемых, специфическим особенностям конкретных предметных областей, преобладающим ти-пам учебных заданий и упражнений.

На сегодняшний день преподаватель-ский труд можно характеризовать как

специфический труд, которому присущи следующие особенности: [2, 53]

• труд преподавателя – творческий и производительный, результаты кото-рого проявляются через несколько лет;

• специфическими в определении труда преподавателя вуза являются: объект труда (обучающийся), средства труда (образовательные технологии, научные новации, лабораторно-учебная и науч-ная база и т.д.) и продукт труда (спе-циалист, обладающий определенным уровнем компетенций);

• труд преподавателя вуза является од-новременно индивидуальным, коллек-тивным и общественно значимым;

• преподавательский труд ориентирован во времени и находится в зависимости от определения его границ самим пре-подавателем;

• преподавательский труд характеризу-ется выполнением учебно-воспи татель-ной, методической, организационно-управленческой и научно-исследова-тель ской функциями.

Основные изменения в педагогической деятельности при инновационном обучении по сравнению с традиционным следующие:

• усложнение деятельности по разработ-ке курсов в связи с быстрым развитием технологической основы обучения;

• необходимость специальных навыков и приемов разработки учебных курсов;

• усиление требований к качеству учеб-ных материалов в связи с открытостью доступа к ним;

ПОД- СЕКЦИЯ 10. Управление персоналом.

ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕ ИННОВАЦИИ В ВУЗ-АХ: ПРОБЛЕМЫ И ИХ РЕШЕНИЯ

Лухуташвили Нана МириановнаКандидат технических наук, Ассистент-профессор Кутаисского университета и государственного университета им. Ак.Церетели

Ключевые слова: сфера образования, информационно-коммуникативная технология, инновационный процесс, преподавательский труд.

31


• усиление контроля за качеством учеб-ных материалов;

• возрастание роли обучаемого в учебном процессе, смещение центра (фокуса) учебного процесса от преподавателя к студенту;

• усиление функции поддержки студен-та, помощи ему в организации индиви-дуального учебного процесса;

• возможность обратной связи препода-вателя с каждым обучающимся при ис-пользовании новых коммуникационных технологий в отличие от обобщенной обратной связи преподавателя с тради-ционным классом.

Среди факторов, «тормозящих» внедрение в образовательный процесс инновационных технологий, лидирующие позиции занимают:

• недостаточное оснащение компьютер-ной техникой и электронными сред-ствами учебных заведений (в некоторых вузах нет стабильного интернета, не хватает электронных пособий, методи-ческих рекомендаций для выполнения практических и лабораторных работ);

• отсутствие должного финансирования;• невнимание руководства учебного заве-

дения к применению в образовательном процессе инновационных технологий;

• недостаточная квалификация в области информационно – коммуникативных технологий преподавательского состава;

• консерватизм преподавателей высших учебных заведений.

Кроме вышеперечисленных проблем особенное внимание хотим обратить на те проблемы, которые прямо связаны с пре-подавателями вуза:

• барьер творчества. Учителя, привыкшие работать по старым программам, не хо-тят что-либо менять, учиться, развивать-ся. Они принимают в штыки все ново-введения в образовательной системе;

• конформизм. Из-за приспособленче-ства, нежелания развиваться, боязни выглядеть в глазах других “белой во-роной”, показаться смешными педагоги отказываются принимать необычные педагогические решения;

• личностная тревожность. Из-за неуве-ренности в себе, способностях, силах, заниженной самооценки, боязни откры-то высказывать свои суждения многие учителя до последней возможности со-противляются любым изменениям в ОУ;

• ригидность мышления.(лат. rigidus – жёсткий, твёрдый) Педагоги старой закалки считают свое мнение един-ственным, окончательным, не подлежа-щим пересмотру;

• рост безработицы. Педагоги опасаются того, как это скажется на их занятости, не произойдет ли замещение живого труда основными средствами. Самым общим выводом из довольно многочис-ленных работ по влиянию компьютер-ных и телекоммуникационных техноло-гий на занятость в различных отраслях экономики является то, что эти техноло-гии оказывают основное влияние не на количество рабочих мест, а на требова-ния к качеству труда: меняется его орга-низация, содержание и требования к квалификации работающих.

Для решения подобных проблем важно, насколько своевременно и эффективно про-водятся семинары, видеоконференции, обу-чение, переобучение и повышение квали-фикации персонала, потому что в ходе ин-новационных процессов в вузах ключевым ресурсом являются знания, опыт и навыки его персонала.

Желательно, чтобы развитие инновацион-ной деятельности в вузах не было бы резуль-татом административного давления. Прежде всего, следует ориентироваться на формиро-вание системы стимулов для этой деятель-ности. Задача менеджеров высшего образо-вания увидеть эти стимулы, использовать их для достижения желаемых результатов.

Список использованной литературы:1. Абрамешин А.Е., Воронина Т.П. и другие Под

редакцией д-ра экон. наук, проф. О.П. Молчано-вой. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / – М.: Вита-Пресс, 2001. – 272 с.

2. Римская О.Н. Мотивация преподавателей вузов в системе менеджмента качества образования. Мо-нография. 2006. – 126 с.

32


In the modern conditions of development of educational environment of integral part of professional preparation of students was a study of the foreign language, as since review on a perspective of integration in European community, only one specialist, which knows at any rate foreign language, has formed of skills of intercultural communication, realize of differences in the native and alien culture, can adapt oneself to multicultural environ-ment and realize his professional, personal potential.

The purpose of study is better perceived of students on conditions for evidence in it of positive motives of learning, for example of activation the cognitive activity, by aid to using of new technologies. Ago activation of cogni-tive activity needs of using such active meth-ods and technologies, that stimulated of stu-dents to detection its activity during lessons from foreign language. There are methods and technologies: brainstorming, Case-Study, cre-ative technology, methods of projects, role game, cognitive approach to study of foreign professional vocabulary, with considering a system of exercises.

Innovations in methodology used in the educational process of higher institutions are connected with of new technologies. Interac-tive training as a new methodological ap-proach to the foreign language teaching gives a chance to solve communicative-cognitive tasks through foreign language communication.

The problem of using the interactive meth-ods of teaching foreign languages at the higher educational establishments were also studied by Blair R., Martinelli S., Konoplianyk L., Siut-kina O., Stern H., Polat Ye., Tailor M. and other.

During study of the foreign language of complex programs find of more using in orga-nization of academic process in the higher

educational establishment. Often in the aca-demic process to use such elements of infor-mation-communicative technologies: elec-tronic manuals and textbooks are presented by means of computer, multimedia projects, in-teractive board, electronic encyclopedias and handbooks, dictionaries, programs of testing, video and audiotechnique. All these means of study have of certain advantages. The primar-ily, regular renewal of information material.

The priority of education development for economic department at the State Higher Edu-cational Establishment «Pereyaslav-Khmelny-tskyi State Pedagogical University named after Hryhoriy Skovoroda» is the implementation of modern information technologies, its pro-vide the access to the network of high quality databases, widen the possibility of students to apprehend complex information. It is realized through the construction of individual mod-ule teaching programs with various complexity levels depending on specific needs, the use of the interactive methods, introduction of re-mote education, production of electronic text-books.

Innovations in methodology used in the educational process of higher institutions are connected with the use of new technologies. Interactive training as a new methodological approach to the foreign language teaching gives a chance to solve communicative-cog-nitive tasks through foreign language com-munication. Interactive teaching is this kind of learning and cognition activity, which is realized in the form of a dialogue (student, teacher, student-student) with continuous adjustment of the learning content according to the analysis of activity of the subject of teaching. From conditions of using of inter-active methods in the teaching process is or-ganized, that almost all the students are in-volved in the learning process [3]. The pur-

TO THE PROBLEM OF USING THE INNOVATION IN THE PROCESS OF FORMATION FOREIGN COMMUNICATION

S.M. Tanana (Pereyaslav-Khmelnytskyi, Ukraine).

33


pose of interactive methods in the process of learning a foreign language is to create of learning conditions in which all students’ in-teraction among ourselves. The main princi-ples of cooperative learning within the inter-active training system are:

1) positive interdependence – when each student performs his (her) job well, the group succeeds;

2) individual responsibility – when work-ing together in a group each student has a different job;

3) equal participation – each student is given the same amount of time to speak or complete a task ;

4) simultaneous interaction – when all stu-dents are involved at the same time [1, p. 84].

Conclusions. The main principle of innova-tive teaching is a new teacher’s world-view, based on making such pedagogical decisions, which involve clear tolerance towards a differ-ent opinion and the formation of responsibility for their own actions. Projection of innovative teaching is based on the following dimensions:

pedagogical technology, formulation of the goals oriented towards students’ socio-cognitive self-expression, the conceptions of the manage-ment and self-management of characteristics of knowledge creation process [4, p. 13].

REFERENCES1. Blair R. Innovation approaches to language teaching /

R. Blair // New York: Newbury House, 2015. – 252 p.2. Celce-Murcia M. Teaching English as a Second or

Foreign Language / M. Celce-Murcia. – Boston, M.A: Heinle & Heinle, 2012. –584 p.

3. Martinelli S., Tailor M. Intercultural Learning. Strasbourg / S. Martinelli, M. Tailor // Council of Europe and European Commission, 2000. – 106 p.

4. Шяджуване Н., Урбоньене Л. Стратегії інноваційно-го навчання у вищій школі / Н. Шяджуване, Л. Урбо-ньене // Професійна освіта: методологія, теорія та технології: зб. наук. пр. / [ред. кол. : Доброскок І.]. – Київ.: Педагогічна думка, 2015. – Вип. 1. – С. 15-17.

5. Tanana S.M. – Ph.D. in Pedagogy, Assistant professor of the SHEE «Pereyaslav-Khmelnytskyi State Pedagogical University named after Hryhoriy Skovoroda» (Pereyaslav-Khmelnytskyi, Ukraine).

6. Секция 22. Филологические науки. Под-секция 5. To the problem of using the innovation in the process of formation foreign communication

7. Матросова 3, кв.2 Моя каф: іноземної філології та методики навчання

34


Ключевые слова: земельная политика, улучшение жилищных условий, категории граждан.

Keywords: land policy, the improvement of living conditions, citizens category.

Имущественные и земельные отношения в России претерпевают изменения. Соглас-но общепринятым правилам, земельные участки на территории России приобрета-ются исключительно на платной основе, однако есть случаи, когда граждане имеют возможность приобрести в собственность земельный участок или жилье бесплатно либо на льготных условиях.

Можно выделить несколько категорий лиц, которым положена возможность оформить землю бесплатно с минималь-ным перечнем документов и в быстрый срок: семьи с детьми-инвалидами; много-детные семьи (от 3 детей); лица, прожива-ющие в регионе, где находится свободный участок, не меньше 5 лет; квалифициро-ванные специалисты младше 35 лет в сфе-ре медицины, культуры, образования, сельскохозяйственного производства, и работающие по специальности (преиму-щество имеют люди, которые работают в сельской местности); граждане, не менее 5 лет живущие и работающие в сельской

местности (требуется прописка). На сегод-няшний день законодательно выделены также следующие льготные категории: Ге-рои СССР; Герои Социалистического Тру-да; Герои Труда РФ; Герои РФ; Полные ка-валеры ордена Славы [3].

Действующее законодательство преду-сматривает особые случаи обеспечения не-которых категорий граждан бесплатными квадратными метрами, которые в силу об-стоятельств не могут сами приобрести соб-ственное жилье. Эти нормы, скорректиро-ваны в 2005 году Жилищным кодексом, предусматривают малоимущих и льготни-ков [2, 3].

В настоящее время в нашей стране дела-ется много поощрений в сторону льготни-ков, чтобы улучшить их жилищные усло-вия. Например, власти страны организуют программы, направленные на помощь многодетным семьям. Под контролем орга-нов производится постановка семей на учёт, присвоение им статуса «малоиму-щих». С помощью таких поощрений, как предоставления бесплатных участков ши-рокому кругу населения, государство под-нимает демографический уровень и улуч-шает качество жизни [1].

На территории Пензенской области про-

ПОДСЕКЦИЯ 9. Размещение производственных сил, региональная экономика

УЛУЧШЕНИЕ ЖИЛИЩНЫХ УСЛОВИЙ КАТЕГОРИЯМИ ГРАЖДАН В ПЕНЗЕНСКОЙ ОБЛАСТИУлицкая Н.Ю.Кандидат экономических наук, доцент кафедры кадастра недвижимости и права ФГБОУ ВО «Пензенский государственный университет архитектуры и строительства»

Абдразакова И.И. Студентка Пензенского государственного университета архитектуры и строительства

Аширова Т.Г. Студентка Пензенского государственного университета архитектуры и строительства

В статье рассматриваются законодательные основания бесплатного обеспечения земельными участками и льготного предоставления жилья различными категориями граждан. На примере Пензенской области проанализирована динамика улучшения жилищных условий гражданами.

35


живают 6 866 семей, имеющих троих и бо-лее детей. Поставлено на учет для предо-ставления земельных участков 2732 многодетные семьи. Самое большое коли-чество многодетных семей, поставленный на такой учет, на территории города Пен-за – 939. В Городищенском районе – 256, Бессоновском районе – 274, города Кузнец-ке - 275, Пензенском районе – 217. Всего за 5 лет получили бесплатно земельные участ-ки на территории Пензенской области 1643 многодетных семей. В 2011 году – 58, в 2012 – 397, в 2013 – 498, в 2014 – 412, в 2015 – 278 [4, 6].

По состоянию на 01.01.2016 на террито-рии Пензенской области изъявили желание получить земельные участки 3192 много-детных семей. Получили бесплатно земель-ные участки 1718 многодетных семей. Заре-гистрировали свое право собственности на земельные участки – 1069. Продали предо-ставленные земельные участки – 167 [4, 6].

Сравнивая статистические данные по России, Приволжскому федеральному округу и Пензенской области, сделан вы-вод, что экономический кризис отрица-тельно сказался на динамике улучшения жилищных условий гражданами, имеющи-ми для этого основания (рис. 1).

Из рис. 2 видно, что пик улучшения жи-

лищных условий в Пензенской области пришелся на 2010 год.

Анализ показал, что несовершенство про-цесса предоставления бесплатных земельных участков и льготного жилья, во-первых, свя-занно с отсутствием единой государствен-ной концепции по улучшению жилищных условий, а также резкими отличиями реали-зации региональных программ, что вызыва-ет увеличение разрыва между социально-эконо мическим уровнем субъектов РФ и диспропорции удовлетворённости их насе-лением; во-вторых, с недостаточностью ин-формации об основаниях управленческих решений в открытом доступе; в-третьих, с необходимостью инфраструктурного обе-спечения сформированных земельных участков [5].

Поэтому предлагаются создать Федераль-ный закон, координирующий и регулирую-щий показатели реализации региональных программ в данной области; а показатели темпов реализации государственной про-граммы включить в мониторинг эффектив-ности деятельности органов государствен-ной и муниципальной власти [5].

Литература: 1. Указ Президента Российской Федерации от

07.05.2012 г. № 600 «О мерах по обеспечению граждан РФ доступным и комфортным жильём и

Рисунок 1 – Динамика числа семей, получивших жильё и улучшивших жилищные условия, тыс

Рисунок 2 – Число семей, получивших жилые помещения и улучшивших жилищные условия в Пензенской области в 2009-2015гг.

36


повышению качества жилищно-коммунальных услуг». [Электронный ресурс] – URL: www.consultant.ru (дата обращения: 16.07.2016).

2. Жилищный кодекс Российской Федерации от 29.12.2004 N 188-ФЗ (ред. от 28.12.2016). [Электронный ресурс] – URL: www.consultant.ru (дата обращения: 10.02.2017).

3. Земельный кодекс Российской Федерации от 25.10.2001 N 136-ФЗ (ред. от 03.07.2016). [Электронный ресурс] – URL: www.consultant.ru (дата обращения: 14.10.2016).

4. Закон Пензенской области от 20 февраля 2015 года № 461-ЗПО «О регулировании земельных отношений на территории Пензенской области». [Электронный ресурс] – URL: http://www.

consultant.ru (дата обращения: 23.03.2016).5. Винничек Л.Б., Улицкая Н.Ю., Пикалова О.А. Зе-

мельная политика в отношении многодетных се-мей на примере Пензенской области [Текст] // Проблемы и перспективы пространственного раз-вития территории Пензенской области: материалы региональной НПК; Пенза /редколл. М.С. Акимо-ва, Н.Ю. Улицкая. – Пенза: ПГУАС, 2016. С.88-91.

6. Официальный сайт Администрации г. Пенза. URL: http://pnz.gks.ru/

37


Останні роки більшість дослідників ви-значають стан та розвиток туристських ресурсів, як нестабільний, нестійкий, що характеризується низькою ефективністю та нераціональним використанням наяв-ного туристського потенціалу, виснажен-ням багатьох видів туристських ресурсів та збільшенням обсягів забруднення турист-ських комплексів.

Стану та розвитку туристичних ресур-сів, функціонуванню туристичних регіонів і факторам, що впливають на них, присвя-чені праці провідних вітчизняних науков-ців, зокрема, О. Александрової, М. Бору-щака, З. Герасимчук, М. Глядіної, В. Да-нильчука,, В. Євдокименка, І. Зоріна, Н. Ка-бушкіна, В. Квартального, Е. Котлярова, В. Киф‘яка, М. Мальської, Л. Мельника, А. Олексюк, Т. Ткаченко, І. Смаль, С. Харіч-кова, І. Школи, В. Шмагіної [4].

Питання вивчення чинників впливу на розвиток туристських ресурсів сьогодні є актуальним та потребує подальшого до-слідження. Значної уваги вимагають вну-трішні чинники, які мають безпосередній влив на розвиток туристських ресурсів.

До внутрішніх чинників, що впливають на розвиток туристських ресурсів, слід від-нести: організаційно-управлінські, техно-логічні, маркетингові, фінансові, кадрові чинники.

Організаційно-управлінські чинники. Забезпечення ефективної реалізації дер-жавної політики регулювання розвитком туристських ресурсів вимагає чіткого роз-поділу повноважень, оскільки організа ці-йно-управлінський механізм на загально-

державному та регіональному рівнях най-більш взаємопов’язаний. Регулювання в галузі туризму, а також впливу на розвиток туристських ресурсів , відповідно до зако-нодавства здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, місцевими державними ад-міністраціями, органами місцевого само-врядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.

Технологічні чинники. Сучасний стан більшості туристських ресурсів в країні є незадовільним, застаріла матеріально-технічна база, відсутність єдиного реєстру (кадастру) туристських ресурсів в регіонах та країні, загроза виснаження об’єктів природно-заповідного фонду із за антро-погенного навантаження, низький рівень впровадження новітніх технологій та інше.

Маркетингові чинники. До основних мар-кетингових завдань, що вплинуть на розви-ток туристських ресурсів в регіонах слід віднести: визначення переліку маркетинго-вих завдань розвитку туристських ресурсів в регіоні; вибір пріоритетних туристських ресурсів на регіональному рівні; правильне позиціонування туристських ресурсів регі-ону на державному і міжнародному турис-тичному ринках; грамотна сегментація та визначення цільових споживачів регіональ-них туристських ресурсів; підтримка спо-живчого інтересу до туристських ресурсів на території регіону; організація сервісу для туристів і надання супутніх послуг; визна-чення, оцінка і просування туристського потенціалу регіону; організація взаємодії

ПОД- СЕКЦИЯ 9. Размещение производственных сил, региональная экономика.

ВПЛИВ ВНУТРІШНІХ ЧИННИКІВ НА РОЗВИТОК ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ В РЕГІОНІПисарева Ірина Володимирівнаасистент кафедри туризму і готельного господарства Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Ключові слова: туристські ресурси, внутрішні чинники, розвиток регіонуKeywords: tourism resources, domestic factors, regional development

38


між органами управління туристськими ре-сурсами у регіоні, представниками регіо-нальної туристської індустрії, туристами і місцевими жителями.

Фінансові чинники. На сьогодні основни-ми джерелами фінансування в країні є дер-жавні, муніципальні кошти, внески компа-ній і окремих громадян. Саме вони станов-лять матеріальну основу збереження та роз-витку туристських ресурсів. Відрізняючись за розмірами, ці джерела спрямовуються на здійснення різних програм: державні охо-плюють масштабні довготривалі програми; муніципальні спрямовані на збереження пам’яток, важливих для регіону; приватні – на окремі об’єкти чи групи пам’яток. Ство-рення благодійницьких фондів, залучення недержавних інституцій, які опікуються пам’ятками, розвиток інфраструктури ту-ризму, налагодження туристичного сервісу, використання туристських ресурсів - усе це має значний економічний потенціал та ве-ликий вплив на розвиток туристських ре-сурсів в регіоні.

Кадрові чинники. Щорічно в сфері ту-ризму створюється близько 3 млн. робочих місць. Наприклад, на ринку робочих місць Європейського союзу 13% займає туризм [2]. Чисельність працівників туристських підприємств України складає близько 60 тисяч, а з урахуванням інших галузей на-родного господарства, які беруть участь в обслуговуванні туристів (транспорт, го-тельний бізнес, торгівля, зв’язок, розваги і інше - за розрахунками СОТ налічується понад 100 таких галузей) ця цифра досягає 1,8 - 2 млн. чоловік [3]. І, як показує досвід останніх років, ця цифра продовжуватиме зростати. Тому питання кадрового забез-печення сфери найближчим часом буде в нашій країні стояти досить гостро.

Проаналізувавши вплив внутрішніх чинників на розвиток туристських ресур-сів в регіоні, можна зробити висновок, що

загальними проблемами розвитку турист-ських ресурсів в регіоні є: недостатньо роз-роблена нормативно-правова база та організаційно-управлінський механізм; відсутність єдиного реєстру (кадастру) ту-ристських ресурсів в регіонах та країні; незадовільний стан матеріально-технічної бази більшості туристських ресурсів; за-гроза виснаження об’єктів природно-заповідного фонду із за антропогенного навантаження; неефективне використання маркетингу при популяризації туристських ресурсів та низький рівень менеджменту відповідальних організацій; низький рі-вень фінансування розвитку туристських ресурсів та недостатньо високий рівень кваліфікованості кадрів.

Туристські ресурси не можуть повною мірою виконувати свою соціально-економічну та культурно-дозвільну функ-цію, стати стабілізуючим фактором розви-тку туризму в регіоні, бо значна їх частина перебуває у незадовільному стані, потре-бує проведення робіт з реставрації або ре-конструкції, облаштування для відвідувань туристами. Тому в першу чергу регіонам, слід сприяти позитивному впливу вну-трішніх чинників розвитку туристських ресурсів на рівень розвитку туризму в регі-оні та в країні.

Література1. Борущак М. Проблеми формування стратегії роз-

витку туристичних регіонів: монографія / М. Бо-рущак – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 288 с.

2. Менеджмент туризма. Экономика туризма : учеб-ник / под ред. В. А. Квартальнова, И. В. Зорина – Москва : Финансы и статистика, 2001. – 287 с.

3. Офіційний сайт World Trade Organization [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.wto.org/

4. Писарева І. В. Дослідження чинників впливу на формування стратегії розвитку туристських ре-сурсів / І. В. Писарева // Збірник наукових праць «Економіка. Управління. Інновації. Серія: еконо-мічні науки» електрон. наук. фах. вид.- Жито-мир – 2014. - № 2. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/eui_2014_2_48.pdf

39


Ternopil region is a recognized tourist pearl of Ukraine. Priority species that formed his-torically and require further complex develop-ment are religious pilgrimage, cultural and educational, adventured, thematic forms of tourism. Ternopil region as a recognized tour-ist region, positioned in Ukraine and abroad thanks to well-known brands such as “Dni-ester Canyon”, “Castles of Ternopil region”, “Caves of Ternopil region”, “Medobory and Tovtry invited”. Kremenets district is among the leaders in promoting of local tourism brand called “In the magic of Kremenets is a force of Ukraine” on the national tourism mar-ket.

In the region preserved more than a third of all Ukrainian castles and palaces, more than a hundred wooden churches of different ages, dozens of unique stone temples and churches. Religious and pilgrimage tourism in Ternopil region actively developed through millions of pilgrims of various faiths from around the world each every year arrive in Pochayiv Holy Dormition Lavra, Mari spiritual complex in the village Zarvanytsya, Yazlovets Monastery of the Order of the Sisters of the Immaculate Conception. Exactly Pochayiv Lavra with the Hagia Sophia and the Kyiv-Pechersk Lavra is a major pilgrimage centers in Ukraine.

In Ternopil region also there are 542 monu-ments of nature, and that a fifth of all monu-ments of nature, which are in Ukraine. These objects are mostly in areas belonging to the

national parks “Kremenets Mountains”, “Dni-ester Canyon” and the State Nature Reserve “Medobory”. In the south of the region are more than 90 unique karst caves. The longest cave is called “Optimistic” (220 km). Unique in Ukraine underground museum of culture of Trypillian is placed in the cave “Verteba”. Cave “Crystal” named a underground pearl of Po-dillya. Worthy attraction in the region is also the highest on the plains in Ukraine Dzhuryn waterfall (up to 17 meters high) and one of the longest canyon in Europe – Dniester (length 250 km), where extremely popular are the water hiking trails and various forms of team active recreation. In the canyon territory is developing infrastructure for water tourism, besides increasing popularity swimming by rivers Strypa and Zbruch. All of these items are included in various routes that form the basis of excursion programs and tours on sev-eral days in the region. Tourist services in 2014 provided 10 tour operators and more than 35 travel agents, and 4 subjects performed excur-sion activities; in addition, there were 5 tourist information centers [1]. Actively develops and castle tourism in the region. This is really about hiking trails in such strongholds of Western Podillya, as Kremenets, Vyshnivets, Chortkiv, Sydoriv castles, “Trenches of the Holy Trinity” and others. Monument protec-tion, patriotic and educational work, the study of historical and architectural resource base of the region, restoration and adaptation of the

ПОД-СЕКЦИЯ 9. Размещение производственных сил, региональная экономика.

STATE AND KEY DIRECTIONS FOR SAVING AND DEVELOPMENT OF THE TOURIST POTENTIAL IN THE TERNOPIL REGIONF.A. VazhynskyyPh.D., Senior Researcher SI “Institute of Regional Research n.a. M. I. Dolishniy of the NAS of Ukraine”; A.V. KolodiychukPhD, Associate Professor of Uzhgorod Trade and Economic Institute of the Kyiv National Trade and Economic University

Keywords: tourism, tourist potential, region, castle tourism, tourist companies, regional tour-ism product, snow tourism, art-tourism.

40


historical monuments for tourism activities concentrated around the National reserve of “Castles Ternopil regions”. Tourist business, unfortunately, not actively pursuing work in this direction, and this is one of the main com-ponents of total tourism potential of the re-gion. Given that over 90% of all the castles and palaces of Ukraine are concentrated in its western part, the development of tourism cas-tle in Ternopil region is of national impor-tance, but he paid too little attention level. In-stead, tourism entrepreneurs focused on in-tensive forms of tourism that require serious enough physical preparation for tourists. The advantages of Ternopil region in the formation of regional tourism product and investment embedding for building of correspondent in-frastructure, in addition to the above, should also make the presence of contrasting nature-climatic conditions (close to subtropical in the south of the region and suitable for develop-ment of winter recreation in the north). Tour-ism is an important factor for regional devel-opment, because the bulk objects of cultural heritage concentrated in the small historic centers, which include almost all regional cen-ters. The leader of the development of inbound tourism over the years is Kremenets district where there for years promoted tourism brand. Here is a fifth part of all accommodation fa-cilities in region and tourists can get complex of services in different price ranges. More than 30 owners of agricultural estates provide ser-vices for the rural green tourism conducting. In recent years in the region in the framework of public-private partnership realization car-ried out reconstruction of existing enterprises in hospitality, constructed facilities for servic-ing of tourists. The structure of the hotel in-dustry establishments in region by capacity is not optimal (no modern facilities for accom-modation of large numbers of visitors for busi-ness events conducting).

In 2011-2014 the number of tourists served by tourist companies in the region decreased by 5098 people, from 14164 people to 9066 people or on 35.99% [1]. However, the real achievements of the tourism industry in the region are in importance. In Ternopil region

also is the considerable potential for the devel-opment of the excursion activities. Number of tourists in 2014 was about 200 thousand peo-ple [1]. From these, about 18 thousand were foreign tourists. Ternopil region role in the Ukrainian tourism market is constantly grow-ing. Tourism is considered a priority direction for development of the region, where actively creating tourism products, improved tourists service levels, taking measures to promote the tourist offers of the region. As a result, the number of tourists in the region increases. The problem today for the Ternopil region is inef-fective and inefficient use of resources, the in-adequacy of existing level of tourism industry development with available potential. Volumes of funding for measures to promote regional tourism product in recent years, the profes-sional level of their implementation by the executive and local authorities on different levels do not provide of influence on the pa-rameters of tourist flows. The key directions of development and increasing of tourism poten-tial in Ternopil region, which will allow to in-crease volumes of production of competitive tourism product in the region, today are such: 1) activation of tourist-excursion work of local lore (primarily the castle, museum and art-tourism); 2) active strengthening of green tourism in rural areas of the region; 3) devel-opment of snow tourism elements in the north of the region; 4) improving of regional system of boating (rafting on rafts and catamarans, especially on the Dniester, has not yet adjusted rafting for Dzhuryn waterfall, canyoning ele-ments in the Dniester canyon); 5) creation of an integrated tourism product that is in de-mand (combining of multiple types of tourism in one place. For example, the combination of the castle, canyon, industrial, city sightseeing, forest, boating, spelunking (cave tourism) – simultaneous tours [2] in summer to the Rak-ovets castle, Dzhuryn waterfalls, Dniester can-yon, caves of Hermit, hydropower plants on the Dniester river and the city Chortkiv). Thus, the development of different types of tourism in the region will lead to increased its competitiveness in the domestic and interna-tional tourist markets, provide revenues to

41


budgets of all levels, create favorable condi-tions for investment involvement, improve staffing and diversification of tourist services, promote social and economic development of the region as part of the state and increasing of quality of life for population, create a positive image of the region at national and interna-tional levels.

References1. Main Department of Statistics in Ternopil Region

(2015). Statystychnyy shchorichnyk Ternopil’s’koyi oblasti za 2014 rik [Statistical Yearbook of the Terno-pil Region for 2014]. Ternopil. [in Ukrainian].

2. The official website of institution “Tourist club Ter-nopil” (2016). U krayini fortets’ ta vodospadiv [In the country of castles and waterfalls]. Retrieved from http://www.tourclub.com.ua/uk/tours/get/rafting_Dniester_3 [in Ukrainian].

42


Питанню розробки науково-методичних засад побудови непротирічної обґрунтова-ної моделі підприємницького потенціалу регіону приділено недостатньо уваги, що являє собою проблемне поле для подаль-ших досліджень. Існуючі методичні підхо-ди щодо змістовності показників форму-вання підприємницького потенціалу ма-ють свої позитивні та негативні сторони, які повинні враховуватись при розробці авторської моделі формування підприєм-ницького потенціалу регіону.

У зв’язку з цим, пропонується розглядати підприємницький потенціал регіону (ППР) як складну, динамічну, поліструктурну сис-тему, що впливає на стабільний розвиток і ефективне відтворення економічного про-стору регіону та у кількісному вимірі є су-купним проявом ефективного поєднання регіональних соціально-економічних ресур-сів та наявних потенційно спроможних суб’єктів підприємницької діяльності з їх капіталом, здібностями, знаннями і нави-чками у конкретних сферах економічної ді-яльності. Для повноти реалізації підприєм-ницького потенціалу регіону також необхід-но враховувати специфічні медіатори та елементи кожного рівня, які можуть мати дихотомічний вплив на підприємницький потенціал. У багатофакторних неструктуро-ваних моделях розвитку економіки регіону елементи ППР, як показали проведені до-слідження, займають ведучі позиції [1].

Таке бачення поняття дозволяє автору запропонувати власну концептуальну мо-дель, що отримала назву «Трьохрівнева ін-варіантна модель формування підприєм-ницького потенціалу регіону». Виходячи із категорійно-понятійного апарату підпри-ємницького потенціалу регіону, як багато-факторної і поліструктурованої динамічної системи, вважаємо за доцільним у ролі ме-діатора якнайповніше використовувати та-кий, власне загальновідомий засіб, як принцип інваріантності. Принцип інварі-антності дозволяє визначити міру стабільності-мінливості вивчаємих еле-ментів, які перебувають у певних відно-шеннях один з одним. Сукупність таких відношень характеризує структуру систе-ми, а сукупність відношень між системою як цілим та будь-якими об’єктами характе-ризує функції даної системи.

Інваріантна модель ППР – модель, що ураховує стійкість-мінливість медіаторів і каталізаторів потенційних ресурсів та їх координаційну взаємодію на загальнодер-жавному, регіональному та локальному рівнях.

Запропонована інваріантна модель підприємницького потенціалу регіону дозволяє наочно продемонструвати сту-пінь впливу загальнодержавного, регіо-нального та локального рівнів, як специ-фічних медіаторів, на коливання частки підприємницького потенціалу регіону

ПОД-СЕКЦИЯ 9. Размещение производственных сил, региональная экономика

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИЧайкіна А.О.к.е.н., ст. викладач, кафедра менеджменту і логістики, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Ключові слова: підприємницький потенціал регіону, інваріантна модель, ефективне відтворення економічного простору, показники загальнодержавного, регіонального та локального рівнів.

Keywords: entrepreneurial potential of the region, invariant model, effective reproduction of economic space, indices of national, regional and local levels.

43


у соціально-економічному просторі гос-подарювання.

Таке розуміння сутності підприємниць-кого потенціалу регіону дозволяє вважати його багаторівневим і багатоаспектним по-няттям, зміст якого розкривається у всьо-му комплексі його проявів, який включає рівень, медіатори, каталізатори і повноту його реалізації на загальнодержавному, ре-гіональному і локальному рівні, а також визначити синергічний ефект від їхнього загального впливу.

Спираючись на трьохрівневу інваріант-ну модель формування підприємницького потенціалу регіону, можна запропонувати особливий методичний підхід до оцінки рівня реалізації підприємницького потен-ціалу регіону з використанням при розра-хунку інтегрального показника. Такий під-хід дозволяє проводити постійний моніто-ринг регіонів України за рівнем реалізації підприємницького потенціалу, приймаючи за основу дослідження базові показники, які характеризують загальнодержавний, регіональний та локальний рівень у запро-понованій нами інваріантній моделі ППР. Зазначимо, що показники можуть бути розширені відповідно до наявної статис-тичної інформації, що дозволить більш точно відобразити поточну ситуацію по кожному із регіонів. За репрезентативні були обрані 8 показників, які на нашу дум-ку є головними індикаторами реалізації підприємницького потенціалу регіону.

Показники загальнодержавного рівня:Економічно активне населення у віці 15-

70 років (N), тис. осіб – показник, який ха-рактеризує загальну демографічну ситуа-цію в регіоні.

Валовий регіональний продукт у розра-хунку на одну людину (GRP), грн. – цей показник дає змогу проаналізувати досяг-нутий рівень економічного зростання, продуктивність економіки регіону, а та-кож її обсяг у перерахунку на одного меш-канця.

Індекс інфляції (I) – характеризує швид-кість знецінення грошей, які отримані під час здійснення підприємницької діяльності.

Показники регіонального рівня:1. Кількість малих та середніх підпри-

ємств (SME’s), один. – показник який характеризує активних і вмотивованих підприємців, що вже створили свій біз-нес/підприємство.

2. Фінансові результати малого та серед-нього підприємництва (F), млн. грн. – показує результативність діяльності малого та середнього підприємництва, їх економічне становище в регіоні.

3. Обсяг реалізованої продукції малим та середнім підприємництвом (Q), млн. грн. – характеризує обсяги випущеної продукції малим та середнім підпри-ємництвом для задоволення потреб споживачів.

Показники локального рівня:1. Безробітне населення в регіоні (U), тис.

осіб – показує можливий підприєм-ницький резерв, тобто населення, яке поки що не задіяне у виробництві ні за винагороду, ні у власній справі.

2. Кількість населення, яке наймано ма-лим та середнім підприємництвом (Emp), тис. осіб – показник, що показує ступінь впливу малого та середнього підприємництва на зниження рівня безробіття та кількість населення регі-ону, які вони залучають до спільної ді-яльності.

Застосувавши бальний метод, коли кож-ному показнику присвоюється бал відпо-відно до його рангового місця (від 1 до 27) і по кожному з них обчислюється інте-гральний показник, який розраховується за такою загальною формулою розрахунку рівня реалізації підприємницького потен-ціалу регіону:

EPR = G + R + L , де (1)EPR – інтегральний показник рівня

сформованості підприємницького потен-ціалу регіону;

G – інтегральний показник загальнодер-жавного рівня;

R – інтегральний показник регіонально-го рівня;

L – інтегральний показник локального рівня.

44


Розрахунок для кожного із рівнів під-приємницького потенціалу регіону відбу-вається за наступними формулами:

а) для загальнодержавного рівня форму-ла розрахунку:

G = , де (2)

N – місце регіону за економічно актив-ним населенням у віці 15-70 років;

GRP – місце регіону за ВРП на душу на-селення;

I – місце регіону за індексом інфляції.б) для регіонального рівня формула роз-

рахунку інтегрального показника:

R = , де (3)

SME’s – місце регіону за кількістю малих та середніх підприємств (МСП) в регіоні;

Q – місце регіону за обсягом реалізова-ної продукції МСП;

F – місце регіону по фінансовими резуль-татами діяльності МСП.

в) для локального рівня формула розра-хунку має вигляд:

L = , де (4)

U – місце регіону за рівнем безробіття; W – місце регіону за кількістю наймано-

го населення МСП.Отриманий, у такий спосіб, інтегральний

показник дозволяє визначити рівень реалі-зації підприємницького потенціалу у кож-ному регіоні України. Чим показник мен-ший, тим більш повно реалізований підпри-ємницький потенціал регіону і спостеріга-ється ефективне зростання кількості населення, яке бажає та відкриває власний бізнес, ріст кількості малого та середнього підприємництва, кількість найманих ними працівників тощо. Якщо цей показник ви-сокий, то відповідно, існують не задіяні ре-зервні можливості для реалізації підприєм-ницького потенціалу певного регіону.

Література:3. Чайкіна А. О. Теоретичні засади формування по-

няття «підприємницький потенціал регіону» / А.О. Чайкіна // Вісник Одеського національного університету. – 2014. – Том 19, випуск 2/4. – С. 231–235.

45


In recent years, as a consequence of widespread globalization of the market space, accelerating the development of the stock market of the Russian Federation takes priority areas.

The current stock market in Russia, is a typical fairly large emerging market. On the one hand it suffers from high rates of positive quantitative and qualitative changes, on the other hand there is the presence of numerous problems of complex nature, which hinder its more effective devel-opment.

Note that the background and prospects of the stock market development in Russia in the next few years, have a close relationship with the development of the national economy as a whole.

For years, the stock market strengthened gaining momentum, but unfortunately is still in a developing stage, the Russian stock market is quite young, it leads to higher yields and thus a higher degree of risk.

Currently, the securities market of the Russian Federation drew the shares of more than 1,500 companies, their appeal comes on the exchange and OTC markets. Most of the companies prefer OTC market shares, namely 1100. The remaining part, 400 different companies placed their shares on the stock market. Experts of the field of securities trading recommend this type of market, as ac-cess to trading the company must meet certain requirements of the stock exchange and, hence, on the exchange-traded shares of the most reliable companies, thus attracting the majority of inveamong all shares traded on the stock exchange, the group decided to allocate shares of large, liquid and reliable companies with stable income received and dividends paid. These shares are called “blue chips”. Learn stocks which companies fall into this category, it is possible, seeing the index MICEX blue chips. At the present time to the “blue chips” are shares of the following companiesstors:

SUB-SECTION 11. Finance, monetary circulation and credit

STOCK MARKET IN RUSSIA: PROBLEMS AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT IN MODERN CONDITIONS

Uglitskikh O.N.associate Professor, candidate of economic sciences Stavropol state agrarian university Klishina Yu.E. associate Professor, candidate of economic sciences Stavropol state agrarian university

Keywords: stock market, blue chips, stocks

46


The average yield of the investment market is in the region of 20-40% per annum. However, in certain periods of time, yield on shares was 80%, and even more than 100% per annum. It is because of this feature, the shares are the most attractive investment tool for private investors at the moment. Traders that use speculative strategies, yields the size can vary over a wide range, and depends on the skill of trading.

If we consider the Russian stock market structure on the type of clients, we can say that the bulk of its proportion of investors, both Russian private (39%) and foreign (37%). The remainder is in the Russian corporate investors and dealers (10 %), as well as to the Russian management companies (4%).

Market performance is an important indicator which gives an idea of the “health” of the economy, as well as the entire economic system. As you know the ups and downs of the stock market, influenced by the huge number of factors. Since 2014 the Russian stock mar-ket was not the most favorable, in view of any political differences between Russia and the international community, when the West is trying to speak with our country the language of ultimatum of sanctions and unsubstantiated accusations. However, analysts’ forecasts rather positive, the end of 2015, there has been a significant influx of investment from other more developed markets.

When considering the current financial market, it is necessary to allocate three main develop-ment trends, namely globalization, disintermediation, securitization, each of them important enough.

One of the advantages of the process of widespread globalization, can be regarded as an inves-tor the opportunity to react quickly to changes in exchange rates, interest rates, which in turn will indirectly affect the inflationary policy, and the policy of increasing the public debt.

With regard to this trend of development of the modern market as a disintermediation, it can be understood as an attempt to direct the release of the securities, thereby rejecting the media-tion of banks on the loan capital market.

The stock market is the largest segment in the investigation of a large number and variety of it attracting investment instruments, his main task is to ensure inter-sectoral reallocation of in-vestment resources, as well as to create favorable conditions to encourage the accumulation and transformation of savings into investments.

Due to the relevance of the problem of accelerating the pace of development of the stock market in 2008 was adopted by the Development Strategy of the Russian financial market for the period until 2020, which identified the highest priority set of measures to resolve the situation in today’s stock market.

The leading objective of this strategy is the formation of a stable and competitive financial center.

By the stated objectives of the Strategy include:- increasing the capacity and transparency of the financial market;- creation of an effective market infrastructure;- creation of a favorable tax climate for its members;- the formation of a flexible legal regulation of the sector.To achieve these objectives it is necessary to take a huge amount of action, they may include:- creation of opportunities for a wide range of asset securitization;- raising citizens’ awareness of the opportunities in the financial market investment savings.- the definition of a clear legal framework providing for the clearing obligation, the formation

and capitalization of the clearing of financial market institutions and the functioning of central counterparty institution;

- improving the tax treatment of services provided by financial market participants, as well as financial instruments to value added tax;

47


- the adoption of effective measures to prevent and combat unfair practices in the financial market.

In addition to the proposed activities, the need for a large increase in control - surveillance activities of the Federal Service for Financial Markets, you must constantly monitor the Russian legislation norms and adjust the regulatory framework in this sector.

Currently, the Russian market is still seriously vulnerable to fluctuations in global markets, and such vulnerability to the trends in the world markets and, in particular, fluctuations in de-mand for energy does not allow him to independently develop at a pace that would help imple-ment the strategy.

You can also select and other development trends of the Russian stock market:- rapid growth of the Russian stock market (in accordance with these Financial Times, the

dollar index, the MICEX Stock Exchange in Moscow over the past ten years has increased by 802%);

- the internationalization of the MICEX markets, the Russian stock market since 2010, there has been accommodation of the European Bank for Reconstruction and Development bonds, and were first placed bonds of a foreign state - the Republic of Belarus (one issue in the amount of 7 billion rubles);

- increased interest of investors to innovative projects in this regard in the public market there are companies the innovation sector of the Russian economy as: “Diode”, “Pharmsynthez”, “Don electronic components factory”; the total volume of placements amounted to over 900 million rubles;

- an increase in “KAMAZ” share price by 4%, “Rostelecom” at 1,68%.In the first half of September in the securities market of the Russian Federation has been in-

vested more than two hundred million dollars, indicating oversold domestic assets. This phe-nomenon is possible to improve the stock market situation and activate a number of securities.

These trends are also positive and negative sides. Positive points include the ability to attract large amounts of resources and output conditions on the international market. Nevertheless, the fact that the current stock market is the main source of capital for enterprises, increases the dependence of the company on investor sentiment in the market. It can also negatively affect strengthening of the role of foreign investors in the activities of domestic enterprises, as a result of internationalization and globalization of the economy. In this case, we need more intervention and control by the state.

A great many factors contribute to the development of multi-issuer of the stock market, for example, the broad diversification of capital market instruments, diversifying economic struc-ture, improving information transparency of public companies, and others.

With the current pace of development of the economic system in the world, there is a global-ization of world financial markets, and Russia is also part of this international financial complex. There is every reason to believe that the integration of the Russian and international financial markets will be held to a greater extent by means of harmonization of legislation with interna-tional standards and the tax system, as well as due to the unification of rules of exchange trade.

Note that for the Russian stock market remains very important increase in volumes and attract new issuers to the market, since the small space there is a risk of collapse of the market at the entrance to it a major player. In turn, the need to attract the largest number of private investors, which would make the stock market to be less dependent on the volatility of the market environ-ment.

To solve this problem is to develop and implement a program for the elimination of financial illiteracy of the population, as well as a set of marketing activities, with the aim to introduce the stock market for investors as an opportunity to generate revenue under favorable market condi-tions, and highlight the undervaluation of assets in the long term.

48


In conclusion, I would like to say that the Russian stock market as a whole has great growth prospects, so if we turn to the ratio P / E - reflecting the ratio of capitalization to profits, it now stands at only 5.2, while for developed markets it usually varies from 15-17, this fact can serve as a good basis for its dynamic growth.

List of references1. Bayramukova ZS Problems of development of the Russian stock market - [Electronic resource] - Access mode. -

URL: http://sibac.info/index.php/2009-07-01-10-21-16/5508-2012-12-19-13-51-32.2. Lialin VA Crisis stages and modern problems of development of the Russian stock market // Problems of Modern

Economics. —2010. —№ 3 (35)3. Nedelkin I. The Russian stock market. Problems and Prospects - [Electronic resource] - Access mode.-

URL: http://www.vestifinance.ru/articles/19610.4. Yu Tregub, Grabucea IY Russian Stock Market: 2013 Facts and Events. - Analytical compilation, 2013. — 84 с.

49


В настоящее время происходит рефор-мирование системы налогообложения аграрной отрасли в Украине. Это связано с необходимостью выполнения требований МВФ и поиском дополнительных источни-ков наполнения доходной части государ-ственного бюджета. Учитывая значитель-ную роль АПК в формировании валовой добавленной стоимости (12-15% ВВП), внешней торговле (1/5 внешнеторгового оборота) и обеспечении продовольствен-ной безопасности государства, изучение особенностей налоговой реформы и ее возможных последствий для отрасли и на-циональной экономики в целом приобре-тает особую актуальность.

С 1 января 2017 г. в Украине был отменен специальный режим налогообложения по НДС, действовавший для сельхозпроизво-дителей с 1998г. В переходный период с 1 января 2016 по 1 января 2017 г. существо-вал дифференцированный порядок зачис-ления средств по возврату НДС на специ-альные дополнительные электронные сче-та сельхозпредприятий: по операциям про-дажи продукции животноводства – 80%, технических и зерновых культур – 15%, других сельскохозяйственных товаров и услуг – 50%. Соответствующие суммы за-числялись на специальные счета и остава-лись в распоряжении собственников для использования в производственном про-

цессе. Ужесточение фискальной политики с начала 2017 г. свидетельствует о том, что правительство стремится сформировать доходную часть бюджета за счет косвен-ных налогов [1]. В пользу данного утверж-дения свидетельствует высокий (более 50%) удельный вес косвенных налогов (НДС и акцизов) в структуре доходной ча-сти государственного бюджета. В 2017 г. плановые поступления НДС и акцизного сбора должны составить 55,4% доходов госбюджета (в 2014 г. – 53% [2]).

Земельное законодательство регламенти-рует норму, согласно которой земельный налог не может превышать размер арендной платы за землю. Ставка земельного налога для сельскохозяйственных земель должна быть 0,3 и более процентов от нормативной оценки земли в денежном выражении. С учетом правового нововведения, сельские и поселковые советы, в которых установле-на ставка ниже нормативной, были обязаны принять соответствующие решения с целью повышения ставок до 20 февраля 2017г. В базу налогообложения будут включены транспортные средства стоимостью свыше 1,2 млн. грн. (42,8 тыс. долл.).

В 2014 г. аграрные предприятия платили фиксированный сельскохозяйственный налог, с 1 января 2015 г. – единый налог для 4-й группы плательщиков с долей продук-ции сельскохозяйственного назначения

ПОД- СЕКЦИЯ 13. Экономика отраслей хозяйства.

ПРОБЛЕМЫ РЕФОРМИРОВАНИЯ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ АГРОПРОМЫШЛЕННОГО КОМПЛЕКСА УКРАИНЫ

Королева Наталия Вадимовнак.э.н. Левченко Александр Сергеевич к.э.н., доцент кафедры экономики и организации производства Белгородский государственный технологический университет им. В.Г. Шухова г. Белгород, Россия

Ключевые слова: НДС, земельных налог, АПК, агропромышленный комплекс, налого-вая реформа, сельское хозяйство

Keywords: VAT, land tax, agricultural industry, agribusiness, tax reform, agriculture

50


более 75% по ставке (в 2016 г.) от 0,16% до 5,4% нормативно-денежной оценки 1 га земли в зависимости от ее вида. Ставка на-лога в 2015 г. была установлена на уровне от 0,09 до 3%. В 2014 г. фиксированный сельхозналог уплачивался по ставке от 0,03 до 1% нормативно-денежной оценки 1 га земли. Наибольший рост повышаю-щих коэффициентов произошел для паш-ни, пастбищ и сенокосов, для которых ставки налога с 1 га увеличились по срав-нению с 2014 г. в 40 раз, т.е. в 2014 г. агра-рии платили в среднем 6 грн. с га, в 2015 г. – 120-130 грн. с га, в 2016 – 216 грн. с га. Кроме НДС и единого налога, предприятия АПК перечисляют в бюджет единый соци-альный взнос, минимальный размер кото-рого с января 2017 г. составляет 2112 грн. ежеквартально, и налог на доходы физиче-ских лиц (18%), а также военный сбор (1,5% от фонда оплаты труда). До 2015 г. от уплаты земельного налога освобождались: плательщики фиксированного сельхозна-лога, если земельные участки предназнача-лись для производства сельхозпродукции; новообразованные фермерские хозяйства в течение трех лет с момента государствен-ной регистрации, а в населенных пунктах,

где имел место дефицит трудовых ресур-сов, – в течение 5 лет с момента передачи в собственность земельного участка. С 2016 г. был установлен общий порядок начисле-ния и уплаты земельного налога. Предель-ный размер ставки земельного налога за земли сельхозугодий был увеличен до 1% от нормативной денежной оценки (ранее он составлял 0,1% для пашни, сенокосов и пастбищ и 0,03% – для многолетних насаж-дений.

В первую очередь в результате налоговой реформы пострадают наиболее многочис-ленные и, вместе с тем, наиболее уязвимые социальные слои населения – малообеспе-ченные домашние хозяйства и средний класс, а также мелкие и средние произво-дители сельскохозяйственной продукции, которые обеспечивают 92% отраслевого объема товаров и услуг.

Литература1. Романов Р.В. Взаимосвязь государственной под-

держки сельского хозяйства с банковским секто-ром / Романов Р.В. // Вестник БГТУ им. В.Г. Шухо-ва. 2016. № 6. С. 238-241.

2. Морозова Г.С. Вплив податку на додану вартість на формування доходів державного бюджету України / Г. С. Морозова, Є. М. Руденко // Економiка та держава. 2014. № 8. С. 42-46.

51


Innovation activity in modern conditions is the foundation of effective economic growth for the national agrarian-industrial complex of Ukraine. Ukraine in dimensions of productiv-ity and efficiency of the agricultural produc-tion falls far from all states – members of the European Union, and only on the basis of in-novative development can achieve significant growth of efficiency in agriculture and pro-cessing sector, production of competitive food products. The movement in the direction of innovative development of the national AIC should be consider as a strategic task.

Issue of information and staffing providing in the current conditions of agrarian economy development acquires the special actuality. The main role in the information support of innovative processes carry information re-sources and modern information and com-munication technologies. In sectors of agrari-an-industrial complex are no sectoral and ter-ritorial bodies of scientific and technical infor-mation that would provide agricultural enterprises the latest information. Only a few farms and agribusiness companies have refer-ence-information funds. This negative impact on the use of information assets. The main reasons for this phenomenon is the disintegra-tion of the former library system, reducing the financing volumes for scientific institutions, libraries, lack of receiving of publishing prod-ucts from other neighboring countries. The experience of countries with market econo-mies shows that information transfer to enter-prises about innovation in market economic conditions is increasing due to extension of a

private consultation application. Particular importance in this case have advices on inno-vation activities. Note that address consulta-tion of agricultural enterprises are able to fi-nance only large farms. The use of “know-how” by advisors of farms and auxiliary farms are very limited. Group counseling for smaller by size enterprises may be one of the best ways to solve the problem. Under conditions of market economy giving of independent pri-vate consulting will become particularly im-portant. Innovative consultations already widely used in Ukraine. In recent years grow-ing the trend from attracting of commercial qualification consulting assistance from pro-duction-technology and innovation issues. In the future, an independent private economic consulting of enterprises in the agricultural sector, like other forms of consultation will find its place in Ukraine, as is the case in West-ern Europe. The proper place in the develop-ment of the information component of inno-vative potential of APC should provide con-sulting companies. Thus, the well-known con-sulting company “Agroconsult-Transform” (ACT), which was founded under German-Ukrainian project (in 2000) for agricultural development and attracting of investment (NUAP), which along with various services for the establishment of the company provides advices from selection and purchase of mod-ern agricultural machinery. ACT provides consulting assistance on the mechanization of enterprises with limited funds. Managers and experts of enterprises can get information on important issues such as advice on effective

ПОД-СЕКЦИЯ 13. Экономика отраслей хозяйства.

INFORMATION AND STAFFING COMPONENTS OF INNOVATIVE POTENTIAL IN AGRARIAN-INDUSTRIAL COMPLEX

Chornyy R.S.Ph.D., Associate Professor, Director of Novovolynsk Institute of Economics and Management of the Ternopil National Economic University

Keywords: agrarian-industrial complex, innovation, innovative potential, information, devel-opment, consulting, personnel, production.

52


use of human resources personnel; selection of modern production facilities that are most suitable for the conditions of the enterprise; recommendations for the use of various tech-nologies, depending on the specific conditions of the location of the company; qualifications preparation for production conditions etc.; advice on purchasing the best of technological and economic standpoint agricultural ma-chinery for the enterprise; service of compli-ance of rules of technical exploitation and technical maintenance of acquired machinery and more.

Along with this has formed an innovative culture of enterprise, developing a new atti-tude to the worker by giving priority for its innovative development, improving of educa-tion, promotion of initiatives, professional growth, training and more. Introduction into production of new media, precision machin-ery, appliances, computers carries in itself the possibilities of development in the employee of scale logic, a new culture of work, its im-provement, discipline of thinking and preci-sion of reactions. The development of degra-dation processes in rural areas has led to the fact that in recent decades in some rural settle-ments the number of residents decreased in several times, there lives mostly elderly people. Often the heads of agricultural enterprises complain that farms have new technology, but no one to control it. Teams of mechanics equipped with a 60% or even less. Young staff critically lacking. Again the reason for this is not so much the absence of many young peo-ple in rural areas, as imperfect of modern sys-tem for mechanics training. Previously in se-curing of public funding for vocational schools annually produced amount needed to machine in the village, but now their production has decreased substantially. In addition, the sys-tem of the such preparation does not hold water. Thus, with limited modern technology in vocational schools graduates do not receive any skills and are not willing to work in the production. This applies to our higher educa-tional institutions. Often graduates of univer-sities that coming on production even imagine not having which equipment used in agricul-

ture, which have new versions, because in the universities they have not seen her. Unfortu-nately, to ensure the exploitation of new tech-nology to young workers need to start from scratch. Compared to the 50th years of XX century in modern conditions significantly reduced life of equipment, technology, techno-logical processes, about 2 times, and in some sectors or in individual enterprises technology is changing faster – every 7-8 years [4, 147]. With them the system of national training and career guidance staff, unfortunately, are not adapted to these conditions, which often leads to negative consequences in the workplace, the inability to update, accidents and so on. The main trends in the evolution of information support for innovation activities in agricultural production in Ukraine show that it does not meet modern requirements. In market terms significant advantages over traditional informa-tion support information that is provided by government agencies, acquires private counsel-ing. In the economy of Ukrainian agriculture appears a number of successful private innova-tive companies, for which providing of advice and staff training (even at no cost) was an inte-gral part of innovation business. Domestic practice of training and career guidance per-sonnel, which is not adapted to modern condi-tions of innovation updating of agriculture, is today one of the most acute problems of inno-vative development of agricultural enterprises and increasing of innovation culture in AIC.

References1. Vazhynskyy, F.A., Kolodiychuk, A.V., & Molnar, O.S.

(2011). Dyversyfikatsiya ta kooperatsiya rozvytku sil’s’kykh terytoriy rehionu [Diversification and rural development cooperation in the region]. In Naukovyy visnyk Uzhhorods’koho universytetu. Seriya: Ekono-mika [Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Se-ries: Economics]: Vol. 33, part. 3 (pp. 125-129).

2. Kolodiychuk, A. V. (2012). Informatsiya yak faktor innovatsiynoho rozvytku ekonomiky [Information as a factor of innovation development of economy]. In Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini [For-mation of market relations in Ukraine]: Vol. 5/1 (132) (pp. 58-62). Kyiv: Research Economic Institute of the Ministry of Economy and Trade of Ukraine.

3. Muzychenko-Kozlovskyy, A.V., & Kolodiychuk, A.V. (2011). Osnovni elementy mekhanizmu motyvuvan-nya pratsivnykiv [The main elements of the mecha-nism to motivate employees]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National For-

53


estry University of Ukraine]: Vol. 21.6 (pp. 361-367). 4. Chaykovska, K. V. (2006). Informatsiyne zabezpech-

ennya innovatsiynoyi diyal’nosti mashynobudivnykh pidpryyemstv [Information management for innova-

tion activities of engineering companies]. Aktual’ni problemy ekonomiky – Actual Problems of Econom-ics, 10(64),200-207. Kyiv: NA of Management.

54


Phytodiversity preservation today is a com-plicated ecological and economic challenges of our time without the solution of which it is not possible to ensure a sustainable development. However, due to human pressure the substan-tial transformation are occurring in the envi-ronment, leading to disruption of the ecologi-cal coenotic balance of phytosystems, phytodi-versity depletion and loss of natural resources of plant type. In the system of phytoresources use this situation has resulted from implemen-tation of economic activity without consider-ing modern requirements of sustainable envi-ronmental management, which has led to fo-cusing only on the consumer value of phytore-sources, while environmental and social components remained unaccounted. However, the organization of inexhaustible resource use of medicinal plants is possible only if there is an ecological and economic assessment of their distribution in terms of natural ecosys-tems, actual status of cenopopulations, volume of possible removal and forecast of allowable annual collection and improvement of the system of security on medicinal plant material harvesting in general.

Traditionally, there are about 100 species of medicinal plants harvested in Ukraine, includ-ing a large scale – 40-50 species. However, ac-cording to renowned scientist in the field of medicinal plant cultivation V.M. Minarchenko [1], potentially in medicine can be used about 2.2 ths species of wild medicinal plants. In general, about 1500 species of medicinal plants, including 1200-1300 species from envi-ronment, are used in Europe (Table. 1).

Source: [1].The main areas of the medicinal plants col-

lection in Ukraine are separate sections of Polissia, Forest Steppe, and Carpathians. In the steppe zone of the country the volume of medicinal plants harvesting is much lower. Ukraine is rich in medicinal plants such as valerian, dog-rose, violet tricolor, sage, datu-ra, dandelion, oregano, periwinkle, Acorus calamus, strawberry timber, chamomile, cranberries, blackberry, bilberry, raspberry, guelder rose, lavender, peppermint, spring adonis, lemon balm, centaury, nettle, celan-dine, hypericum, plantain, sea buckthorn, bearberry and many others. A certain part of species of wild medicinal plants is listed in

ПОД- СЕКЦИЯ 14. Экономика охраны окружающей среды.

ENVIRONMENTAL AND ECONOMIC ASPECTS ON HARVESTING OF MEDICINAL PLANT MATERIALS IN UKRAINE

Y.A. NykytyukCandidate of Agricultural Sciences Senior Researcher at the department of Environmental Economics in the Agrosphere Institute of Agroecology and Environmental Management of NAAS

Table 1 The variety of medicinal plants in the flora of European countries

Country The number of species

vascular plants including medic-inal plants

official Medicine in the crop

Ukraine 6086 2219 210 44Poland 2468 500 100 70Bulgaria 3567 770 244 30-40Croatia 4288 180 22 18Romania 3297 300 70 50

55


Red Book of Ukraine – Ramson, yellow gen-tian, Astragalus, etc.

During the Soviet times there was quite strong base on the harvesting of medicinal plants in the population in Ukraine. Central Union of Consumer Societies of Ukraine “Uk-oopspilka”, which is harvested around 1.5-2 ths tons of dried medicinal herbs per year, was engaged in the procurement of such raw mate-rials. Experts estimate that in recent years the percentage of cultivated and wild grasses 50:50 is observed in the overall structure of harvest-ed for processing vegetable raw materials. By the way, in European countries the proportion of cultivated material reaches 80-90%.

International Standard for Sustainable Wild Collection of Medicinal and Aromatic Plants (ISSC-MAP) was developed in 2008. The stan-dard has been prepared by Medicinal Plant Specialist (MPSG) of the Species Survival Commission (SSC) of the World Wildlife Fund (WWF), TRAFFIC (control and regulation of international trade), IUCN, SIPPO (Swiss im-port promotion program) [2]. The basic idea of sustainable use of which consists in the fact that biological resources should be assembled within its capacity to self-recovery providing. The main purpose of ISSC-MAP is to stop the over-exploitation, illegal collection and traf-ficking of wild medicinal plants through creat-ing an effective system promoting non-extinc-tive materials collection in the wild.

Funded by the German Federal Ministry for Economic Cooperation and Development, the Fund founders have initiated ISSC-MAP-proj-ects around the world through joint initiatives with a focus on four priority strategies: certifi-cation (independent bodies or trade associa-tions), natural resource management, legal se-curity and policy as well as voluntary practice.

According to the current legislation of Ukraine wild medicinal plants classified as natural plant resources. According to Article 8 of the Law of Ukraine “On Flora” [3] the use of natural plant resources is carried out in a gen-eral or special use. In order of general use of natural plant resources, citizens can collect medicinal and technical raw materials, flow-ers, berries, fruits, mushrooms and other food

products to meet their own needs, and to use these resources for recreational, health, cul-tural, and educational purposes.

The overall use of natural plant resources exercised by citizens in compliance with the rules approved by the central executive au-thority, which provides public policy in the field of environmental protection, without providing them with the appropriate per-mits. Special use of natural plant resources, including medicinal plants, is carried out with the permission of legal entities or indi-viduals to meet their industrial and scien-tific purposes, as well as to profit from the sale of these resources. According to the Law of Ukraine “On Flora” [3] collection of technical, medicinal, aromatic, food raw materials from wild plants is carried out ac-cording to the rules approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine on the proposal of the central executive authority in the field of environmental protection.

However, the only document on the use and protection of medicinal plants currently does not exist. For example, the collection of me-dicinal plants in the forests is regulated by CMU Resolution “On approval of the procure-ment of secondary forest materials and imple-mentation of side forest uses in the forests of Ukraine”. Therefore, in our opinion, it is nec-essary to develop and adopt the CMU Resolu-tion “On approval of rules on use and protec-tion of medicinal plants of Ukraine”. Collec-tion of plants for personal use and pharmaceu-tical industry annually increases. Therefore, certain areas concerning improvement of en-vironmentally sustainable collection of wild medicinal herbs have been suggested in this field on the basis of the International Standard for sustainable collection of wild medicinal and aromatic plants and existing develop-ments:

• the use of state and regional databases on reserves and distribution of wild medici-nal herbs as well as annual allowable har-vesting volumes of raw materials (includ-ing state cadastre of flora);

• the use of the Atlas of medicinal plants of Ukraine;

56


• the establishment of scientifically based standards on specific use of medicinal plant resources;

• protection of identified habitats of com-mon types of medicinal plants, monitoring of their cenopopulations, ensuring their reproduction;

• development of rules and their enforce-ment on scientifically based volume of preparations according to the domestic conditions of environmental management;

• use of information on regional eco-co-enotic groups of medicinal species;

• take a number of measures for the protec-tion and breeding of medicinal plants in artificial breeding (cultivation): nurseries, botanical gardens, make a selection of me-dicinal species for possible cultivation etc.

Thus, the implementation of directions and stages of implementation of sustainable envi-ronmental management in the field of medici-nal plants harvesting involves: establishing cooperation between public authorities and the community in the use and conservation of plant resources, the development of public and sectoral development programs, taking into account the principles of protection of re-sources and their sustainable use, improve the application of economic management instru-

ments in biodiversity, its application and re-covery, a gradual transition of methods for assessing natural resources from use in assess-ing consumer value only to consideration of natural value indicators in the evaluation pro-cess, level of conservation and restoration, the formation of public awareness about the sus-tainable use of natural resources through the introduction of environmental education and advocacy.

In general, the implementation of the pro-posed areas to improve the system of ecological and economic security of harvesting medicinal plants would ensure sustainable use of domestic phytoresources according to the concept of sustainable development by forming a system of the State Cadastre of Flora of Ukraine at all levels (national, regional and local) and adopt-ing a series regulatory legal acts.

References:1. Мінарченко В. М. Ресурсознавство. Лікарські

рослини: [навчальний посібник] / В. М. Міна-рченко. – К.: «Фітосоціоцентр», 2013. – 215 с.

2. Kathe W. and Gallia E., 2006. International Standard for Sustainable Wild Collection of Medicinal and Aromatic Plants: Study on Implementation Strategies and Opportunities for Pilot Implementation. Excerpt from final draft, April 2006. – 38 p.

3. Закон України «Про рослинний світ» від 09.04.1999 № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23– Ст.198.

57


Today in Ukraine the development of resort and recreational areas creates new opportuni-ties for enterprise development and job cre-ation in various sectors of the national econo-my, promotes investment and support services, even in fairly remote areas, brings tangible economic and social returns, it is a tool for intercultural understanding. That is among the key objectives of the resort and recre-ational areas, we should highlight the growth of investment flows into the sphere of tourism, which would contribute to filling the budget funds for social and economic development, which involves the improvement of living standards, security jobs, etc.

The functioning of mechanisms on environ-mental management of resort and recreational areas is provided through consideration of a number of principles and features of their im-plementation, including [1; 2, p. 93–94; 3, p. 10–11]: providing consistency and balance; integration and implementation towards co-herence with other national economic spheres on the basis of integration of environmental and socio-cultural risks; innovative direction; promoting entrepreneurial initiatives in the direction of tourism development on the basis of public-private partnership to create objects of resort and recreational areas.

In recent years, a network approach to envi-ronmental management of resort and recre-ational areas became widespread as a supple-ment cluster approach developed by M. Porter, coming gradually to replace the structural and functional, which is based on solid determined hierarchy between elements of microsystem. In the broadest sense, a network management is a space of activity which is created and maintained by nodes (centers) of activity and

communication channels – activity flows be-tween them [3].

According to structural-functional ap-proach, resort and recreational territories are developing with an allocation of extremely dif-ferentiated hierarchical levels, in particular there are clear leading regions and many back-ward areas, mostly in provincial towns and villages. Economic mechanisms of resort and recreational areas development in this case were considered as a subsystem of regional socio-economic system.

Along with the network and the structural and functional approaches have significant difference regarding functional resource-us-age. Thus, according to network approach, existing information resources are available in the basis for the existence of networks. They play an important role for the development of resort and recreational areas in terms of ensur-ing the accessibility of the region and the par-ticipation in projects of different types of rec-reation at various levels. Thus, joining and participating in such networks are voluntary, where everyone has the opportunity to realize their potential, and takes into consideration the external and internal transformations, de-pending on the impact which the management structure is undergoing changes.

According to structural-functional approach the resource utilization is limited with a small range of resources. Thus, there is no free ac-cess to functions, as a clear management struc-ture is available, where each has only the duties assigned to it to be taken according to defined rules. That is, the development of resort and recreational areas under the structural and functional approach is in restricted competi-tion within the structure when low competi-


ENVIRONMENTAL MANAGEMENT OF RESORT AND RECREATIONAL AREAS

N. Stupen PhD in Economics Associate Professor of Department of Land Management and Cadastre Sumy National Agrarian University

58


tive products appear on the market of tourist services. Thus, the freedom level at the market of tourist resort and recreational services is reduced[3; 4].

In our view, it should also involve the net-work approach that takes into consideration external and internal factors impact, and the characteristics of the specific resort and recre-ational area in the total resort-recreational cluster, promoting diversification of each net-work element, aimed at meeting social needs through sustainable resource utilization and development of resort and recreational areas, thus providing quite significant degree of free-dom for each network participant.

Mutually agreed interaction of network and cluster approaches for improving the environ-mental management system of resort and recre-ational areas requires transformation of man-agement ideology, ie shift from hierarchical to a network where everyone has the structural ele-ment of their functions and rights on the basis of balance, reciprocity, freedom and volunta-rism. Thus, transformation conversion towards increasing the value and usefulness of resort and recreational resources provided range of services and ensure the public needs with qual-ity recreation, should act as the main objective.

Thus, our proposed structural and logical scheme of environmental management of re-

sort and recreational areas on the basis of network methodology is designed to form a single resort andrecreational cluster with key points and centers, acting as a sort of tactical directions of the effective functioning of resort and tourism. The above requires the accentua-tion of regional and local government, acces-sibility of involvement in the tourism industry all interested individuals and entities on the basis of full autonomy.

References:1. Бурова Д. В. Управление развитием курортно-

рекреационных территорий на основе сетевого подхода (на примере Республики Карелия): дис. … кандидата экон. наук: 08.00.05 / Бурова Дарья Вла-димировна. – Санкт-Петербург, 2015. – 213 с.

2. В’юн В. Г. Теоретичні аспекти управління розвит-ком та формування курортно-рекреаційних територій / В. Г. В’юн, О. М. Гайдаєнко // Економiчний вісник НГУ. – 2007. – № 2. – С. 91–97. – (Серія: “Економіка природокористування”).

3. Горлачук В. В. Теоретико-методологічні засади управління раціональним використанням курортно-рекреаційних територій / В. В. Горлачук, О. М. Гайдаєнко // Наукові праці. – 2007. – Т. 72. – Вип. 59. – С. 7–15. – (Серія: “Економічні науки”).

4. Кислый В. Н. Методические основы эколого-экономической экспертизы проектов формиро-вания и развития курортно-рекреационных территорий / В. Н. Кислый, И. Н. Петренко // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2002. – № 3-4. – С. 70–82.

59


Under the conditions of market transforma-tions that took place in Ukraine there was a shar-ing of land in the areas with the status of private property, ie 28.3 million ha of agricultural lands have been donated to the ownership of the newly created non-farm enterprises, and 678.2 ths resi-dents of the village have become owners of cer-tificates for the right to land (share). The adop-tion of the Land Code of Ukraine by Verkhovna Rada of Ukraine in October 25, 2001 has created the basis for institutional prerequisites for effec-tive establishment and development of agricul-tural entrepreneurship.

Today in Ukraine there is no effective mechanism for the development of agricul-tural land market, which has led to the for-mation of many restrictions for listed lands circulation. As a consequence of that, civil land transactions are non-transparent and uncontrollable occur, leading to economic losses on the part of participants, state and local government. Therefore, the formation of efficient agricultural land market and its infrastructure is quite acute and requires im-mediate and decisive action by the state, which has become the logical conclusion of the socio-economic evolution, in which forms of land tenure and land use are developing historically. That is the balance between land legislation and other institutions of land turnover is not enough to achieve a devel-oped land market. Development of land leg-islation requires adequate physical infrastruc-ture level to ensure functioning of the agri-cultural land market. Currently, land opera-tions provide cadastral and property services, justice authorities, as well as public and pri-vate land management organizations, institu-tions and experts in the evaluation of land

and real estate, technical inventory bureau, the courts and various insurance and credit institutions. The functioning of these organi-zations is often disordered and uncoordinat-ed because of poor coordination of their work and insufficient infrastructure mainte-nance.

The main functions of the infrastructure are agricultural land market participants servicing by ensuring its effective functioning through the coordinated interaction of market infra-structure subjects. Among the market agricul-tural lands infrastructure subjects should be highlighted [1-3]:

• executive bodies and local authorities;• notary institutions and justice authorities;• mortgage banks, land exchanges, insur-

ance companies and other financial insti-tutions;

• land courts, consulting and real estate companies and organizations;

• the appraisal activity subjects conducting expert evaluation of land plots;

• educational institutions that train special-ists in land management, land cadastre and land evaluation;

• other business entities, which operate on the land market, by law.

It should focus on the activities of land (mortgage) banks and executive bodies and local self-government when look at the role of certain subjects of the agricultural lands mar-ket infrastructure.

In our view, land banks, which would pro-vide long-term loans secured by land should play a leading role in the agricultural lands market. With the inability to remain in owner-ship of land, the rights go over to them in the event of loan default.


THE INFRASTRUCTURE SOFTWARE FUNCTIONS OF THE AGRICULTURAL LANDS MARKET

R. StupenPhD in Economics Associate Professor Department of Land Management Lviv National Agricultural University

60


It should be noted that the infrastructure ensuring the agricultural land market opera-tion should provide a structural model that would provide stability and immutability of economic entities behavior rules, however, we believe that this model gives only a gen-eral idea of the structure of the land market in agriculture. In particular, the scope of the land market may involve functional subsys-tems of such government agencies as the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, Ministry of Ecology and Natural Resources of Ukraine etc., as well as local governments, associations and other institu-tions.

So infrastructure is an important element which provides the formation of agricultural land market. It is assumed to create infrastruc-

ture consisting of land banks, stock exchanges, land courts, insurance companies, law firms, agencies appraisers of land ownership, farmers associations, advertising agencies, etc., which would provide counseling informational and intermediary services to all participants.

References:1. Кашенко О. О рынке земли и его инфраструктуре

// Экономика Украины. – 1999. – № 2. – С. 51– 55.2. Ламакин А.С. Формирование рынка земли сель-

скохозяйственного назначения: диссертация ... кандидата экономических наук: 08.00.05. – Мо-сква, 2008. – 156 с.

3. Шкуратов А.И. Эколого-экономические пробле-мы сельскохозяйственного землепользования в процессе реформирования земельных отноше-ний в Украине / А.И. Шкуратов // Проблемы экономики: сборник научных трудов. – Минск: Институт системных исследований в АПК НАН Беларуси, 2013. – №1(16). – С. 247–257.

61



ECOLOGICAL AND ECONOMIC EFFECTIVENESS EVALUATION OF FORESTRY ACTIVITIES MANAGEMENT

O.P. YaremkoResearch Associate of the Division of Environmental Economics in the Agrosphere Institute of Agroecology and Environmental Management of NAAS

62


63


Определение места жительства ребенка является наиболее значимым и весьма сложным вопросом, решаемым в ходе бра-коразводного процесса. При наличии у разводящихся несовершеннолетнего ре-бенка, развод возможен только в судебном порядке.

Очень важен тот факт, что проживание ребенка с одним из родителей не является основанием прекращения прав и обязан-ностей другого родителя по воспитанию и материальному обеспечению ребенка. Се-мейное законодательство закрепляет ра-венство прав и обязанностей матери и отца по отношению к их ребенку и проживание его с одним из родителей никак не ограни-чивает в правах другого.

Однако мнение о том, что определение места жительства в судебном порядке явля-ется лишь формальным, и не имеет факти-ческого значения, является ошибочным. Значение решения суда в данном вопросе связано с тем, что зачастую родители ребен-ка просто неспособны самостоятельно до-говорится о его месте проживания, также бывают случаи в которых родители откро-венно не обращают внимания на потребно-сти и интересы ребенка, превращая его в средство мести и давления друг на друга. Именно суд, в данной ситуации, призван гарантировать соблюдение всех прав и ин-тересов ребенка, определить с каким из ро-дителей для него будут обеспечены наибо-лее лучшие условия для его социального, духовного и интеллектуального развития.

В ходе определения места жительства ребенка судом возникает целый ряд про-

блем, однако все они связаны с тем, чтобы определить который из родителей сможет лучшим образом осуществлять как его воспитание, так и его материальное обе-спечение. Решение суда в данном вопросе зависит от нескольких факторов: матери-ального положения каждого из родителей, их моральных качеств, мнений органов опеки и попечительства и других специа-листов, а также мнения самого ребенка при условии что он достиг возраста десяти лет.

Если определения материального поло-жения родителей как правило не представ-ляет особой сложности, так как обычно достаточно простых сведений о доходах, то в вопросе определения моральных качеств родителей заключается проблема. Как пра-вило они определяются показаниями сви-детелей, характеристиками с работы, об-щественных и религиозных организаций и т.д. Однако подобных сведений может ока-заться недостаточно, а показания свидете-лей, таких как родственники и друзья за-частую являются субъективными и связа-ны с их личным отношением к родителям, а не с интересами ребенка, а преподаватели и органы опеки и попечительства на прак-тике оказываются просто не осведомлен-ными в полной мере о семейных условиях и ситуации в целом.

Однако ключевая проблема возникает в случаях, когда ребенок достиг возраста 10 лет, и его мнение является решающим фактором для решения. Данная ситуация сложна тем, что несмотря на то, что в дан-ном возрасте ребенок казалось бы и мо-жет принимать решения в подобных во-

ПОД- СЕКЦИЯ 38. Семейное право.

ПРОБЛЕМЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ МЕСТА ЖИТЕЛЬСТВА РЕБЕНКА В СУДЕБНОМ ПОРЯДКЕ

Ахметова А.Т Махиянов С.Ф. Стерлитамакский филиал Башкирского государственного университета

Ключевые слова: Семейное право, определение места жительства ребенка, права ребенкаKeywords: Family law, definition of residence of the child, children’s rights

64


просах, однако он также является уязви-мым для воздействия, не говоря уже о том что такая ситуация в целом представляет для него большой стресс. Несмотря на то что беседа с ребенком как правило прово-дится без участия родителей, ничто не мешает им оказывать давление на него до самого процесса.

Также важным является то что ребенок в таком возрасте не может быть объективен

в принципе, как правило он всегда предпо-читает жить с матерью, даже при условии что отец может лучше обеспечить его вос-питание и развитие, и даже в тех случаях когда мать является откровенно недобро-совестным родителем, из за слепой любви он будет всячески тянутся к ней.

Использованная литература:1. «Семейный кодекс Российской Федерации»

от 29.12.1995 N 223-ФЗ (ред. от 30.12.2015)

65


Проблема протидії цьому негативному явищу є настільки актуальною, що потре-бує аналізу законодавчого та доктриналь-ного його визначення.

Окремі аспекти визначення правової природи плагіату були предметом дослі-дження не одного десятка науковців, хоча комплексного аналізу це явище так і не отримало.

Зокрема, А. В. Кирилюк розглядає істо-ричні аспекти становлення плагіату [1]; В. В. Воліков, І. П. Дзьобко аналізують плагіат у науці [2]; К. О. Афанасьєва, І. В. Зайцева–Калаур, І. Краузе, Р. Лесечко визначають плагіат в засобах масової інформації [3; 4; 5; 6]; І. Порало – характеризує плагіат у праві, економіці, освіті [7]; Г. Ульянова, О. Штефан – визначають загальнотеоретичні аспекти поняття, ознак та відповідальності за плагіат [8; 9].

У законодавстві та правовій доктрині не-має єдиного визначення поняття плагіату. З цим погоджується і І. В. Порало, зауважу-ючи, що на сьогодні ще не сформовано по-вне визначення поняття з причин його ба-гатогранності, що охоплює весь науково професійно-творчий світ [7, с. 21].

Законодавчо поняття плагіату було за-кріплено у новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права» у 2001 р. згідно ст. 50 якого плагіат – це опри-люднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору [10].

При цьому оприлюдненням (розкриттям публіці) твору вважається здійснена за зго-

дою автора чи іншого суб’єкта ав торського права і (або) суміжних прав дія, що вперше робить твір доступним для публіки шля-хом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.

Проаналізуємо поняття плагіату, яке по-дається у правовій доктрині з права інте-лектуальної власності.

Великий тлумачний словник сучасної української мови під плагіатом розуміє присвоєння авторства на чужі твори науки, літератури, мистецтва або на чужі відкрит-тя чи раціоналізаторські пропозиції, а та-кож використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора [11, с. 977].

У словнику-довіднику з інтелектуальної власності за редакцією О. Д. Святоцького плагіат – це недозволене запозичення, від-творення чужого літературного, художньо-го або наукового твору (чи його частини) від своїм ім’ям чи псевдонімом, несуміс-ним як з творчою діяльністю, так і з норма-ми моралі і закону, який охороняє автор-ське право [12, с. 157].

А. В. Кирилюк розглядає плагіат як шах-райство, суть якого – крадіжка чужої робо-ти або її частини у представленні її як власної; повне або часткове привласнення результатів інтелектуальної творчої діяль-ності однієї особи іншою, що призводить до порушення особистих немайнових та (або) майнових прав справжнього автора [1, с. 270].

В. В. Воліков, І. П. Дзьобко під плагіатом розуміють привласнення будь-якими мето-

ПОД- СЕКЦИЯ 7. Гражданское право.

ЗАКОНОДАВЧЕ ТА ДОКТРИНАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАГІАТУ

Старчук О. В.Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Ключові слова: особисті немайнові права, оприлюднення, авторське право, плагіат.Keywords: moral rights, disclosure, copyright, plagiarism.Найпоширенішою формою порушення особистих немайнових прав автора є плагіат.

66


дами авторства на чужий твір науки, літе-ратури, мистецтва чи на чуже відкриття, винахід або раціоналізаторську пропози-цію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора та (або) виклад іншими словами і в іншому порядку чужих слів, думок без посилання на дійсне джерело інформації [2, с. 346].

А М. Волощук, Х. П. Ярмакі, О. О. Черни-шова плагіат визначають як випуск в по-вному обсязі або частково чужого твору під своїм ім’ям, а також видання під своїм ім’ям твору, створеного у співавторстві, примус до співавторства, використання у своїх працях творів без належного поси-лання на них [13,с. 139-140].

М. Крук плагіат як вид порушення автор-ського права розглядає як комплекс пору-шень, які посягають як на особисті немайно-ві права автора твору, так і на майнові права суб’єктів авторського права [14, с. 60].

Г. Ульянова акцентує увагу, що плагіат як привласнення авторства, вчинене в будь-якій формі, в результаті чого об’єкт права інтелектуальної власності розкривається перед невизначеним колом осіб під іменем особи, яка не є його автором, винахідни-ком [9, с. 121.].

Отже, проаналізувавши поняття плагіату, яке надає законодавець та які зазначені у науці права інтелектуальної власності до ознак плагіату можна віднести: оприлюд-нення чужого літературного, художнього, наукового тощо твору чи його частини під своїм ім’ям чи псевдонімом; використання у своїх працях творів без належного посилан-ня на них; посягання на особисте немайнове право – право на ім’я; порушення виключ-них майнових прав автора, зокрема, права на винагороду тощо; примус до співавтор-ства з особою, яка творчо не брала участі у створенні твору науки, літератури, мисте-цтва; протиправність поведінки плагіатора.

Плагіат – це одна з форм порушення осо-бистого немайнового права автора – права на ім’я, та майнових прав автора, яка по-лягає у привласненні усього чи частини твору особою, яке не є його автором (плагі-

атор) під своїм ім’ям без вказування дій-сного джерела запозичення.

Література:1. Кирилюк А. В. Відношення до плагіату в різні часи

/ А. В. Кирилюк // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 65. – 2012. – № 2. – С. 267-273.

2. Воліков В. В. Проблеми інтелектуальної влас-ності: плагіат у науці / В. В. Воліков, І. П. Дзьобко // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. – Т. 3. – 2013. – № 1. – С. 344-349.

3. Афанасьєва К. О. Плагіат у діяльності засобів масової інформації / К. О. Афанасьєва // Інтелек-туальна власність. – 2004. – № 3. – С. 16-19.

4. Зайцева–Калаур І. В. Плагіат як вид порушення авторських прав в діяльності засобів масової ін-формації / І. В. Зайцева–Калаур // Актуальні про-блеми юридичної науки: зб. тез Міжнар. наук. конф. «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 року). – Ч. 3. – 2009. – С. 117-118.

5. Краузе І. Практичний підхід до захисту прав ІВ засобами масової інформації в Інтернет / Ірина Краузе // Інтелектуальна власність. – 2011. – № 7. – C. 36-41.

6. Лесечко Р. Плагіат в засобах масової інформації / Р. Лесечко // Розвиток правової держави і грома-дянського суспільства в Україні: проблеми теорії і практики: зб. наук.-метод. Праць. – Херсон: 2011. – С. 241-242.

7. Порало І. Інтелектуальний капітал України в по-лоні плагіату. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.autor-com.narod.ru.

8. Штефан О. Плагіат: поняття, ознаки, відповідаль-ність / Олена Штефан // Теорія і практика інтелек-туальної власності. – 2001. – № 6. – С. 17-25.

9. Ульянова Г. Плагиат как нарушение прав интеллек-туальной собственности / Г. Ульянова // Legea si Viata (Закон и Жизнь). – Republika Moldova (Респу-бліка Молдова). – 2014. – № 5. – С. 118-121, с. 121.

10. Про авторське право і суміжні права: Закон України в ред. від 11 липня 2001 р. №2627-ІІІ із змінами і доповн. // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.

11. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – с. 977.

12. Інтелектуальна власність: словник-довідник [у 2-х т.] / [Дроб’язко В. С., Дроб’язко Р. В.]; за ред. О. Д. Святоцького. – Т. 1. – К.: Ін Юре, 2000. – 356 с.

13. Волощук А. М. Адміністративно-правові ас-пекти діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії правопорушенням у сфері інте-лектуальної власності: монографія / А. М. Во-лощук, Х. П. Ярмакі, О. О. Чернишова. – Одеса : ОДУВС, 2013. – 176 с.

14. Крук М. Плагіат: неприємна випадковість чи злий намір ? / М. Крук // Інтелектуальна влас-ність. – 2012. – № 1. – С. 56-62

67


ПОД-СЕКЦИЯ 7. Гражданское право

ПЕРСПЕКТИВЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА ИНДИИ

Белецкая А.А.НИУ «БелГУ»

Ключевые слова: Индия, инновации, инновационная деятельность, бизнес-ангелы, инвестиции, инновационные зоны, гражданское право.

Keywords: India, innovation, innovative activity, business angels, investment, innovation zones, civil law.

68


69


К основным направлениям деятельности правоохранительных органов относится: оперативное обслуживание; поисковая де-ятельность; предупреждение и выявление преступлений. То есть оперативное обслу-живание выступает базой для последую-щих направлений деятельности правоо-хранительных органов.

В целях эффективного решения задач, возложенных на подразделения Управления по контролю за оборотом наркотиков МВД России по борьбе с преступлениями в сфере оборота наркотиков, они должны владеть информацией о состоянии оперативной об-становки, складывающейся на ее объектах. Непрерывное поступление такой информа-ции достигается в процессе правильно ор-ганизованного оперативного обслуживания подразделениями Управления по контролю за оборотом наркотиков объектов и поме-щений легального оборота наркотических средств, психотропных, сильнодействую-щих веществ и их прекурсов.

Организация бесперебойного поступле-ния данной информации позволяет опреде-лить приоритетные направления их дея-тельности, создать надлежащие условия для эффективного использования имеющихся в их распоряжении сил и средств, своевре-менно реагировать на негативные измене-ния, происходящие в оперативной обста-новке обслуживаемых предприятий. При

этом не исключено, что отдельные сведения из полученных в процессе оперативного обслуживания при подтверждении их до-стоверности могут стать основаниями для осуществления оперативно-розыскной дея-тельности в отношении лиц, подозреваемых в совершении преступлений

Понятие оперативного обслуживания и его содержания впервые было разработано Б.Е. Богдановым, который определил его как систему мер наблюдения за объектами в целях своевременного реагирования на негативные изменения оперативной обста-новки [2, 69].

Более широкое определение дал К.С. Ко-лесник, по мнению которого под оператив-ным обслуживанием следует понимать де-ятельность оперативных подразделений, включающая в себя совокупность система-тически проводимых организационных, предупредительных и оперативно-розыск-ных мероприятий по обеспечению непре-рывного получения разведывательной (первичной) информации об оперативной обстановке на закрепленной территории, объекте, линии работы, в целях своевре-менного предупреждения, выявления и раскрытия преступлений, розыска скрыв-шихся преступников [1, 14].

Сущность оперативного обслуживания заключается в изучении объекта; опреде-лении необходимых источников информа-

ПОД- СЕКЦИЯ 32. Уголовное и уголовно-исполнительное право.

ПОНЯТИЕ, СУЩНОСТЬ И СОДЕРЖАНИЕ ОПЕРАТИВНОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ ОБЪЕКТОВ И ПОМЕЩЕНИЙ ЛЕГАЛЬНОГО ОБОРОТА НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ, СИЛЬНОДЕЙСТВУЮЩИХ ВЕЩЕСТВ И ИХ ПРЕКУРСОВ

Гнездилова Е.А.Студент Башкирского государственного университета Ст. преподаватель: Медведева Ирина Анатольевна

Ключевые слова: оперативное обслуживание, оперативные подразделения, оборот наркотиков.

Keywords: operational services, operational units, drug trafficking.

70


ции о состоянии оперативной обстановки; организации функционирования указан-ных источников; накоплении, систематиза-ции и анализе информации.

Основные объекты, подлежащие опера-тивному обслуживанию, можно разделить на ряд групп, различающихся между собой целью функционирования, размером и ха-рактером производственной деятельности.

1 группа - предприятия, осуществляю-щие переработку наркотикосодержащего сырья (пеньковые заводы, химико-формацевтические заводы и фабрики);

2 группа - склады, базы и иные места хранения наркотико-содержащего сырья и полуфабрикатов наркотических лекар-ственных средств;

3 группа - аптеки, лечебно-профилактические учреждения и иные объекты временного хранения, реализа-ции и использования наркотических средств;

4 группа - научно-исследовательские учреждения, химические предприятия и лаборатории, учебные заведения, органи-зации и учреждения, имеющие соответ-ствующие реагенты и оборудование, ис-пользование которых возможно для неле-гальной переработки и изготовления нар-котиков;

5 группа - учреждения связи, посред-ством которых незаконно перерабатыва-ются наркотики;

6 группа - транспортные предприятия, занимающиеся осуществлением перевозки наркотиков, наркотикосодержащего сырья, отходов производства [1, 17].

Оперативное обслуживание данных групп объектов направлено в основном, на выявление фактов хищений наркотикосо-держащего сырья, полуфабрикатов, нарко-тических средств, обеспечение их сохран-ности, а также выявление и полное рас-крытие преступлений, связанных с неза-конной пересылкой и изготовлением наркотиков.

Оперативное обслуживание предпола-гает только процесс добывания первич-ной оперативно-розыскной информации,

а иная деятельность, в частности, связан-ная с принятием мер по конкретным сиг-налам о преступлениях, находится за пре-делами оперативного обслуживания. Так, если оперативно-розыскная деятель-ность, осуществляемая оперативными подразделениями ОВД в определенных организационно-тактических формах - это, прежде всего, тактика борьбы, кото-рая решает задачи, связанные с приняти-ем мер по конкретной информации, став-шей известной о готовящихся, совершае-мых или совершенных преступлениях. То оперативное обслуживание, хотя и пре-следует конечную цель борьбы с преступ-ностью, но решает иные в отличие от оперативно-розыскной деятельности за-дачи. Его главной задачей является обе-спечение надлежащей осведомленности подразделений Управления по контролю за оборотом наркотиков МВД России о положении дел и обстановке, складываю-щейся на обслуживаемых ими объектах в целях своевременного реагирования на негативные в ней отклонения. Оператив-ное обслуживание имеет ярко выражен-ный управленческий аспект, его опе-ративно-розыскное назначение состоит в создании необходимых условий для эф-фективной организации оперативно-розыскной деятельности Управление по контролю за оборотом наркотиков МВД России по выявлению, предупреждению и раскрытию преступлений отнесенных к их компетенции.

Все вышеизложенное позволяет сделать вывод, что оперативное обслуживание - это деятельность подразделения Управле-ния по контролю за оборотом наркотиков МВД России по организации поступления информации о состоянии оперативной об-становки, складывающейся на обслужива-емых ими объектах, и слежения за ее из-менениями в целях своевременного выяв-ления, предупреждения и раскрытия со-вершаемых там преступления в сфере оборота наркотических средств, психо-тропных, сильнодействующих веществ и прекурсов.

71


Список литературы1. Колесник К.С. Контроль за объектами изготовле-

ния, производства, хранения и реализации нар-котических средств, психотропных веществ и их прекурсовм как форма общей профилактики. - Белгород, 2006. - 169 с.

2. Токарев Е.В., Богданов Б.Е., Перепелица Н.Н. Оперативное обслуживание аппаратами БЭП объектов и отраслей экономики. - М.: Академия МВД РФ, 1995. - 422 с.

72


БИР НЕЧА ҲУКМ ВА БИР НЕЧА ЖИНОЯТЛАР ЮЗАСИДАН ЖАЗО ТАЙИНЛАШ ИНСТИТУТИ: УМУМИЙЛИК ВА АЛОҲИДА ХУСУСИЯТЛАР

Розимова Қундуз ЮлдашевнаТошкент давлат юридик университети мустақил тадқиқотчиси

Аннотация: Ушбу мақолада жиноят ҳуқуқи ва қонунчилигидаги бир неча ҳукм ва бир неча жиноятлар юзасидан жазо тайинлаш институтлари қиёсий жиҳатдан таҳлил қилинган. Таҳлил давомида муаллиф томонидан бир неча ҳукм ва бир неча жиноят юза-сидан жазо тайинлаш институтининг умумий ва ўзига хос жиҳатлари очиб берилган.

Калит сўзлар: жазо тайинлаш, бир неча ҳукм, жиноятлар мажмуи, икки ёки ундан ортиқ жиноят, судланганлик, рецидив жиноят, айб шакли, жазо тизими, маҳкум, енгил жазо.Аннотация: В настоящей статье сравнительно проанализированы институты на-

значения наказания по совокупности приговоров и совокупности преступлений. При анализе автором раскрыты общие и отличительные аспекты институтов назначения наказания по совокупности приговоров и совокупности преступлений.

Ключевые слова: назначение наказания, совокупности приговоров, совокупности преступлений, два или более преступлений, судимость, рецидив преступление, форма вины, система наказания, осужденный, легкое наказание.Annotation: In this article comparatively analyzes the institutions of punishment on set of

decisions and multiple offenses. In the analysis the author revealed common and distinctive aspects of the institutions of punishment on set of decisions and multiple offenses.

Key words: sentencing, cumulative sentences, multiple offenses, two or more offenses, crimi-nal record, relapse crime, the form of guilt, punishment system, convicted, light sentences.

73


74


75


76


77


Часть национального дохода страны, именуемая государственными, обращается в процессе его распределения через раз-личные виды денежных поступлений в собственность и распоряжение государ-ства с целью создания финансовой базы для выполнения его задач по осуществле-нию социально-экономической политики, обеспечению обороны и безопасности страны, а также необходимая для функци-онирования государственных органов.

Разновидности государственных дохо-дов. Согласно ст. 41 БК РФ за счет налого-вых и неналоговых доходов, а также за счет безвозмездных перечислений, образуется бюджет.

Остаток средств на конец предыдущего года зачисляется в доходы бюджета теку-щего года

К налоговым доходам относятся преду-смотренные налоговым законодательством РФ федеральные, региональные и местные налоги и сборы, а также пени и штрафы.

Размер предоставленных налоговых кре-дитов, отсрочек и рассрочек по уплате на-

логов и иных обязательных платежей в бюджет полностью учитывается в доходах соответствующего бюджета.

К неналоговым доходам относятся дохо-ды:

- от использования имущества, находя-щегося в государственной или муници-пальной собственности;

- от продажи или иного возмездного от-чуждения имущества, находящегося в го-сударственной и муниципальной собствен-ности;

- от платных услуг, оказываемых соответ-ствующими органами государственной вла-сти, органами местного самоуправления, а также бюджетными учреждениями, находя-щимися в ведении соответственно феде-ральных органов исполнительной власти, органов исполнительной власти субъектов РФ, органов местного самоуправления; средства, полученные в результате примене-ния мер гражданско-правовой, администра-тивной и уголовной ответственности;

- в виде финансовой помощи и бюджет-ных ссуд, полученные от бюджетов других

УДК 347.73

ФИНАНСОВО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ДОХОДОВ

Бойко Н.Н., кандидат юридических наук, доцент кафедры «Конституционного и муниципального права» Стерлитамакского филиала Башкирского государственного университета Россия, РБ, г. Стерлитамак Хасанов И.Г. студент 3 курс, факультет «Юридический» Стерлитамакского филиала Башкирского государственного университета Россия, РБ, г. Стерлитамак

В данной статье рассматривается понятие и виды государственных доходов, а так же основные пути их образования. Выделяются особенности различных видов государственных доходов, с точки зрения их значения и роли в восполнении государственного бюджета.

Ключевые слова: государственные доходы, налоговые доходы, неналоговые платежи, таможенные пошлины

This article discusses the concept and types of public revenues, as well as the main ways of their formation. Special features of various types of public revenues from the point of view of their value and role in filling the state budget.

Key words: public revenues, tax revenues, Nontax payments, and customs duties

78


уровней бюджетной системы Российской Федерации;

- иные неналоговые доходы.Согласно ст. 49 БК РФ в доходы феде-

рального бюджета зачисляются собствен-ные налоговые доходы федерального бюд-жета, за исключением налоговых доходов, передаваемых в виде регулирующих дохо-дов бюджетам других уровней бюджетной системы Российской Федерации. В доходы федерального бюджета полностью посту-пают собственные неналоговые доходы. В процессе исполнения федерального бюд-жета в его доходы могут поступать сред-ства по взаимным расчетам из бюджетов субъектов РФ, другие безвозмездные пере-числения. В доходы федерального бюджета зачисляется остаток средств на конец пред-ыдущего года.

Согласно ст. 55 БК РФ доходы бюджетов субъектов РФ формируются за счет соб-ственных и регулирующих налоговых до-ходов, за исключением доходов, передавае-мых в порядке регулирования местным бюджетам.

Согласно ст. 60 БК РФ доходы местных бюджетов формируются за счет собствен-ных доходов и доходов за счет отчислений от федеральных и региональных регулиру-ющих налогов и сборов. В местные бюдже-ты полностью поступают доходы от про-дажи и использования имущества, находя-щегося в муниципальной собственности; доходы от платных услуг, оказываемых ор-ганами местного самоуправления, бюджет-ными учреждениями, находящимися в ве-дении органов местного самоуправления, и другие доходы согласно п. 4 ст. 60 БК РФ.

Классификация государственных дохо-дов. Государственные доходы, поступаю-щие в распоряжение (собственность) госу-дарства, очень разнообразны. Для их клас-сификации используют различные крите-рии. При классификации доходов по социально-экономическому признаку в основу берется наличие различных форм собственности: государственной, муници-пальной, частной и иных (ст. 8 Конститу-ции РФ).

По территориальному признаку государ-ственные централизованные доходы под-разделяются на федеральные и доходы субъектов Федерации.

По методу мобилизации государствен-ных доходов они могут быть обязательные и добровольные. В свою очередь, государ-ственные доходы, поступающие на обяза-тельной основе, делятся на налоги и нена-логовые платежи.

Централизованные государственные до-ходы. К централизованным доходам отно-сят доходы федерального бюджета, бюдже-тов субъектов РФ и средства государствен-ных внебюджетных фондов (Пенсионного фонда, Фонда социального страхования, Федерального и территориальных фондов медицинского страхования).

Децентрализованные государственные доходы. Децентрализованными доходами служат доходы юридических лиц, имуще-ство которых находится в федеральной собственности или в собственности субъ-ектов РФ. В первую очередь речь идет о государственных унитарных предприяти-ях, в том числе федеральных казенных предприятиях.

Местные доходы (местные финансы). Доходы местного самоуправления, в том числе и доходы местного бюджета, не вхо-дят в понятие “государственные доходы”, т.к органы местного самоуправления, в со-ответствии со ст. 12 Конституции РФ, не включаются в систему органов государ-ственной власти.

Система местных доходов, их правовой режим определяются соответствующими нормативными актами.

Неналоговые платежи. Эти платежи от-носятся к государственным доходам, посту-пающим на обязательной основе, и характе-ризуются большим разнообразием, отлича-ясь друг от друга по субъектам платежей, методом их взимания, источником посту-пления. К неналоговым доходам относятся:

- платежи за оказание различных услуг (государственная пошлина, сбор за клей-мение измерительных приборов, таможен-ная пошлина);

79


- доходы от использования объектов фе-деральной собственности и собственности субъектов Федерации (лесной доход, рыбо-ловецкий сбор, плата за воду);

- платежи, носящие штрафной характер (суммы, полученные от реализации конфи-скованного имущества; штрафы, взимае-мые за нарушение финансового законода-тельства, и т.д.);

- поступление от продажи государствен-ных ценных бумаг, объектов федеральной собственности и собственности субъектов Федерации.

Налоговые доходы бюджета РФ. В соот-ветствии со ст. 50 БК РФ налоговые доходы федерального бюджета - это:

- федеральные налоги и сборы, перечень которых определяется налоговым законо-дательством РФ, а пропорции их распреде-ления в порядке бюджетного регулирова-

ния между бюджетами разных уровней бюджетной системы РФ утверждаются фе-деральным законом о федеральном бюдже-те на очередной финансовый год на срок не менее трех лет при условии возможного увеличения нормативов отчислений в бюд-жеты нижестоящего уровня на очередной финансовый год. Срок действия долговре-менных нормативов может быть сокращен только в случае внесения изменений в на-логовое законодательство РФ;

- таможенные пошлины, таможенные сборы и иные таможенные платежи;

- государственная пошлина в соответ-ствии с законодательством РФ.

Все названные выше виды государствен-ных доходов, имеют свои особенности и играют важную роль в формировании фе-дерального бюджета и функционировании государственного аппарата.

80


Концепція корпоративної культури по-чала структурно та змістовно складатися у ХХ ст. у США під впливом трьох наукових напрямів: стратегічного менеджменту, тео-рії організації та організаційної поведінки. В Україні навіть в останні десятиліття кор-поративна культура не завжди розглядала-ся як сфера, що заслуговує на пильну увагу. Однак важливість зазначеної про блеми зростає, зокрема, унаслідок глобальних змін, коли збут продукції та надання по-слуг стали значно складнішими, ніж ви-робництво, виникнення нової практики управління почало випереджати теорію. У процесі соціально-економічних реформ в Україні корпоративна культура поступово почи нає впроваджуватися у вітчизняний соціально- економічний простір.

Формування та функціонування корпора-тивної культури неминуче стосуються роз-витку і реалізації особистісного потенціалу, визначають особистісну орієнтацію кожного працівника підприємства. Аналіз теоретич-них засад особистісного потенціалу у вітчиз-няній літературі визначено в працях таких учених, як М. Семенов, С. Степанов, Я. Ку-дря, О. Клепіков, Н. Кремнева, Д. Савенкова, І. Кучерявий, O. Чаплигін та ін. [1].

У сучасній літературі не вироблена єди-на модель визначення поняття «корпора-тивної культури». Тим не менше можна зупинитися на визначенні, яке запропону-вав Едгаргд Шейн і яке більш повно харак-теризує дане поняття в контексті даного

аналізу [4, c. 112]. Культура – це сукупність основних переконань (сформованих само-стійно, засвоєних певною групою в процесі вирішення проблеми адаптації до зовніш-нього середовища і внутрішньої інтегра-ції), які виявилися досить ефективними, щоб вважатися цінними, а тому переда-ються новим членам як правильний спосіб сприйняття, мислення та відношення до конкретних проблем.

Сьогодні феномен корпоративної куль-тури є одним з самих досліджуваних в сфері менеджменту та соціології управлін-ня. Роль корпоративної культури в ефек-тивній діяльності організації доведена ба-гатьма фахівцями.

Феномен «корпоративна культура» най-частіше розуміють як «складний комплекс припущень, бездоказово приймаються більшістю співробітників конкретної орга-нізації, випадково розкрив-тих, запозиче-них, досягнутих будь-яким іншим шляхом в результаті спроб вирішення проблем адаптації до зовнішнього середовища і внутрішньої інтеграції і досить ефективно послужили організації, щоб бути визнани-ми дієвими і гідними закріплення і переда-чі новим поколінням членів організації».

Наше завдання – розглянути еволюції підходів до проблем корпоративної куль-тури в контексті трансформації суспіль-ства, економіки та еволюції менеджменту.

Проаналізуємо періоди історичного роз-витку суспільства. У землеробському (тра-

ПОД-СЕКЦИЯ 12. Экономика предприятия и управление производством

ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА РОЗВИТОК КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ: ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ТА СУЧАСНІСТЬ

Войнаренко М. П.доктор економічних наук, професор Хмельницький національний університетВолянська-Савчук Л. В.старший викладач кафедри управління персоналом і економіки праці, Хмельницький національний університет, м. Хмельницький, Україна

Ключові слова: корпоративна культура, персонал, управління персоналом.

81


диційному) періоді людської історії (з по-чатку людської історії до кінця XVIII ст.) переважав первинний сектор виробництва [6, с. 73]. Цей період характеризується до-мінантою ремісничої і аграрної форм пра-ці. Критичним фактором розвитку була земля. Менеджмент як ефективне управ-ління в умовах ринку був відсутній, але управління як таке вже існувало, і була очевидна його залежність від форми прав-ління, джерела влади. У традиційному пе-ріоді в організаціях панувала ієрархія, ав-торитарне керівництво. У комунократич-них відносинах індивід залишається вклю-ченим в ту структуру, від якої залежить його існування, і підтримує тільки ті цін-ності, які підтримуються усіма покоління-ми і передаються у спадок.

У кінці XIX ст. ранньоіндустріальний період трансформується на пізньоіндустрі-альний (кінець XIX ст. - 80-і рр. XX ст.). Критичним фактором економічного роз-витку стає капітал, а люди вже виявляють-ся залученими до переробки сировини,

виникають нові соціальні класи - праців-ники за наймом і підприємці. Основною діяльністю є промислове виробництво. На підприємствах ускладнюється система со-ціальних відносин, починають формувати-ся наукові школи менеджменту. Специфіка корпоративної культури цього періоду по-лягає в тому, що ускладнення виробництва ускладнює ієрархічні відносини, тому що рівнів ієрархії стає набагато більше.

Наукові дослідження в галузі корпора-тивної культури починаються в період на-укового менеджменту. У 20-х рр. ХХ ст. термін «корпоративна культура» був від-сутній. Але корпоративна культура існува-ла завжди. Представники школи наукової організації праці та адміністративної шко-ли на своїх підприємствах намагаються впровадити ідеї формування гарного пси-хологічного клімату в організації.

Засновник адміністративної школи управління А. Файоль розробив принципи адміністративного управління, в одному з яких йдеться про гуртування персоналу.

Таблиця 1.1 Розвиток поглядів на формуваннякорпоративної культури

Етапи Орієнтація на технології

Орієнтація на стандарти менеджменту

Орієнтація на креатив

Культура підприємства

(кінець XIX ст. – середина XX с.)

(середина XX ст. – кінець XX ст.)

(кінець XX ст. – початок ХХI ст.)

Сутність поняття «культура підприємства»

слабкі уявлення про внутрішній дух,про атмосферу напідприємстві, яка впливає на продуктивність праці в колективі

Корпоративна мораль, яка містить уявлення про психологічний клімат і цінності організації, формує корпоративну культуру

корпоративнакультура заснованана загальних цінностях і взаємнихінтересах усіх співробітників компанії

Методи формування культури підприємства

в основному поверхневі, формалізовані

в основному стандартизовані

в основному це процес спільної діяльності, особистої взаємодії

Роль культури на підприємстві

формування сімейної атмосфери на підприємствах, гармонізація відносин між співробітниками сприяє єднанню персоналу, збільшує силу і ефективність підприємства

сформованасистема цінностейі життєвих орієнтирів співробітників сприяєсоціалізації персоналу

сильна корпоративна культура стала запорукоюуспішної діяльності компанії, здатної об’єднати креативнийперсонал для досягнення своїх і організаційних цілей

Види культури автократична, бюрократична

автократична, бюрократична

інноваційнакультура участі

82


На його думку, сила підприємства полягає в гармонізації відносин між співробітника-ми. Але, незважаючи на це, за часів першої та другої шкіл наукового управління домі-нує функціональний, технократичний під-хід до людських ресурсів [160, с. 56-60].

У 70-х рр. ХХ ст. дослідженням понять «клімат» і «культура» займалися А. Петті-грю і К. Гьортц., займаючись вивченням проблем інтерпретації культур, досліджу-вав вплив концепції культури на концепцію людини. Увагу вчених було зосереджено на вивченні питань соціалізації персоналу.

В кінці ХХ ст. виникає вже сам термін «корпоративна культура», коли вчені Т. Пі-терс, Р. Уотерман й інші почали вивчати успіхи японської економіки, досвід передо-вих компаній. Вони виявили не тільки ви-робничо-економічну складову цього успі-ху, а й невловиму групу чинників «soft-facts», об’єднану під загальною назвою «корпоративна культура».

У цей період економічно розвинені краї-ни вдосконалюють перехід від індустріаль-ного способу виробництва до постінду-стріального. У роботах Д. Белла, І. Масуди, О. Тоффлера та ін. постіндустріальне сус-пільство практично синонімічне інформа-ційному. Зобразимо розвиток поглядів на формування корпоративної культури за допомогою табл. 1.1.

Підсумовуючи вищезазначене, доцільно відмітити, що у сучасних умовах цілі кор-поративності мають суттєво трансформу-ватися, і в якості нових ринкових орієнти-рів повинні виступати споживач, якість та прибуток. Проте нові цінності залишають-ся поки в зовнішній сфері по відношенню до колективів підприємств, установ, орга-нізацій, зв’язок корпоративної культури з результатами діяльності досить слабо про-стежується, залежність економічного ефекту від корпоративних цінностей но-сить декларативний характер [5, c. 44].

Література:1. Культурологія: українська та зарубіжна культура:

навч. посібник / За ред. М. М. Заковича. – 3-тє вид. – К., 2007. – 567 с.

2. Питерс Т. В поисках совершенства [Текст] : Уроки самых успешных компаний Америки ; пер. с англ. ; изд. 3-е. – М.: АЛЬПИНА ПАБЛИШЕР, 2014. – 524 с.

3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования [Текст] / Д. Белл ; пер. с англ. под. ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Академия, 2004. – 578 с.

4. Армстронг М. Практика управления человечес-кими ресурсами [Текст] / М. Армстронг ; пер. с англ. под ред. С. К. Мордовина. – 8-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 832 с.

5. Волянська-Савчук Л. В. Корпоративна культура в системі управління підприємством: проблеми сьогодення // Экономика. Государство и право. Теоретические и практические аспекты развития современной науки : збірник тез наукових робіт учасників Міжнародної науково-практичної кон-ференції, (м. Познань, 30.09.2015 - 01.10.2015) / – Варшава: 2015 - С. 41-44.

83


викладач, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Підготовче відділення для навчання іноземних громадян

Перш ніж говорити про створення мов-леннєвих ситуацій при вивченні іноземної мови, необхідно відзначити, що мотивація має дуже важливе значення при вивченні іноземних мов. Вивчення іноземної мови неможливе без мотивації студента. Тільки при активній мотивації активізуються ре-зервні сили мозку, засвоєння відбувається швидко та непомітно, у студента може скластися враження, що він навіть не на-вчається, а активно спілкується, висловлю-ючи власні думки. Тому для викладача дуже важливо створити мовленнєві ситуа-ції, які б активізували роботу студентів.

При вивченні іноземної мови мотивацію забезпечує:

• цікавий навчальний матеріал, який від-повідає уподобанням студентів та рів-ню володіння українською мовою як іноземною. Це можуть бути цікавий текст, пісня, короткі веселі історії;

• прийоми роботи з навчальним матеріа-лом. Колективні форми роботи, на-вчальні ігри, проблемні завдання до вправ, спільні проекти;

• успішність студентів у вивченні інозем-ної мови, яка викликає задоволення, відчуття прогресу при вивченні мови. Вона досягається посильними та до-ступними навчальними завданнями, їх вербальною або невербальною оцінкою з боку викладача та студентів.

• сприятливий психологічний клімат на занятті. Взаємна довіра, рівноправність, партнерство у спілкуванні викликає у студентів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь.

Мотивації сприяють також моменти ре-лаксації, наприклад музичний фон або спільний перегляд відео, фотографій, що знімає напругу, втому студентів та підви-щує їх загальний тонус, перешкоджає спа-ду мотивації.

Створення мовленнєвих ситуацій, необ-хідних для засвоєння навчального матеріа-лу, є складовою частиною комунікативного методу навчання іноземних мов.

Комунікативний метод найбільш повно відображає специфіку іноземної мови як навчального предмету. Цей метод з’явився в результаті методичного осмислення нау-кових досягнень в галузі лінгвістики – тео-рії комунікативної лінгвістики і психології та теорії діяльності, що знайшло відобра-ження в роботах з психології та методики навчання іноземних мов (О.О.Леонтьєв, І.О.Зимня, Ю.І.Пас сов, С.Ф.Шатілов, Г.В.Рогова та інші).

Оволодіння засобами спілкування (фо-нетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Оволодіння вміння-ми говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування. Тому навчання ді-яльність організується так, щоб студенти мали мотивацію при виконанні завдань, спрямованих на досягнення цілей та намі-рів спілкування.

Звичайно, процес навчання з викорис-танням комунікативного методу не може займати весь час навчання, але необхідно максимально зближувати процес навчання та реального спілкування. Тому у створен-ні такого процесу дуже важливою є осо-бистість викладача, який може дуже вдало

СТВОРЕННЯ НАВЧАЛЬНО-МОВНИХ СИТУАЦІЙ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Гурська Л.І.

84


створювати мовленнєві ситуації навіть при виконані граматичних вправ, задаючи студентам запитання, які стосується без-посередньо їхнього власного життя, але використовуючи граматичні конструкції, які вивчаються під час навчання. Мова йде про «…максимальне зближення процесів навчання і реального спілкування за таки-ми найважливішими параметрами як ко-мунікативно-вмотивована мовленнєва по-ведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно-мов-леннєвих намірів, тем, ситуацій, які від-дзеркалюють інтереси та потреби учнів».

Головною ідеєю комунікативного підхо-ду є комунікативна спрямованість усіх ви-дів мовленнєвої діяльності – говоріння, аудіювання, читання та письма. Володіння мовою як засобом спілкування передбачає створення таких умов, при яких засвоєння мовного матеріалу здійснювалося б при-родним шляхом, у процесі спілкування, курс мав би носити цілеспрямований ха-рактер, що забезпечує досягнення навчаль-них цілей.

Основні принципи комунікативно методу:1. Принцип навчання мови на основі си-

туацій. Використання цього принципуобґрунтовується тим, що спілкування

завжди здійснюється в тій чи іншій ситуа-ції, викликається і визначається нею. Ситу-ація – це основа функціонування спілку-вання. Весь процес спілкування – це без-перервний динамічний ряд змін одної за одною різноманітних ситуацій. Процес спілкування – це вся сукупність умов, не-обхідних і достатніх для того, щоб здійсни-ти мовленнєве спілкування. До таких умов відносяться: наявність мовленнєвих парт-нерів; відносини між ними (рольові, осо-бистісні та інші); засоби зв’язку (мова, жести, сигналізація і тощо); способи зв’язку (усний-письмовий, контактний-дистанційний та інші); тема, зміст спілку-вання. Кожен з цих чинників визначає ступінь ефективності спілкування.

2. У традиційній системі навчання голо-вним чинником мовленнєвої діяльності є

тема. Так, у підручниках більшість мовлен-нєвих завдань формулюється наступним чином: «Напишіть твір на тему...», «Ство-ріть розповідь на тему...». Відмінність між ситуацією і темою полягає у тому, що ситу-ація – це те, що породжує проблему для людини, яку він повинен вирішити у про-цесі спілкування. Саме наявність комуні-кативної проблеми завдання забезпечує справжню ситуацію, здатну служити сти-мулом і основою навчання.

Отже, для навчання мови як засобу спіл-кування необхідно організувати мовленнє-вий матеріал навколо різноманітних ситуа-цій. Ситуації для обговорення потрібно вибирати такі, які б зацікавили конкретну аудиторію. Ситуації можуть мати на меті обговорення життєвих ситуацій ( тран-спорт, дозвілля, стосунки, подорожі) та ситуацій, які б враховували професійний напрям підготовки студентів. Наприклад, при роботі з групами студентів медичного напряму можна створити ситуацію, де сту-денти можуть висловити думки про меди-цину, лікування, повідомити інформацію про нові досягнення у медицині.

Принцип пріоритету практики полягає в такій організації навчання, коли

студент постійно залучається до в про-цесу практичного використання мови. Да-ний принцип реалізується через практичне застосування навичок, здобутих при вико-нанні тренувальних вправ, при активному застосуванні принципів співробітництва та співтворчості викладача та студента.

4. Оскільки спілкування – це не вплив однієї людини на іншу, а їх взаємодія як партнерів, то в процесі навчання потрібно переглянути відносини викладача та сту-дента. Їхні стосунки під час занять мають бути не субординативными, коли

поведінка обумовлена статусом комуні-кантів, а особистісними, емоційними, за-цікавленими. Викладач має проявити справжній інтерес до студентів, стати по-руч.Тільки тоді, відчувши щире ставлення, студенти відгукнуться, стануть мовними партнерами. Принцип співробітництва і співтворчості педагога і учня можна роз-

85


крити через такі правила:- створювати на занятті довірливу, не-

вимушену атмосферу спілкування;- пам’ятати, що відносини між вчителем

і учнем повинні бути рівноправними, парт-нерськими;

- співтворчість – це спільне творче рі-шення проблем, вдосконалення мовленнє-вої культури.

6. Принцип розвитку розумової та мов-леннєвої активності і самостійності сту-дентів. Мовленнєвий розвиток учнів не-можливий без розвитку мислення,інтелекту, оскільки саме мислення управляє промо-вою. А мислення можна розвивати шляхом постановки комунікативних завдань. Слід також зазначити, що чим більше самостій-ності виявляють учні при рішенні будь-якої задачі, тим ефективнішим буде засво-єння і виконання мовленнєвої діяльності. Тому при організації комунікативного на-вчання слід приділяти якомога більше

уваги розвитку самостійності мислення, зокрема в процесі обговорення проблем, коли у студента є потреба поділитися сво-їми думками і почуттями, потреба відстоя-ти свою точку зору.

7. Принцип мовної спрямованості на-вчання. Комунікативність навчання перед-бачає використання не мовних, а мовлен-нєвих вправ, які відрізняються від перших наявністю мовного партнера, мовної за-вдання, здійсненням певного впливу на співрозмовника.

8. Принцип індивідуалізації навчання. Комунікативність включає в себе індиві-дуалізацію навчання, під якою розумієть-ся урахування індивідуальних і перш за все особистісних рис учня: життєвого до-свіду, емоційної сфери, світогляду, схиль-ностей, інтересів. Все це дозволяє створи-ти повноцінну мотивацію. При такому підході викладач підбирає для студентів такі комунікативні завдання, які виклика-ють потребу вступити в спілкування, по-ділитися своїми думками, почуттями, пе-реживаннями. Вимога індивідуалізації за-снована на урахуванні індивідуальних особливостей студентів. Викладач керу-

ється не тільки загальними методичними та дидактичними принципами, але й вра-ховує здібності та інтереси студентів. Не-обхідно надати студентам можливість ви-бору таких способів засвоєння матеріалу, які притаманні їхній особистісній харак-теристиці та індивідуальному когнітивно-му стилю.

9. Принцип функціональності. Функціо-нальність як принцип виявляється в про-цесі навчання в тому, що об’єктом засвоєн-ня є не мовні засоби самі по собі, а функції, що виконуються цими засобами. Відбір і організація матеріалу здійснюються в за-лежності від необхідності вираження учня-ми тих чи інших мовних функцій: подяки, заперечення, схвалення, переконання та ін. Принцип функціональності виявляється також в текстовій основі подачі мовного матеріалу.

10. Принцип новизни. Комунікативне навчання будується таким чином, що його зміст і організація повинні бути актуаль-ними для студента. Саме нова інформація спонукає студентів до пізнання, викликає бажання прокоментувати її, висловити свою думку.

Технологія комунікативного методу на-вчання реалізується у таких сучасних ме-тодичних розробках як ігровий, груповий, проблемний, проектний, модульний мето-ди навчання та ін, а також в цілому на-прямку, відомому як інтенсивне навчання іноземних мов.

Відомо, що методика як наука розвива-ється під впливом соціального замовлен-ня і покликана гнучко реагувати на його зміни. До кінця 20-го століття пошук шля-хів активізації комунікативної взаємодії в навчальному процесі йшов в межах сис-тем інтенсивного навчання іноземних мов. З історією розвитку інтенсивного навчання іноземних мов у рамках кон-кретних педагогічних систем пов’язані такі психолого-педагогічні дослідження, як суггестопедический метод Р. Лозанова, метод активізації резервних можливостей учня Р. А. Китайгородської, емоційно-смисловий метод В.Ю. Шехтера, суггесто-

86


кибернетический інтегральний метод прискореного навчання дорослих Ст. Ст. Петрусинского, метод занурення А. С. Плесневич, курс мовної поведінки А. Аки-шиной та ін. Дані методи спрямовані на оволодіння в короткі терміни усній мовою за рахунок значної концентрації навчаль-них годин, розширення способів педаго-гічного впливу та активізації внутрішніх резервів особистості учнів. При цьому особлива увага приділялася створенню комфортного соціально-психо ло гічного клімату в групі, формування адекватної навчальної мотивації, зняття психологіч-них бар’єрів у іншомовному мовленнєво-му спілкуванні. Головна роль у вирішенні цих завдань відводилася викладачеві.

У наш час зміна соціального замовлення суспільства і всього сучасного життя стала стимулом для розробки в межах особис-тісно-орієнтованого підходу технологій ін-терактивного навчання РКІ.

Таким чином, ситуативний підхід та створення мовленнєвих ситуацій є най-важливішим компонентом всього процесу навчання іноземних мов.

Література1. Державний стандарт базової і повної загальної

середньої освіти з іноземної мови // Книга вчите-ля іноземної мови: довідково-методичне видання / упоряд. О. Я. Коваленко, І. П. Кудіна. – Х.: ТОР-СІНГ ПЛЮС, 2005. – 240 с.

2. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе / И. А. Зимняя. – М.: Просвеще-ние, 1991. – 522 с.

3. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник для студентів вищих навчальних закладів осві-ти. – К.: Ленвіт, 1999.

4. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: Пособие для учителей иностранного языка. – М.: Просвещение, 1985.

5. Програми для спеціалізованих шкіл з поглибле-ним вивченням іноземних мов. Іноземні мови, 1–11 класи. – К., 2010. – 128 с.

6. Фарина О. З. Комунікативний підхід до навчання англійської мови в спеціалізованій школі з по-глибленим її вивченням // Англійська мова і літе-ратура. – 2011. – №22-23. – С. 7-24.

7. http://referat-ok.com.ua/movoznavstvo/situativno-tematichna-organizaciya-materialu-usnogo-movlennya-yak-zasib-stimulyuvannya-vivchennya-inozemnoji-movi

8. http://profizgl.lu.lv/pluginfile.php/34975/mod_resource/content/0/sovremennije_napravlenija_RKI.pdf

87


88


ECONOMY. ZARZĄDZANIE. PAŃSTWO I...

Documents

Transcript of ECONOMY. ZARZĄDZANIE. PAŃSTWO I...